Гетьман П.Дорошенко у повісті «Черниговка» М.Костомарова

Білет № 20

1. Концепція позитивного героя в повістевій спадщині Т. Шевченка розкривається:

1)через зображення соціальних явищ; 2)завдяки модулюванню характеру;

Кріпацтво як суспільний та моральний чинники у повісті «Кулик» Є.Гребінки.

Повість «Кулик» (1841) про трагічну долю двох кріпаків Маші та Петруші, що стали жертвами самодурства й жорстокості поміщиків. Гребінка реалістично змальовує їх поведінку, вчинки, душевні переживання, проникає у внутрішній світ ―маленьких людей. Контраст між нелюдським середовищем і його жертвами. В сатирично-гротескних тонах - поміщики Медведев і Чурбинський, бездушні й лицемірні, безглузда сварка між якими згубно позначається на долі їхніх кріпаків. Чурбинський — постає жадібним і скупим чиновником, який, мріючи розбагатіти, одружується з дочкою вдови-поміщиці Фернамбук. Його захоплюють не врода чи моральні якості дівчини: ставлення до неї визначає виключно розмір посагу. Здобувши так багатство, Чурбинський звіріє від безмежної влади над селянськими «душами». Герої з демократичних низів — чесні, морально чисті, віддані один одному. Їхнє кохання вище за поміщицькі примхи («А я все та же, все так же люблю тебя. Чем они злее, тем больше я люблю тебя», —говорить Маша Петруші); вони виявляють волю у боротьбі за своє щастя, але неспроможні відстояти право на нього і йдуть із життя змученими, але нескореними. Повість «Кулик» за ідейно-естетичними якостями була кращим зразком тогочасної реалістичної прози.

Гетьман П.Дорошенко у повісті «Черниговка» М.Костомарова.

Повість-бувальшина 2-ї пол. XVII ст. «Черниговка» (романтичні й реалістичні риси). Традиції та психологія двох етносів – укр. та рос. як антитетичні явища увиразнюють зображену у творі добу Руїни – друга половина 17 ст., за якої Україна історично розчахнута: Правобережжям править гетьман П. Дорошенко, який пам’ятає волю при «батькові Богдані Хмельницькому», а Лівобережжям – настановлений російським царем гетьман І. Самойлович, що лише прагне пристосуватись до обставин. Усунення з історичного поля України гетьмана П. Дорошенка (особистість, яка понад усе шанує свободу й Батьківщину, є тим, що спричиняє в Україні втрату козацького устрою й Гетьманщини та веде за собою політичну і моральну дестабілізацію держави). Україна історичним своїм буттям поділена на Лівобережну та Правобережну протиставляється доти, поки царат не схоплює й ув'язнює гетьмана П. Дорошенка. Саме тому й ув'язнює гетьмана, що той постає відчутним для царату спротивом усім царським порядкам в Україні. Уже полоненого, фактично, гетьмана вистачає хіба на поміч Ганні - повернутися на Батьківщину, в Україну, але в цьому - ще один знак резистентності, спротиву гетьмана царатові. На жаль, зображеним М. Костомаров підтверджує ту тезу, що брутальній силі частіше випадає подолати розум.

1. Визначити: Роздум Т. Шевченка про долю України в поемі "Тарасова ніч"

Одним із перших історіософських творів Тараса Шевченка є поема"Тарасова ніч", 1838 p., у якій ідеться про історичні події в Україні,коли козацьким гетьманом був Тарас Трясило.

Поема починається описом екстремальних умов життя українського народу: Козачество гине, Гине слава, батьківщина. Отже, гинуть суспільні, станові опори народу, найважливішою з яких на зображуване XVII ст. - 1630 р. - було козацтво, гинуть моральні основи народу - його слава, урешті, гине єдиний оберіг народу - батьківщина; знищується і віра народу - православ'я. Цілковита, суцільна апокаліптична ніч, безпросвітність, коли ставиться під сумнів навіть існування народу взагалі.

Водночас, показує Т. Шевченко, перебування народу в таких незвичайних умовах буття, спричинених ворогом, породжує в ньому не меншою мірою дужчі, ніж утиск, відпірні дії, рух проти ворога. Такий рух очолювали Наливайко, 1594-1596 pp., Павлюга, 1637 p., Тарас Трясило, 1630 р.

Страшне, тотальне знищення прав народу в Т. Шевченка промовляє, якими героїчними мають бути його дії у відстоюванні самодостатності. Впадає у вічі, що Т. Шевченко немовби виставляє Тараса Трясила сам на сам із ворогом:

Вже не три дні, не три ночі Б'ється пан Трясило.

Од Лиману до Трубайла Трупом поле крилось...

Це - концептуальний момент у зображенні в історіософських поемах Тараса Шевченка - взаємин між козацтвом і отаманом: так поет виявляє не просто цілковите розуміння між ними, а лютування одного в однім. Не "ляшки - панки", а народ може тапер "панувати". У Т. Шевченка "панувати" означає розкрити для себе свободу, що, вказує А. Шопенгауер, за І. Кантом "є здатністю починати низку змін", жити за законами свободи. Єдиним показником того, що вчинки були героїчним і єдиним їхнім результатом є у Т. Шевченка слава - тобто, згадка про події, що залишається з народом не на роки і не на віки, а назавжди:

Тії слави козацької Повік не забудем!

