Ставки податку на прибуток для суб’єктів страхової діяльності

Мiнiстерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Доповідь

з дисципліни «Бухгалтерський облік і звітність у страхуванні»

 

 

на тему:

«Облік оподаткування в страхуванні»

 

 

Виконали:

Студент ІV курсу 5 групи

ФФБС денної форми навчання

Овсяник Михайло Сергійович

 

Київ 2012

Зміст

Вступ

1.Оподаткування страхової діяльності в Україні

2. Облік оподаткування в страхуванні

3.Опадаткування страхової діяльності в зарубіжних країнах

Список використаних джерел

 

Вступ

Важливо звернути увагу на те, що законодавча база стосовно оподаткування прибутку суб’єктів господарювання в Україні неодноразово змінювалась. В сфері страхування здійснювався інтенсивний пошук оптимального механізму оподаткування страхових компаній. Зокрема, у 1991 р. страховики оподаткувалися на загальних засадах. Об’єктом оподаткування був визначений балансовий прибуток за ставкою оподаткування 35%. У 1992 р. об’єкт оподаткування і ставка були змінені. Об’єктом оподаткування було визнано валовий дохід за ставкою оподаткування на рівні 55%. Протягом 1993-1994 рр. база і ставка оподаткування в страхуванні змінювались неодноразово. Починаючи з 1995 р. було прийняте рішення щодо оподаткування страхових компаній за балансовим прибутком за ставкою оподаткування 30%. Однак при цьому були внесені зміни у визначенні об’єкту оподаткування. Законом України «Про страхування» (1996 р.) був визначений новий порядок формування прибутку від страхової діяльності, який значно відрізнявся від загального Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(1995 р.). наявність суперечностей в законодавчій базі щодо оподаткування прибутку страхових компаній була частково ліквідована Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22 травня 1997 р. (ст. 72 «Оподаткування страхової діяльності»). Було, зокрема, виділено та віднесено страхові операції до особливого виду, які підлягають під спеціальний порядок оподаткування. Від тоді і до прийняття Податкового Кодексу України діяльність страхових компаній оподатковувались особливим чином, відмінним від оподаткування іншої підприємницької діяльності. Об’єктом прямого оподаткування слугував не прибуток, як у інших суб’єктів господарювання, а валовий дохід, який визначався як сума страхових платежів, одержаних страховиком протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму страхових платежів переданих перестраховикам.

Ставка оподаткування не залежала від результатів фінансової діяльності страховика і включалась в ціну страхового платежу. Фактично це був непрямий податок.

Ця особливість аргументувалась тим, що страхові операції мають відмінне від отримання прибутку цільове спрямування, їх метою є страховий захист страхувальників.

 

 

1.Податковий Кодекс України вносить такі зміни в оподаткування страхових компаній:

- об’єктом оподаткування страховика стає прибуток від впровадження його діяльності;

- основна ставка податку становить 16 відсотків з введенням наступних перехідних положень в часі;

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня включно - 23%;

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня включно - 21%;

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня включно - 19%;

- з січня 2014 року - 16%.

Внесена також низка змін щодо умов оподаткування різних видів страхової діяльності. Так прибуток від страхової діяльності з довгострокового страхування життя (як і до прийняття Податкового кодексу України) згідно нових правил не оподатковуються. Однак змінені умови, що передбачають віднесення страхування життя до категорії довгострокове. Якщо до прийняття Податкового кодексу під довгостроковим терміном вважався період 10 і більше років, то після його прийняття від був скорочений удвічі. Тобто до довгострокового страхування життя відносяться всі договори заключні зі страховиком на п’ять і більше років.

За новими правилами зняті обмеження з підприємств та інших юридичних осіб щодо віднесення на власні валові витрати страхові платежі на страхування своєї господарської діяльності.

