МЕТОДИКА НАПИСАННЯ, ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ТА ПОРЯДОК ЗАХИСТУ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Методичні рекомендації висвітлюють загальні положення науково-дослідної діяльності, наукові методи, методику й організацію пошукової роботи студентів, зокрема, зміст і завдання кожного її розділу та правила оформлення. Методичні рекомендації можуть використовуватись викладачами, які здійснюють керівництво студентами при написанні курсових робіт (проектів) зі спеціальностей: 5.03050702 Комерційна діяльність, 5.03050801 Фінанси і кредит, 5.03050802 Оціночна діяльність, 5.03050901 Бухгалтерський облік, 5.05170101 Виробництво харчової продукції, 5.14010101 Туристичне обслуговування, 5.14010301 Готельне обслуговування
Укладач: Прядко Оксана Михайлівна – заступник директора з науково-методичної роботи Івано-Франківського державного коледжу технологій та бізнесу
Методичну розробку розглянуто та схвалено на засіданні науково-методичної ради, протокол №4 від 24.02.2011р.
Івано-Франківський державний коледж технологій та бізнесу, лютий 2011 року
ЗМІСТ
Вступ 3
І. Графік підготовки курсової роботи 4
ІІ. Етапи наукового дослідження 5
ІІІ. Оформлення курсової роботи 13
ІV. Рецензування і захист курсової роботи 21
Додаток А 23
Додаток Б 24
Додаток В 25
Додаток Г 26
Додаток Д 27
ВСТУП
Курсова робота (проект) – це навчально-дослідна робота з навчальної дисципліни, яка передбачає самостійне опрацювання матеріалу і дозволяє студентам виробити перші практичні навички наукової праці, виявити рівень знань, продемонструвати вміння самостійно мислити, робити узагальнення та висновки. Написання курсової роботи повинно сприяти поглибленню та розширенню уявлень студентів про теоретично-методичні положення навчальної дисципліни, з якої вона виконується з метою поглиблення, закріплення та узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Основним видом письмової праці в Івано-Франківському державному коледжі технологій та бізнесу (далі – коледж) є курсова робота (проект). За період навчання в коледжі студенти виконують дві курсові роботи або два курсових проекти. Курсові роботи (проекти) виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Назва їх вказує на те, що вони відповідають певному курсу навчання та виконуються з тієї чи іншої дисципліни, хоча в процесі роботи над ними використовується вся сукупність знань і навиків студента.
Як правило, за весь термін навчання студенти виконують кілька курсових робіт (проектів). Одна робота (проект) розраховується на весь навчальний рік, щоби надати студентам можливість зосередитися на її виконанні, вивчити теорію питання в сучасному її стані, ознайомитися з застосуванням теорії на практиці; зібрати, систематизувати та опрацювати фактичний матеріал; підготувати висновки та висловити власну точку зору на поставлене питання, особливо в тих випадках, коли з цієї теми існують різні, іноді протилежні, думки. Виконання робіт має велике значення для студентів, розвиває самостійність їх наукових суджень, розробляє виразність думки та твердість наукових переконань.
Завданнями написання курсової роботи (проекту) є:
· систематизація, закріплення і розширення теоретичних і практичних знань з навчальної дисципліни;
· розвиток навичок самостійної роботи зі спеціальною літературою та нормативними актами;
· навчання студентів самостійно вирішувати проблемні питання з обраної теми курсової роботи (проекту);
· розвиток вміння роботи з нормативно-законодавчими актами, документами, стандартами тощо;
· набуття навиків практичної оцінки системи роботи на конкретному підприємстві, в установі чи організації;
· виявлення рівня теоретичної і практичної підготовки студентів;
· формування вмінь самостійно викладати матеріал у вигляді злагодженої системи теоретичних положень і методичних рекомендацій;
· вдосконалення навиків самостійної роботи, отриманих на практичних заняттях, семінарах, технологічній практиці тощо.
Курсова робота (проект) повинна носити теоретично-прикладний характер і бути написаною на матеріалах самостійно обраного студентом суб’єкта (організаційно-правова форма господарювання) й об’єкта (виробництво продукції, надання послуг тощо) підприємницької діяльності виробничого характеру. При написанні курсової роботи студент може використовувати документи реально діючого підприємства.
