-«Бенкет» - філософський твір про кохання.
-"Бенкет" належить до того жанру застільних бесід, яким поклав початок Платон
-Теми застільних бесід з часом змінювалися, сама ж бесіда представляла собою другий етап бенкету, коли після рясної їжі гості зверталися до вина. За чашею вина загальна розмова мав не тільки розважальний, але і високоінтелектуальний, філософський, етичний, естетичний характер. Розваги зовсім не заважали серйозної бесіді, лише допомагали наділяти її у легку напівжартома форму, що гармоніювало з піршественний обстановкою.
-Тема діалогу - сходження людини до вищого блага, яке є не що інше, як втілення ідеї небесної любові. Як істинні гріхи вони говорять не про любов самої по собі, а про ту, що своїм існуванням зобов'язана одному з богів. Ім'я його - Ерот.
-Весь діалог являє собою розповідь про бенкет, влаштований з нагоди перемоги трагічного поета Агафона в афінському театрі. Розповідь ведеться від імені Арістодема, який прийшов разом з Сократом і був присутній на бенкеті.
-Композиція "бенкету" вельми легко піддається аналізу з огляду на те, що нескладно простежити її структуру: між невеликим вступом і таким самим висновком в діалозі міститься сім промов, в кожній з яких трактується той чи інший аспект однієї і тієї ж теми - теми любові. Перш за все звертає на себе увагу незвичайна логічна послідовність як в межах кожної з семи промов, так і в співвідношенні всіх промов.
-Мова Федра ще позбавлена аналітичної сили і виставляє лише загальні властивості Ерота.
Об'єктивний світ видавався в давнину максимально конкретним і максимально чуттєвим, то зовсім не дивно, що всі рухи у світі мислилися в результаті любовного потягу. Всесвітнє тяжіння, що видавалося очевидним і в ті часи, тлумачилося як тяжіння виключно любовне, і зовсім не дивно, що Ерот трактується в мові Федра як принцип і максимально древній, і максимально могутній. Він говорить про великого моральному авторитеті Ерота і ні з чим незрівнянну життєву силу бога любові
- мова Еріксімаха. Він говорить, що Ерот є не тільки в людині, а й в усій природі, у всьому бутті: "Живе він не тільки в людській душі і не тільки в її прагненні до прекрасних людей, але і в багатьох інших її поривах, та й взагалі багато в чому іншому на світі - в тілах тварин, в рослинах, в усьому сущому, бо він був великий, дивовижний, всеосяжний, причетний до всіх справ людей і богів ". Думка Еріксімаха про любов, розлитої по всьому світу рослин і тварин, типова саме для грецької філософії.
- Арістофан, який говорить четвертим, знову повертається у своїй промові до людини, але не до душі його, а до тіла, причому, тілу доісторичного. Арістофан складає міф про первісний існування одночасно у вигляді чоловіків і жінок. Люди були трьох статей. Оскільки ці люди були дуже сильні й чатував проти Зевса, останній розсікає кожного на дві половини, розсіює їх по всьому світу і змушує їх вічно шукати один одного для відновлення їх колишньої повноти і могутності. Тому Ерот є прагнення розсічених людських половин одна до одної заради відновлення цілісності.
- Мова Арістофана - один з найцікавіших зразків міф творчості Платона. У міфі, створеному Платоном, переплетені і його власні фантазії, і деякі загальноприйняті міфологічні і філософські погляди. Загальноприйняте романтичне тлумачення цього міфу як міфу про прагнення двох душ до взаємного з'єднання не має нічого спільного з платонівським міфам про чудовиськ, розділених навпіл і вічно відчувають спрагу фізичного з'єднання.
-мова Сократа в «Бенкеті», звичайно, центральна. Веде її Сократ у звичайній для нього манері, на свій лад. Він виголошує не монолог, а ставить запитання і вислуховує їх. Партнером вибирає Агафона. Мова Сократа має свою особливість, оскільки він відразу каже, що скаже про Ероті правду.
Виходить, що всі інші говорили неправду. Концепція: мета Ерота - оволодіння благом, але не будь-яким окремим, а всяким благом і вічне володіння їм. А так як вічністю не можна опанувати відразу, можливо тільки опановувати нею поступово, тобто зачинаючи і породжуючи замість себе іншу, значить, Ерот є любов до вічного породження в красі заради безсмертя, до породження як тілесного. Смерное істота жадає подолати свою смертну природу.
Далі розвивається тема безсмертя. Заради нього й існує любов, доказів того скільки завгодно можна привести.