У новому Податковому кодексу, зокрема, вказано, що до складу витрат (собівартості товарів та послуг) включається будь-які витрати із страхування майна, відповідальності за екологічну та ядерну шкоду, фінансових кредитних та інших ризиків пов'язаних із впровадженням підприємством господарської діяльність, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування. Тобто планку не більше 5% валових витрат за звітний податковий період, яка була встановлена раніше вже знято. По крайній мірі про неї ніде; не вказано. Єдине в чому є обмеження - це в страхуванні ризиків, пов'язана із виробництвом національних фільмів. Тут страхові платежі можна відносити на витрати у розмірі не більше 10% вартості виробництва національного фільму.

Згідно нових правил не оподатковуються договори з обов'язкових видів страхування у межах міжнародної системи «Зелена карта», а також страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.

Порівняно із старим законодавством добавилась ще міжнародні угоди «Зелена картка». Як і раніше договори з перестраховиками - нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, не оподатковуються. В інших випадках, тобто з перестраховиками, які не мають відповідного рейтингу, оподаткування здійснюється за ставкою 12% суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення їх перерахування.

Введено новий пункт, згідно якого страхування ризиків за межами України, які здійснюються на користь нерезидентів (крім полісів «Зелена картка») оподатковується за ставкою 4% від суми, що перестраховується, за власний рахунок страховика.

Важливо звернути увагу на те, що введений дванадцяти процентний бар'єр при перестрахуванні ризиків у перестраховиків нерезидентів, які не мають відповідного рейтингу, лишився без змін. Справа в тому, що проблема відмивання «брудних грошей» і вивозу капіталу за кордон через операції перестрахування з нерезидентами все ще не вирішена.

Як відомо, будь-яка страхова компанія в Україні може перестрахувати свої ризики в солідних перестрахувальних компаніях з високим рейтингом на страхових ринках Великобританії, Німеччини, Швейцарії і т.д. або у сумнівних компаніях, які не мають високих рейтингів на страхових ринках країн Прибалтики, на Кіпрі, в офшорних зонах.

При цьому, якщо цільове використання перестрахувальних премій у компаніях з високим рейтингом не викликає сумнівів, то відтік капіталу в Прибалтійські країни і в офшорні зони пов'язують з різними тіньовим схемами.

Отже 12% - податок з перестрахувальних операцій українських страхових компаній з нерейтинговими перестраховиками - нерезидентам (до яких відносять компанії по «відмиванню грошей») все ще лишається актуальним і має на меті відсікти сумнівні компанії, імовірність відмивання через, які «брудних» грошей найбільша.

Таблиця 1

Ставки податку на прибуток для суб’єктів страхової діяльності

Ставка податку на прибуток	Об’єкт оподаткування, до якого застосовується ставка податку	Номер статті, пункту, підпункту ПКУ, що регламентує ставку податку	Термін дії ставки
0%	провадження діяльності зі страхування життя	п. 156.2 ст. 156 ПКУ	не встановлено граничного терміну
0%	доходи у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб – нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів "Зелена карта"	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
0%	доходи від договорів страхування або перестрахування із страховиками та перестраховиками - нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також під час укладання договорів перестрахування з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
3%	доходи від провадження страхової діяльності, крім діяльності з виконання договорів довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення	п. 8 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ	за результатами діяльності до 31 грудня 2012 року
4%	доходи у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
12%	в інших випадках, що не передбачені вищезазначеними ставками, – за ставкою 12 відсотків суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат	п.160.6 ст. 160 ПКУ	не встановлено граничного терміну
21%	доходи страховика від діяльності, не пов’язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування	п. 151.1 ст. 151 ПКУ	21% – до 31 грудня 2012 р., 19% – до 31 грудня 2013 р., 16% – до 31 грудня 2014 р.

Джерело: [Податковий кодекс України]

Табл.2.Проводки оподаткування прибутку страховика

Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді:

1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;

2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя;

3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;

4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями;

5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні;

6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду;

7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента;

8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення;

9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування;

10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

 

3. Досвід зарубіжних країн щодо практики оподаткування страхової ді­яльності засвідчив, що єдиних підходів та механізмів до оподаткування не­має. Тому цим проаналізуємо систему оподаткування страхової діяльності в деяких країнах.

