Територіальні зміни у Європі

Повоєнне облаштування світу.

Версальсько-Вашингтонська система договорів

1. Пари́зька ми́рна конфере́нція 1919—1920 — міжнародна конференція, скликана державами переможницями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні 1914—1918.

Учасники

Паризька мирна конференція проходила з перервами від 18 січня 1919 по 21 січня 1920 р.

На конференцію було запрошено делегації з 27 країн, з яких 10 брали безпосередню участь у війні, 14 формально знаходились у стані війни (фактично допомагали лише економічними засобами) і 3 новостворені держави.

Найчисельнішою була американська делегація, число співробітників якої досягло 1300. Вперше в історії дипломатії переможені держави не брали участі в переговорах. На конференцію Німеччина і її колишні союзники були допущені лише тоді, коли були вироблені проекти мирних договорів з ними. Учасники конференції офіційно названі «Союзні та здружені держави» з самого початку роботи були поділені на чотири категорії:

1. Країни учасники війни, що мають інтереси загального характеру і беруть участь у всіх засіданнях та в роботі всіх комісій (Англія, Франція, Італія, США, Японія).

2. Країни учасники війни, що мають інтереси часткового характеру (Бельгія, Бразилія, Британія).

3. Держави, які знаходяться в стані розриву дипломатичних відносин з Німеччиною і її союзниками (в основному латиноамериканські країни).

4. Держави, що знаходяться в процесі утворення (Польща, Чехословаччина та ін запрошувались однією з п'яти великих держав на засідання, що їх стосувалися).

Радянську Росію до участі в роботі конференції не було запрошено.

Головну роль відігравала «Рада трьох» на чолі з прем'єр-міністром Великобританії Ллойд Джорджем, Франції — Клемансо і президентом США — Вільсоном.

Також роль на конференції відігравала «Рада чотирьох»: тіж самі + прем'єр Італії Орландо.

Результати

Внаслідок роботи конференції були підготовано:
1. Версальський мирний договір з Німеччиною (підписаний 28.06.1919);
2. Сен-Жерменський мирний договір з Австрією (10.09.1919);
3. Нейїський мирний договір з Болгарією (27.11.1919);
4. Тріанонський мирний договір з Угорщиною (4.6.1920);
5. Севрьський мирний договір з Туреччиною (10.08.1920).
Підготовані Паризькою мирною конференцією договори разом з угодами, прийнятими на Вашингтонській конференції 1921-1922 рр. становили основу версальсько-вашингтонської системи.

Українська делегація і українське питання на конференції

Українська делегація отримала інструкції домагатися: визнання незалежності УНР, виводу з української території іноземних військ (польських, румунських та військ Антанти), надання допомоги Антантою в боротьбі проти більшовицької Росії. З самого початку роботи конференції впливові російські кола в особі окремих міністрів колишнього Тимчасового уряду, польська делегація провели антиукраїнську компанію, зображуючи представників України як колишніх австрійських союзників або пробільшовицьки настроєних політиків. Найбільш непримиренну позицію щодо визначення української державності займала французька делегація на чолі з Клемансо. Його плани про створення в післявоєнній Європі держав, які б були проти більшовизму і одночасно під егідою Франції стали майбутніми союзниками проти Німеччини, збігалися з намаганнями польської, чехо-словацької і румунської делегацій включити як найбільше територій у склад своїх країн. Більш виважений підхід до вирішення українського питання, займала англійська делегація очолювана Ллойд Джорджем, який різко виступав проти анексії українських земель Польщею.

Версальська система договорів носила тенденційний і суперечливий характер, внаслідок чого українські землі на довгі роки були розділені кордонами чотирьох держав.

 

Версальсий мирний договір

Умови Версальського договору були дуже жорсткими і принизливими для Німеччини. Текст договору був укладений без переговорів з Німеччиною, яка під загрозою окупації була змушена його підписати.

Версальський мирний договір — підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого.

З багатьох положень договору, одним з найважливіших і спірних було взяття Німеччиною на себе відповідальність за спричинення війни та роззброїтися, здійснити істотні територіальні поступки і платити великі репарації країнам, які формували блок держав Антанти. Загальна вартість цих репарацій була оцінена на 132 млрд марок, що приблизно еквівалентно $442 млрд або £284 млрд.

Договір був підірваний рядом подій, ще в 1932 році і широко порушувався до середини 1930-х років.

Територіальні зміни у Європі

У мирному договорі, Німеччина погодилися повернути спірні землі і міста різним країнам.

Німеччина була змушена поступитися контролем над своїми колоніями, а також втратити ряд європейських територій. Західна Пруссія була передана Польщі, надавши їй тим самим доступ до Балтійського моря.

Округи Мальмеді та Ейпен Німеччина передавала Бельгії. Населенню дали можливість висловити "протест" проти перенесення, алеу відповідному реєстрі зібралось небагато підписів.

Німеччина взяла зобов'язання дотримуватися незалежності Австрійської Республіки, визнавала незалежність Чехословаччини й Польщі.

Німеччині заборонили тримати будь-які війська на всій своїй території на захід від Рейна й на 20 кілометрів на схід.

Обмеження на збройні сили

За договором збройні сили Німеччини повинні були бути обмежені 100-тис. сухопутної армії; обов'язкова військова служба скасовувалася, основна частина збереженого військово-морського флоту підлягала передачі переможцям, були також накладено жорсткі обмеження на будівництво нових бойових кораблів. Німеччині заборонялося мати багато сучасних видів озброєння — бойову авіацію, бронетехніку (за винятком невеликої кількості застарілих машин — броньованих автомобілів для потреб поліції).

Наслідки

Умови Версальського мирного договору традиційно вважаються виключно принизливими і жорстокими по відношенню до Німеччини. Вважається, що саме це призвело до крайньої соціальної нестабільності всередині країни і приходу до влади нацистів (в 1933 році).

Жорсткі обмеження, накладені на Німеччину, належним чином не контролювалися європейськими державами або ж порушення їх навмисно спускалися Німеччині з рук.

У 1935 році Гітлер відмовився від дотримання Версальського договору.

 

НА САМОСТІЙНИЙ РОЗГЛЯД (ЗНАЙТИ ТА ТЕЖ ЗАПИСАТИ У ЗОШИТ):

1. Мирні договори із союзниками Німеччини (про них згадувалося у лекції: назви та роки підписання, але не розкривалася сутність, тому коротко розкрити яка була домовленість у кожному із договорів).

2. Розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав в Європі.

3. Вашингтонська конференція.