ТЕМА 9: Технологія птахівництва

МЕТА ЗАНЯТТЯ: вивчити показники, за якими оцінюють яєчну продуктивність птиці, опанувати методи обліку, способи і техніку їх визначення.

ЗМІСТ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ:

Вивчення продуктивних якостей птиці має велике значення для пізнання біологічних особливостей різних видів і порід, а також для розробки і застосування на практиці науково – обґрунтованих методів племінної роботи, доцільної технології виробництва яєць з метою підвищення рентабельності птахівничих господарств.

Яйценосність – показник, що характеризує здатність птиці відкладати яйця і дорівнює кількості яєць, що знесені за звітний період часу.

Яйценосність – важлива біологічна і господарська особливість птиці, яка використовується для виробництва харчових та інкубаційних яєць, відтворення стада і виробництва м'ясного молодняку.

Яйценосність – складна кількісна ознака, що обумовлена взаємодією багатьох генів. Ця ознака головним чином залежить від умов зовнішнього середовища, фізіологічного стану птиці, інтенсивності обміну речовин і спадковості.

Яєчна продуктивність птиці визначається кількістю яєчної маси, що продукується однією несучкою за той чи інший проміжок часу. Чим вища яйценосність і більше середня маса яєць, тим вища яйцева продуктивність птиці.

Коли на утворення яйця витрачається біля 24 годин, то птиця несеться щоденно; при більших витратах часу на утворення яйця птиця несеться з перервами. Чим більше часу витрачається на утворення яйця, тим менше яєць птиця несе підряд. Таким чином, при вивченні несучості очевидною становиться її циклічність.

Циклом несучості називається кількість яєць, знесених несучкою без інтервалу. Цикли можуть бути від двох до декількох десятків яєць. Між циклами утворюються інтервали (кількість непродуктивних днів між циклами). Чим довший цикл, тим коротший інтервал і навпаки. Добрі несучки мають довгі цикли і короткі інтервали.

Ритм несучості – частота повторювання циклів несучості. У однієї й тієї ж несучки цикли мають тенденцію повторюватись, хоча декілька змінюються у зв'язку з віком, умовами середовища.

Стійкість несучості – якість, що успадковується. Виражається у здатності птиці до ритмічної несучості з часу досягнення статевої зрілості до припинення несучості і линяння.

Інтенсивність несучості – відношення кількості знесених яєць до кількості кормо–днів, виражене у %.

Біологічний цикл – період від початку несучості до чергового линяння (приблизно 1 рік). Цей цикл у качок, індиків і особливо гусей відзначається більшою скороченістю і сезонністю. Довгий біологічний цикл несучості характерний для птиці з ранньою статевою зрілістю і стійкою ритмічною несучістю.

 

 

В господарствах, які ведуть поглиблену селекцію, для оцінки яйценосності окремих самок або їх груп застосовують індивідуальний облік яйценосності.

Крім цього можуть бути розраховані такі показники:

 

Завдання 1. Розрахувати виробництво яєць, середнє поголів'я курей–несучок промислового стада, несучість на середню і початкову несучку за рік в пташнику на тис. курей, враховуючи, що пташник укомплектовано в грудні минулого року і на 1 січня вік птиці становить 5 місяців. Визначити інтенсивність яйценосності курей–несучок за рік (табл. 10),

Таблиця 10

Яєчна продуктивність курей промислового стада

Місяці року	Вік птиці, міс.	Поголів'я на початок місяця, гол.	Вибраку–вано	Поголів'я на кінець місяця	Середнє поголів'я за місяць, гол.	Несучість на середню несучку, ПІТ.	Валовий збір яєць тис. шт.
%	гол.
			1,5				6,0
			1,5				16,0
			1,5				21,0
			1,5				24,5
			1,5				24,0
			1,5				23,0
							21,5
						ч	20,5
							19,5
							17,0
							16,5
							15,5
За рік

Завдання 2. Розрахувати несучість на середню несучку та інтенсивність несучості курей в господарстві у січні місяці за такими даними: за період з 01.01. по 10.01 поголів'я склало 10100, з 11.01. по 20.01. – 11500 і з 21.01. по 31.01. – 12700. Протягом місяця було отримано 261,5 тис. яєць.

ЛІТЕРАТУРА

Список рекомендованої літератури

Основна:

1. Животноводство / Е. А. Арзуманян, А. П. Бегучев, В. И. Георгиевский и др.; [под ред. Е. А. Арзуманяна] – М.: Агропромиздат, 1985. – 448 с.

2. Білай Д. В. Загальне тваринництво та технологія виробництва продукції тваринництва з основами стандартизації / Д. В. Білай – К.: Кондор, 2008. – 342 с.

3. Давиденко В. М. Тваринництво / В. М. Давиденко – Миколаїв: МДАУ, 2010. – 245 с.

4. Кириченко В. А. Технологія виробництва продукції тваринництва / В. А. Кириченко – Миколаїв: МДАУ, 2009. – 158 с.

5. Лановська М. Г. Тваринництво / М. Г. Лановська, Р. М. Черненко, Г. Г. Шатковська. – К.: Вища школа, 1993. – 336 с.

6. Основи технологій виробництва продукції тваринництва: практичний посібник / [Кулик М. Ф., Засуха Т. В., Юрченко В. К. та ін.]; за ред. М. Ф. Кулика, Т. В. Засухи. – К.: Сільгоспосвіта, 1994. – 432 с.

7. Технологія виробництва продукції тваринництва: підручник / [Бусенко О. Т., Столюк В. Д., Могильний М. В. та ін.]; за ред. О. Т. Бусенка. – К.: Вища освіта, 2005. – 496 с.

Додаткова:

1. Вівчарство / [Даниленко Г. К., Топіка І. Н., Кулик В. В. та ін.] – К.: Урожай, 1989. – 200 с.

2. Птахівництво і технологія виробництва яєць і м’яса птиці / [Бесулін В. І., Гужва В. І., Куцак С. М. та ін.]; за ред. В. І. Бесуліна. – Біла Церква: БЦДАУ, 2003. – 448 с.

3. Штомпель М. В. Про золоте руно і сірий смушок / М. В. Штомпель – К.: Урожай, 1992. – 224 с.

ДОДАТОК 1