Керівництво курсовими роботами (проектами) здійснюється, як правило, найбільш кваліфікованими викладачами. Керівник закріплює за студентом тему, при необхідності коментує її, вказує основну літературу та інші джерела, керує складанням плану роботи, проглядає курсову роботу (проект) за розділами в міру їх готовності, вказує студенту на недоліки, пропонує зміни тощо.
Консультації керівника завжди повинні бути конкретними та індивідуальними. Це певна бесіда двох дослідників – досвідченого та початківця, якому надана повна самостійність у виконанні наукової роботи. Але у студента це не виробились тверді наукові погляди, тому викладач повинен направити його на пошук правильних рішень, на вибір найбільш ефективної і науково виправданої методики проведення дослідження, на економне використання часу із застосуванням сучасних технічних засобів, де це можливо та доцільно.
Керівництво роботою починається з видачі завдань. Після вступної консультації відбувається індивідуальна бесіда керівника з студентом, у ході якої з’ясовується зацікавленість темою і ступінь підготовленості студента до виконання завдання, а також даються рекомендації з урахуванням особливостей теми та науково-теоретичної і практичної підготовки студента.
Перш ніж розпочати наукове дослідження за обраною темою, необхідно розробити її робочу гіпотезу – наукову ідею, що буде надалі перевірятися. Після проведеної перевірки гіпотеза перетвориться або на достовірну теорію, або на достовірне знання певного фаху. Особливі складнощі у студентів викликає постановка робочої гіпотези. Вони не тільки мають труднощі в її формулюванні, але й часто не знають як і спираючись на які дані можна підійти до її побудови. Викладач повинен обережно спрямовувати думку студента, не нав’язуючи своєї точки зору. Цінність гіпотези залежить від таких факторів як: непередбаченість, невідповідність сталим науковим парадигмам, не традиційність підходів і методів мислення.
Безпосереднє і систематичне керівництво роботою покладається на керівника курсової роботи (проекту). Він зобов’язаний:
· видати студенту завдання на виконання курсової роботи (проекту);
· надати допомогу в складанні плану роботи;
· регулярно проводити зі студентом бесіди та консультації за темою його досліджень;
· перевіряти виконання роботи (частинами і в цілому);
· вести в журналі облік присутності студента на консультаціях і ходу виконання робіт;
· періодично інформувати завідувача відділення, заступника директора з науково-методичної роботи про хід виконання студентами курсової роботи (проекту).
Для того, щоб покращити якість студентських робіт та допомогти їм обмінюватися своїми здобутками проводяться щорічні весняні студентські конференції, на яких студенти виголошують кращі курсові роботи. З їх допомогою студенти здобувають ще й іншу важливу навичку: вміння презентувати свій текст, публічно захищати висловлені тези, долати страх перед аудиторією.
І. ГРАФІК ПІДГОТОВКИ КУРСОВОЇ РОБОТИ (ПРОЕКТУ)
Затвердження тем курсових робіт (проектів) відбувається протягом двох останніх тижнів вересня (січня) та першого тижня жовтня (лютого) у такому порядку:
§ До кінця вересня (січня) студенти мають можливість подавати власні пропозиції до тематики курсових робіт (проектів) на розгляд відповідної циклової (предметної) комісії. Після того, як розгляд пропозицій студентів і затвердження тем відбулися, студенти можуть вибирати теми лише зі списку, запропонованого викладачем.
§ Тиждень самостійної праці (як правило, друга половина жовтня (лютого) повинен завершитися затвердженням планів та бібліографії до курсових робіт (проектів).
§ В період консультацій (згідно розкладу занять) керівники призначають терміни розгляду окремих розділів роботи.
§ На початку листопада (березня) студенти подають викладачу перший варіант роботи.
§ Кінець листопада (березня), як правило, є терміном подачі остаточного (виправленого) варіанту роботи.
§ Протягом грудня (квітня) керівники перевіряють курсові роботи (проекти) і подають рецензії з пропонованою оцінкою.
