Стаття 65. Загальнi засади призначення покарання

1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкцiї статтi (санкцiї частини статтI) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає вiдповiдальнiсть за вчинений злочин за винятком випадкiв, передбачених частиною другою статтi 53 цього Кодексу;

2) вiдповiдно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступiнь тяжкостi вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

2. Особi, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхiдне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинiв. Бiльш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разi, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнiй для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинiв.

3. Пiдстави для призначення бiльш м’якого покарання, нiж це передбачено вiдповiдною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

4. Бiльш суворе покарання, нiж передбачене вiдповiдними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, може бути призначене за сукупнiстю злочинiв i за сукупнiстю вирокiв згiдно зi статтями 70 та 71 цього Кодексу.

5. У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

3.Консультація соціального педагога з питання характеристики заходів впливу що застосовуються до неповнолітніх при здійсненні ними правопорушень

Заходи адміністративного впливу це примусові заходи, застосовувані уповноваженими державними органами та їх посадовими особами до фізичних і юридичним особам та іншим організаціям з метою попередження і припинення встановлених законом або іншим нормативно-правовим актом правил і норм у різних сферах, у тому числі в галузі охорони прав і свобод людини і громадянина, захисту всіх форм власності, забезпечення громадського порядку, державної фінансової (податкової) дисципліни, охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки тощо ^1.

Незважаючи на те, що неповнолітні особи можуть вчиняти адміністративні проступки різного ступеня суспільної шкідливості, законодавець, керуючись гуманними міркуваннями, вважає за необхідне застосувати до них не заходів адміністративної відповідальності, а заходи примусового впливу. Зокрема, до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, що вчинили адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУАП, починаючи від менш тяжких до більш тяжких, а саме:

· зобов’язання привселюдно чи в іншій формі попросити вибачення в потерпілого. Цей захід впливу застосовується у тих випадках, коли неповнолітній усвідомив неправомірність своєї поведінки, суспільну шкідливість вчиненого діяння і розкаявся у ньому

· застереження полягає у тому, що орган адміністративної юрисдикції в усній формі від імені держави оголошує офіційний осуд та незадоволення поведінкою неповнолітнього, яка виражається у вчиненні адміністративного проступку невеликої суспільної шкідливості.

· догана чи сувора догана являють собою заходи морально-психологічного впливу, що застосовуються до неповнолітніх правопорушників у випадку систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки та вчиненні правопорушень.

· передача неповнолітнього під нагляд батьків, чи особам, їх що заміняють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу з їхньої згоди, а також окремим громадянам на їхнє прохання

Не допускається передача неповнолітнього під нагляд батьків, які позбавлені батьківських прав, а також батькам чи іншим особам, які за своїм рівнем культури та характером поведінки нездатні позитивно впливати на неповнолітнього правопорушника (наприклад, особи, які зловживають алкогольними напоями та наркотичними речовинами, ведуть аморальний спосіб життя). Не можуть бути передані під нагляд батьків також неповнолітні, якщо батьки перебувають у місцях позбавлення волі або ж тривалий час перебувають поза місцем свого постійного проживання (у тривалому відрядженні, на роботі, яка має роз’їзний характер тощо

У випадку ж здійснення особами у віці від 16 до 18 років особливо небезпечних адміністративних проступків, таких, зокрема, як дрібне хуліганство (ст. 173 КУАП), дрібне розкрадання чужого майна (ст. 51), незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44) і інших небезпечних правопорушень, неповнолітні притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах, тобто до них можуть бути застосовані ті ж стягнення, які застосовуються і до повнолітніх правопорушників.

Білет 4