Матеріал для самостійного опрацювання

Нині важко уявити собі ділову людину, яка б не мала візитної картки.

Візитна картка – картка для вручення під час знайомства та візиту; документ, який має певний стандарт і містить достовірну, достатню інформацію про її власника.

Використовують візитні картки в таких випадках:

• інформування в момент знайомства про себе чи про свою фірму або підприємство;

• інформування про себе осіб, у контактах з якими ви зацікавлені;

• підтримання контактів з партнерами, привітання їх зі святом чи іншою подією;

• висловлення подяки, співчуття, а також супроводження подарунка чи квітів.

Залежно від призначення умовно виділяють кілька основних типів візитних карток:

• класична ділова візитка, на якій вказується прізвище, ім'я та по батькові, посада, найменування і адреса організації, в якій працює особа, а також її робочий та домашній телефон;

• візитні картки для спеціальних і представницьких цілей;

• візитна картка, яка використовується особою, що обіймає високу посаду;

•візитна картка, що використовується дружиною посадовця і містить досить обмежену інформацію;

• спільна, чи сімейна, візитна картка;

•візитна картка фірми, підприємства, організації, яка використовується для привітання партнерів від імені фірми.

Особисті візитки можуть містити ім’я й прізвище власника, а також, за його бажанням, будь-яку додаткову інформацію (адресу організації, персонального сайту, електронної пошти, номери телефонів, посаду, звання або вчений ступінь).

Кріпиться до подарунків, поздоровлень, до листа-подяки і співчуття. Дипломати обмінюються такими картками під час неофіційних візитів, підкреслюючи, що вони виступають як приватні особи. У бізнесі особисті візитки йдуть у хід на неофіційних зустрічах, під час обговорення умов free lance, перспектив переходу працівника з однієї компанії до іншої тощо.

Різновидами особистої картки є сімейна візитна картка (картка чоловіка й жінки) і дитяча картка. Сімейна картка використовується при знайомстві, направленні привітань друзям родини або додається до подарунків. Ім’я дружини на таких картках ставиться перед ім’ям чоловіка, а адреса вказується за бажанням. Сімейна (спільна) візитна картка, що містить прізвище, ім'я, по батькові кожного з членів подружжя. Ці картки можуть містити номер телефону, а також бути без нього. Її залишають організаторам прийомів, коктейлів, чаювання. Заміняє особисті візитки при знайомстві із заміжніми жінками.

Дитячі візитки не надто запитувані, але іноді вони можуть виявитися досить доречними. Номер мобільного телефону батьків, внесений у картку, завжди буде з дитиною. Це дуже важливо у різних ситуаціях — наприклад, якщо дитина заблукала у супермаркеті або поїхала до табору відпочинку. При оформленні дитячих візиток можна трохи відійти від жорстких норм дорослого світу й створити щось індивідуальне й цікаве.

Для наукових і творчих працівників, що часто працюють вдома, існують комбіновані візитні картки, на яких поряд зі службовими (у лівому нижньому куті) вказуються й домашні координати (у правому нижньому куті).

Картка для неофіційних намірів містить лише прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання. Таку картку зазвичай вручають дамам.

Незалежно від того, яким підходом керувалися при замовленні візитки, хороша візитна картка обов’язково повинна бути:

· стильною,

· функціональною,

· професійно зверстаною,

Якісно надрукованою.

Візитна картка друкується не на дуже цупкому картоні розміром 5 х 9 см, при цьому жінки (як дружини, а не як офіційні особи) повинні мати візитки розміром 4x8 см. Вищі посадові особи інколи мають візитні картки розміром 5x10 см. Зараз входять у моду подвійні картки, які мають такий розмір у складеному вигляді.

У Великобританії візитні картки жінок більше, ніж у чоловіків. Візитна картка молодої дівчини може бути ще менше, як правило, 70х35 мм. Візитні картки великих розмірів поступово виходять із практики – з поширенням спеціальних альбомів для їхнього збереження. Слід подумати про те, щоб і ваша картка мала стандартний розмір, і не викликало проблем з її зберіганням (щоб її не довелося підгинати або підрізати). Щоб візитну картку можна було легко помістити в стандартну візитницю, її розміри не повинні перевищувати 90 мм у довжину і 55 мм у висоту.