§ Захисти відбуваються згідно розкладу. За результатами захисту автори кращих курсових робіт отримують можливість представити їх на щорічній студентській конференції.
ВАЖЛИВО, що порушення згаданих термінів автоматично означає зниження оцінки:
§ на 0,5 бала – за невчасну подачу розгорнутої бібліографії та плану роботи;
§ на 1 бал – за запізнілу подачу чорнового і/або остаточного варіанту роботи.
Робота, подана із запізненням на один тиждень оцінюється максимально 7 балами, подана на два тижні пізніше – не приймається до захисту. У такому випадку навчальний план вважається невиконаним, що може бути підставою для не допуску до сесії.
ІІ. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ (ПРОЕКТУ)
Процес виконання студентом курсової роботи (проекту) можна поділити на такі етапи:
2.1. вибір теми курсової роботи (проекту) (підготовчий етап);
2.2. пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів (інформаційний етап);
2.3. складання плану курсової роботи (проекту);
2.4. написання тексту курсової роботи (проекту).
2.1. Вибір теми курсової роботи (проекту)
Тематика курсових робіт (проектів) розглядається на засіданні циклової (предметної) комісії та затверджується заступником директора з науково-методичної роботи на початку навчального року. Студенти обирають теми письмових робіт з запропонованого викладачем списку. Вони також можуть самостійно пропонувати чи обирати тему у межах визначеної для курсової роботи навчальної дисципліни та зазначених викладачем напрямів (необхідно погодити з цикловою (предметною) комісією). Роль викладача полягає у консультаціях щодо точного формулювання теми та пошуку бібліографії. В окремих випадках тема може бути уточнена або змінена після затвердження. Підставою для зміни формулювання чи уточнення назви теми є письмова заява студента і відповідне рішення циклової (предметної) комісії. Тема курсової роботи (проекту) не може двічі повторюватися в одній академічній групі (на одному потоці). Викладач, керівник курсової роботи (проекту) готує подання, в якому вказує конкретну тему курсової роботи (проекту), яку обрав кожен студент. Заступник директора з науково-методичної роботи затверджує цей документ.
Тему курсової роботи (проекту) студент обирає самостійно, враховуючи об’єкт, на матеріалах якого буде виконуватися робота, її актуальність, власні наукові інтереси, а також можливості щодо збору фактичного і статистичного матеріалу та знання спеціальної літератури.
Обираючи тему, варто враховувати й деякі універсальні правила: тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах роботи відносно невеликого обсягу. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження теми повинні бути доступними або в бібліотеці коледжу, або в інших бібліотеках міста. Вибирати теми варто в межах власної компетенції. Зовсім не в останню чергу тема повинна цікавити студента, або принаймні, містити певний аспект, який викликає у нього особливий інтерес.
2.2. Пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів
Після вибору та закріплення теми курсової роботи (проекту) студент здійснює пошук необхідної літератури у бібліотеках і архівах та її опрацювання. Працюючи з літературою, важливо цілеспрямовано підбирати необхідну інформацію за темою дослідження, систематизувати її у відповідності з розділами плану, посилаючись на відповідне джерело інформації. Фрагменти документів та наукової літератури зберігаються у вигляді нотаток. Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу «один сюжет – один аркуш». Дослідникам дуже допомагає звичка зазначити у верхній частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – так зване «ключове слово», що допомагає пригадати, якій події, сюжетові чи особі присвячено даний фрагмент. Ще більше зусиль і часу варто інвестувати у зберігання бібліографічної інформації. До бібліографічної картки (зазвичай вона менша і виготовляється із цупкого паперу або картону) вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату.
Всі опрацьовані літературні джерела повинні бути включені до списку використаних джерел, який додається до виконаної курсової роботи.
Збір та опрацювання статистичного, фактичного матеріалу більш доцільно робити після вивчення теоретичних літературних джерел. Відібрані первинні дані потрібно опрацювати, скласти таблиці, графіки, діаграми тощо.
Усі теми курсових робіт (проектів) мають прикладний характер і повинні бути виконані на практичних матеріалах. Дані повинні бути реальними.
