Модуль 1 Зміст підготовки фахівців зі спеціальності

ЗМІСТ

 

Вступ

Завдання предмета. Організаційно – технічна характеристика галузі.

Модуль1 Зміст підготовки фахівців зі спеціальності

1.1 Загальні поняття про Стандарт освіти і його головні складові: освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) і освітньо-професійна програма

Модуль 2 Організація технічної творчості і самостійної роботи студентів

2.1 Задачі та мета технічної творчості. Організація самостійної роботи та її види. Розробка творчих та винахідницьких завдань.

Методи вирішення творчих та винахідницьких завдань

Модуль 3 Класифікація, принцип дії, конструктивна будова основних виробів галузі.

3.1 Призначення і класифікація виробів галузі, вимоги до них. Принцип дії і будова основних виробів галузі.

3.2 Основні поняття та терміни в теорії електричних апаратів

Модуль 4 Загальні відомості про проектування виробів галузі

4.1 Задачі, етапи і методи проектування виробів галузі. Поняття про функціонально-вартісний аналіз.

4.2 Автоматизація при проектуванні, використання обчислювальної техніки

Модуль 5 Загальні відомості про виготовлення виробів галузі.

5.1 Поняття про виробничий та технологічний процес.

5.2 Типи виробництва.

5.3 Технологічна підготовка виробництва, її зміст (загальні відомості). Класифікація підприємств.

5.4 Структура підприємства, функції головних підрозділів, відділів, служб.

Список літератури

 

Модуль 1 Зміст підготовки фахівців зі спеціальності

1.1 Загальні поняття про Стандарт освіти і його головні складові: освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) і освітньо-професійна програма

 

Стандарт освіти складається з трьох основних складових:

- освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ);

- освітньо-професійна програма (ОПП);

- тестовий контроль знань студентів.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображається мета освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

ОКХ випускника ЗЕК ЗНТУ доповнює і конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти з боку конкретних замовників-споживачів фахівця.

ОКХ молодшого спеціаліста за спеціальністю5.05070201. “Виробництво електричних машин і апаратів” напрямок підготовки 0922 “Електромеханіка”, кваліфікація 3113 “Електромеханік” з предметної області діяльності:

- конструювання та проектування електричних машин, трансформаторів, електричних апаратів та побутових електроприладів;

- виробництво електричних машин, трансформаторів, електричних апаратів та побутових електроприладів.

Фахівець відповідно до ДК009 – 96 “Класифікатора видів економічної діяльності” підготовле6ний до роботи в галузі обробна промисловість, вид економічної діяльності: виробництво електричних машин та апаратури, виробництво машин та устаткування.

Фахівець відповідно до ДК003 – 95 “Класифікатора професій” здатний виконувати зазначену професійну роботу:

- начальники та майстри виробничих дільниць;

- технічні фахівці-електрики;

- технічні фахівці-механіки;

- креслярі;

- оператори електронно-обчислювальної техніки;

- електромеханіки та електромонтажники (на роботах високої кваліфікації);

- складальники електроустаткування (на роботах високої кваліфікації).

Може займати первинні посади:

- майстер виробничої дільниці;

- майстер контрольний;

- технік – конструктор (електричних виробів, технологічного обладнання, автоматизації виробничих процесів);

- технік – технолог з розробки технологічних процесів;

- технік – технолог цеху;

- технік – нормувальник;

- технік з підготовки виробництва;

- оператор ЕОМ.

Виробничі функції, типові завдання діяльності та вміння, якими повинен володіти випускник вищого навчального закладу:

- організаційна: організація виготовлення виробів або їх складових частин (організувати чітку підготовку виробництва, уміти кваліфіковано користуватися документацією, складати та оформляти замовлення на забезпечення та комплектацію робочих місць,);

- управлінська: управління процесом виготовлення виробів або їх складових частин (орієнтуватися в питаннях соціальної політики, володіти прийомами ділового спілкування, створювати психологічний мікроклімат, координувати дії виробничого підрозділу);

- контрольна: контроль виготовлення виробів та їх складових частин на дільницях (контроль дотримання технологічного процесу, правил експлуатації обладнання, устаткування, оснащення, проводити випробування та контроль якості продукції);

- діагностична: аналіз та діагностика (приймати участь в проведенні сертифікації виготовленої продукції, уміти проводити аналіз браку і розробляти заходи з метою їх попередження та ліквідації і підвищення якості продукції, втілювати заходи з виконання правил охорони праці, проводити виробничий інструктаж на дільниці, обирати оптимальний варіант технологічного процесу);

- проектна: проектування електричних машин, трансформаторів, електричних апаратів, побутових приладів (уміти виконувати технічні розрахунки, креслення, робити технічний опис і складати технічні вимоги до загального виду креслення, а також складальних одиниць і деталей, уміти: проектувати електромеханічні вироби, оснащення для виготовлення електромеханічних виробів, вносити зміни у креслення після нормоконтролю або випробування зразків виробу);

- технологічна: виготовлення електричних машин, трансформаторів, електричних апаратів, побутових приладів (уміти розробляти технологічні процеси виготовлення деталей, складальних одиниць, виробів, складати та оформляти технологічну документацію на різні технологічні процеси, знаходити оптимальний варіант технологічного процесу з мінімальними витратами і максимальною продуктивністю, робити розрахунки потрібної кількості обладнання, його потужності, оформлювати зміни в технологічній документації, проводити нормування методом спостереження на робочих місцях, уміти розробляти плани розміщення устаткування дільниці);

- технічна: експлуатація обчислювальної техніки і систем автоматизації виробництва (введення первинної інформації для засобів обчислювальної техніки з метою використання систем автоматизації виробництва, розробляти та оформлювати пакети технологічної з використанням засобів обчислювальної техніки та прикладних програм, працювати з іншими програмами, пов’язаними з технічною).

Формою державної атестації випускників вищих навчальних закладів є захист дипломного проекту.

Атестація випускників проводиться Державною кваліфікаційною комісією на основі аналізу виконання дипломного проекту та успішності навчання в закладі, оцінки якості випускниками професійних завдань діяльності.

Вищі навчальні заклади повинні гарантувати якість підготовки свої випускників не нижче рівня, встановленого цією кваліфікаційною характеристикою.

Освітньо-професійна програма (ОПП) є державним нормативним документом, в якому визначається нормативний зміст навчання, встановлюється вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки молодшого спеціаліста зі спеціальності 5.05070201“Виробництво електричних машин та апаратів”.

