II. Навчальна та виховна мета

Предметно - методична група

«Відновлення штучних споруд та загородження залізниці»

Заняття 1

1. Навчальні питання

 

1. Влаштування фундаментів опор на суходолі.

2. Особливості влаштування фундаментів руслових опор.

3. Виготовлення дерев'яних типових рам опор.

II. Навчальна та виховна мета

 

1.Вивчити з курсантами технологію забивання паль, виготовлення дерев’яних конструкцій, монтаж дерев’яних та металевих надбудов опор.

2.Вивчити з курсантами особливості влаштування фундаментів руслових опор та монтаж опор на частині капітальної опри, що вціліла.

 

III. Навчальне – матеріальне забезпечення.

Література:

1. Інструкція по устрою та єксплуатації копрів “ПСК-500” та “ПКК-2х1250”.

2. Альбоми: Свайні фундаменти.

3. Технология сооружения свайних фундаментів военних железнодорожных мостов. 1989год. Военне издательство, Москва.

4. Навчальний посібник «Восстановление искуственных сооружений» Гольденберг И.Н. частина 1, видавництво МІІТ, 1965р.

5. Керівництво для залізничних військ (ВМ – 67),видавництво МО, 1968р

 

Наочні посібники.

1. Стенди.

2. Плакати.

3. Телевізор.

4. DVD.

 

Місце проведення: аудиторія.

 

IV. Організаційно – методичні вказівки

Загальні.

До заняття викладач знайомиться з родом занять, з’ясовує його зміст згідно з виконання робочої програминавчальної дисципліни «тактико спеціальна підготовка» курсантів. Визначає і уточнюєнавчальні цілі і питання заняття. Перед початком заняття викладач викликає командира навчального взводу курсантів, дає вказівки по підготовці занять, вказує час, місце шикування, форму одягу та підготовку аудиторії до заняття.

Час заняття – 2 години.

 

Розподіл навчального часу на заняття:

а). Вступна частина – 5-7 хв.

б).Основна частина- 70-66 хв.

в). Заключна частина - 5-7 хв.

 

Порядок проведення заняття:

В наступній частині:

- прийняти рапорт чергового взводу про готовність взводу до заняття;

- перевірити наявність курсантів;

- оглянути зовнішній вигляд;

- перевірити готовність навчального взводу до заняття:

- звернути увагу на актуальність вивчення навчальних питань для практичної діяльності військового керівника.

 

В основної частині:

- вивчення навчальних питань провести в темпі, який дозволяє курсантам записати основний зміст навчального матеріалу. У процесі заняття викладач використовує мультимедійний проектор.

 

В заключній частині:

викладач проводить розбір заняття. Нагадує тему, мету, вивчаємі питання засвоєні курсантами, оцінює їх дії, виділяє кращих, вказує на недоліки та пропонує їх усунення. Викладач дає завдання на самостійну підготовку і відповідає на поставленні запитання та оголошує тему наступного заняття.

 

V. Навчальні матеріали.

 

1. Влаштування фундаментів опор насухо долі.

Командир підрозділу несе повну відповідальність за привільне, успішне та якісне виконання завдань по влаштування фундаментів опор на суходолі. Тому, спорудження фундаментів опор відноситься до основних та відповідальних робіт при відновленні та будівництві мостів.

В опорах військових залізничних мостів, в залежності від місцевих умов, фундаменти можуть бути:

- палеві;

- лежневі;

- зрубові;

- каркасно-стоїчні.

На суходолі використовуються фундаменти на палях, лежнях і зрубах.

Для розбивки фундаменту опори командир підрозділу організує:

- відновлення та закріплення подовжньої осі фундаменту;

- розбивку та закріплення поперечної осі фундаменту;

- детальну розбивку положення фундаменту;

- закріплення та перенесення висотних відміток.

Фундаменти на палях використовуються у більшості випадків. На спорудження таких фундаментів втрачається від третини до половини усього часу, відведеного на відновлення мосту.