Збір практичного матеріалу (інформації) є одним з найбільш відповідальних етапів підготовки та написання роботи. Від повноти та якості зібраного матеріалу у значній мірі залежить своєчасне та якісне написання курсової роботи.
Важливо правильно зібрати матеріал, відібрати основний, що характеризує дану тему роботи. Перш ніж працювати з цією інформацією, необхідно визначити: яка і в якому обсязі необхідна інформація, в яких документах ця інформація відображена, наскільки вона є доступною, за який період необхідно зібрати дані. Для ефективної організації збору та обробки інформації студент повинен скласти перелік необхідних матеріалів по вибраній темі дослідження, узгодити цей перелік з викладачем, попередньо розробити форми аналітичних таблиць для відображення і аналізу інформації.
Узагальнення цифрових показників має здійснюватись не тільки шляхом складання аналітичних таблиць, але й представленням інформації з допомогою графіків, діаграм, рисунків тощо.
При виконанні курсової роботи (проекту) як позитивний момент оцінюється обробка вихідних матеріалів на основі використання комп'ютерних технологій.
2.3. Складання плану курсової роботи (проекту)
Після глибокого аналізу підібраної літератури та практичного матеріалу складається план курсової роботи (проекту), який має розкривати її основну мету, зміст та характер, висвітлювати найбільш суттєві питання, забезпечувати логіку у викладенні матеріалу. Зміст і структура плану залежить від цілей, завдань та об’єкта дослідження. План повинен містити розділи (пункти), текст яких не дублює назву курсової роботи (проекту). У плані мають бути відображені теоретичні аспекти досліджуваної проблеми, напрями аналізу практичної діяльності, шляхи удосконалення або вирішення проблеми. Структуру плану курсової роботи наведено у додатку А. Розроблений самостійно план роботи з врахуванням зазначених вимог подається на узгодження викладачу.
Після складання плану студент отримує завдання на виконання курсової роботи (проекту) (додаток Б).
2.4. Написання тексту курсової роботи (проекту)
2.4.1. Написання тексту курсової роботи
Курсова робота (проект) повинна бути написана творчо, самостійно, на основі глибокого вивчення законодавчих та нормативних документів, праць вітчизняних та зарубіжних науковців, використання конкретного фактичного і статистичного матеріалу.
Курсова робота (проект) виконується у науковому стилі, для якого характерним є смислова завершеність, цілісність і взаємозв’язність. Найважливішим засобом логічних зв’язків тут є функціонально-синтаксичні засоби зв’язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, по-перше, по-друге), заперечення (проте, тимчасом, але, у той час як, тим не менше), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до…, звернемось до…, розглянемо, зупинимось на…, перейдемо до…, необхідно розглянути), результат, висновок (отже, значить, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати).
Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний).
Науковий текст характеризується тим, що його складають лише точні відомості та факти. Це зумовлює використання спеціальної термінології. Не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, притаманну різним галузям знань.
Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад ведеться звичайно від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності викладу. У тексті слід уникати складних та громіздких речень. Не прийнято писати «я думаю», «я рекомендую» та ін. Викладати матеріал рекомендується від першої особи у множині: «на нашу думку», «вважаємо» тощо.
Якостями, котрі визначають культуру наукової мови є точність, ясність і стислість.
Структура курсової роботи повинна включати низку таких елементів:
Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів (підрозділів, пунктів).
Вступ повинен розкривати стан та сутність проблеми дослідження, її значимість, містити обґрунтування необхідності проведення дослідження. Розкриття змісту цього структурного елементи відбувається за такими складовими:
1. Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими дослідженнями цієї проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність даної теми. Необхідно також зазначити ступінь розкриття теми у вітчизняній та зарубіжній літературі, вказати найбільш відомих дослідників.
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним.
2. Мета і завдання дослідження. Мета повинна зазначати кінцевий аспект дослідження, те – заради чого проводиться дослідження. Не слід формулювати мету як «Дослідження…», «Вивчення…», оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на мету. Задачі формулюються як завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.
3. Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом у дослідженні виступає держава, фінансова установа або сукупність фінансових установ. Предмет – це те, на що спрямована основна увага у дослідженні, він визначає тему роботи та відображається у її назві.
4. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети.
5. Науково-методологічна та методична база. Включають діючі законодавчі та нормативні акти, наукові публікації (монографії, статті, тези доповідей) та навчально-методичні розробки (підручники, навчальні посібники, комплекси, рекомендації) вітчизняних та зарубіжних авторів, прізвища яких обов’язково наводяться, методичні рекомендації із зазначенням їх повної назви. Обсяг вступу – 2-3 сторінок.
Основна частина складається з пунктів (якщо робота виконується за простим планом) або розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів (якщо робота виконується за складним планом).Основному тексту кожного розділу має передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів дослідження. В кінці кожного розділу формулюються висновки із стислим викладенням наведених у розділі результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
Курсова робота (проект) є єдиним цілим, в якому різні частини органічно пов’язані між собою. Викладення матеріалу повинно вестись по суті поставлених питань і відповідати плану.
Неприпустимо механічне списування матеріалу з книг, журнальних статей тощо. Студент повинен самостійно формулювати думки, не допускати повторень, уважно слідкувати за тим, щоб у роботі не було протиріч між окремими її розділами, положеннями, фактичним та цифровим матеріалом.
У першому розділі курсової роботи подаються теоретико-методологічні та методичні основи організації дослідження з теми, обраної студентом. Усі теоретичні положення повинні бути підкріплені конкретним фактичним матеріалом, а також повинен бути зроблений обґрунтований перехід до практичної частини роботи. Обсяг – 8-10 сторінок.
У другому розділі необхідно дати загальну характеристику об’єкта дослідження, на матеріалах якого виконується робота. Необхідно провести аналіз досліджуваного явища та його елементів у поєднанні з характеристикою його практичного прояву на об’єкті дослідження. Розрахунково-аналітична частина повинна супроводжуватися аналітичними висновками. Обсяг – 10-12 сторінок.
Третій розділ присвячується розробці конкретних рекомендацій, пропозицій, моделей управління параметрам розвитку та діяльності досліджуваного об’єкта, викладу результатів дослідження з висвітленням власного бачення шляхів вирішення проблеми, того нового, що вносить студент у її розробку. Обсяг – 5-7 сторінок.
Літературне оформлення курсової роботи є важливим показником і одним з багатьох чинників, на які зважує комісія при оцінюванні роботи під час захисту. Передусім звертається увага на змістовий аспект викладу матеріалу (логічність і послідовність, повнота і репрезентативність, тобто широта використання наукових джерел, загальна грамотність та відповідність прийнятим правилам), а також на текст роботи, список використаних джерел й додатки, на зовнішнє оформлення титульного аркуша. Перечитування й редагування тексту ще в чорновому варіанті дозволяє вносити необхідні зміни та доповнення як з ініціативи самого автора, так і згідно з зауваженнями керівника. Перш ніж представити чернетку керівникові, треба ще раз переглянути, чи логічно викладено матеріал, чи є зв'язок між параграфами та розділами, чи весь текст «працює» на головну ідею дослідження. Такий аналіз структурної роботи допоможе краще побачити нелогічність в її структурі та змісті. Важливо також повторно переглянути список першоджерел. Це допоможе побачити те цінне, що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.
Висновки – це розділ, в якому викладаються найбільш важливі результати, одержані в роботі, що повинні містити формулювання розв’язаної проблеми, її значення. Далі формуються висновки та рекомендації щодо використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкривають методи вирішення поставленої у курсовій роботі проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.
У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання. Обсяг – 2-3 сторінок.
Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків. Кількість опрацьованих та наведених джерел повинна становити не менше 40 одиниць. До списку включаються тільки ті книги та статті, з якими студент ознайомився особисто, а не всі, що стосуються теми, що дозволяє сформувати уявлення про ступінь опрацювання студентом літератури з обраної теми дослідження. Джерелом інформації вважаються нормативно-правові акти, підручники, навчальні посібники, монографії, публікації у періодичних виданнях, фінансові та економічні словники, енциклопедії, статистичні збірники, довідники, опубліковані матеріали конференцій, конспекти лекцій, інформація з Internet тощо.