Організація навчального складається процесу з чотирьох циклів:

1 Цикл загальноосвітніх дисциплін: всесвітня історія; світова література; українська мова; українська література; математика; фізика; геометрія; інформатика; історія України; астрономія; креслення; хімія; біологія; географія; основи інформатики; іноземна мова; фізичне виховання; ДПЮ.

2 Цикл гуманітарної і соціально-економічної підготовки: культурологія; основи філософських знань; українська мова за професійним спрямуванням; іноземна мова; основи правознавства; історія України; соціологія; економічна теорія; основи менеджменту; фізичне виховання.

3 Цикл дисциплін природничо – наукової підготовки: вища математика; інженерна графіка; комп’ютерна техніка; комп’ютерна техніка та програмування; конструкційні матеріали та електротехнічні матеріали; теоретичні основи електротехніки; технічна механіка; основи стандартизації; безпека життєдіяльності; основи екології.

4 Цикл дисциплін професійно – практичної підготовки: електричні машини; електричні апарати; промислова електроніка і мікроелектроніка; технологія та устаткування виробництва; електричні вимірювання; основи охорони праці; економіка, організація та планування виробництва; автоматизований електропривод; основи автоматизації виробництва; технічне нормування; вступ в спеціальність; електромашини; електричні апарати; проектування трансформаторів; проектування електроапаратів; прикладне програмне забезпечення.

Модуль 2 Організація технічної творчості і самостійної роботи студентів

2.1 Задачі та мета технічної творчості. Організація самостійної роботи та її види. Розробка творчих та винахідницьких завдань.

 

Найбільш технічна творчість особи відображається у винахідництві та раціоналізації. Вершиною творчості є наукове відкриття і кожна держава має правову охорону щодо:

- наукового відкриття;

- винахідницької діяльності;

- раціоналізаторської пропозиції.

Щоб розвивати технічну творчість потрібно ще при навчанні учнів у школі проводити з ними активні форми навчання, розвивати в них логічне мислення, примушувати їх думати та обґрунтовано висловлювати свої думки при спілкуванні.

Заклади вищої совіти, до яких належить і коледж, поєднують теоретичне навчання з практичним заняттям та самостійною роботою студентів як на уроках так і при позакласній домашній роботі.

До практичних завдань, які оформлюють практичні навички студентів належать:

- лабораторні роботи;

- практичні роботи;

- семінарські заняття та підготовка до них;

- курсове проектування;

- дипломне проектування та інше.

Технічна творчість студентів може проявлятися як при:

- теоретичному та практичному навчанні;

- відвідування гуртку технічної творчості при лабораторіях та кабінетах;

- проведенні у рамках тижнів фаху: вікторин, олімпіад, оглядів рефератів, конкурсах, конференціях;

- проведенні навчальної та виробничої практики у НВМ та на виробництві;

- виконання самостійної роботи.

Види самостійної роботи:

- запис у конспекті;

- складання словника технічних термінів;

- виконання задач та вправ;

- складання рефератів;

- підготовка до екзаменів, до контрольних робіт;

- виконання пошукового та дослідницького характеру;

- виконання курсового та дипломного проекту.

Але технічну творчість треба організувати. Організація проводиться згідно етапів:

- пошук принципу вирішення завдання;

- складання винайденого принципу, рішення ідеї у графічній, табличній або інших формах;

- розробка розрахунків;

- втілення образу – ідеї у матеріальній формі (текстова документація, плакат, макет).

При технічній творчості вирішуються такі типи продуктивних завдань у коледжі та інших навчальних закладах:

- конструювання найпростіших деталей, механізмів або складальних одиниць обладнання або устаткування;

- вибір або удосконалення інструментів;

- моделювання механізмів, пристроїв;

- створення моделей, макетів, механізмів;

- складання технологічних процесів виготовлення

- знайдення оптимальних режимів роботи та інше.

Щоб виконати поставлені завдання потрібно:

- визначення мети, цілей та шляхів вирішення;

- розробка ескізів, рисунків, схем;

- виконання необхідних розрахунків;

- розробка технічної документації;

- доцільність використання стандартних деталей та складальних одиниць;

- вибір матеріалів для виробу;

- створення виробів;

- формування висновків та рекомендацій.

 

2.2 Методи вирішення творчих та винахідницьких завдань

 

Для активізації при придбанні нових знань існують методи:

1 Метод не спрямованого пошуку – це метод “мозкового штурму”. Він вперше був застосований американськими фізиками у Осборні.

Це колективні вислови та думки з якогось питання, причому приймаються також на перший погляд абсурдні думки та вислови, для вирішення якої не будь проблеми.

Різновиди:

- синектики - це коли група фахівців різних професій колективно розробляють проблему висловлюванням різних думок або припущень;

- метод контрольних питань – складання контрольних питань за: правилом 24-х – тобто творче відношення людини до проблеми на протязі 24–х годин (тобто доби), ідеї повинні фіксуватися і доповнюватися новими; правило 25-и – це складання не менш 25 ідей за даним питанням; метод 26–и (це кількість букв в англійському алфавіті) – на кожну букву записується слово, яке може навести на рішення проблеми за допомогою словників, які проглядає особа.

2 Метод спрямованого пошуку:

- метод Сократа – майєвтики - це постановка наштовхуючих питань;

- метод побудови “древа цілей” (приклад – складання схеми фаху або генеалогічного дерева);

- знаходження алгоритму рішення задачі;

- відповіді на сім ключових питань: що, де, коли, чому, для чого, як та ін.

 

 

Модуль 3 Класифікація, принцип дії, конструктивна будова основних виробів галузі.

3.1 Призначення і класифікація виробів галузі, вимоги до них. Принцип дії і будова основних виробів галузі.

 

Електричні апарати – це електротехнічні пристрої, призначені для розподілу, перетворення електричної енергії, контролю за нею, захисту та інших функцій.

Електричні апарати класифікуються за електричними, механічними та іншими параметрами. З електричних апаратів найбільше значення мають: напруга, струм, потужність, частота струму мережі та інші.

За напругою розрізняють апарати до 1000В (низьковольтні) та понад 1000В (високовольтні). Від величини напруги пропорційно залежить висота електричного апарату.

За родом струмом бувають змінного та постійного струму, крім того апарати класифікуються за величиною струму.

За частотою струму апарати можуть бути низькочастотні, промислової частоти та високочастотні.

