Бібліографічний список до теми. Тема 17. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності

[4,14,15,21,24]

 

Тема 17. Економічна та соціальна ефективність природоохоронної діяльності

Мета роботи: засвоєння, закріплення і систематизація знань з питань економічної та соціальної ефективності природоохоронної діяльності

План вивчення теми

1. Економічна ефективність природоохоронної діяльності.

2. Економічна ефективність природних ресурсів та природних умов.

3. Соціальна ефективність природоохоронної діяльності.

4. Загальні визначення соціальної ефективності природоохоронної діяльності.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

 

При вивченні даної теми слід звернути увагу на економічну ефективність природоохоронної діяльності, економічну ефективність природних ресурсів та природних умов.

Важливою складовою є соціальна ефективність природоохоронної діяльності. Необхідно проаналізувати роль соціальної ефективності у суспільному виробництві, визначити складові соціальної сфери.

За сучасних умов важлива роль соціальної сфери, провідними є функції соціальної сфери. Також необхідно розглянути загальні визначення соціальної ефективності природоохоронної діяльності.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає економічна ефективність природоохоронної діяльності?

2. Що визначає економічна ефективність природних ресурсів та природних умов?

3. Якою є соціальна ефективність природоохоронної діяльності?

4. Охарактеризуйте загальні визначення соціальної ефективності природоохоронної діяльності.

 

Бібліографічний список до теми

[5,13,18,21,29]

 

 

Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища

 

Мета: засвоєння, закріплення і систематизація знань про міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

 

План вивчення теми

1. Напрями державної екологічної політики.

2. Глобалізація екологічних проблем.

3. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища.

4. Форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища.

5. Досвід розвинутих країни у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Міжнародне співробітництво України в екологічній сфері визначається Основними напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами. Значну роль в реалізації положень цих документів та інших міжнародних конвенцій (див. додат.) відіграє спеціалізована організація під назвою Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), а також інші структури Організації Об’єднаних Націй (ЮНЕСКО, ФАО, ВОЗ, МАГАТЕ).

Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами:

- глобальним характером екологічних проблем;

- транскордонним характером забруднення навколишнього середовища;

- міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища;

- необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.

Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища.

Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України. Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу.

Головними її напрямами є:

- гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект — захист Чорного моря від забруднення;

- допомога Європейського Союзу в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACIS). Хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACIS;

- міжнародна допомога окремих розвинутих країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великобританії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.

Механізм управління процесом природокористування у більшо­сті країн сформувавсь у 70-х роках XX ст. Він відзначається висо­ким організаційним рівнем, гнучким застосуванням адміністратив­но-нормативних методів у поєднанні з фінансово-економічним стимулюванням приватного сектора, активним використанням найновіших досягнень НТП. У більшості країн уряди мобілізовували матеріальні, фінансові, науково-технічні ресурси для вирішення завдань охорони довкілля і досягли певних результатів у цьому на­прямі.

Питання для самоконтролю

1. Основні принципи міжнародного співробітництва в екологічній сфері.

2. Форми участі України в міжнародному співробітництві з питань охорони довкілля.

3. Принципи екологічної політики економічно розвинених країн

4. Охарактеризуйте комплекс правових інструментів з охорони навколишнього середовища економічно розвинутих країн

5. Екологічні нормативи і стандарти якості середовища економічно розвинених країн

6. Види економічного стимулювання природоохоронної діяльності у розвинених країнах