До начала робіт безпосередньо в місцях знаходження фундаменту опор командир підрозділу виконує:

- розбивання та закріплення на місцевості усіх точок планової і висотної геодезичної основи та центрів фундаментів;

- заготовку паль та інших конструктивних елементів фундаментів;

- устрій автомобільних під’їздів до мосту і доставка до нього засобів виконання робіт;

- збірку копрів.

Виконання робіт по забиванню палевих фундаментів на суші визначається типовими проектами таких фундаментів, якими передбачається застосування тільки прямовисних паль.

До початку основних робіт необхідно:

- вирівняти площадку під фундамент;

- зробити на площадці розбивку положення паль;

- при необхідності укласти підкопрові рейки;

- зібрати копер, підготувати його до роботи і подати до нього палі.

Розбивка положення паль виконується таким чином:

1). По осі моста від центра опори в обидва боки відміряють відстані до осей палевих рядів; точки перетинання цих осей з віссю моста фіксуються кілочками.

2). З цих точок, використовуючи шаблон із прямим кутом, мотузковий трикутник зі сторонами 3,4 і 5 м, еккер чи теодоліт, знаходять напрямки осей палевих рядів: якщо відстань від осі моста до крайніх паль ряду більш 3 м, фіксують ці напрямки колами або віхами, забитими поза контуром фундаменту.

3). По напрямках осей палевих рядів відміряють відстані від осі моста до центра кожної палі ряду і фіксують їхнє положення кілочками.

При провадженні робіт з використанням УКГА всі палі фундаменту доцільно забивати при постійному вильоті стріли крана на 4 м і прямовисному положенні направляючої стріли.

Кран встановлюється на вісь опори. Поворотом стріли крана перевіряють, чи пройде штир дизель- молота над кілочками, що фіксують положення центрів паль 1 І2. Потім опускають виносні опори і стрілу крана встановлюють в положення для забивання палі 1, піднімають палю і закріплюють її палевими хомутами на направляючій стрілі так, щоб паля була вертикальна і відстань від її осі до площини направляючої стріли було рівним 280 мм. Вістря палі повинно точно знаходиться над кілочком, що фіксує положення центра палі. Після цього опускають на Ґрунт, а дизель - молот - на голову палі, перевіряють ще раз вертикальність направляючої стріли і палі, а також співвісність палі з дизель - молотом, запускають молот і забивають палю. Закінчивши забивання, знімають з палі верхній пальовий хом у І (нижній хомут знімається в процесі занурення), піднімають молот, повертають стрілу крана, опускають дизель -молот у крайнє нижнє положення і переходять до забивання палі 2, повторюючи всі операції, що були проведені при забиванні палі.

Кран з молотом у нижнім положенні переміщають по осі опори і, повторюючи ті ж операції, що при забиванні паль 1 і 2, забивають палі 3 і 4.

При установці агрегату УКГА по осі моста всі дії при забиванні кожного ряду паль аналогічні тим, що виконуються при установці крана по осі опори. При такій установці можна забити всі палі ряду, паралельного осі опори, при невеликих пересуваннях крана уздовж його осі, якщо тільки відстань між крайніми палями в ряді не перевищує 7 м. Цій умові відповідає максимально припустимий поворот стріли крана на 45 градусів в обидва боки від осі крана при вильоті стріли 4 м.

При використанні для занурення паль копра ПСК - 2х500, кількість стоянок копра визначається відстанню між двома палями, що одночасно забиваються. Воно повинно бути в межах 1,2 - 3,4 м. При такій послідовності забивання розбивка положення паль не буде порушена при переміщеннях копра, тому що відстань від корми транспортера копра до осі дизель- молота більше (85 см) відстані між осями рядів паль, паралельних осі опори.

 

2.Особливості влаштування фундаментів руслових опор.

Розбивка положень паль у типових фундаментах (з направляючою рамою) виробляється одним із двох способів: шляхом безпосередніх промірів від берегових точок чи шляхом установки направляючої рами в проектне положення з використанням способу кутових зарубок теодолітами з пунктів базису, розбитого на березі. Перший спосіб переважніше для опор поблизу берега при глибині води до 1 м і використанні копра ПСК - 500 (ПСК - 500м), а другий - при більшій глибині води і використанні копра ПСК-2 х 500 (ПСК - М - 2 х 500).