За призначенням електричні апарати можуть бути: комутаційні (вимикачі), обмежувальні (реактори, розрядники), пускорегулюючі (контактори, контролери, пускачі), контролюючі (датчики, реле), вимірювальні (трансформатори струму та напруги), регулюючі (регулятори).

За принципом роботи апарати можуть бути контактними та безконтактними.

За родом захисту від навколишнього середовища: відкриті, закриті, бризкозахищені, пилезахищені, водозахищені, вибухозахищені.

За способом дії розрізняють електромагнітні, індукційні, теплові, електродинамічні та інші системи електричних апаратів. Найчастіше зустрічаються електромагнітні системи.

Крім того, електричні апарати розрізняються за швидкодією; за способом гасіння електричної дуги(з масляною ізоляцією, повітряною, газовою) і за іншими факторами.

До електричних апаратів ставлять такі загальні вимоги:

– невелика маса, розміри, простота конструкції, дешевизна;

– нагрів струмоведучих частин, тобто по яким йде струм, не повинен перевищувати визначеного значення;

– апарати повинні бути термічно - і електродинамічно стійкими;

– електрична ізоляція повинна забезпечувати надійну роботу при заданій напрузі і навіть перенапрузі;

– контакти повинні надійно комутувати робочі струми та аварійні режими;

– апарати повинні бути надійними, точними та швидкодіючими.

Сучасні електричні апарати розподіляються на:

– низької напруги (до 1000 В) та високої напруги (вище 1000 В),

– постійного струму.та змінного струму промислової частоти і змінного струму підвищеної частоти;

– електромагнітні, магнітоелектричні, індукційні, теплові і др.;

Класифікація апаратів низької напруги:

– вимикачі автоматичні - проводять струм та автоматично вимикають кола при короткому замкненні;

– рубильники та перемикачі - комутують електричні кола з номінальною напругою до 660 В,

– запобіжники - вимикають кола, які захищають порушенням конструктивних деталей, спеціально для цього призначених, під дією струму, який перевищує номінальне значення,

– контактори - вимикають та вмикають силові електричні кола;

– апарати управління – вимикачі, перемикачі;

– реле - апарати захисту, контролю та регулювання.

Класифікаціяелектричних апаратів високої напруги:

Вимикачі- дуже значні апарати, які вмикають та вимикають струми різних режимів - номінального, короткого замикання (КЗ), холостого ходу (XX) потужних трансформаторів, ненавантажених кіл електропостачання та кабелів.

Розмикачі- комутують кола високої напруги, коли вних нема струму.

Запобіжники- вимикають електричні кола при КЗі при перенавантаженні, при цьому руйнується плавкий елемент.

Трансформатор струму призначений для зовнішнього встановлення в відкритих розподільчих пристроях для передачі сигналу вимірювальної інформації вимірювальним приладам та пристроям захисту і управління в установках змінного струму частотою 50 Гц.

Трансформатор напруги призначений для живлення електричних вимірювальних приладів, кіл захисту та сигналізації в електричних мережах змінного струму з частотою 50 Гц.

Струмообмежуючі реактори- обмежують струми КЗ та підтримують на шинах розподільного пристрою необхідну напругу при КЗ.

Розрядники- ці апарати обмежують напруги при атмосферних та комутаційних перевантаженнях напруги.

На підприємствах розробляють нові конструкції апаратів з масляною і елегазовою ізоляцією та нові конструкції комплектно-розподільчих пристроїв (КРІ І). Захист та автоматика розробляються на інтегральних мікросхемах.

Класифікація електричних машин:

 

Машина - це сукупність пристроїв {механізмів} з однією чи кількома рухомими чистинами, призначена для перетворення одного виду енергії в інший. Електричною машиною слід вважати машину, що здійснює перетворення електричної енергії в механічну (двигун}, або, навпаки механічної в електричну (генератор). Якщо порівнювати електричну машину з іншими видами машин: паровими, внутрішнього згорання тощо, то вона суттєво переважає їх за цілою низкою показників:

- має високий коефіцієнт корисної дії {ККД} до (70 - 99) %, для порівняння ККД парової машини не перевищує 7 %;

- екологічно чиста (забруднення навколишнього середовища, пов'язане з виробництвом електричної енергії здійснюється не електричними генераторами, а первинними двигунами);

- може мати будь-які габарити і потужність(від кількох Втв пристроях автоматики та побутових приладах, до мільйона кВт у генераторів на атомних електростанціях);

- може бути вмонтована в будь-який пристрій (значна кількість виробничих механізмів має дві і більше електричних машин);

- конструктивно проста і тому має вищу надійність в роботі, простота конструкції забезпечує і менші затрати при виготовленні електричної машини та її експлуатації;

- експлуатація електричної машини не завжди вимагає спеціальних знань (наприклад, використання електричних машин у побутових пристроях);

- електричні машини споживають і виробляють енергію, яка легко передається на далекі відстані і підводиться до будь-якого механізму;

- одна і та ж електрична машина може працювати і як двигун, споживаючи енергію від джерела, і як генератор, віддаючи джерелу електричну енергію (наприклад, у електромобілях).

Ці, та інші переваги електричних машин, дозволяють широко використовувати їх у всіх галузях промислового виробництва, транспорту, військової справи, сільського господарства і в побуті.

Слід пам'ятати, що коли є переваги, то мають бути і недоліки: наприклад, двигун внутрішнього згорання може працювати автономно, маючи бак з бензином, його питома маса дещо менша тощо.

 

Електричні машини класифікуються за цілою низкою показників, найбільш вживаними з яких є: за призначенням, за родом струму, за принципом дії, за потужністю, за часто гоні обертання тощо.

Класифікація за призначенням.За призначенням електричні машини можна класифікувати на електромашинні генератори (частіше всього вживається скорочений термін генератор),електричні двигуни (електродвигуни),електромашинні перетворювачі (перетворювачі).електромашинні компенсатори (компенсатори),електромашинні підсилювачі (підсилювачі) та силові трансформатори (трансформатори ), що також вивчаються в курсі "Електричні машини ", хоча і не є насправді машинами (не мають рухомих частин, перетворюють електричну енергію в електричну). Віднесення трансформаторів в цей курс пов'язане з тим. що фізичні процеси, які в них відбуваються, повністю співпадають з фізичними процесами, що протікають в електричних машинах. тому положення теорії трансформаторів складають основу теорії електричних машин змінного струму, зокрема асинхронних машин.

