Конкуренція та монополія в міжнародному бізнесі

 

Конкуренція є найважливішою рисою ринкової економіки (від лат. concurrere – зіштовхуватися). Це своєрідне змагання між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі та продажу економічних благ. Це змагання природне і неминуче, оскільки породжується об’єктивними умовами (господарська відокремленість внаслідок приватної власності та повна залежність від кон’юнктури ринку через суспільний поділ праці).

За термінологією А.Сміта, конкуренція – це “невидима рука” ринку, яка забезпечує гармонійне поєднання егоїстичних інтересів, тобто створює механізм, що координує дії окремих виробників. Конкуренція малася на увазі, коли розглядалися закони вартості, попиту та пропозиції.

У ринковій економіці існують різні види конкуренції. Якщо їх класифікувати з позиції методів, що застосовані у цій боротьбі, то можна виділити цінову та нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція означає, що основним методом боротьби з конкурентами є зниження ціни, використання знижок, премій тощо. Перемагає той, хто досягне зниження індивідуальних витрат виробництва відносно ринкової ціни.

У неціновій конкуренції використовують інші способи боротьби, у першу чергу, підвищення якості продукції. У ній має значення оформлення товару, реклама, система продажу та обслуговування, – все, що призводить до так званої диференціації продукту.

Є всі підстави для виділення як позитивних, так і негативних рис конкуренції (з позиції суспільства). До позитивних можна віднести:

• стимулювання зниження витрат, тобто економії ресурсів;

• раціональне розміщення та мобільність ресурсів – дефіцити та надлишки зникають без будь-якого втручання ззовні, припиняють існування нерентабельні підприємства;

• стрімкий розвиток виробництва, покращання якості, поновлення асортименту виробів;

• об’єктивність оцінки результатів конкуренції, оскільки це роблять самі споживачі.

Основним негативним наслідком конкуренції можна вважати майнову диференціацію у суспільстві через витіснення малого бізнесу великим, виникнення монополій.

Таким чином, досконала (чиста) конкуренція відбувається в умовах великої кількості продавців- конкурентів. Окремий продавець не може встановити ціну вище ринкової, ціни формуються під впливом попиту і пропозиції. Також немає необхідності у контролі за цінами з боку держави, не потрібна і реклама. Товари є однорідними і продаються у порядку звичайного ринкового обміну або за допомогою біржі. Прикладом такого ринку у наш час може бути дрібна торгівля – маленькі крамниці, що пропонують товари масового вжитку.

Чиста монополія означає панування на ринку єдиної фірми-виробника. Хоча у дійсності подібний стан є виключенням, монопольне положення (у широкому розумінні) найчастіше означає здатність фірми встановлювати ціни (price-maker) та панування на ринку єдиного виробника. Монополія повністю контролює ринок, але можливе зростання цін все ж таки обмежується купівельною спроможністю покупців, тому монополія може контролювати щось одне – або обсяг продажу, або ціни

Природна монополія – це випадок, коли існування монополій доцільно, обумовлено об’єктивними реаліями (великі обсяги сприяють економії витрат на одиницю продукції). На противагу їй штучна монополія створюється навмисно шляхом концентрації виробництва, створення монополістичних союзів.

Види монополістичних об’єднань:

Картель — об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність І домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ринків збуту, ціну.

На сучасному етапі картелі існують у формі патентних пулів (угод між кількома фірмами про спільне використання патентів), ліцензійних договорів (угод між власником та іншою особою про передання прав на використання ліцензій, патентів тощо), консорціумів (зрощування кількох компаній, монополій тощо для спільного здійснення проекту, НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи) тощо) та ін.

Синдикат — об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на вироблений продукт, а отже, зберігають виробничу самостійність, але втрачають власність на виготовлений продукт, комерційну самостійність.

У синдикатах збут товарів здійснює загальна збутова контора. Нині синдикати існують переважно у сфері торгівлі, деякі — у сфері виробництва. Так, алмазний синдикат контролює світовий ринок необроблених алмазів.

Трест — об'єднання низки підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений, продукт, виробничу та комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, що дають їм право брати участь в управлінні власністю та привласнювати відповідну частку прибутку.