При необхідності для входу копра у воду влаштовується з'їзд шириною 5 м для копра ПСК -500 (ПСК-500 м) і 6 м для копра ПСК- 2 х 500 (ПСК - М- 2 х 500) крутістю до 1:3. для улаштування з'їзду використовується бульдозер.

При першому способі розбивки (безпосередніх промірах від берегових точок) насамперед робиться розбивка положення двох крайніх паль 1 і 2 у ряді, паралельному осі опори, першому з боку берега. Для цього на березі розбивають два створи ВГ і ДЕ, паралельні осі моста, на відстані від неї а/2 (а - відстань між крайніми полями). У створах, позначених віхами, за допомогою мірної стрічки чи мірного троса вимірюють відстань до осі ряду паль 1-2 від двох точок, що знаходяться в створах, положення яких відомо (наприклад, розташованих проти центра найближчої до берега опори) і зафіксовано кілочками. Визначене в такий спосіб положення центрів паль 1 і 2 фіксують забиванням у дно строго прямовисних сталевих стержнів діаметром 16-24 мм.

Копер з вертикальною направляючою стрілою і з підвішеної до неї палею встановлюється так, щоб вістря палі виявилося над стержнем, що вказує положення центра палі 1.

 

Перевіривши прямовисність стріли і палі і співвісність палі і молота, опускають палю на ґрунт, а молот - на голову палі, після повторної перевірки положення палі і молота палю забивають. У такий же спосіб забивають палю 2. До цих двох забитих паль із зовнішньої сторони тимчасово прикріплюють направляючу колоду (можна дошку), на якій розмічають положення всіх інших паль ряду, і їх послідовно забивають.

При використанні копра ПСК - 2 х 500 одночасно забивають по дві палі, відстань між якими знаходиться в межах 1,2 -3,4м.

Після забивання всіх паль 1-го ряду встановлюється на забитих палях з його внутрішньої сторони направляюча колода, що тимчасово кріпиться до забитих паль скобами, і проти паль 1-го ряду забиваються палі 2-го ряду.

Після забивання двох рядів паль до них підводиться підготовлена біля причалу направляюча рама (з нанесеної на ній розміткою осей моста, опори і положення паль і улаштованим на ній робочим настилом), встановлена на поплавках (з колод, відрізків паль-сплоток та ін.) на проектному рівні по висоті.

Направляюча рама встановлюється точно на осях моста й опори і прикріплюється постійними болтами до забитих паль не менш чим в двох місцях. Після закріплення направляючої рами на забитих палях, по мітках на ній забиваються палі 3-го ряду. До них тимчасово (скобами, укороченими болтами) прикріплюється направляюча рама і друга направляюча колода, після чого забиваються палі 4-го ряду і напрямна рама і направляюча колода скріплюються з палями 3-го і 4-го рядів постійними болтами кріплення (також не менш чим у двох місцях) з одночасним зняттям тимчасових кріплень. Поплавки з-під направляючої рами убираються.

При другому способі (способі кутових зарубок) на березі розбивається базис, на якому встановлюються три теодоліти, один із яких на осі моста.

Схема розташування теодолітів на березі і направляючої рами на осях моста й опори креслеться в масштабі, і за цією схемою обчислюються кути і між базисом і напрямками променів від теодолітів до центра опори, а також кути і, утворені напрямками тих же променів з віссю моста. По кутах і визначається положення вішок У₂ і Вз, встановлюваних на зовнішньому контурі направляючої рами. У центрі направляючої рами, Ідо збігає з центром опори, встановлюється вішка В₁.

Переміщення направляючої рами, необхідні для установки її в проектне положення, виконується за допомогою пенькових канатів, прив'язаних до рами, з копра, берега чи з плавучих засобів по командах геодезистів. Направляюча рама закріплюється в проектному положенні за допомогою чотирьох ст. 80 х 80 х 80 мм.