Генераториперетворюють механічну енергію в електричну. Вони установлюються на електричних станціях га різних транспортних засобах: автомобілях, літаках, тепловозах, кораблях, пересувних електростанціях тощо. На електростанціях їх приводять до обертання потужні парові та гідравлічні турбіни, а на транспортних установках - двигуни внутрішнього згорання і газові турбіни. У низці випадків генератори використовуються як джерела живлення у пристроях зв'язку, автоматики. вимірювальної техніки тощо.

Електродвигуниперетворюють електричну енергію у механічну, ними приводяться до обертання різноманітні машини, механізми та пристрої, що використовуються у промисловості, сільському господарстві, засобах зв’язку. транспорті., військовій справі та побуті. В сучасних системах автоматичного керування вони використовуються як виконавчі, регулюючі га програмуючі органи.

Перетворювач і використовуються для перетворення змінного струму на постійний і навпаки, для зміни величини напруги постійного та змінного струму, частоти струму, числа фаз тощо. В наш час електромашинні перетворювачі все частіше замінюються напівпровідниковими відповідниками, але ще досить широко застосовуються в промисловості, у військовій справі та на транспорті.

Компенсаториздійснюють генерування реактивної потужності в електричних установках для покращення енергетичних показників джерел та приймачів електричної енергії,

Посилювачі використовуються для керування об'єктами значної потужності за допомогою електричних сигналів відносно малої потужності, що надходять на їх спеціальні обмотки (обмотки керування). Використання електромашинних підсилювачів, як і перетворювачів, в останній час суттєво знизилось через застосування статичних магнітних та напівпровідникових підсилювачів.

Електромеханічні перетворювачі сигналів необхідні для генерування, перетворення та підсилення різноманітних електричних сигналів. Вони звичайно виконуються як електричні машини незначної потужності і використовуються в системах автоматичного регулювання, вимірювальних та обчислювальних пристроях в якості датчиків, диференційних та інтегральних елементів, порівняльних і регулювальних органів тощо.

Трансформаторипризначені для перетворення напруги змінного струму, в системах передачі та розподілу електричної енергії, у випрямляючих пристроях, установках зв'язку, автоматики та обчислювальної техніки, а також для електричних вимірювань.

Класифікація за принципом діїта родом струму і конструкцією. Конструктивно електричні машини поділяються на колекторні (в конструкції є пристрій, що називається колектор ) та безколекторні машини, а за родом струму - на машини постійного струму, машини змінного струму та універсальні, то можуть працювати і на постійному, і на змінному струмі. Машини змінного струму, в залежності від принципу дії і особливості конструкції електромагнітної системи, підрозділяються на асинхронні, синхронні та колекторні.

Асинхронні машининайчастіше виконують роль двигунів трифазного струму. Простота конструкції і висока надійність дозволяють широко використовувати їх у різних сферах виробництва для приводу верстатів, вантажопідіймальних та землерийних машин, компресорів, вентиляторів тощо. В системах автоматичного регулювання застосовуються однофазні та двофазні керовані асинхронні двигуни, асинхронні тахогенератори і сельсини.

Синхронні машининайбільш поширені у якості генераторів змінного струму промислової частоти на електричних станціях та генераторів підвищеної частоти в автономних джерелах живлення (на літаках, кораблях тощо). В електроприводах великої потужності також використовуються синхронні двигуни, що за певних умов можуть бути і джерелами реактивної енергії, тобто виконувати роль компенсаторів, про застосування яких йшла мова вище. В пристроях автоматики знайшли широке впровадження різноманітні синхронні машини незначної потужності (реактивні, гістерезисні, крокові, індукторні та інші),

Колекторні машинизмінного струму, маючи складнішу конструкцію І необхідність більш дбайливого догляду, використовуються дуже рідко, головним чином як двигуни. У пристроях незначної потужності, в електропобутових приладах використовуються універсальні колекторні двигуни.

Машини постійного струмупоширені як генератори та як електродвигуни в електроприводах, що потребують регулювання частоти обертання в широких межах: залізничний та морський транспорт, електротранспорт, прокатні стани, електротрансмісії великовантажних автомобілів, а також коли джерелом живлення є акумуляторні батареї (стартові двигуни, двигуни підводних човнів тощо). Генератори постійного струму на сьогодні, з розвитком напівпровідникової техніки, використовуються не так широко.

Класифікація запотужністю.За потужністю електричні машини умовно поділяються на мікромашини, машини малої, середньої та великої потужності.

Мікромашини мають потужність від часток вата до 500 Вт, вони можуть бути постійного струму, змінного струму промислової або підвищеної ((400 - 2000) Гц) частоти і універсальні.

Машини малої потужності - від 0,5 до 10 кВт працюють на постійному і змінному струмі промислової або підвищеної частоти.

Машини середньої потужності - від 10 кВт до кількох сотень кіловат (для трансформаторів до 1000 кВ*А).

Машини великої потужності - від кількох сотень кіловат до мільйона кВ*А. Машини великої та передньої потужності працюють на постійному і змінному струмі промислової частоти.

Класифікація за частотою обертання. Електричні машини за частотою обертання умовно поділяються на тихохідні - з частотою обертання до 300 об/хв.: машини середньої швидкохідності - (300 - 500) об/хв.: швидкохідні - (1500 - 6000) об/хв.: надшвидкохідні - більше 6000 об/хв.

3.2 Основні поняття та терміни в теорії електричних апаратів

 

До головних параметрів електричних апаратів відносяться:

- номінальний струм, І_ном, А;

- номінальна напруга, U_ном, В;

- номінальна потужність навантаження, Р_ном, Вт;

- частота струму мережі, f, Гц;

- час роботи апарату, t,с (хвилин, годин).

І деякі специфічні параметри, наприклад, для вимірювальних трансформаторів: клас точності і т. і. Для апаратів високої напруги приводять також такі значення, як: струм електродинамічної стійкості (І_д.ст, ); струм та час дії термічної стійкості (І_т.с. або _Ік.з.) та інші.

Номінальний струм – це діюче значення струму, який протікає тривалий час по струмоведучим частинам електричного апарату без їх пошкоджень при номінальній частоті, коли температура струмоведучих частин не перевищує допустиме стандартне значення.

Для апаратів високої напруги значення номінальних струмів знаходиться від 200 А до 5000 А (у деяких випадках до 50 кА), а для апаратів низької напруги номінальний струм частіше не перевищує 1000А.