Багатогалузевий концерн — об'єднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює фінансовий контроль за іншими учасниками об'єднання, а отже, управляє власністю з метою привласнення монопольних прибутків.

У 60-ті роки XX ст. в США та деяких інших розвинутих країнах з'явилися і почали зростати конгломерати.

Конгломерат — монополістичне об'єднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої й технічної спільності, з метою привласнити прибутки рентабельних компаній, уникнути різких коливань кон'юнктури ринку під час криз та ін.

Різниця між багатогалузевим концерном і конгломератом щодо самостійного ухвалення важливих управлінських рішень полягає в тому, що у першому лише найсильніші підприємці мають право на участь у спільному фінансовому контролі, який здійснюють головна фірма або банк, а у конгломераті право на участь у спільному управлінні має обмежене коло учасників (порівняно з концерном).

Класифікація монополій

Закрита монополія — це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. Прикладом може слугувати патентний захист, інститут авторських прав.

Природна монополія — галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок в цілому. У такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва товарів близький (або навіть переважає) до тієї кількості, на яку ринок пропонує попит за будь-якою ціною, достатньою для покриття витрат виробництва. У цьому випадку розподіл випуску між двома і більшою кількістю фірм призведе до того, що масштаби кожної будуть неефективно малі.

З природними монополіями, що діють на засадах економії на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, які базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

Відкрита монополія — це ек. явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником певного продукту, не володіючи при цьому ніяким спеціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.

Для відкритої монополії характерна ситуація, коли фірми вперше виходять на ринок з новою продукцією. Конкуренти таких фірм можуть з'явитися на ринку лише через певний проміжок часу. Чиста монополія утворюється там, де існує лише один продавець і відсутні реальні альтернативи — не існує товарів-субститутів, а продукт, що виробляється, — однорідний і унікальний.

За чистої монополії фірма має реальну владу над реалізацією продукції і певною мірою контролює ціну, впливає на неї, змінюючи кількісні параметри пропозиції товару.

Міжнародна конкуренція стосується частки конкретних фірм або підприємств. Вони мають конкурувати з іншими вітчизняними формами за фактори виробництва так само, як із іноземними фірмами, які виробляють конкурентну продукцію.

Якщо національна галузь промисловості перестає прогресувати в бік більш передових форм конкурентних переваг, її скоріш за все, перегонять.

Фірма не може довго підтримувати перевагу у міжнародній конкуренції, якщо не використовує і не розширює свої переваги, що пов'язані з базуванням у своїй країні за допомогою глобального підходу до стратегії. Такий підхід доповнює переваги, пов'язані з базуванням у своїй країні і допомагає звести навіть пов'язані з цим же несприятливі моменти.

На цій основі кожне підприємство, яке діє в умовах ринкової економіки розробляє стратегію своїх дій, спрямовану на досягнення конкурентних переваг на міжнародному ринку.

24. Конкуренція як основоположний атрибут міжнародного бізнесу.

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Конкуренція — економічне суперництво, змагання між суб’єктами підприємницької діяльності відповідно до інтересів і потреб споживачів, пов’язане з виробництвом і продажем продуктів, послуг. Це боротьба за більш вигідні умови, зміцнення позицій на ринку та отримання прибутку.

Конкуренція є рушійною силою ринкової економіки і удосконалення в бізнесі. В умовах конкуренції перемагає той, хто надає найбільш якісний товар чи послугу при найменших витратах.

Становлення конкуренції відбувається в умовах простого товарного виробництва, виникнення приватної власності, обміну грошей тощо.

Основне завдання конкуренції — завоювати ринок у боротьбі за споживача, перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси.

Негативні риси конкуренції полягають у тому, що дрібні виробники витісняються великим капіталом: одні розоряються, інші збагачуються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція.

Позитивні риси конкуренції. Вона є рушійною силою ринкової економіки.

