Правові вчення Джона Остіна

У ході революцій у розвинутих країнах Європи відбулися зміни правових систем. Особливо це стосувалося приватного права, що регулювало товарно-грошові відносини. Основні принципи громадянського суспільства втілилися в чинному позитивному праві. Цим обумовлені відмови більшості буржуазних теоретиків від ідей природного права та їхня критика. Те й інше знайшло вираження в юридичному позитивізмі, що виступав проти дуалізму теорії природного права, тобто проти уявлення про існування поряд із позитивним правом більш високого за своїм значенням права природного, що потребує втілення в законодавстві.

Критика ідей природного права містилася в політико-правових вченнях Ієремія Бентама. До критики природно-правової теорії юридичний позитивізм підійшов інакше, ніж історична школа права. Походження закону, його обґрунтування, вивчення причин його прийняття взагалі виводяться за межі правознавства. Ототожнення права із законом обумовило поширення юридичного позитивізму в міру ліквідації феодальних інститутів і втілення буржуазних правових принципів у нормативних актах.

Одним із перших представників юридичного позитивізму був учень Бентама, засновник аналітичної школи Джон Остін (1790-1859). Він викладав юриспруденцію в університетському коледжі у Лондоні. Видав книгу "Лекції про юриспруденцію, чи філософія позитивного права" (1832 р.)

Термін "право", писав Остін, використовується в найрізноманітніших значеннях: для позначення не тільки права, але і релігійних догматів, правил моралі, законів природи: це істотно заважає точному визначенню предмета юриспруденції. Остін розрізняє і розмежовує етику (область оцінок, суджень про добро, зло), науку про законотворчість (уявлення про те, яким повинне бути право) і власне науку про право, юриспруденцію.

Юриспруденція має справу з законами, чи правом у власному розумінні цього слова, незважаючи на те погані вони чи гарні. У такому розумінні право - наказ влади, звернений до керованого, обов'язковий для підлеглого під загрозою застосування санкції у випадку невиконання наказу. Першорядне значення для юриспруденції має формальна логіка, чи "логіка правових конструкцій".

Остін доводив, розвиваючи при цьому думку Бентама, що метою уряду є загальне благо, а не свобода, оскільки в різних умовах різний ступінь корисності свободи чи ступінь її обмежень. Остін був прибічником класичного лібералізму. Проте він стверджував, що суверенна влада нічим не зв'язана. Перешкоди її діяльності чинять тільки релігія, мораль, згода підданих, тобто звичка більшості підданих до покори даній владі. Право - це "веління суверена". Найкращою формою права Остін, як і Бентам, вважав кодекси. Однак на відміну від Бентама він визнавав частиною права судові прецеденти, оскільки рішення суддів (в Англії) одержують нормативно-правовий характер з мовчазної згоди суверена. Потреба в судовій правотворчості, пояснював Остін, породжена існуючою неповнотою статутного права, що бажано усунути кодифікацією.

Виникнення юридичного позитивізму пов'язане зі зміцненням і удосконалюванням правової оболонки капіталістичних відносин, що розвивалися. У теоретичному плані юридичний позитивізм був основою формально-догматичної юриспруденції з її тонкою розробкою правових форм товарообміну, без пробілів правового регулювання товарно-грошових і пов'язаних з ними відносин, точності визначень юридичних ситуацій, процедур, способів і засобів рішення можливих суперечок, проблем законодавчої техніки. Поширення юридичного позитивізму в країнах Європи обумовлене розвитком капіталізму.

Зробивши висновок щодо політико-правових вчень Джона Остіна, можна підкреслити, що основні принципи громадянського суспільства втілилися в чинному позитивному праві. Більшість теоретиків і ідеологів відмовилися від теорій природного права. Критика природно-правової теорії стала більш аргументованою. Юридичний позитивізм із самого початку принципово заперечував інше право, крім позитивного, навіть сильніше, ніж історична школа права. Звідси сама назва цього напрямку - "юридичний позитивізм".