Під соціальною мобільністю розуміється будь-який перехід індивіда або соціального об'єкта (цінності), тобто всього того, що створено або модифіковане людською діяльністю, з однієї соціальної позиції на іншу. Існує два основних типи соціальної мобільності: горизонтальна й вертикальна. Під горизонтальною соціальною мобільністю, або переміщенням, мається на увазі перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні. Переміщення деякого індивіда з баптистської у методистську релігійну групу, з одного громадянства в інше, з однієї сім’ї (як чоловіка, так і дружини) в іншу при розлучені або при повторному шлюбі, з однієї фабрики на іншу, при збереженні при цьому свого професійного статусу, — усе це приклади горизонтальної соціальної мобільності. Ними ж є переміщення соціальних об'єктів (радіо, автомобіля, моди, ідеї комунізму, теорії Дарвіна) у межах одного соціального рівня, подібно переміщенню з Айови до Каліфорнії або з деякого місця до будь-якого іншого. В усіх цих випадках "переміщення" може відбуватися без будь-яких помітних змін соціального становища індивіда або соціального об'єкта у вертикальному напрямку. Під вертикальною соціальною мобільністю маються на увазі ті відносини, які виникають при переміщенні індивіда або соціального об'єкта з одного соціального рівня на інший. У залежності від напрямку переміщення існує два типи вертикальної мобільності: висхідна й низхідна, тобто соціальний підйом і соціальний спад. У відповідності до природи стратифікації є низхідні і висхідні течії економічної, політичної і професійної мобільності, не кажучи вже про інші менш важливі типи. Висхідні течії існують у двох основних формах: проникнення індивіда з нижнього рівня в існуючий більш високий рівень; або створення такими індивідами нової групи й проникнення всієї групи на більш високий рівень, на рівень з уже існуючими групами цього рівня. Відповідно і низхідні течії також мають дві форми: перша полягає в падінні індивіда з більш високої соціальної позиції на більш низьку, не руйнуючи при цьому вихідної групи, до якої він раніше належав; друга форма виявляється в деградації соціальної групи в цілому, у зниженні її рангу на тлі інших груп або у руйнуванні її соціальної єдності. У першому випадку "падіння" нагадує нам людину, що впала з корабля, у другому — занурення у воду самого судна з усіма пасажирами на борті або катастрофу корабля, коли він розбивається вщент.
Випадки індивідуального проникнення на більш високий рівень або падіння з високого соціального рівня на низький звичні й зрозумілі. Вони не потребують пояснення. Другу форму соціального сходження, опускання, підйому й падіння груп варто розглянути детальніше.
Наступні історичні приклади можуть служити в якості ілюстрацій. Історики кастового суспільства Індії повідомляють нам, що каста брахманів не завжди знаходилася в позиції незаперечної переваги, яку вона займає останні два тисячоліття. У далекому минулому касти воїнів, правителів і кшатріїв не розташовувалися нижче брахманів, а, як виявляється, вони стали вищою кастою тільки після довгої боротьби. Якщо ця гіпотеза вірна, то просування рангу касти брахманів через усі інші поверхи є прикладом другого типу соціального сходження. Піднялася вся група в цілому, і всі її члени в повному складі зайняли те ж саме положення. До прийняття християнства Костянтином Великим статуси християнського єпископа або християнського служителя культу були невисокими серед інших соціальних рангів Римської імперії. У наступні декілька століть соціальна позиція й ранг християнської церкви в цілому піднялися. Внаслідок цього підйому представники духовенства і, особливо, вищі церковні сановники також піднялися до найвищих страт середньовічного суспільства. І навпаки, падіння авторитету християнської церкви в останні два століття призвело до відносного зниження соціальних рангів найвищого духовенства серед інших рангів сучасного суспільства. Престиж папи або кардинала ще високий, але він, безсумнівно, нижче, ніж був у середні віки. Інший приклад — група легіїстів у Франції. З'явившись у XII столітті, ця група швидко росла по своєму соціальному значенню й становищу. Незабаром у формі суддівської аристократії вони вийшли на позицію дворянства. У XVII і особливо в XVIII столітті група в цілому почала "опускатися" і, нарешті, зовсім зникла у великій пожежі Великої французької революції. Теж саме відбувалося і у процесі сходження аграрної буржуазії у середні віки, привілейованого Шостого корпуса, купецьких гільдій, аристократії багатьох королівських дворів. Займати високе становище при дворі Романових, Габсбургів або Гогенцоллернів до революції означало мати найвищий соціальний ранг. "Падіння" династій призвело до "соціального падіння" пов'язаних із ними рангів. Більшовики в Росії до революції не мали якогось особливо визнаного високого становища. Під час революції ця група переборола величезну соціальну дистанцію і зайняла саме високе становище в російському суспільстві. У результаті всі її члени в основному були підняті до статусу, який раніше займала царська аристократія. Подібні явища спостерігаються і у ракурсі чистої економічної стратифікації. Так, до настання ери "нафти" або "автомобіля" бути відомим промисловцем у цих сферах не означало бути промисловим і фінансовим магнатом. Широке поширення галузей зробило їх найважливішими промисловими сферами. Відповідно, бути провідним промисловцем — нафтовиком або автомобілістом — значить бути одним із самих впливових лідерів промисловості й фінансів. Усі ці приклади ілюструють другу колективну форму висхідних і низхідних течій у соціальній мобільності...