Конкуренція корисна для суспільства, вона стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно оновлювати асортимент продукції, що випускається, стежити за досягненнями науково-технічного прогресу і швидко впроваджувати їх у виробництво. Види конкуренції: від галузі:

внутрішньогалузева (в межах однієї галузі), міжгалузева (в різних галузях народного господарства) міжнародна (на світовому ринку, поєднує міжгалузеву та внутрішньогалузеву) Від чесності: сумлінна (поділяється на цінову та нецінову) нечесна. від впливу ціни: цінова нецінова.

Від кількості продавців та покупців: досконала (конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;), монополістична конкуренція (конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами),

олігополія (декілька великих фірм монополізують виробництво та збут і ведуть між собою нецінову конкуренцію),

монопсонія (монополія одного покупця), олігопсонія (існує невелика вузькоспеціалізована група покупців), дуополія (два постачальники, між ними немає домовленостей),

25. Корпорації: їх суть та роль в системі сучасного міжнародного бізнесу. Виникнення міжнародних корпорацій є закономірним результатом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин, з одного боку, і потужним фактором їх розвитку, з іншого.

Корпорація - це засноване на пайовій участі в капіталі об'єднання, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників. Корпоративна форма організації підприємництва склалася наприкінці XIX ст.

Розрізняють дві форми міжнародних корпорацій. Транснаціональні корпорації (transnational corporation) - це корпорації, головна компанія яких належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по всьому світу.

Під багатонаціональними корпораціями (multinational corporation) звичайно розуміють корпорації, головна компанія яких належить капіталу двох і більше країн, а зарубіжні відділення також знаходяться в різних країнах.

У сучасній ринковій економіці саме корпорації відіграють ключову роль. Маючи невелику частку в структурі організаційних форм - не більш як 20-25%, - корпорації дають 80-90% господарського обороту. Сутнісні особливості корпорації пов'язані не з масштабністю їх діяльності, оскільки переважна більшість корпорацій є невеликими за розмірами.

Сьогодні ТНК контролюють більше 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, більше 80% патентів та ліцензій на нову техніку, технології і ноу-хау та прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринках контролюється ТНК, у тому числі, 90% світової торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, тютюном, лісоматеріалами, залізною рудою; 85% - міддю, бокситами, 80% - оловом, чаєм; 75% - натуральним каучуком, сирою нафтою.

Можна виділити кілька основних напрямів впливу ТНК на світову економіку:

1. ТНК багато в чому визначають динаміку і структуру, рівень конкурентоспроможності на світовому ринку товарів і послуг.

2. ТНК контролюють міжнародний рух капіталу та прямих іноземних інвестицій. Вони є основними інвесторами в країни, що розвиваються і активно впливають на рівень їх економічного розвитку

3. ТНК відіграють величезну роль у створенні та передачі технології і знань. У силу виробничих і фінансових можливостей саме вони зосереджують у своїх руках найбільш наукоємні виробництва. Вони ж розробляють новітні види продукції з найбільш затребуваними споживчими властивостями, тим самим сприяючи процесу технологічного розвитку виробництва.

4. Міжнародні корпорації є найважливішим чинником міжнародної трудової міграції, сприяючи поширенню професійних знань, процесу обміну досвідом між співробітниками з різних країн і руху робочої сили слідом за ПЗІ. Тим самим створюється міжнародний ринок праці, для якого характерні процеси конвергенції професійної підготовки персоналу.

Таким чином, ТНК є рушійною силою кількох ключових процесів сучасної світової економіки. Вони роблять позитивний вплив на економіки різних країн і регіонів, сприяють у них розвитку виробничих, наукових і технологічних зв'язків між підприємствами. ТНК відіграють визначальну роль у процесі міжнародної конкуренції, співпрацюючи і змагаючись один з одним, а також з малим і середнім бізнесом. 3. Сучасні стратегічні моделі міжнародних корпорацій

Існують різні типи корпоратипних об'єднань. Найпоширенішим із них є акціонерне товариство, що мобілізує капітал випуском цінних паперів: акцій і облігацій. Головна особливість акціонерного товариства - вільне обертання його цінних паперів на відкритому ринку цінних паперів. Тому їх часто називають громадськими, хоча за своєю сутністю це приватні підприємства.

