Діалог Платона «Горгій» і сучасний світ мас-медіа

Аналізуючи діалог Платона і його актуальність в наш час, в першу чергу, варто зазначити хто такий Горгій. Це відомий софіст, майстер риторики, педагог. Він і його послідовники вважали риторику інструментом громадського управління, засобом досягнення влади і навчали цьому мистецтву. У платонівському «Діалозі» опонентом Горгія виступає Сократ. Він протиставляє риториці етику і ставить її на перше місце, як шлях до істини - найвищої причини ведіння діалогу, чи монологу оратора.

Платоном змальовані часи, коли ази володіння словом (маніпулювання ним) лише закладались. В наші дні, всі історичні здобутки і напрацювання в цій галузі доступні кожному бажаючому. Та чи навчились ми (передусім, журналісти) ними послуговуватись? І якщо навчились, то чи не викривлено сприймаємо вчення великих «мовців», чи не вириваємо з контексту «зручні» для нас моменти і не застосовуємо їх на зовсім інший лад. В маніпулюванні немає етики, немає гуманності,лише сухий розрахунок. Людина дедалі частіше виступає не богоподібною істотою, а ринковою особою в якої немає нічого святого. Такі тенденції спостерігаються на всіх суспільних щаблях.

Журналісти мають в своїх руках страшну зброю – слово. Але застосовувати її треба не проти людей, а проти негативних життєвих аспектів, викривати їх, таким чином, допомагати народу виправляти суспільні хиби. Концепцію Сократа, а саме, з’ясовування істини у наш час найбільш широко і часто застосовують у журналістських розслідуваннях, адже з’ясування істини і є їхньою першочерговою метою. Цей жанр є одним із найпопулярніших в демократичних країнах, його функції полягають у вистежуванні, аналізуванні і оприлюдненні складних моментів та проблемних ділянок у суспільстві, провокуючи при цьому в цих ситуаціях зміни на краще. Так мало б бути «в ідеалі» у демократичному суспільстві. Оскільки Україна не так давно крокує шляхом демократизації, то і наша практика журналістських розслідувань не може похизуватись абсолютною успішністю.Але, подекуди, спостерігаються і втішні тенденції. Успішні журналістські розслідування можна знайти досліджуючи чималу кількість українських ЗМІ.

Сократ не сумнівається, що він сам може постраждати від красномовних ораторів. Які не мають в собі нічого гуманного, етичного: «Володіючи такою силою,(силою красномовства) ти і лікаря будеш тримати у рабстві, і вчителя гімнастики. А стосовно (...) ділка, виявиться, що він не для себе наживає гроші, а для іншого – для тебе, який володіє словом і вмінням переконувати натовп». Слово справді має силу «тримати в рабстві» кого завгодно, хто не здатен критично осмислювати те, що йому намагаються нав’язати. Цим широко послуговуються на різних акціях, парадах, пронизаних ідеологією зібраннях. Красномовний оратор здатен не лише тримати увагу аудиторії, й переконати її у власній правоті (навіть якщо думки окремих із слухачів відмінні від його власних), спрямовувати велетенську енергію «мас» у потрібне йому русло. І якщо робити це не з самої лише сухої вигоди, а переслідуючи високу мету – таким чином можна досягти справді великих здобутків на користь суспільства. На всіх стадіях боротьби за незалежність України наш народ вели сильні духом люди, геніальні оратори і мудрі ідеологи із чистими серцями – саме це першопричина успіху. Той, хто по-природі своїй є від зла, навряд, може довго розраховувати на успіх. Покарання неминуче настане.

Розглядаючи сучасні ЗМІ і аналізуючи їх, кидається в очі те, що найчастіше до маніпулювання вдаються видання, власниками яких є політичні партії. Особливо прихильники повернення Радянського Союзу. На сторінках газети «Комуніст» червоним рясніють прорадянські заклики, нівелювання цінності всяко українського, а Росія описується просто як рятівне коло для тонучого. Впевнена, читачам із відсутнім критичним мисленням важко побачити серед тих «кучерявих слів» відверту брехню, тому,на жаль, така маніпуляція пожинає свої плоди.

Горгій говорить: «якби у будь-яке місто прибули оратор і лікар, і якби у народному зібранні або у будь-якому іншому місці вийшла суперечка, кого з двох обрати лікарем, то на лікаря ніхто би дивитися не став, а обрали б того, хто володіє словом – варто було б йому тільки побажати. І у змаганні з будь-яким іншим знавцем своєї справи оратор також одержав би перемогу, тому що успішніше, ніж будь-хто інший, переконав би тих, хто зібрався, обрати його і тому що не існує предмету, про який оратор не сказав би перед натовпом переконливіше, ніж будь-хто із знавців своєї справи». Але варто замислитись, чи готові ми довірити своє здоров’я лікарю, акий вміє лише затунамювати мозок…

Гор­гій вва­жав, що той, хто навчає кра­с­но­мов­с­т­ва, не не­се від­по­ві­даль­но­с­ті за зло, спри­чи­не­не ви­ко­ри­с­тан­ням цьо­го ми­с­те­ц­т­ва. Со­к­рат стверджує, що пе­ре­ко­нан­ня, що не базується на знан­ні іс­ти­ни, існувати не може,тому ви­ко­ри­с­тан­ня таких переконувальних прийомів - це лише вмін­ня ви­да­ва­ти бре­х­ню за іс­ти­ну.

Діалог між Горгієм і Сократом досі лунає всередині кожного, хто причетних до мистецтва переконувати словом. Це діалог між вигодою і істиною. Але впевнена, що першочерговим завданням оратора є виявляти: “що, вла­с­не, є до­б­ре, а що по­га­не, що пре­к­ра­с­не, а що оги­д­не, що спра­ве­д­ли­ве, а що не­спра­ве­д­ли­ве”, як вчив нас мудрий Сократ.