Вимоги до кольорів. Право вибору зображуваних елементів емблем, торговельних марок, фірмових знаків або логотипів залишається за організацією. Але обов’язковою умовою є одне: кольори на візитках усіх співробітників повинні бути точно дотримані.

Класичне оформлення візитки досить строге: темний текст на світлому тлі. Для написів на візитках варто використовувати спокійні "солідні" кольори – чорний, темно-сірий, синій, коричневий.Європейська традиція передбачає використання рожевого, блакитного й білого тла та темно-синього, темно-коричневого й чорного тексту. Можна застосовувати також золоту, срібну, бронзову фарби. Щодо кількості їх використання, то тут принцип однозначний – чим менше, тим краще(1-3). Не варто на візитці демонструвати всю палітру фарб – це свідчення поганого смаку.

Етикет обміну візитками

 

1). Не потрібно нав’язувати свою візитку! Її вручають лише тоді, коли виникла зацікавленість у продовженні контактів. А це відбувається при знайомстві не завжди.

2). Відсилання візитної картки рівноцінне візиту.

Після знайомства першим, звичайно, залишає свою картку особа, що займає нижчу посаду. Якщо партнери знаходяться на одному рівні, то першою подає картку особа, молодша за віком. У випадку виникнення сумніву щодо цього, за французьким протоколом, вручає свою візитну картку той партнер, який виявився ввічливішим.

Візитна картка, яку її власник залишає для особи, що не змогла його прийняти з поважних причин, повинна бути з загнутим кутиком. Має значення, як і який кут візитної картки загнутий – верхній, нижній чи боковий. Тому, щоб уникнути будь-яких непорозумінь, у різних країнах рекомендується загнути правий кут візитки так, щоб було чітко видно її слід, а потім розрівняти візитну картку. Картку із загнутим кутом залишають в офісі, резиденції чи у партнера вдома, що свідчить про те, що ви особисто залишили її, а це ознака найбільшої поваги і вдячності.

3). Візитними картками обмінюються зразу після того, як особи були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст.

Пізніше жінки можуть покласти отриману візитку в сумочку, а чоловіки — в нагрудну кишеню.

Зовсім некоректно отриману картку м’яти і крутити в руках, робити на ній будь-які помітки на очах у власника. На візитній картці не ставлять підпис чи дату!

4) За кордоном прийняті і деякі особливі правила, тому і нам слід звернути на них увагу. Наприклад, жінка ніколи не повинна залишати свою візитну картку в квартирі неодруженого чоловіка; після того як дамі було представлено чоловіка, він має протягом тижня направити свою візитну картку їй і ще одну — її подружжю, навіть якщо він не був йому відрекомендований.

У резиденції подружжя неодружені чоловіки залишають дві візитні картки: одну для чоловіка, іншу – для дружини.

У будинку неодруженого чоловіка жінка свою картку не залишає. В США на візитних картках неодружених чоловіків і неодружених жінок, а також сімейних картках вказується адреса. На картці одруженого чоловіка адресу не вказують, оскільки мають на увазі, що вона залишається разом із сімейною карткою, де адреса вказується.

Коли жінка знайомиться із жінкою і має намір у подальшому підтримувати з нею стосунки, якщо вона старша, або ж жінка, що знайомиться, дружина чоловіка, становище якого в суспільстві або на службі вище за становище її чоловіка, то вона першою залишає свою картку. Заміжня жінка залишає дві картки – свою і чоловіка.

Гостям, присутнім на сніданку, обіді чи вечері (за винятком запрошення на чай), слід відправити господарям листи з подякою або залишити в будинку господарів протягом тижня візитну картку;

5)Підприємцеві рекомендується завжди мати при собі не менше ніж десять візитних карток.