Державна стандартизація
Стандартизація становить основу проведення державної політики по встановленню єдиних норм, правил, приватних характеристик і вимог, спрямованих на забезпечення:
- високої якості продукції та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;
- безпеки продукції, робіт і послуг;
- єдності вимірів;
- безпеки ОГД із урахуванням ризику витримування встановлених припустимих (прийнятних ризиків) техногенних і природних НС.
Стандартизація - це діяльність, що складається у встановленні положень для загального і багаторазового застосування, щодо наявних або можливих завдань із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі та підтримці науково-технічного співробітництва.
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси і послуги, зокрема: матеріали, складові частини, устаткування, системи і їхня сумісність, правила, процедури, функції, методи і діяльність.
Метою стандартизації в Україні є:
- забезпечення безпеки для життя і здоров'я людини, тварин і рослин;
- забезпечення безпеки майна і охорони навколишнього середовища;
- створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів;
- визначення відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню.
Діяльність державних органів різних рівнів обумовлена статтею 13 Закону, у якій говоряться: "Технічні регламенти й інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги по:
- захисту життя, здоров'я й майна людини;
- захисту тварин і рослин;
- охороні навколишнього середовища;
- безпеки продукції, процесів або послуг;
- запобіганню введення в оману щодо призначення й безпеки продукції".
Таким чином, стандартизація є одним з важливих напрямків діяльності держави по забезпеченню техногенної безпеки і зниженню ризику виникнення НС.
Державна експертиза
Державна експертиза проектів і рішень об'єктів виробничого і соціального призначення та процесів, здатних викликати НС і вплинути на стан захисту населення і територій організується і проводиться відповідно до законодавства спеціально уповноваженими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
Якщо буде потреба зазначена експертиза може проводитися об'єднаннями громадян, незалежними експертами і фахівцями міжнародних експертних організацій, у порядку, установленому законодавством України.
Державний нагляд і контроль
Нагляд і контроль полягає в забезпеченні:
- безаварійного функціонування об'єктів економіки і зменшення масштабів можливих збитків при виникненні НС техногенного і природного характеру;
- готовності технічних засобів і споруд інженерного захисту населення і територій від пожеж і небезпечних гідрологічних явищ.
Ліцензування певних видів діяльності
Ліцензування окремих видів діяльності здійснюється з метою проведення єдиної державної політики по об'єднанню життєво важливих інтересів громадян, суспільства і держави. Основними принципами в сфері ліцензування діяльності техносфери є:
- забезпечення рівності прав і законних інтересів суб'єктів господарювання;
- захист прав, законних інтересів, життя і здоров'я громадян.
Ліцензуванню підлягає досить широке коло різних видів господарської діяльності, у тому числі ті їхні види, які пов'язані з ризиком виникнення ситуацій небезпечних для життя і здоров'я громадян, життєдіяльності територій. До них ставляться:
- виробництво вибухових речовин і матеріалів;
- виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;
- виробництво пестицидів і агрохімікатів;
- виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії, засобів індивідуального захисту і активної оборони;
- транспортування нафти, нафтопродуктів, транспортування природного і нафтового газу, його розподіл і зберігання;
- централізоване водопостачання і водовідвід;
- перевезення пасажирів і вантажів повітряним, залізничним, річковим, морським, автомобільним транспортом;
- операції в сфері обороту з небезпечними відходами і ін.
Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки
Декларування безпеки передбачає:
- оцінку ризику виникнення на промислових об'єктах НС із урахуванням визначення джерел загрози, умов розвитку і можливих наслідків аварій, катастроф, у тому числі викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище;
- оцінку готовності до експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до вимог техногенної безпеки;
- аналіз достатності та ефективності мер по попередженню, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій на промислових об'єктах.
Сертифікація продукції
Сертифікація організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції, що випускається, установленим вимогам, якості безпеки для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна.