У Великобританії компанії, які не займаються страхуванням життя, оподатковуються за звичайною ставкою податку на прибуток; доходи, отри­мані від інвестиційної діяльності, оподатковуються окремо як доходи від ко­мерційної діяльності, а не страхової. У 1994 р. було запроваджено податок на договір страхування (податок на страхові премії), який сплачується із сум страхових премій і його ставка становить 4 %. Таким податком не обклада­ються договори перестрахування, довгострокові договори страхування бізне­су, а також договори страхування комерційних суден, повітряних суден, ри­зики, які знаходяться за межами Великобританії, іноземних чи міжнародних вантажоперевезень. До Ііґе-компаній застосовується особливий податковий режим, зокрема, до деяких видів страхування життя застосовуються податко­ві пільги (по-життєве страхування), а договори страхування життя, які укла­даються більш ніж на 10 років у межах сум, встановлених законодавством, виключаються із бази оподаткування.

Німецькі страхові компанії сплачують податок на прибуток так само, як й інші суб'єкти господарювання. Запроваджено податок на страхування (податок на страхові премії) - податок, який стягується із страхувальника резидента, але сплачується через страхові компанії і розмір його залежить від суми страхових премій. Такий податок не сплачується з договорів страхуван­ня життя, медичного страхування, перестрахування, а також з усіх видів соці­ального страхування. Ставка податку дорівнює 15 %.

Франція є країною з досить високими податковими ставками, у тому числі й для страхової діяльності: страхові компанії сплачують корпоративний податок, розмір якого становить 33 %, податок на страхові премії (7-30 %), податок на дохід від інвестиційної діяльності.

В Австрії оподаткування діяльності страховиків регулюється законом про податок на страхування, за яким базою для оподаткування є страхові пре­мії, а також оподатковуються витрати на укладання договору страхування та виготовлення страхового поліса. Податок включається у розмір страхової пре­мії. Залежно від видів страхування сплачується різний розмір податку: стра­хування життя - 4 % (ставка податку збільшується до 11 %, якщо такі догово­ри укладаються на строк менше 10 років); страхування на випадок хвороби -

I %; страхування від нещасних випадків - 4 %; страхування від пожеж -

II %. Не підлягає оподаткуванню в Австрії перестрахування та страхування експорту капіталу.

Фінські страхові компанії сплачують податок на прибуток за ставкою 29 % і розраховується такий податок на основі прибутку, вказаного у звіті про прибутки і збитки. Дохід від інвестиційної діяльності страхової компанії не оподатковується. Податок на страхові премії сплачується із сум страхових премій за договорами страхування, які стосуються страхування майна та ін- ттти х інтересів. Такий податок не застосовується до сум страхових премій за договорами особистого страхування, перестрахування, договорами страху­вання вантажів, що імпортуються у Фінляндію, а також ті, що експортуються із Фінляндії чи проходять через Фінляндію транзитом, а також до договорів страхування транспортного обладнання. Такий податок сплачує страхова компанія, якщо свою діяльність вона здійснює на території Фінляндії. Я кщ о страхова компанія не здійснює діяльності на території Фінляндії, податок сплачує страхувальник. Ставка податку становить 22 % із суми страхових премій. Крім цих податків, страхові компанії Фінляндії сплачують податок на утримання доріг, а також податок на утримання пожежних бригад (ставка по­датку - 1,2 %-5,8 % від сум страхових премій).

Швеція також має свої особливості та механізми щодо оподаткування страхових компаній. Страхові компанії, які здійснюють страхування інше, ніж страхування життя сплачують податок на прибуток у розмірі 28 %, своєю чер­гою, іноземні компанії сплачують податок на страхові премії у розмірі 2 %.

Щодо страхування життя, то оподатковується тільки групове страху­вання життя, яке проводиться за кошти роботодавця. Якщо таке страхування здійснює швецька страхова компанія, то ставка податку встановлена у розмі­рі 45 %-95 % від суми страхових премій. Якщо таке страхування здійснює іноземний страховик, то податок становить 81,83 %-95 % страхової премії. Відповідальність за своєчасну сплату податку несе швецька страхова компа­нія, а якщо такий поліс виданий іноземним страховиком, то відповідальність за своєчасність сплати податку покладена на страхувальника.