Серед інших типів корпоративної організації виділяють так звані S-корпорації, для яких характерне поєднання рис корпорації та партнерства. Як і в акціонерному товаристві, тримачі акцій S-корпорації, кількість яких законодавче обмежена, несуть обмежену відповідальність, уникаючи водночас подвійного оподаткування.

26. Міжнародний бізнес як інституційно-функціональна система.

МБ – відкрита система, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем; це система ділових взаємовідносин та господарських операцій, які здійснюються суб'єктами господарювання двох або більше країн з метою отримання прибутку.

Формування та розвиток МБ як інституційно-функціональної системи зумовлювався:

— виникненням капіталістичного способу виробництва, розширенням його обсягів, поліпшенням умов транспортування, розвитком продуктивних сил;

— перевиробництвом окремих видів продукції і вивезенням лишків за кордон, через обмеженість внутрішніх ринків;

— потребами у більш дешевих ресурсах виробництва.

Однак, головним мотивом, що спонукає окремі фірми, країни виходити на міжнародний ринок, розвивати міжнародний бізнес є:

— зацікавленість у розширенні міжнародних зв'язків для задоволення потреб збуту продукції; — отримання певних товарів ззовні, використанням більш дешевої робочої сили та сировини для досягнення мети — збільшення прибутку, реалізації своєї стратегії розвитку.

Сучасному МБ як інституційно-функціональній системі властиві такі особливості:

— значне збільшення товарообігу під впливом науково-технічного прогресу (НТП); — поглиблення інтернаціоналізації;

— поглиблення міжнародного розподілу праці;

— зміна структури товарів та послуг у світовій торгівлі (збільшення питомої ваги товарів, зменшення сировини);

— виникнення залежності деяких суб'єктів міжнародного бізнесу від закордонних партнерів (наприклад, з постачання нафти, газу, кольорових металів тощо); — налагодження під впливом НТП глибоких технологічних зв'язків між суб'єктами світового бізнесу (електронної, машинобудівної, хімічної галузей);

— прискорення об'єктивного процесу міжнародного поділу праці — товари у міжнародній торгівлі являють собою проміжні продукти, а не кінцеві вироби.

Отже, сучасний міжнародний бізнес — це не сукупність інструментів реалізації надлишків товарів суб'єктами господарювання, а система заздалегідь спланованих заходів по узгодженню господарських операцій фірм, організацій різних країн. Таким чином, щоб мати успіх у міжнародному бізнесі, необхідно управляти цим процесом, тобто виконувати функції менеджменту: планувати, організовувати, координувати, контролювати, мотивувати.

 

27. Міжнародний бізнес як сфера господарської діяльності, економічна категорія, наука.(стр31 зел)

Поняття «міжнародний бізнес» за своїм змістом й економічною сутністю є доситьь складним і багатогранним. МБ може виступати як сферою госп. д-ті, як екон. категорією, так і наукою.

МБ як окрема, самостійна сфера людської д-ті визначається досить широко й, по суті, розуміється як будь-які госп. операції, ділові транзакції (оборудки), що здійснюються фіз. особами, компаніями та іншими (приватними, суспільними, некомерц.) організаціями 2х або більше країн за межами нац. кордонів з метою отримання прибутку. Тобто, якщо говорити про МБ як сферу госп. дті, то це – підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в різноманітних формах і переваг підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу.

Як економічна категорія "МБ" відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав. МБ водночас виступає економічною категорією – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів.

МБ як категорія включає:

• Міжнародну торгівлю

• Прямі зарубіжні інвестиції

• Капітал

• Менеджмент

• Маркетинг

Водночас міжнародний бізнес виступає як окрема наука – система теор. знань про конкретні, реальні екон. процеси, ділову активність, комерційну діяльність, суб’єктів світового ринку, форми, види й типи, організацію й управління зовнішньоекономічними операціями, компаніями. Як самостійна, функціональна наука МБ формулює категорії, закони, принципи і теорії, об’єкти й суб’єкти дослідження. Принципи МБ як науки – стійкі, усталені теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення та відображають загальні тенденції МБ. Подібні до законів, але менш стійкі, вони не завжди носять зобов’язуючий характер.