Сертифікація може носити обов'язковий і добровільний характер і здійснюється спеціально вповноваженими структурами органів державної, виконавчої влади і місцевого самоврядування.
6.2 Заходи щодо поліпшення екологічної обстановки і
раціональному природокористуванню
Раціональне розміщення потенційно небезпечних виробництв
Шляхи дозволу цієї складної проблеми представляються наступними:
- удосконалювання законодавчої і нормативної бази по зміні об'єктів підвищеної небезпеки убік жорсткіших вимог по безпеці;
- закриття і реконструкція підприємств із застарілою технологією і виробленими строками експлуатації;
- введення в містобудівні норми і правила твердих вимог функціонування промислових зон в міській границі та за її межами.
Системи екологічної експертизи
Екологічній експертизі повинні підкоряти всі проекти законодавчих і нормативно-технічних документів, пов'язаних з розвитком техносфери і експлуатацією навколишнього середовища. Екологічну експертизу повинні проходити всі види діяльності від стадії планування до реалізації діючих об'єктів і комплексів, а також всі населені пункти.
Розробка цільових природно-охоронних програм
Метою таких програм є створення безпечних умов життя людини і відновлення якості природного середовища. Реалізація цієї мети повинна дати можливість довести зміст шкідливих речовин у гідросфері, атмосфері та ґрунті до гранично допустимих показників, забезпечити збереження в відновлення ландшафтів і біорізноманіття.
Пріоритетними напрямками цільових програм є:
- керування природоохоронною діяльністю і станом природного середовища;
- охорона природи;
- зниження техногенного навантаження на природне середовище і середовище перебування людини;
- ресурсозбереження;
- екологічна освіта і виховання.
Створення національної і регіональної систем моніторингу
Навколишнього середовища
Державна система моніторингу навколишнього середовища - це система спостереження, збору, обробки, передачі, зберігання і аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його зміни і розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень по попередженню негативних змін стану навколишнього середовища і дотримання вимог екологічної безпеки. Система моніторингу є частиною національної системи інформаційної інфраструктури, зв'язаної по завданням і цілям з аналогічними системами інших держав.
Система моніторингу спрямована на:
- підвищення рівня інформації про екологічний стан навколишнього середовища;
- підвищення оперативності і якості інформаційного обслуговування всіх зацікавлених фізичних і юридичних осіб;
- сприяння розвитку міжнародного співробітництва в сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки.
Основними завданнями суб'єктів моніторингу є:
- довгострокове систематичне спостереження за станом навколишнього середовища;
- аналіз екологічного стану навколишнього середовища;
- інформаційно-аналітична підтримка ухвалених рішень у сфері охорони навколишнього середовища;
- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій;
- розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.
Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки
Нормування діяльності об'єктів підвищеної небезпеки визначає кількісні і якісні показники функціонування небезпечних технологій і процесів з погляду безпеки для персоналу, населення, навколишнього середовища.
Нормування, при рішенні питань безпеки, може вироблятися як по відповідності параметрів процесів і кінцевої продукції необхідним нормам, так і по кількісних і тимчасових рамках функціонування таких виробництв.
ЛІТЕРАТУРА
1. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла; Львів: Новий світ, 2000. – 320 с.
3. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения – Киев, «Урожай», 1990, 144 с
4. Гринин А.С., Новиков В.Н.Экологическая безопасность. Защита территорий и населения при чрезвычайных ситуациях. Учебное пособие. – М.:ФАИР-ПРЕСС,2000 – 336 с.
5. Экология и безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие для вузов /Под редакцией Л.А.Муравья. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с
6. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя” №4004-ХІІ ВР від 24.02.94.
7. Закон України “Про статус і соціальний захист громадянин, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи ” від 28 лютого 1991 р.
8. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р.
9. Первая доврачебная помощь. Учеб.пособие /под редакцией В.М.Величенко – М.: Медицина, 1990. -272 с.