Номінальна напруга - це стандартна лінійна напруга трифазної мережі, при якій може працювати електричний апарат. Стандартні значення номінальної напруги апаратів до 1000 В становлять: 12; 24; 36; 48; 110; 220; 380; 660 В. Для апаратів високої напруги – від 3 кВ до 1150 кВ змінного струму.

Крім поняття номінальної напруги користуються поняттям та значеннями робочої напруги.

Робоча напруга – це напруга на затискачах джерела енергії, яка на 5 20 % перевищує значення номінальної напруги з урахування втрат у мережах.

Номінальна потужність – це те значення потужності на яке можливо навантажити апарат, тобто підключити до вихідних кінців інші електротехнічні устрої.

Номінальна частота або частота струму мережі – це промислова частота струму на яку проектувався виріб. Складає у нашій країні 50 Гц у деяких інших країнах – 60 Гц.

Час роботи апарата – це повний час, який складається з: власного часу тривалості головного процесу (наприклад для вимикачів – час гасіння електричної дуги), а також час на переміщення рухомих частин апарата на відстань, при якій і виконується головний процес.

Струм електродинамічної стійкості – це максимальне значення струму (ударне значення струму КЗ), яке витримують струмоведучі частини апарату без пошкоджень, які заважають його подальшій роботі у ввімкненому стані.

Струм термічної стійкості – це найбільше значення струму, яке витримують струмоведучі частини апарату, не перегріваючись вище допустимого ДСТУ значення температури.

Для електричних апаратів дуже важливими є процеси пов’язані з електричною ізоляцією, тому потрібно знати основні визначення, які характерні для електротехнічних устроїв.

Нормальна ізоляція – це ізоляція, яка витримує дію грозових перенапруг при звичайних заходах з грозозахисту.

Полегшена ізоляція – це ізоляція, яка не підлягає дії грозових перенапруг.

Підсилена ізоляція - притаманна електричним апаратам, які можуть знаходитися у місцях, де нема грозозахисту або знаходитися у дуже важких атмосферних умовах.

Повний розряд – це електричний розряд, який повністю шунтує ізоляцію між електродами і викликає зниження напруги між ними практично до нуля.

Розрядна напруга (U_роз.) – це напруга при якій з’являється повний розряд між електродами, які знаходяться у газі або рідині.

Пробивна напруга (U_пр.) – це повний розряд (пробій) крізь товщу твердого діелектрика.

Напруга перекриття (U_пер.) – це напруга при якій з’являється повний розряд по поверхні твердого діелектрика, який знаходиться у газі або у рідині.

Для електричної ізоляції є такі поняття, як: корона, ковзний розряд, частковий розряд, іскровий розряд – які були дані раніш у предметах спеціального циклу.

Модуль 4 Загальні відомості про проектування виробів галузі

4.1 Задачі, етапи і методи проектування виробів галузі. Поняття про функціонально-вартісний аналіз

Проектування складається з виконання потрібних розрахунків, ескізування нових виробів, виконання креслень та рисунків.

У нашому навчальному закладі на курсі проектування ви теоретично та практично будете розраховувати електричний апарат, виконувати курсову роботу у вигляді розрахункової частини та креслення з двох аркушів формату А1, розробляти специфікацію.

План роботи на проектування:

1. Технічне завдання, де вказується призначення, технічні характеристики, показники та вимоги до виробу.

2. Розробки за планом технічного завдання.

3. Розрахунки принципових рішень.

4. Розробка ескізів.

5. Вибір конструктивних форм виробу.

6. Виконання складного рисунку та креслення деяких деталей.

Потрібно додержуватися таких принципів:

- технологічність – забезпечення простоти виготовлення та складання виробу та деталей;

- надійність– збереження певний час усіх параметрів;

- серійність– здібність розробити конструкцію, на базі якої можливо виготовити цілий ряд (серію) аналогічних виробів;

- гармонійність– додержування пропорційності основних елементів.

- При проектуванні використовують такі методи:

- пошуковий (інтуїтивний);

- експериментальний;

- аналогії;

- подібності;

- походження.

Пошуковий (інтуїтивний) метод – ним користуються при розробці принципово нових конструкцій. Це метод послідовної підробки та приближення до нової теми. Пошуковий метод розрахований на пошук нових ідей на основі великого попиту виконавців – це творчий метод з великою теоретичною підготовкою. Цим методом розробляють декілька варіантів виробів, виготовляють, макети або діючі конструкції. Цей метод проходить перед експериментальним.

Експериментальний метод – це самий важливий метод. Запроваджується для виявлення нових напрямків, для конструкторської розробки деяких вузлів та вироба в цілому. Висновки, які одержуються при цьому, перевіряються в умовах, максимально наближеним до експлуатаційних.

Метод аналогії використовується при розробці східного за призначенням параметрами та компоновкою з розробляємим. При цьому конструктор на шукає нових рішень, його робота зводиться до того, щоб пропорційно розрахувати деталі та складальні одиниці.

Метод подібності практично не відрізняється від метода аналогії. Використовується при розробці серії виробів, тобто усі апарати мають однакові за призначенням та конструкцією деталі та складальні одиниці, можуть відрізнятися параметрами чи неважливими умовами.

Метод походження теж практично не відрізняється від методаподібності, але він дає змогу відтворити виріб, який би мав серію, тобто декілька машин чи апаратів, які мають одне походження.

Як метод аналогії так і метод подібності після закінчення конструкторської розробки потребують експериментальної перевірки.

Найдосконалішою конструкція виробу стає при застосуванні системи функціонально-вартісного аналізу, тобто сукупності організаційних дій, коштів і науково-методичних принципів, а також техніко-економічних показників, які допомагають виявити недоліки у конструкції і ліквідувати їх.

Етапами ФВА є:

- підготовчий (популяризація методу, навчання спеціалістів, виріб об'єктів та інше);

- інформаційний (підготовка, збирання і систематизація інформації, відомостей про об'єкт та ін.);

- аналітичний (формулювання і обґрунтування функцій, визначення їх і класифікація);

- творчий (розроблюються пропозиції для удосконалення об'єкту, аналізуються і видираються найкращі для реалізування);

- досліджувальний етап вибраного варіанта (виконуються розрахунки, розробляються ескізи і створюються зразки);

- рекомендувальний (проводиться експертиза);

- упровадження і контроль.

ФВА характеризуються такими особливостями:

- системним підходом;

- уніфікованістю;

- можливістю вирішення водночас таких задач як зниження витрат і підвищення якості системи.

