Поняття нульового афікса в системі мови: -Ø-суфікси, -Ø-закінчення в українській мові

Функціональна характеристика афікісів. Словотвірні, формозмінні і словозмінні морфеми укр. мови.

Афікс — службова необов’язкова морфема в слові, що займає пре- чи постпозицію щодо кореня чи іншого афікса, виражає словотвірне або граматичне значення і виконує словотвірну, словозмінну або формозмінну функцію.

За роллю у складі слова афікси є факультативними морфемами. На відміну від кореня, без якого слово не існує, афікс у слові може бути, а може й не бути. Він є не обов’язковою морфемою у структурі слова. Афікси не існують поза словом.

Значення

Значення афіксів категорійно-класифікаційне:

· словотвірне — спільне значення ряду похідних слів із різ-ними коренями (з різним лексичним значенням), але з тотожними афіксами (суфіксами і префіксами):

СЗ ‘особа за відношенням до дії’: вихова-тел'-, зас’іда-тел’-,

СЗ ‘загальна відносність’: кийів-с'к-ий, н'іжин-с'к-ий, пари-з’к-ий;

СЗ ‘абстрактна опредметнена ознака’: молод'-іс'т'-, рад’-іс'т'-.

· граматичне — обов’язкове, формально виражене значення афіксів (закінчень, окремих суфіксів), що об’єднує словоформи різних лексем однієї словозмінної парадигми:

ГЗ ‘О. в. одн.’: вітр-ом, сел.-ом, син-ом, тепл-ом

ГЗ ‘Н. в. одн. жін. рід’: блискуч-а, гарн-а, зелен-а,ран'н'-а

ГЗ ‘мин. час’: з-бир-а-в-, на-мовл'-а-в-, прос-и-в-, с-каз-а-в-

ГЗ ‘чол. рід’: з-бир-а-в-, на-мовл'-а-в-,

ГЗ ‘1-ша ос. одн.’: з-бир-а-й-у, на-мовл'-а-й-у, прош---у, с-каж---у.

 

Афікси як двобічні одиниці мають план значення і план вираження. Більшість афіксів фонемно виражені.

Нульовий афікс — це така морфема, яка не має фонемної репрезентації, однак в мові за нею закріплене певне значення: велич- ‘Н./З. в. одн.’, сестер- ‘Р./З. в. мн.’, спитав- ‘чол. р. одн.’.

Функція

За виконуваною функцією афікси поділяють на словотворні, словозмінні та формозмінні.

Словотвірні афікси слугують для творення нових слів: мармур- ‘різновид каменю’ — мармур-ов-ий ‘відносна ознака за матеріалом’.

Словозмінні афікси забезпечують процеси відмінювання й дієвідмінювання, утворюючи словоформи однієї лексеми. Словозмінні афікси виражають розчленовану граматичну семантику: л'іс-, -у, -ом, -і... (ГЗ відмінка і числа).

Формозмінні афікси також утворюють форми однієї лексеми. Формозмінними в основному є суфікси (іноді префікси), що виражають нерозчленовану граматичну семантику: с'мілив-іш-ий, -а, -е, -і (форма вищого ступеня порівняння).

За структурою афікси можуть бути:

1 ) Простими є афікси, у складі яких не можна виокремити менші компоненти: Р на-, об-, під-, перед- і под.; S -ак-, -ец'-, -ов-, -іст-, -с'к-, -ств- і под.; Z -у, -е, -і, -а тощо.

2) Складними вважають афікси, що утворилися в процесі істо-ричного розвитку мови шляхом злиття кількох (переважно двох) афіксів — префіксів: по- + над- —> понад- {понад строковий), не- + до- —> недо- (недо-бачати).

Поняття нульового афікса в системі мови: -Ø-суфікси, -Ø-закінчення в українській мові.

Суфікси і закінчення можуть бути як фонемно виражені так і нульові. На позначення відсутності засобів вираження певного значення ввели поняття нульового афікса (нульова морфема).

Нульовий афікс – морфема, яка не має фонемної репрезентації, але в мові за нею закріплене певне значення: рев-і-ти – рев – Ø – а (СЗ «особа»).

В 60-70х рр..поняття морфемного нуля було введено на позначення того значення, яке передує відсутності суфікса; поняття нул.зак-ння ввів Бодуен де Куртене, нул.суф-са у 60х рр. ХХ ст. – Земська, Лопатін, Клименко.

Нульові суфікси можуть бути:

- Словотвірні: встановлюються співвіднесенням похідного слова із твірним; словотвірне значення нуля в інших словах передають фонемно виражені суфікси. (наказ-а-(ти- Ø) – наказ-а-нʹнʹ -(- а)- наказ – Ø- Ø – опредметнена дія;

- Формозмінні: встановлюються шляхом співвіднесення словоформи з іншими словоформами парадигми слова. (греб – Ø- ти – гріб – Ø- Ø- Ø – греб- Ø -л-а)

Нульові суфікси минулого часу історично умотивовані: суф-с мин.часу мав фонемне вираження –л -(гріб – грєблъ).

Нульові суф-си можуть виражати значення:

- СЗ «спільна особа» (не-зграб- Ø- а, з-найд- Ø- а)

- СЗ «особа чол. Статі» (стар-е-вар- Ø – Ø)

- СЗ «жіноч статі» (кум- Ø -а, раб- Ø -а)

- СЗ «опредметнена дія» (по-шук- Ø- Ø, об-хід- Ø – Ø)

- СЗ «ознака» (без- лʹіс- Ø- ий)

- ГЗ «минулий час» (ліз- Ø- Ø- Ø)

Нульове закінчення встановлюється на фоні інших словоформ однієї лексеми. Воно є виразником ГЗ; історично умотивоване – нуль заміщає редукований неповного творення – ъ, що у слабкій позиції занепав.

Нульові зак-ння є у:

- Іменниках Н.в і З.в. одн.ч.р. (сад- Ø, край- Ø)

- Іменниках Н.в. і З.в. ж.р.одн .(чесністʹ- Ø, піч- Ø)

- Прикметниках Н.в і З.в. одн.ч.р. (братʹів- Ø, красен- Ø, мамин- Ø)

- Дієсловах, інфінітивні форми (цʹілувати- Ø - сʹа)

- Дієсловах ч.р.одн.мин.часу (біг- Ø- Ø- Ø)

- Дієсловах 2ої особи одн.наказ.спос (мий- Ø -сʹа, лізʹ- Ø- Ø- Ø)

- Числівниках Н.В, З.в., Р.в .(трʹ-ох-сот- Ø, один- Ø, вісʹім – Ø)

 

Словотвір