Т. Шевченко у поемі розгортає зображення своєю позицією у ставленні до цього поняття. Поет вважає, що народові, людям потрібна слава предків: слава - це той авторитет, спираючись на який народ постає в колі інших -як упосліджений або рівний; слава - це моральне здоров'я самої нації, у якої є за плечима великі події, врешті, козацька слава для письменника - це і докір своїм сучасникам у занепаді. Так, "слава здорового кричить" - скаже митець за іншої нагоди.

2. З'ясувати: У чому вбачає Т.Шевченко красу життя - поезія "Садок вишневий" із циклу "В казематі"

Змальована ідеальна модель укр. села, Шевченків ідеал. Краса життя – у простому родинному щасті в гармонії з природою, вільна і не примусова – на пана - праця («плугатарі з плугами йдуть»), яка на користь і в радість. За жанром поезія – до медитативної лірики.

3. Назвати: Як Т.Шевченко виявляє свою віру в майбутнє народу у поезії "І виріс я на чужині"

Поезія написана у засланні 1848 на Косаралі. Згадує дитинство, коли мати свічку «Пречистій ставила, молила,щоб доля добрая любила її дитину», виступаючи тут мучеником, який несе (й усвідомлює це добре) важезний свій хрест. Прийом контрасту – далі змалювання тяжкого життя поневоленого народу. Аби б не панський гніт, то Україна була б раєм на землі, де «між горами старий Дніпро красується». Картина ідилії у творі визначена як уявна, але цілком досяжна, «якби не осталось сліду панського на Україні».

 

Білет № 30

1.Етапи розвитку новітніх шевченкознавчих досліджень:

1)формування і розвиток вульгарно-соціологічних концепцій (30-і рр. 20 ст);

2)публіцистичний характер (40-і рр. 20 ст);

3)дослідження синтезованого лану (2 пол. 19 ст);

4)дослідження, основна увага в яких приділяється вивченню світогляду Т. Шевченка (50-і- 60-і рр. 20 ст.)

5)вивчення секретів поетичної творчості митця (60-70-і рр.. 20 ст.);

6)Традиції Т. Шевченка в українській літературі (60-і рр. 20 ст.)

7)Т. Шевченко в контексті часу (80-і рр. 20 ст.)

2. Є.Гребінка про суть добра в оповіданні "Воспоминания"

В оповіданні «Воспоминания» Гребінка показує на перший погляд цілком позитивного героя Адама Богдановича, який «был добрый человек, по- тому что не мог никому навредить». А далі Є. Гребінка перерахо- вує всі заслуги і досягнення Адама Богдановича, як доказ того, що він дійсно добра людина: «всегда бывал рад гостям…, любил хорошо поесть…, имел лучшую кварти- ру в городе; давал балы и танцевальные вечера запросто и, наконец, был совершенно музыкален". Письменник у добродушному, іронічному, невимуше- ному тоні наштовхує читачів на думку: чи за такими якостями можна судити про людську доброту? Є.Гребінка описує один день із життя головного героя, і ми можемо побачити, що це просто безцільне існування: «И как он не устанет! Целый день на ногах, беспрестанно ходит то по зале, то по гостиной, то по кабинету…». Автор наголошує, що Адам Богданович був настільки «заклопотаний», що в нього не вистачало часу навіть на дружину,тому він і рідко про неї згадував: «такая куча дел, что мочи нет, голова кругом». У чому полягає така зайнятість читаємо далі: «Тут Адам Богданович понюхает табачку…выходит покашливая из кабинета в гостиную и садится на диван… Адам Богданович отворяет орган, сдувает пыль, вкладывает ключ, и Ванюшка начинает вертеть. Адам Богданович в полном удовольствии садится и слушает. Приносят закуску: он пьет водку и слушает, ест и слушает, слушает и опять пьет водку, слушает и опять закусывает. Потом повторяется прогулка, и наконец в полдень Алам Богданович ложится спать часа на три; зато уж после обеда не отдыхает». Таким чином, бачимо, як проходять дні Адама Богдановича. Його життя не можна назвати повноцінним, адже воно позбавлене будь-якого сенсу, позбавлене вчинків, це скоріше – просто існування без мети. Адам Богданович не усвідомлює свого місця, свого призначення в цьому світі. Л.Задорожна наголошує на тому, що для Є. Гребінки «добро – це життя, прожите не безцільно, життя, сповнене істинних цінностей, а не патокою дрібних розваг, за якими годі й визначити: чи насправді жила людина». Саме тому головний герой "Воспоминания" просто зникає, їде з міста, ніби його там і не існувало. Єдине, за чим жалкує оповідач твору, що тепер не буде місця, де йому можна пообідати і потанцювати: «Бывало, приедешь в город: куда идти обедать? К Адаму Богдановичу; а теперь поезжай домой. Бывало вздумается потанцевать: куда ехать? К Адаму Богдановичу, а теперь пляши дома». У цьому, на нашу думку,і полягає трагедія Адама Богдановича, який викликає в оповідача лише асоціації з обідом та танцями, адже він прожив своє життя безцільно, так цього і не усвідомивши. Є.Гребінка показує, що таке існування призводить до безслідного зникнення людини, яка не змогла залишити після себе жодного сліду.