Додатки. У додатках розміщують базовий вхідний матеріал, на підставі якого здійснюються розрахунки або формулюються висновки. Якщо необхідно, до додатків включають допоміжні матеріали, потрібні для повноти сприйняття курсової роботи:
- внутрішні інструкції (витяги) і методики (алгоритми);
- таблиці допоміжних цифрових даних;
- схеми, діаграми тощо;
- ілюстрації допоміжного матеріалу.
Кількість і склад графіків, схем, таблиць залежать від теми дослідження, але в будь якому випадку матеріал повинен бути зібраний у такій кількості, щоб його було достатньо для написання роботи на рівні сучасних досягнень науки та передової практики, з урахуванням реальних умов роботи підприємства. На кожний додаток повинно бути відповідне посилання по тексту. Недоцільно включати до додатків тексти документів, якщо у роботі не наведені критичні міркування з приводу їхнього змісту.
Написання тексту курсового проекту
Кількість питань й їх порядок визначається відповідно до теми курсового проекту. Але у будь якому випадку повинні бути такі розділи:
- вступ;
- техніко-економічне обґрунтування;
- розрахункова частина;
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки.
Вступ містить коротку характеристику теми роботи, стан досліджуваної проблеми і перспективи її розвитку з урахуванням сучасних вимог, обґрунтовується актуальність обраної теми, ставляться завдання, які передбачається вирішити.
1. Техніко-економічне обґрунтування
Техніко-економічне обґрунтування призначене для обґрунтування необхідності й економічної доцільності проектування підприємств харчування. Обґрунтування проекту дозволяє правильно вибрати тип підприємства, установити його потужність, режим роботи, вибрати місце розташування, визначити потенційний контингент споживачів і асортимент продукції.
Починається техніко-економічне обґрунтування зі стислої економічної характеристики і перспектив розвитку міста (села, селища...), у якому намічене будівництво об'єкта; указується чисельність населення, кліматичні і географічні умови.
Потім у визначеній послідовності приводиться:
- обґрунтування необхідності будівництва підприємства харчування заданої пропускної спроможності або виробничої потужності;
- обґрунтування обраного типу, спеціалізації підприємства харчування і форми обслуговування споживачів;
- обґрунтування технічної можливості будівництва підприємства харчування на даному місці. Визначення джерел продовольчого постачання сировиною і напівфабрикатами;
- визначення режиму роботи проектованого підприємства.
Підставою для вибору місця будівництва проектованого підприємства є максимальне наближення його до споживача.
Підприємства харчування варто розміщати в складі торгових центрів, в окремо стоячих будинках, у прибудовах до них або в перших поверхах житлових будинків.
Їдальні, магазини по продажі кулінарії, напівфабрикатів розташовують на території житлових районів: ресторани, кафе, закусочні - на центральних магістралях і в зоні відпочинку. Радіус обслуговування на території мікрорайонів повинний складати до 0,5 км, у житлових районах - до 1,5 км.
Підприємствахарчування при виробничих підприємствах, адміністративних заснуваннях, навчальних закладах можуть проектуватися в двох варіантах. Перший передбачає доступ працюючих (учнів) лише з будинків і з територій, що обслуговуються підприємством; при другому - підприємствами харчування можуть користуватися жителі сусіднього району в часи до і після обідньої перерви, установленої режимом роботи підприємства, що обслуговується.
Для забезпечення харчуванням робітників та службовців при виробничих підприємства?; передбачаються як їдальні, так і підприємства швидкого обслуговування з кількістю місць у залах із розрахунку на 1000 працюючих у найбільше численній зміні 250 місць, у тому числі 20% місць - для дієтичного харчування. При розрахунку кількості місць враховується явочний коефіцієнт працюючих: для промислових підприємств - 0,9, заснувань - 0,8.
Проектування підприємств харчування при вищих, середніх навчальних закладах, профтехучилищах і загальноосвітніх школах здійснюється в основному на напівфабрикатах. Загальна кількість місць у підприємствах громадського харчування Вузів і середніх навчальних закладів дорівнює 200, загальноосвітніх школах і профтехучилищах - 330 місць на 1000 учнів (студентів).
Розрахункова кількість студентів Вузів приймається виходячи з найбільшої чисельності студентів денного відділення і 10% - на заочному відділенні. З загальної кількості місць 2% виділяється на дієтичне харчування, 1% для викладацького складу й обслуговуючого персоналу, 4% - у буфетах і барах 13%-у їдальнях, кафе.
Підприємства харчування розташовуються як в окремо розміщених, так і у вбудовано-прибудованих будинках.
1.1 Обґрунтування необхідності будівництва підприємства харчування
Обґрунтуванням необхідності будівництва підприємства харчуванняє відсутнє число місць за нормативом. З цією ціллю для загальнодоступної мережі підприємств харчування: установлюють чисельність і склад проживаючого в мікрорайоні населення. Отримані дані заносяться в таблицю.
Таблиця 4.1
Розрахунок потенційного контингенту споживачів проектованого
підприємства (їдальні, кафе, ресторанів і т.д.)
| Найменування об'єктів, розташованих у радіусі до 500 м від проектованого підприємства | Адреса | Кількість проживаючих, працюючих | Режим роботи об’єкта | Час обідньої перерви на об’єкті |
При упорядкуванні даної таблиці потрібно мати на увазі, що в таблицю не включаються підприємства, навчальні заклади й ін., що мають на своїй території їдальні або буфети з гарячою їжею.
Потім визначають потребу в місцях шляхом множення відповідного розрахункового нормативу на контингент споживачів у зоні обслуговування проектованого підприємства і вичитають наявні місця в підприємствах харчування. Отримана «різниця» між потребою і наявними місцями і є підставою для проектування підприємства харчування.
Для вивчення наявності місць в підприємствах харчування треба скласти таблицю 4.2
Таблиця 4.2
Перелік розташування діючих підприємств харчування
| Тип діючих підприємств харчування | Адреса | Кількість місць | Режим роботи | Форма обслуговування |
1.2 Обґрунтування обраного типу, спеціалізація підприємства харчування і форми обслуговування споживачів
Визначальними чинниками при виборі типу, спеціалізації і форми обслуговування проектованого підприємства харчування є споживчі переваги і попит на продукцію підприємств харчування, що сформувалися в місці будівництва. Тому необхідно провести дослідження ринку потенційних споживачів проектованого підприємства харчування (анкетне опитування), за результатами котрого і визначити тип, спеціалізацію і форму обслуговування проектованого підприємства.
1.3 Обґрунтування технічної можливості будівництва підприємства харчування. Визначення джерел продовольчого постачання
Підставою для технічної можливості будівництвапідприємства харчування с:
- можливість відведення ділянки забудови в обраному місці, відповідність ділянки забудови санітарним, протипожежним вимогам.
- можливість приєднання доіснуючої електромережі, теплоцентралі, газопроводові, водопроводові, каналізації;
- наявність доріг, транспорту, сировинної бази.
Виходячи з місця розташування підприємства, визначаються джерела постачання сировиною і напівфабрикатами. Матеріал узагальнюється в таблицю.
Таблиця 4.3
Джерела продовольчого постачання підприємства
| Джерела постачання | Групи сировини і напівфабрикатів | Частота завезення |
1.4 Визначення режиму роботи проектованого підприємства
Режим роботизагальнодоступних підприємств харчування диференційований по містах і типам підприємств і установлюється виконкомами. У основному їдальні і закусочні працюють з 8.00 до 20.00, кафе - з 9.00 до 21.00 - 22.00, ресторани - з 11.00 до 23.00.
Режим роботи підприємств харчування, що обслуговують виробничі підприємства, навчальні заклади встановлюється в залежності від режиму роботи об'єкта, що обслуговується і погоджується з адміністрацією.
2. Технологічна частина
Технологічна частина складається із розробки виробничої програми та схеми технологічного процесу закладу, розрахунку та підбору обладнання виробничих цехів, розрахунку чисельності працівників цехів, визначення площі цехів. (Примітки: розрахунок та підбір обладнання виробничих цехів закладу (згідно завдання) проводиться розрахунковим методом за загальноприйнятими методиками)
Висновки:повинні бути логічним продовженням теоретичного і практичного матеріалів попередніх розділів. У даному розділі у короткому вигляді формулюють одержані результати. Висновки є заключним розділом проекту, вони в значної мірі визначають якість роботи.
У додатки виносять великі таблиці, наприклад, меню підприємства, графіки виходу на роботу тощо.
Обов'язковою частиною курсового проекту є графічний матеріал, який включає один лист формату А2. На кресленнях подаються плани цехів з розташуванням торговельно-технологічного обладнання.
ІІІ. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ (ПРОЕКТУ)
3.1. Загальні вимоги
Курсова робота (проект) відкривається титульною сторінкою, яка наведена у додатку В.
Курсову роботу (проект) друкують за допомогою комп’ютера або пишуть вручну (на вибір студента) на аркушах білого паперу формату А4 обсягом 35-40 сторінок. До загального обсягу роботи не враховуються додатки.
Текст наукової роботи (проекту) набирається шрифтом з відсічками (Times New Roman або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1,5.
Коли є потреба вставити цитату більшу за 4 лінійки, то текст набирається розміром 12 пунктів. Кількість знаків на сторінку до 1800. Текст курсової роботи (проекту) необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 30 мм, правий – 20 мм, верхній – 20 мм та нижній – 20 мм.
Текст повинен бути розділений на абзаци, кожний з яких включає самостійну думку, яка складається з декількох речень. Абзацний відступ повинен бути однаковим і дорівнювати п’яти знакам.
Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту розміром 16 пунктів жирним шрифтом. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу розміром 16 пунктів жирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу, в розрядку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати трьом інтервалам.
Кожну структурну частину курсової роботи (проекту) треба починати з нової сторінки.
3.2. Нумерація сторінок
Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, без знаку «№». Першою сторінкою роботи є титульний лист, на якому номер сторінки не ставиться. На наступних сторінках номери проставляються у правому верхньому куті сторінки без крапки після цифри. Нумерація починається з шостої сторінки.
3.3. Нумерація розділів, підрозділів та підпунктів
Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад:
«2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти у межах підрозділу та підпункти у межах кожного пункту нумеруються подібним чином.
3.4. Ілюстрації
Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми, карти тощо) необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Рисунок розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у додатках.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад:
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Приклад:
Рис. 1.2 Назва ілюстрації
Назву ілюстрації друкують жирним шрифтом, не підкреслюють. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1» або «…як це показано на рис. 3.1».
3.5. Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, оформлюється у вигляді таблиці.
Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка – наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву друкують жирним шрифтом, не підкреслюють.
Таблиця 1.2
Назва таблиці
На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «…у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочене слово «дивися», наприклад: «див. табл. 1.3».
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
Таблицю з великою кількості рядків можна переносити на інший аркуш. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною.
У таблиці слід обов’язково зазначити одиницю виміру відповідно до стандартів; числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десятинних знаків.
Заголовки колонок необхідно починати з великих літер, підзаголовки – з маленьких якщо вони складають одне речення із заголовком) і з великих (якщо вони самостійні). Висота рядків не менше – 8мм.
Формули
Формули в курсовій роботі (проекті) (якщо їх більше одної) нумеруються порядковою нумерацією у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул проставляється в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні на формулу у тексті роботи наводять номер у круглих дужках, наприклад: «… у формулі (2.1)…».
Пояснення значення символів та числових коефіцієнтів формул треба подавати безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка.
Приклад:
«… Строк окупності інвестицій (PP) визначається за формулою:
PP = 
(2.1)
де IC – початкові інвестиції, грошові одиниці;
Pk – середні находження за роками, грошові одиниці».
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення застосовують знак «х».
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом відокремлюють комою.
Посилання
Посилання у тексті на джерела надають у квадратних дужках із значенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра номеру сторінки, наприклад, «…у працях» [32, с. 78].
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери, наприклад, при посиланні слід писати: «… у розділі 3…», «… див. 2.1…», «…на рис.1.2 …», «… у табл. 3.2…», «… за формулою 2.3 …», «… у додатку Б».