По мітках на направляючій рамі забиваються в двох середніх рядах не менш чим по дві палі, до них тимчасово за допомогою укорочених болтів прикріплюється направляюча рама; поплавки прибираються. Потім забиваються інші палі в середніх рядах, до них тимчасово скобами кріпляться направляючі колоди і забиваються всі палі зовнішніх рядів. Після забивання всіх паль направляюча рама і направляючі колоди прикріплюються до паль постійними болтами; тимчасові скріплення знімаються.

Роботи з забивання одиночних паль при глибині води більш 1,5 м виконуються, як правило з використанням копра ПК-2х500 на плашкоуті з понтонів ПМ-70 чи з парку НЖМ-56. На понтонах плашкоута перпендикулярно до його подовжньої осі встановлюються дві поперечні балки, до яких підвішуються направляюча рама так, щоб її вісь збіглася з подовжнього віссю плашкоута.

Направляюча рама підвішується до кожної балки двома
тяжами. Висота опор балок і довжина тяжів підбираються так, щоб
направляюча рама розташовувалася на проектному рівні. На
направляючій рамі влаштовується робочий настил і
закріплюються вішки, що використовуються як візирні цілі для
геодезичних приладів при установці плашкоута на осі моста й
опори. Підготовлений у такий спосіб плашкоут виводиться
штовханами НЖМ-56 з низової сторони до місця спорудження
опори.

Для контролю за установкою плашкоута на місці використовується, як правило, метод кутових зарубок, утворених перетинанням візирних осей теодолітів над центрами опор (якщо потрібно - і над іншими точками). Теодоліти розташовуються для цього в опорних пунктах планової геодезичної основи. Розміщення опорних пунктів попередньо намічається по великомасштабній карті чи плану мостового переходу, потім уточнюється рекогносцировкою на місцевості так, щоб були забезпечені можливість вільного перегляду з обраних пунктів напрямків для зарубок і напрямків на інші пункти планової геодезичної основи, а також зручність вимірів відстаней між ними на місцевості. Обрані опорні пункти закріплюються на місцевості колами, палями чи стовпами з зафіксованим центром (наприклад, забитий цвях). На плашкоуті копра (чи на направляючій рамі) розміщаються візирні цілі (вішки). Схема їхнього розміщення призначається з обліком конкретних місцевих умов (характер берегів, оглядовість, наявність геодезичних Інструментів) і прийнятої схеми планової геодезичної основи. Найбільш проста схема складається з трьох вішок: однієї (1) у центрі опори і двох (2 і 3) на осі моста, у країв плашкоута (направляючої рами).

 

Можливі й інші варіанти розміщення візирних цілей.

Усі роботи з розбивки планової геодезичної основи і геодезичному контролю за установкою плашкоутів на осі моста й опор виконуються спеціальною геодезичного групою під керівництвом досвідченого фахівця. Для виконання геодезичною групою задач контролю встановлюється надійний зв'язок геодезистів з командою на копрі за допомогою радіостанцій.

Плашкоут з копром на місці забивання паль закріплюється якорями Після закріплення плашкоута якорями його команда по вказівках геодезистів переміщає плашкоут за допомогою якірних лебідок до збігу центральної візирної цілі (вішки) на плашкоуті з напрямками зарубок центра опори, а потім, зберігаючи положення плашкоута в центрі опори, встановлюють його на вісь опори. Після установки плашкоута на вісь опори положення щодо центра опори ще раз контролюється. Зсув центральної віхи від центра опори, що не перевищує 7 см, вважається припустимим.

Установка плашкоута в залежності від тренованості команди займає 1-2ч.

Виконання робіт по забиванню одиночних дерев'яних паль при глибині води більше 1,5м.

Після закріплення плашкоута на осях моста й опори копер встановлюється в положення для забивання перших двох прямовисних паль 1 і 1'. Після установки паль на направляючих стрілах команда копра перевіряє вертикальність стріл і паль, а геодезисти - положення плашкоута. Після необхідного коректування й одержання дозволу начальника геодезичної групи подається команда на запуск молотів, і палі забиваються.

