Одним з головних важелів державного регулювання економіки, засобом налагодження нових економічних взаємовідносин підприємців з державою стає в Україні податкова система.
Податкове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в області оподатковування.
Джерелом податкового права виступають податкові закони та інші нормативні акти: правила, розпорядження, інструкції.
Податкова політика являє собою сукупність заходів, які спрямовані на те, щоб упорядкувати діяльність у системі оподаткування, здійснити на неї позитивний вплив та передбачити об’єктивне проходження процесу, взаємовигідних, як для платників податків, так і для тих, хто збирає податки.
Головним призначенням податкової політики є акумуляція коштів до бюджету з метою подальшого забезпечення ефективних пропорцій. Однак, у теперішній час розробка та застосування такої податкової політики, особливо в умовах глобалізації економіки, – складний процес.
Податкова політика України повинна бути спрямована на створення сприятливого клімату для виробників.
Державне регулювання пов'язане із здійсненням властивого державі комплексу економічних функцій, найважливішими з яких є:
- забезпечення законодавчої бази і суспільної атмосфери, що сприяє ефективному функціонуванню економіки;
- забезпечення конкурентоспроможності економіки і захист національного виробництва;
- забезпечення процесу соціально справедливого перерозподілу доходів і національного багатства;
- оптимізація структури національної економіки за допомогою перерозподілу ресурсів згідно з цілями, визначеними у довгостроковій стратегії розвитку;
- згладжування впливу економічних циклів на національну економіку, стимулювання економічного зростання.
Завдання податкової політики зводяться, головним чином, до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства країни в цілому, згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Усю сукупність завдань податкової політики можна умовно поділити на три основні групи:
- фіскальна – мобілізація коштів до бюджетів усіх рівнів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання її функцій;
- економічна або регулююча – спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, пожвавлення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв'язків, сприяння вирішенню соціальних проблем;
- контролююча – контроль за діяльністю суб'єктів економічних відносин.
Умовно виділяють три можливі типи податкової політики:
Перший тип – високий рівень оподатковування, тобто політика, що характеризується максимальним збільшенням податкового тягаря. При цьому неминуче виникнення ситуації, коли підвищення рівня оподатковування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.
Другий тип – низький податковий тягар, коли держава максимально враховує не тільки власні фіскальні інтереси, але й інтереси платників податків. Така політика сприяє якнайшвидшому розвитку економіки, особливо її реального сектора, оскільки забезпечує найсприятливіший податковий і інвестиційний клімат (рівень оподатковування нижчий, ніж в інших країнах, відбувається активне залучення іноземних інвестицій, у тому числі експортно орієнтованих, і, відповідно, зростає рівень конкурентноздатності національної економіки). Податковий тягар на суб'єкти підприємництва істотно пом'якшено, але державні соціальні програми значно урізано внаслідок скорочення бюджетних доходів.
Третій тип – податкова політика з досить істотним рівнем оподатковування як для корпорацій, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту, існуванням значної кількості державних соціальних гарантій і програм.
Взагалі податкова політика здійснюється через податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно-правових форм і методів управління оподатковуванням. Держава додає цьому механізму юридичну форму за допомогою податкового законодавства.
Метою податкової політики України повинні бути розвиток ринкової інфраструктури, подолання спаду виробництва, стабілізація економіки і стимулювання пріоритетних сфер діяльності.
Стратегічною метою податкової політики повинна стати побудова в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала достатній рівень податкових надходжень у бюджети різних рівнів, ефективне функціонування економіки країни, справедливий перехід до оподаткування всіх категорій платника, створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.
Зазначимо, що стратегічними цілями податкової політики на даний момент є:
- скасування більшості прямих податкових пільг суб'єктам господарювання незалежно від форм власності;
- зниження тіньової економіки і легалізація тіньових форм бізнесу;
- збалансована регіональна бюджетна політика, збільшення податкових надходжень у місцевий бюджет;
- збільшення податкових надходжень від податку на прибуток фізичних осіб за рахунок зростання рівня доходів і максимально ефективної реалізації прав власності;
- максимальне зниження кількості податків і регулювання в сфері підприємницької діяльності, особливо в сфері малого і середнього бізнесу;
- значне збільшення обсягів довгострокового інвестування і прийняття внесків населення у фінансово-кредитну сферу за рахунок вітчизняних і закордонних джерел.
Податкове законодавство не стимулює підприємства до поповнення власних обігових коштів, ефективного їх використання. У зв’язку з цим важливими шляхами впливу податкової політики на стимулювання підвищення рівня забезпеченості підприємств обіговими коштами є:
- обов’язкове стимулювання частини прибутку підприємства на поповнення обігових коштів;
- оптимізація узгодження строків сплати податків і часу отримання доходів;
- звільнення від оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власних обігових коштів.