У Китаї ставки оподаткування для страхових компаній є дещо зави­щеними. Податок на доходи китайських страхових компаній становить - 33 %, а для іноземних страховиків його розмір - 15 %. Зокрема, якщо інозем­на страхова компанія має досвід роботи на страховому ринку більше 10 ро­ків, капітал у розмірі більше 10 млн. дол., то у пер ши й рік роботи на китайсь­кому ринку така компанія звільняється від оподаткування, у другий і третій роки - ставка податку зменшується удвічі.

Існуюча система оподаткування страхових компаній в країнах СНД показала свою неефективність. Наприклад, в Азербайджані за 1994-2002 рр. частка податку на прибуток у сукупних страхових преміях становила 1,2 %, а в масштабах країн СНД цей показник змінюється у межах 1-5 %

Отже, встановлені ставки податку на прибуток страхової компанії у більшості країнах Європи вищі від українських. Так, в Австрії загаль­на ставка податку на прибуток становить 34 %, в Бельгії - 40,17 %, в Данії - 30 %, в Греції - 35 %, в Ірландії - 36 %, в Італії - 52,2 %, в Нідерландах - 35 %, в Португалії - 39,6 %, у Великій Британії - 31 %, у Фінляндії - 29 %, у Швеції - 28 %, в Китаї - 33 % [1].

Що стосується ставки податку на прибуток українського страхо­вика, то вона диференційована залежно від того, яким видом діяльності займається страховик. Так, прибуток від страхової діяльності зі страхування ризиків, який визначається відповідно до п.156.1 ПКУ, оподатковується за ставкою 16 %, проте у відповідності з перехідними положеннями вона набуде чинності з 1 січня 2014 року. А от протягом 2011-2013 років ставка податку буде такою:

з 1 січня 2011 року до 31 березня 2011 року - 25%; з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року - 23 %; з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року - 21 %; з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року - 19 %; з 1 січня 2014 року - 16 %

У Великій Британії до life- компаній застосовується особливий податковий режим, зокрема, до деяких видів страхування життя застосо­вуються податкові пільги (по-життєве страхування), а договори страхування життя, які укладаються більш ніж на 10 років у межах сум, встановлених законодавством, виключаються із бази оподаткування. Німецькі страхові компанії не сплачують податок на прибуток з договорів страхування життя, медичного страхування, перестрахування, а також з усіх видів соціального страхування. У Швеції оподатковується лише групове страхування життя, яке проводиться за кошти роботодавця [1].

Досвід зарубіжних країн щодо практики оподаткування страхової діяльності засвідчив, що єдиних підходів та механізмів до оподатку­вання, особливо страхування життя, немає, однак існує певна тенденція до зниження або анулювання ставок «соціальних» податків, таких як на страхування життя, медичне страхування, тощо.

Висновки

 

Система оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності суб’єктів господарювання. У своїй основі вона має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб’єктів в умовах ринкової економіки.

Становлення в Україні системи оподаткування суб’єктів господарювання, у тому числі страхових компаній, почалось з 1991 року. Перший Закон про систему оподаткування в Україні було прийнято 1991 року. Становлення і розвиток системи оподаткування з часу прийняття цього Закону свідчить про недоліки в податковій політиці держави щодо суб’єктів господарювання, зокрема й таких, що працюють на страховому ринку. Страхові компанії зобов’язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

Від 1 січня 2012 р. страхові компанії зобов’язані вести облік, складати та подавати звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що породжує ряд проблем, зокрема пов’язаних із оподаткуванням податком на прибуток. У доповіді проаналізовано особливості ставок оподаткування прибутку страхових компаній, запропоновано систематизацію доходів і витрат страховика, які пов’язані зі страховою діяльністю. Оподаткування страхової діяльності потребує з’ясування не лише відповідних законодавчих і нормативних актів з оподаткування, а й законодавства щодо страхової справи. Діяльність страховика охоплює як страхову діяльність, що має свій відмінний порівняно з іншим порядок оподаткування, та діяльність, не пов’язану зі страхуванням (інвестиційну та іншу діяльність), яка оподатковується у загальному порядку.