Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
Термін Міжнародні відносини (МВ) з'явився після ІІ Світової війни, але ще до цього періоду Бентам (ІІ половина XVIII - початок XIX ст.) використовував цей термін для визначення спілкування між державами.
Міжнародні відносини - це сукупність економічних, політичних, культурних, правових, ідеологічних, дипломатичних зв'язків і взаємовідносин між народами, державами і системами держав, економічними та політичними організаціями на міжнародній арені.
ý Системний метод - був започаткований з 20 років ХХ ст. Міжнародна система (МС) - суть цієї системи складає взаємодію окремих держав, які є її складовими елементами.
Існує багато типологій МС, але в основні їх лежать наступні критерії:
q кожна система має свої типи контролю;
q структура МС - співвідношення елементів системи та засіб організації елементів системи;
Одним з головних принципів функціонування МС є прагнення держав отримати контроль над поведінкою інших акторів МС. Контроль базується на розподілі сил та ресурсів між її акторами. Наслідком нерівності держав є міжнародна стратифікація з притаманною їй фактичною нерівністю держав.
Стратифікація:
1. Наддержава
q здатність до масових руйнувань планетарного масштабу;
q здатність впливати на умови існування всього людства;
q неможливість поразки від іншої держави або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава;
2. Велика держава
q істотний вплив на світовий розвиток;
q вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону;
3. Середні держави
q мають вплив в найближчому оточенні;
4. Малі держави
q вплив в оточенні не значний, але мають національні засоби для захисту незалежності;
5. Мікро держави
q не здатні захистити свій суверенітет національними засобами;
Три типи контролю:
а) імперський - єдина держава контролює решту (сучасна епоха);
б) біполярний тип контролю - дві наддержави контролюють та регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (Холодна війна);
в) баланс сил - три або більше держав контролюють дії одне одного за допомогою дипломатичних маневрів, зміні союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи);
Відокремлюють три структурних виміри МС:
1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили:
а) монополярна;
б) мультиполярна;
в) біполярна;
2. Ієрархія акторів;
3. Гомогенність - відображає ступінь згоди що існує у акторів відносно тих чи інших принципів та цінностей (Віденська система); та гетерогенність.
В основі традиційно історичного підходу полягає використання поняття МС для визначення етапу у розвитку МВ в той чи інший період.
Типи контролю за міжнародною системою.
Кожна система має свої типи контролю. Одним з головних принципів функціонування міжнародних систем є прагнення держав отримати контроль над поведінкою інших акторів міжнародної системи.
Контроль над МС базується на розподілі сил та ресурсів між її авторами. В історії МВ існують 3 типи контролю:
1. Імперський – єдина держава контролює решту. Притаманний до сучасної епохи.
2. Біполярний тип контролю. Дві держави регулюють взаємовідносини в межах своїх сфер впливу (холодна війна).
3. Баланс сил – три або більше держав контролюють дії одна одної за допомогою дипломатичних маневрів, зміни союзів та відкритих конфліктів (Європа віденської епохи).
Структура міжнародної системи.
Стратифікація:
1. Наддержава
q здатність до масових руйнувань планетарного масштабу;
q здатність впливати на умови існування всього людства;
q неможливість поразки від іншої держави або коаліції держав, якщо до її складу не входить інша супердержава;
2. Велика держава
q істотний вплив на світовий розвиток;
q вплив обмежується одним регіоном або сферою відносин на рівні регіону;
3. Середні держави
q мають вплив в найближчому оточенні;
4. Малі держави
q вплив в оточенні не значний, але мають національні засоби для захисту незалежності;
5. Мікро держави
q не здатні захистити свій суверенітет національними засобами;
Відокремлюються три структурні виміри міжнародних систем:
1. Конфігурація співвідношення сил, що відображає існування центрів сили (монополярна або мультиполярна, біполярна).
2. Ієрархія авторів.
3. Гомогенність або негетерогенність – відображає ступінь згоди, що існує у авторів відносно тих чи інших принципів та цінностей.
