Операція американсько-британських військ в Іраку, що розпочалася в середині березня 2003 p., тривала кілька тижнів (назва операції — «Шок і трепет» — належить Г. Улману — експертові з Пентагону). На її здійснення лише Конгрес США виділив 23 млрд дол. Як писав у згадуваній статті Р. Петере, «ми легко перемогли у своїй війні». Правдивіше було б сказати, що перемоги як справжнього переборення по суті не було, бо іракці здалися майже без бою й своєю капітуляцією врятували репутацію США. Адже зрозуміло, що мільйонних чи навіть багатотисячних жертв (з будь-якої сторони) їм би ніхто не пробачив.
Цікава деталь: під час операції в Іраку лідер Північної Кореї Кім Чен Ір переховувався в бункері. Кім ховався по черзі в кількох бункерах, доки не зрозумів, що його життю не загрожує небезпека. Торік Вашингтон вніс Ірак, Іран та КНДР до списку країн так званої «осі зла», й корейський лідер чекав, що Північна Корея стане наступною в списку антитерористичної кампанії США.
Після закінчення операції перед американцями та їхніми союзниками постав ряд питань, пов'язаних із відновленням життєздатності завойованої країни (продуктів харчування терміново потребують 27 млн іракців), управління нею, створення тимчасового національного уряду. А як чинити із саддамівськими органами влади, які необхідно «очистити» від активістів колишньої керівної партії «Баас»? Належить підтримувати етнічний баланс, треба налагодити відносини з шиїтським населенням та іракським Курдистаном. Такими ж невідкладними питаннями є створення системи органів внутрішніх справ, вирішення долі збройних сил і використання їх для забезпечення правопорядку, ремонту доріг, очищення мінних полів, розбирання завалів.
Ірак — величезна країна площею 434 тис. кв. км із населенням 27 млн осіб, більша частина якого зосереджується у великих містах, таких як Багдад (5 млн мешканців), Басра (1,3 млн), Насирія (0,6 млн).
Історія правління Саддама Хусейна — це історія великої жорстокості. У 1978 р. Саддам Хусейн прийшов до влади, після цього фізично знищивши всіх потенційних суперників. Заради «єдиного Іраку» спалювалися курдські поселення на півночі, а шиїтські — на півдні країни. У 1997 р. Хусейн наказав переписати Коран власною кров'ю — на подяку Аллаху за те, що він допомагав йому протягом багатьох років. Це було зроблено, й Коран передали багдадському музеєві. Залежно від політичної ситуації, С. Хусейн то ставав «бастіоном Заходу на Сході» (як під час війни з Іраном, коли Багдад був противагою фундаменталістському Тегеранові, й Хусейн отримав від американців перші запаси хімічної й бактеріологічної зброї), то, як нині, — лютим ворогом «розтлінної західної демократії» та «сіоністських злочинців». Він цитує свого кумира В. Черчілля часів Другої світової війни: «Якщо ВОНИ прийдуть, то МИ битимемося за кожну вулицю, дім і ніколи не здамося!».
4 липня 2003 р. супутниковий канал «Аль Джазіра», що базується в Катарі, оприлюднив черговий відеозапис заяви, що належав, як стверджували, С. Хусейну. На відеозапису, датованому 14 червня, С. Хусейн закликав іракців об'єднатись у боротьбі проти коаліційних сил, очолюваних США. Він казав, що живий і здоровий, перебуває серед іракців, а, за його словами, «осередки джихаду формуються по всій країні в широкому масштабі», що підтверджується періодичними терористичними актами.
Вигравши війну в Перській затоці, американці ніяк не можуть виграти мир. У країні наростає невдоволення іноземною військовою присутністю. Більшість іракців вбачають в американцях не визволителів, а окупантів. Коли вищого шиїтського духовного наставника Алі ас-Сістані запитали віруючі, як чинити, коли американець хоче купити в них якийсь товар, аятолла запропонував його продати, але запитати при цьому: «Коли ти підеш з нашої землі?» Ці слова мають бути постійним нагадуванням іноземцям, що вони окупанти. Американці визнали, що в Іраку розгортається справжня партизанська війна, й оголосили нагороду 25 млн дол. тому, хто сповістить, де переховується Саддам Хусейн, або надасть достовірні дані про його загибель.
І от 13 грудня 2003 року воїни четвертої піхотної дивізії збройних сил США в сільському будинку на околиці міста
Тікрита виявили підземне сховище, в якому переховувався бородатий старий чоловік, дуже схожий на екс-диктатора.
Після арешту С. Хусейна американці сподівалися отримати відповіді на ряд запитань: чи був Хусейн координатором партизанського руху в Іраку? Чи була в цій країні зброя масового ураження? Передбачалося, що Хусейна судитиме спеціальний трибунал для розгляду злочинних дій колишніх баасистських лідерів країни. Рішення про створення трибуналу прийнято тимчасовою правлячою радою Іраку.
Тепер починається друга (після повалення режиму С. Хусейна) й найважливіша частина: побудова громадянського суспільства й демократії там, де їх ніколи раніше не було.
8 березня 2004 року прийнято тимчасову Конституцію Іраку, відповідно до якої Ірак буде демократичною республікою на засадах федералізму. Погоджено терміни загальних виборів до парламенту —• до 31 січня 2005 року. Конституція передбачає формування федерального уряду Іраку на перехідний період.
На початку червня 2004 року Тимчасова рада Іраку обрала Президента країни. Ним став суніт шейх Газі Оджейль аль-Явер. Обрано також прем'єр-міністра Аяра Аллаві — лідера Партії національної злагоди. За новим законом про управління державою, повноваження Президента Іраку зводяться до протокольних, тоді як реальна влада зосереджується в руках прем'єр-міністра. Новий уряд складається з 33 міністрів. Президент і уряд є тимчасовими й повинні скласти свої повноваження після проведення парламентських виборів у січні 2005 року.
Для відновлення належного порядку в повоєнний період вирішено розділити територію Іраку на три сектори, порядок у яких мають забезпечувати військові підрозділи США, Англії та Польщі. У червні 2004 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, якою визначила відносини військ ан-тиіракської військової коаліції з тимчасовим урядом Іраку.
Уже почався розподіл військової здобичі. Як американський орел, так і британський лев біля загнаної дичини не бажають ділитися з тими, хто стояв осторонь і, тим паче, засуджував саме полювання. Французькі компанії мали в Іраку контракт на розробку з розподілом прибутків двох гігантських родовищ нафти Маджнун та Нахр-Умар. Російський «Лукойл» претендував на родовище Західна Курна, а взагалі російські інтереси в Іраку оцінювалися в 30—40 млрд дол. США обіцяють компенсувати Росії завдані збитки, але навряд чи в повному обсязі. Про Францію і не йдеться.
