Сьогодні на вулицях міста тільки й чутно, що ”…ми всі повинні бути патріотами! Лише патріотизм зможе об’єднати весь народ в єдине ціле!” Та постають питання:” А чи всі ці люди дійсно відчувають отой дух патріотизму? Чи взагалі вони розуміють, що означає бути патріотом? А можливо, такі псевдопатріоти є лише сторонніми спостерігачами?...”
На мою думку, навіть не варто звертатися до тлумачного словника, щоб з’ясувати термін “патріотизм”. Адже його не можна поставити в певні рамки, обмежити чимось конкретним. Я переконаний, що це доволі глибоке поняття. З одного боку, не можна висловити всієї його повноти, так як це щирий, бурхливий вияв всеохоплюючої любові до свого народу, до своєї держави. І він є дійсно чистим та відкритим, адже якщо вдуматись, то жодних корисливих причин ця любов не має. Вона просто хлеще зсередини людської душі, з глибини підсвідомості.
Але з другого боку, патріотизм можна охарактеризувати як піднесення морального духу людини, її готовність віддати все за волю своєї країни, як це проголошується в гімні: ”Душу й тіло ми положим за нашу свободу…”
Проте повертаючись до сьогодення, коли наша ненька Україна переживає не найкращі часи, постає ще одне доволі важливе запитання: Патріотизм сьогодні є тим щирим проявом безмежної та безкорисливої любові до Батьківщини, готовністю будь-якої секунди стати вірним її захисником, про що мовилося вище, чи просто сучасною тенденцією – модою?
На жаль, я помітив, що деякі люди навіть гадки не мають про істинне значення патріотизму. Вони називають себе ревними патріотами України, наголошують на цьому всюди і всім. А коли чуєш їхні відповіді на запитання про те, що ж значить бути патріотом, то доходжу до висновку, що це явище сприймається ними як звичайний процес: одягнути вишиванку, взяти прапорці та при нагоді поговорити про те, настільки ж сильно ці люди обожнюють Україну…
Схаменіться! Це ж зовсім не те! Любов до Батьківщини має проявлятися не лише на словах, а й на ділі. Серед нас, мільйонів жителів України, існують одиниці тих справжніх героїв, і я переконаний, що майже всі вони зараз у зоні АТО… Я не можу не згадати миколаївського десантника, снайпера 79-ої аеромобільної бригади Павла Чорого, який у бою з сепаратистами виявив героїзм і, незважаючи на втрату ока у перестрілці, вів далі успішний вогонь по ворогу, а також зумів витягнути з розбитої автівки чотирьох своїх товаришів та супроводжував їх по дорозі в шпиталь, де він і сам втратив свідомість. Навіки в пам’яті українського народу закарбовано ім’я підполковника, командира першого аеромобільно-десантного батальйону 95-ої аеромобільної бригади Тараса Сенюка, який ціною власного життя врятував свій підрозділ, що потрапив у засідку. Завжди світла пам’ять буде героям України Сергію Кульчицькому, Костянтину Могилку, Ігору Момоту, Армену Нікогосяну, полковнику Мамчуру та багатьом іншим учасникам бойових дій у зоні антитерористичної операції на Донбасі.
Саме їх можна без сумніву назвати щирими патріотами, людей, що доводили і доводять свою любов і відданість рідному народові не порожніми балачками, що виникли на підставі активізації модної течії патріотизму, а своєю кров’ю, своїм життям! І я впевнений, що в жоден не посміє сказати інакше.
Бачачи героїзм наших бійців АТО, можна з упевненістю сказати, що патріотизм – це величезна відповідальність, це щира душа та відвага, готовність боротися до останньої краплі крові за честь і волю Батьківщини. Згадуючи генія, неперевершеного українського поета Тараса Шевченка, одразу ж на думку спадають його слова, закарбовані в поемі ”Сон”:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю!
А чи не в цих словах прихована вся суть цього немудрого слова ”патріотизм”, яку ми й намагаємося віднайти?... Та безперечно, що в них! Великий Кобзар ще майже два століття тому зумів чотирма рядочками розтлумачити суспільству, що насправді означає бути патріотом своєї рідної землі.
Закінчуючи свої роздуми, хотілося б закликати всіх щиро та віддано любити свою державу, не дати жодному кривднику сплюндрувати честь та гідність неньки України, рідної землі талановитих, відважних людей, всесвітньо відомих полководців, учених та поетів. І враховуючи проблеми сьогодення, я вважаю, що найкраще це робити, наслідуючи приклад наших воїнів. А хлопцям, що перебувають нині в гарячих точках, хочеться сказати лише одне: “Борітеся – поборете!”
Слава Україні! Героям слава!