Спочатку виділяються усі функції даного виробу.

Функція-це дія впливу чи здібність об'єкту задовольняти якусь споживчу якість.

Функції підрозділяються на:

- продуктивні (робочі),

- непродуктивні (зовнішній вигляд та ін.).

Згідно галузі проявлення вони бувають:

- загальнооб'єктивні,

- внутрішньооб'єктивні.

За роллю задовільненні споживчої потреби підрозділяються на:

- головні,

- другорядні (допоміжні).

3 позиції аналізу функції є:

- цільові,

- непотрібні.

Після проведення функціонального аналізу і знаходження функцій виробу, яких потрібно позбавитися (або зменшити), приймають конструктивні рішення і обчислюють вартість цих рішень після їх використання.

 

4.2 Автоматизація при проектуванні, використання обчислювальної техніки

Сучасний розвиток народного господарства характеризується широким впровадженням автоматизації у виробничі процеси. Автоматизація - це етап розвитку машинного виробництва. Вона покликана не тільки звільнити людину від виконання важкої фізичної праці, але і допомогти їй в керуванні виробництвом.

Автоматизація - це більш висока стадія механізації, при котрій функції керування виконуються автоматичними пристроями. Отже, автоматизація механізує не тільки працю, але і керування нею. При автоматизації різко зростають швидкість і точність виконання операцій, що приводить до підвищення продуктивності праць

Автоматизація - сукупність організаційних, економічних, естетичних, соціально-психологічних і інших заходів, забезпечуючи перехід від ручної і механізованої праці до автоматичного виробництва.

Система автоматизованого проектування - організаційно-технічна система, яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, взаємозв'язаного з проектувальниками і підрозділами проектної організації. До складу будь-якої САПР входить проектувальник (конструктор, технолог), так як без людини функціонування автоматизованої системи неможливе.

Об'єктом автоматизації в САПР являються дії проектувальників, які займаються розробкою виробів або технологічних процесів.

Для основних етапів проектування виробів і технологій їх виготовлення можна визначити наступні характерні процеси обробки інформації: пошук і вибір необхідної інформації; аналіз цієї інформації; виконання проектних і економічних розрахунків; прийняття проектних рішень; оформлення результатів проектування у вигляді конструкторської, технологічної і експлуатаційної документації.

Забезпечення САПР складається з наступних обов'язкових компонентів: методичне, лінгвістичне, математичне, програмне, технічне, інформаційне і організаційне забезпечення.

Методичне забезпечення складається з опису САПР даних про склад комплексу засобів і їх експлуатації. Документи методичного забезпечення мають характер інструкцій. Комплекти складаються з програм ЕОМ, інформаційних баз і типових наборів документації (напр., опису баз даних, інструкції по їх заповненню).

Лінгвістичне забезпечення - сукупність спеціальних мовних засобів проектування, призначена для спілкування людини з технічними і програмними компонентами САПР.

Математичне забезпечення складають математичні методи, моделі і алгоритми, необхідні для здійснення автоматизації проектування.

Програмне забезпечення являється безпосереднім виробничим компонентом від математичного забезпечення і уявляє собою комплекс всіх програм і експлуатаційної документації до них

Технічне забезпечення - комплекс всіх технічних засобів, які застосовуються при автоматизованому проектуванні.

Інформаційне забезпечення містить інформацію про аналоги проектуємих виробів або процесів, комплектуючих виробах і матеріалах, про використовуємий ріжучий інструмент, про правила і норми проектування, а також іншу довідкову інформацію. Основна частина інформаційного забезпечення знаходиться в банках даних (базах даних і системах керування базами даних).

Організаційне забезпечення встановлює взаємозв'язок всіх проектуючих і обслуговуючих підрозділів, відповідальність робітників за визначені види робіт.

Різновиди САПР:

- за типом об'єкта проектування (САПР виробів машино- і приладобудування, САПР об'єктів будування, САПР організаційних систем, САПР гнучких виробничих систем);

- за різновидом об'єкта проектування (агрегатні верстати, гідроприлади, затискні пристосування верстатів і інші об'єкти);

- за складністю проектуємого об'єкта, яка визначається кількістю складових частин (прості, середньої складності, більш складні об'єкти з числом складових частин до 10⁶ і більше);

- за рівнем автоматизації проектування, який характеризується кількістю (відсотком) автоматизованих проектних процедур;

- за комплектністю автоматизації проектування (одноетапні, багатоетапні і комплексні САПР);

- за характером випускаємих проектних документів (текстові і графічні документи на папері, магнітних дисках, ін.);

- за кількістю рівнів в структурі технічного забезпечення (однорівневі, дворівневі і трирівневі САПР).

Вирішальними умовами можливості і доцільності створення САПР є: єдність принципів побудови об'єктів проектування; високий рівень типізації і стандартизації елементів. з яких складаються об'єкти проектування; високий рівень уніфікації процесів проектування; великий об'єм проектних робіт при індивідуальних вимогах до об'єктів проектування.

 

Модуль 5 Загальні відомості про виготовлення виробів галузі

5.1 Поняття про виробничий та технологічний процес

 

У складі будь-якого виробу є деталі та складальні одиниці.

Деталь - це елементарна частина виробу, яка найчастіше виготовляється з цільного шматка матеріалу без допомоги складальних операцій.

Сукупність деталей, з’єднаних за допомогою складальних операцій, отримала назву “складальна одиниця”(вузол).

З деталей та складальних одиниць збираються вироби.

Для електричних апаратів властива наступна класифікація деталей і складальних одиниць за конструктивно-технологічними ознаками:

- корпусні деталі та складальні одиниці (резервуари, баки, каркаси, оболонки, покришки та ін.);

- деталі різноманітних механізмів (пневматичних, гідравлічних, електромагнітних та ін.);

- струмопровідні деталі і складальні одиниці (шини, контакти, гнучкі сполучення, котушки та ін.);

- електроізоляційні вироби;

- магнітопроводи і магнітні елементи;

- друковані плати.

Вироби можна виготовити за допомогою виробничого процесу.

Виробничий процес - це процес виготовлення деталей, складальних одиниць та виробів, починаючи від отримання сировини, матеріалів і напівфабрикатів, і закінчуючи доставкою до складу готового виробу перед відправкою споживачу.

Виробничий процес складається з різноманітних технологічних та допоміжних процесів.

