ЛЕКЦІЯ 4. Тема 2.2. Фізіологічні особливості організму людини

Вивчення цієї теми дозволяє студенту:

– розширити та поглибити знання в області анатомо-фізіологічних властивостей людини;

– з’ясувати фізіологічні можливості організму людини при взаємодії з навколишнім середовищем;

– засвоїти будову та характеристики основних аналізаторів безпеки життєдіяльності;

– усвідомити значення гомеостазу та нервової системи для забезпечення безпеки організму людини;

– мати загальні уявлення про обмін речовин і енергію, основні види харчових речовин.

У результаті вивчення теми студент повинен усвідомити, що вплив небезпек на людину залежить від фізіологічного стану організму людини.

Анатомо-фізіологічна структура людини.

Будова, властивості аналізаторів.

Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності.

Значення гомеостазу для забезпечення безпеки організму людини.

Контрольні питання

1. Значення органів чуття для безпеки життєдіяльності людини та їх будова.

2. Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.

3. Роль органів чуття в забезпеченні безпеки людини.

4. Загальне уявлення про обмін речовин.

Література

1. Шостак В.И. Природа наших ощущений. – М.: Просвещение, 1983. – 127 с.

2. Бакка М.Т., Мельничук А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995. – 165 с.

3. Словарь-справочник по экологии / К.М. Сытник, А.В. Брайон, А.В. Городецкий и др. – К.: Наукова думка, 1994. – 666 с.

4. Вернадський В.С. Биосфера и ноосфера. – М.: Наука, 1989. – 262 с.

5. Васильев В.Н.. Здоровье и стрессы. – М.: Знание, 1991. – 160 с.

6. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая шк., 1999. – 448 с.

Учені встановили, що за всю історію еволюції людини вона в анатомо-фізіологічному відношенні мало змінилася. Що ж являє собою організм людини? Це сукупність тілесних (соматичних), фізіологічних і психічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін. Однією з найбільш важливих систем людини є нервова система, що пов’язує між собою всі системи й частини тіла в єдине ціле. Центральна нервова система бере особливу участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить від зовнішнього і внутрішнього середовища. При виникненні пе-ревантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їх впливу та формує захисно-адаптаційні реакції. Антропологи й фізіологи відзначають надзвичайно важливу фізіологічну особливість людського організму, його великі потенційні й часто не використані життям можливості.

Еволюція забезпечила людський організм високими резервами стійкості та надійності, які обумовлені взаємодією усіх систем, цілісністю, спроможністю до адаптації і компенсації у всіх ланках і станом відносної динамічної стабільності. Достатньо привести декілька прикладів. У першу чергу, це стосується людського мозку. Деякі дослідники вважають, що він використовується на 2–3 %, інші – на 5–6 % від потенційних можливостей. Запас міцності “конструкції людини” має коефіцієнт 10, тобто організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини являє собою орган кровообігу; воно протягом усього життя чинить більше 109 скорочень, у той час як найсучасніша система забезпечує 107, тобто у 100 разів менше. Із наведених прикладів видно, що резерви організму людини надзвичайно високі. Це дає можливість виживати людині як біологічному виду в складних умовах існування. У результаті своєї бурхливої трудової діяльності людина на рубежі сторіч досягла величезних успіхів у перетворенні навколишнього світу. Проте досягнення людини в області науки, техніки, виробництва при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини.