2) Війна зумовила глибокий розкол в національному русі на прибічників та противників переможної війни. Прихильниками перемоги Австро-Угорщини були:
Головна Українська Рада (ГУР), створена у серпні 1914 р. у Львові радикальною, соціал-демократичною та націонал-демократичною партіями. На чолі ГУР постав К.Левицький. У Маніфесті Ради говорилося: "Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю,...яке знайшло охорону в конституційному ладі австрійської держави".
Союз визволення України (СВУ), створений в серпні 1914 р. у Відні емігрантами з Наддніпрянської України (Д.Донцов, Б.Дорошенко, А.Жук, О.Скоропис- Йолтуховський).
Метою СВУ було:
C утворення самостійної України;
C встановлення конституційної монархії;
C заснування демократичного устрою;
C самостійність української церкви.
СВУ вів активну пропагандистську та агітаційну роботу, опікувався полоненими українцями в австрійських та німецьких таборах, отримував матеріальну допомогу від країн Четверного союзу (як державний борг майбутньої самостійної України).
З ініціативи ГУР та згоди австрійського уряду в серпні 1914 р. починається створення української військової частини, яка мала воювати проти російської армії. Значна частина українців, особливо з товариств "Січ", "Пласт", "Сокіл" записалися добровольцями (всього близько 28 тис. осіб).
Проте австрійський уряд під тиском польських політиків (які розглядали всю Галичину як польські землі і боялися мати озброєні і організовані збройні частини українців) обмежили чисельність легіону Українських січових стрільців (УСС) до 2 тис. осіб.
Вже в вересні 1914 р. УСС брали участь в боях під Ужоцьким перевалом. Навесні 1915 р. обороняли від наступаючих російських військ г.Маківка. В боях в 1915-1916 рр. легіон неодноразово зазнавав значних втрат. В 1916 р. легіон був оточений під Тернополем переважаючими силами. Лише 150 бійців вийшли з оточення; їх було відправлено на Волинь де вони почали працювати, в основному вчителями.
Проросійську позицію в Наддніпрянській Україні зайняли:
* Товариство українських поступовців (ТУП), їхня газета "Рада" закликала українців стати на захист Російської держави ("перемога демократичних сил Роси - це заразом і наша перемога").
* Частина УСДРП на чолі з С.Петлюрою закликала українців виконати "свій обов'язок громадян Росії".
* Відомі представники українського руху Д.Дорошенко, А.Вязлов, А.Ніковський брали участь у роботі Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, створеного з метою посилення оборонного потенціалу Російської імперії.
* Емігранти-москвофіли із Західної України в Києві створили "Карпато-Русский освободительный комитет", який закликав галичан зустрічати російську армію як визволительку.
Частина українських соціал-демократів за участю В.Винниченка займала антивоєнні позиції під гаслами "Геть війну! Хай живе автономія України".
Політика царської Росії в окупованих землях.
3) Галицько-Буковинське генерал-губернаторство з центром у Чернівцях. Генерал-губернатор Галичини граф Г.О.Бобринський "Я буду запроваджувати тут російську мову, закон і устрій".
Боротьба з "мазепинцями":
! ліквідовано мережу шкіл і культурно-освітніх установ;
! на посади в адміністративному апараті призначалися росіяни;
! відбуваються репресії проти діячів національного руху та греко-католицької церкви.
в Австро-Угорщині також посилюється боротьба з українським національним рухом:
Ø відмова від заяв щодо утворення незалежної України;
Ø скорочується матеріальна підтримка СВУ;
Ø українське населення Галичини звинувачується у русофільстві, піддається репресіям.
Внаслідок війни в Україні спостерігається руйнація народного господарства, деформація структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.