Коли перші дві палі будуть забиті, копер з дизель-молотами в крайньому нижньому положенні, установленими па заставні штирі, переміщається монтажними лебідками по плашкоуту в положення для забивання наступної пари прямовисних паль 2 і 2^і, що виконується в тім же порядку, що і забивання паль 1 і 1'. Відразу ж після забивання чотирьох прямовисних паль до них болтами прикріплюється направляюча рама, після чого всі інші палі забиваються мітками на ній.

Вертикальні палі і палі з нахилом поперек моста забиваються попарно, а палі з нахилом вправо і вліво уздовж моста - по одній.

Правильність положення похилої палі перевіряється не тільки перед зануренням палі, але і після забивання її на глибину 2 м, для чого занурення припиняється і положення палі при необхідності коректується за рахунок нахилу направляючої стріли.

Правильному напрямку похилих паль сприяє правильне положення похилої площини направляючих коротишів прикріплених до направляючої рамі.

Варто мати на увазі, що при кожній установці копра на рейках плашкоута до підйому паль на копер треба обперти його на виносні опори і під усі колеса поставити зйомні упори з натяжними пристроями.

При зануренні однієї палі копром ПК - 2 х 500 при глибині води більш 1,5 м у середньому витрачається 40-45 хвилин.

Виконання робіт по забиванню паль спліток та кущових при глибині води більше 1,5м копром ПКК-2х1250

При забиванні паль-сплоток і кущових паль при глибині води більше 1,5 м використовується копер ПКК-2х1250 (ПКК-2х 1250м).

Особливістю використання цього копра для забивання паль фундаментів при глибокій воді більше 1,5м є те, що після забивання паль в одному ряді, паралельному осі моста, плашкоут з встановленим на ньому копром повинен переміщатися по осі опори до іншого ряду, в той час як направляюча рама, що прикріплюється до копра до забивання перших двох паль, повинна залишатися нерухомою. Для рішення цієї задачі направляюча рама встановлюється в положення для забивання перших двох прямовисних паль і підвішується одним кінцем до анкерної балки копра, встановленої в таке положення, а другим спирається на плот, виготовлений, наприклад, із двох паль-сплоток. Крім того, рама розчалюється канатами за понтони плашкоута копра. Ця плавуча система встановлюється по вказівках геодезистів у необхідне положення, і перші дві палі забиваються. Направляюча рама прикріплюється до цих паль болтами, як це передбачено проектом фундаменту, і звільняється від кріплень до анкерної балки і понтонів.

Потім плашкоут з копром своїми якірними лебідками переміщається для забивання другої пари прямовисних паль відповідно до міток на направляючій рамі, після перевірки і коректування положення направляючої рами і копра направляюча рама знову кріпиться до анкерної балки і понтонів і ця пара паль забивається. Направляюча рама прикріплюється до другої пари забитих паль, а кріплення рами до анкерної балки і понтонів знімаються. Таким чином, направляюча рама стала нерухомою, і всі інші палі забиваються по мітках на ній без геодезичного контролю.

При наявності зібраного плавучого крана ПРК-80 чи ПРК-50 можлива установка на понтони плашкоута цим краном копра ПКК-2х1250, зібраного на березі. Установлений на плашкоут копер звільняється від стропів тільки після його закріплення на понтонах.

Для підйому паль на направляючу стрілу копра палю
зачалюють палевим тросом копрової лебідки приблизно на
відстані близько 1 м від голови і пеньковим канатом поблизу
нижнього кінця палі. При підйомі палю одночасно підтягують до
стріли баграми і канатом. Паля, встановлена на направляючій
стрілі, закріплюється двома палевими хомутами. Одночасний
підйом і встановлення паль на обох направляючих стрілах копра не допускається.

В середньому на занурення однієї палі у фундаменті з прямовисних і похилих паль при використанні копра ПКК-2х1250 (ПКК-2х1250м) затрачується близько 1,25 години.