Технологічний процес - це процес зміни форми, властивостей, розмірів виробу чи взаємного розташування деталей в ньому. Існує велика кількість технологічних процесів, наприклад, технології: лиття, штампування, токарної обробки, складання, монтажу, термообробки, нанесення покриттів та ін.

 

Технологічний процес має таку структуру:

- операція - це частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці одним працівником чи бригадою, причому робоче місце забезпечене одним чи декількома видами обладнання, яке діє одночасно. Операція може виконуватись за один чи декілька установів, при цьому виріб може змінювати чи не змінювати свою позицію;

- позиція - це кожне фіксоване положення закріпленого виробу відносно обладнання, оснащення чи інструменту;

- установ - це частина технологічного процесу, коли при обробці виробу не змінюється його позиція, тобто операція може виконуватись за один чи декілька установів;

- перехід - це частина операції, яка виконується при незмінному режимі роботи обладнання, коли обробляється одна чи декілька поверхонь виробу за допомогою одного чи декількох одночасно діючих інструментів, причому оснащення, інструменти, обладнання при переході не змінюються;

- прохід - це частина переходу, коли за допомогою інструмента знімається один шар матеріалу;

- прийом - це сукупність трудових рухів та дій робітника для виконання переходу.

 

5.2 Типи виробництва

 

Розрізняють три основні види виробництв і два проміжних.

Основні - це одиничне, серійне, масове.

Проміжні - дрібносерійне та багатосерійне.

Одиничне виробництво - характеризується тим, що вироби, які випускаються, мають велику номенклатуру при невеликій кількості виробів кожного з найменувань. Виготовлення виробів практично не повторюється, працівники мають високу кваліфікацію і широку спеціалізацію, працюють на універсальному обладнанні з використанням універсального оснащення і інструментів. Випуск виробів з одиниці площі і в одиницю часу невеликий, а вартість виробу велика.

При серійному виробництві вироби - випускаються партіями чи серіями з регулярною повторюваністю. Кількість виробів в партіях складає вже сотні і тисячі штук, номенклатура велика, але обмежена. При серійному виробництві бажано налагодити поточне виробництво. Цьому допомагає застосування групових методів обробки. Обладнання не тільки універсальне, а й спеціальне, спеціалізоване. З'являється достатньо велика кількість оснащення і приладів. Використовуються не тільки універсальні, але й спеціальні інструменти. Випуск виробів з одиниці площі і в одиницю часу середній, вартість виробу також середня. Працівники мають нижчу кваліфікацію, ніж при одиничному виробництві, і вже опановують певну спеціалізацію.

Дрібносерійне виробництво - ближче до одиничного, але дає можливість виготовляти чи придбати спеціальне й спеціалізоване обладнання і оснащення, а також інструмент. А багатосерійне виробництво ближче до масового.

Масове виробництво - характеризується високим ступенем механізації і автоматизації. При масовому виробництві серед обов'язкових вимог є налагодження поточного виробництва. Технологічні процеси диференційовані не тільки на операції, а й на переходи, і за кожним робочим місцем може бути закріплений один чи декілька переходів чи одна операція.

Обладнання використовується спеціальне і спеціалізоване. Оснащення

багато, і, навіть, по декілька на одну деталь. Вироби випускаються з малою номенклатурою, безперервно і в великій кількості (десятки, сотні тисяч). При масовому виробництві звичайно використовуються конвеєрні, чи потокові лінії. Працівники мають низьку кваліфікацію і вузьку спеціалізацію. Випуск виробів з одиниці площі і в одиницю часу великий, а вартість виробів низька.

 

5.3 Технологічна підготовка виробництва, її зміст (загальні відомості). Класифікація підприємств.

 

При технологічній підготовці виробництва (ТПВ) вихідними даними є:

- детальні та складальні креслення апаратів та елементів;

- технічні умови на виготовлення апаратів, деталей та складальних одиниць;

- виробничий план випуску апаратів;

- нормативні та керівні матеріали:

а) карти типових, прогресивних, високовиробничих технологічних процесів виготовлення деталей, складальних одиниць та самих апаратів;

б) дані з матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, обладнання, якості, технічного нормування, контролю та ін.;

в) додаткові дані, які витікають з місцевих та кон’юнктурних технічних, економічних та організаційних умов.

Технологічна підготовка складається з:

- розробки технологічної документації за якою буде відбуватися виготовлення деталей, складальних одиниць та самих апаратів;

- креслення оснащення та виготовлення самого оснащення, яке використовується при виробництві деталей, складальних одиниць та самих апаратів;

- креслення нестандартного обладнання;

- заяв на обладнання, яке випускається промисловістю, за якими воно замовляється;

- заяв на матеріали, напівфабрикати та вироби для комплектування.

Завданнями технологічної підготовки виробництва є:

- зменшення трудомісткості та матеріаломісткості виробів, які виготовляються;

- доцільна організація праці на робочих місцях;

- розробка повного комплекту необхідної технологічної документації;

- підвищення продуктивності праці та упровадження прогресивних досягнень науки та техніки.

Технологічна підготовка виробництва проводиться за чотири етапи, при цьому найбільш тривалим є третій:

- розробка маршрутів виготовлення виробів між цехами підприємства та у середині цеху;

- розробка технічних нормативів праці;

- проектування засобів автоматизації, механізації, оснащення та приладів, а також виготовлення їх у допоміжних цехах;

- перевірка та упровадження технологічного процесу та оснащення до нього.

У процесі ТВП повинна бути розроблена технологічна документація, а сама ТВП складається з наступних робіт:

- відпрацювання конструкції на технологічність;

- розробка технологічної документації та нормування операцій;

- типізація та нормалізація технологічних процесів та вибір базових (головних);

- проектування оснащення, приладів, засобів механізації, нестандартного обладнання;

- виготовлення оснащення, приладів, засобів механізації, нестандартного обладнання та перевірки їх на працездатність;

- розрахунок необхідної кількості обладнання, оснащення та промислового персоналу дільниць та цехів для виконання програми;

- розрахунок виробничих потужностей;

- розрахунок необхідної кількості матеріалів, напівфабрикатів, коефіцієнту використання матеріалів та ін.;

- виконання планів розташування обладнання на дільницях та у цехах;

- упровадження документації та засобів оснащення у виробництво при запуску виробів у серію.

Існує така класифікація підприємств в умовах галузі:

– з повним циклом виробництва;

– вузькоспеціалізовані;

– окремі цехи і дільниці на підприємствах інших галузей.

До першої групи входять, наприклад такі підприємства: ВАТ “Запоріжтрансформатор”, Запорізький завод апаратів високої напруги.

До другої групи належать: Славянський електофарфоровий завод, Хмельницький завод комплектно - розподіляючих пристроїв (КРП), Запорізький завод електромонтажних виробів.

До третьої групи належать підприємства: “Дніпроспецсталь”, ЗЕРЗ, ЗСТО.

5.4 Структура підприємства, функції головних підрозділів, відділів, служб

 

Заводи з повним циклом виробництва мають таку структуру:

– основні цехи (механічні, обробляючі, ливарні, зварювальні, складальні, випробувальні тощо);

– допоміжні цехи (ремонтні, інструментальні, по виготовленню оснащення і спеціального обладнання та ін.);

– складське господарство (не тільки централізовані склади, а й цехові склади матеріалів, інструментів, оснащення, комплектуючих);

– енергетичне господарство (постачання споживачам електроенергії, води, пари, системного повітря, газу, кисню та ін.);

– транспортне законодавство (вантажний легковий, залізничний, міжцеховий, а також цеховий транспорт. У середині цехів знаходяться крани, тельфери, електрокари тощо);

– технічна частина підприємства: головного конструктора, головного технолога, плановий, стандартизації, метрології та якості, механізації і механізації та ін.;

– адміністративно-господарська частина підприємства (АГЧ). До складу якої входять: дирекція, секретаріат, озброєна охорона, відділ кадрів, відділ капітального будівництва, бухгалтерія та ін.;

– організації, які обслуговують підприємство (дитячі заклади, харчування, культурно-побутові заклади, оздоровчі, медичні тощо).

Технічна частина підприємства складається з відділів та підрозділів. Найголовніші з них: конструкторський відділ та технологічний, які очолюють відповідно Головний конструктор і Головний технолог підприємства. Усю технічну частину очолює Головний інженер, а наглядає Директор з науки та техніки підприємства.

Головні функції деяких відділів та підрозділів вказані нижче:

- конструкторський відділ – займається розробкою креслень виробів, оснащення та іншої конструкторської документації;

- технологічний відділ – проводить розробку технологічної та технічної документації, за допомогою якої в цехах виготовляють вироби;

- відділ зовнішніх зв’язки займається укладанням договорів, угод, контрактів на постачання матеріалів, виробів, які закуповуються, обладнання, бартерних угод, збутом продукції. Наглядає за цим відділом Директор з економічних питань;

- відділ перспективних розробок займається моделюванням конструкцій нових виробів, їх дизайном, перспективними розробками технологій;

- відділ реклами та інформації проводить рекламні кампанії, презентації продукції та збір інформації про конкуруючі підприємства (куратор-Директор з економічних питань);

- відділ механізації і автоматизації проводить розробку нестандартного обладнання, оснащення для цехів для зміни ручної праці механізованою;

- відділ менеджменту або управління виробництвом та персоналом займається організацією та координуючою діяльністю між відділами і службами, цехами та адміністрацією, а також контролює додержання технологічної дисципліни;

- відділ рекламації і зв’язку з споживачами встановлює зв’язки з замовниками, відповідає на рекламації і здійснює контроль за випуском продукції відділ постачання здійснює постачання матеріалів(куратор-Директор з економічних питань);

- відділ постачання здійснює постачання матеріалів, виробів, які закуповуються, обладнання, інструментів, будматеріалів, запасних частин для ремонту обладнання (куратор-Директор з економічних питань);

- відділ кадрів займається прийомом і підбором кадрів, організовує з’ясування необхідності тих чи інших спеціалістів (знаходяться підприємство контролем Директора з соціальних питань);

- відділ технічного навчання займається підготовкою та перепідготовкою спеціалістів, навчанням спеціалістів і робітників;

- відділ технічної інформації здійснює збирання, облік, з’ясування, аналіз інформації про аналогічні вітчизняні і закордонні розробки, про нові напрямки з технологій, нових матеріалів та ін.;

- відділ обліку постачання опановує облік усіх постачань, які надходять до підприємства (до складів);

- диспетчерський відділ займається обліком заяв, видачею завдань відділу постачання і складському господарству;

- служба контролю і метрології перевіряє якість матеріалів і виробів, які надходять до цього підприємства. Складається з лабораторій якості, стандартів та інших.

Крім того, на великих підприємствах діють під керуванням Директора з економічних питань:

- відділ стратегічного планування займається плануванням роботи підприємства на декілька років уперед, зв’язками з замовниками і організацією маркетингу;

- планово-економічний відділ проводить планування, розрахунок вартості виготовлення виробів, різноманітні економічні розрахунки;

- відділ збуту налагоджує зв’язок зі споживачами, торгівельними організаціями;

- фінансовий відділ здійснює загальну організацію роботи бухгалтерії, цехів та ін.

 

Список літератури

 

1 Панченко В.В. Расчёт и конструирование электрических аппаратов высокого напряжения. – М.: Энергоатомиздат, 1991. – 248 с.

2 Справочник по электрическим аппаратам высокого напряжения. Под ред. Афанасьева - Л.: Энергоатомиздат, 1987.- 544 с.

3 Опорний конспект лекцій з предмету Проектування електричних апаратів. Склала Новікова О.М. - Запоріжжя: ЗЕК ЗНТУ, 2006. - 122 с.

4 Опорний конспект лекцій з предмету Технологія та устаткування виробництва електричних апаратів. Склала Новікова О.М. - Запоріжжя: ЗЕК ЗНТУ, 2006. - 122 с.

5 Гончарук А.І. Расчет и конструирование трансформаторов. - М.: Энергоатомиздат, 1990.

6 Стандарт вищої освіти (СВО). Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) молодшого спеціаліста спеціальності 5.05070201 “Виробництво електричних машин і апаратів”. - К.: 2006.

7 Стандарт вищої освіти (СВО). Освітньо-професійна програма ОПП підготовки молодшого спеціаліста спеціальності 5.05070201 “Виробництво електричних машин і апаратів”. - К.: 2006.

8 Коваль В.П. Електричні машини: Теорія машин постійного струму, трансформаторів, загальних питань теорії безколекторних машин, асинхронних та синхронних машин: Підручник для вищих навчальних закладів, затверджено Міністерством освіти і науки України, протокол № 2711/25 від 10.10.2005 р. – Запоріжжя: ЗЕТК, 2007.– 258с.