Тема 3. Відтворення трудових ресурсів

1. Поняття „відтворення населення”, види руху, типи і режими відтворення.

2. Суть, види, форми і причини міграції.

3. Показники природного і механічного руху населення.

1. Відтворення населення – це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Оскільки ресурси для праці є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення як частина цілого. Динаміка чисельності ісього населення визначає динаміку чисельності економічно активного населення, але ця залежність не проста. Тобто збільшення (зменшення) чисельності населення призводить до збільшення (зменшення) чисельності трудоактивного населення лише за інших однакових умов, а в реальному житті, під дією різноманітних причин ці зміни відбуваються не одночасно і не в однаковому масштабі.

Існують різні види руху населення: природний, просторовий (міграція), соціальний (соціальна мобільність), економічний.

Природний рух – це безперервний процес оновлення населення за рахунок появи одних життів та зникнення інших. Отже, об’єктом дослідження природного руху є чисельність народжуваних, померлих, число зареєстрованих шлюбів, а також чисельність всього населення.

У природному русі розрізняють традиційний (високий рівень народжуваності і смертності) і сучасний (зменшення рівня народжуваності, зменшення рівня смертності і зростання середньої тривалості життя) типи відтворення.

Просторовий рух (міграція ) – це переміщення населення і він зумовлений такими причинами: політична, економічна, релігійна.

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Економічний рух населення пов’язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене.

Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб) та відповідно, природним приростом населення.

Просте відтворення означає постійну кількість населення території в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.

Звужене відтворення або депопуляція, характерне для країн, в яких показник смертності перевищує показник народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо в даний період в Україні (із 52 млн. осіб на початку 90-х років XX ст. до 48,5 млн. осіб за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року).

Типи відтворення – це екстенсивний тип та інтенсивний.

Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.

Інтенсивний тип відтворення пов’язаний із зміною якості людських ресурсів: зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я та розумових здібностей, що означає нарощування трудового потенціалу. Зокрема, трудовий потенціал – це можливі (потенційні) кількість та якість праці, якими володіє суспільство при даному рівні розвитку науки і техніки.

 

2. Міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращих умов життя.

Міжнародна міграція робочої сили складається з імміграції та еміграції. Міграція робочої сили зростає в період економічної кризи. В умовах розгортання НТР виникла така форма міжнародної міграції робочої сили, як міграція науково-технічних кадрів.

Міграція робочої сили – перенаселення населення з одних країн в інші терміном більш ніж на рік, викликані причинами економічного й іншого характеру.

Імміграція – в’їзд працездатного населення в дану країну через її межі.

Еміграція – виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

Міграційне сальдо – різниця імміграції з країни й еміграції в країну.

”Відплив мозків” – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

Міграція населення – складне соціальне явище. Її характер, напрямки й інтенсивність визначаються зміною структури економіки і продуктивних сил, соціальної і трудової мобільності населення.

Міграція являє собою механічне переміщення населення з перетинанням адміністративних границь з наступним поверненням до місця постійного проживання чи без.

Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо.

Особливе місце серед причин і мотивів міграції населення займає якість навколишнього природного середовища, що є найважливішою умовою, яка визначає якість життя і стан здоров’я людей.

Слід підкреслити, що міграцію розрізняють:

- внутрішню (усередині країни),

- зовнішню (з перетинами державного кордону).

Водночас, за часовими ознаками виділяють міграцію:

Безповоротна міграція пов’язана зі зміною постійного місця проживання (переїзд із села в місто, з одного регіону в інший, з одної країни в іншу).

Тимчасова міграція припускає переселення на заздалегідь обумовлений термін (наприклад, робота за контрактом на кілька років).

Сезонна міграція представляє щорічне переміщення людей у визначені періоди року (наприклад, сільськогосподарські роботи).

Маятникова міграція включає регулярні поїздки до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.

За формами реалізації розрізняють організовану і неорганізовану міграцію

Організована міграція здійснюється за допомогою державних і суспільних органів.

Неорганізована міграція проводиться силами самих мігрантів без матеріальної й організаційної допомоги з боку яких-небудь установ.

У залежності від місця руху населення виділяють міграцію:

- внутрішню (усередині даної території),

- зовнішню (за межі даної території) міграції (еміграція).

У процесі міграції населення складається визначене розміщення трудових ресурсів на конкретних територіях, формується відповідне співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили.

 

3. Показники природного руху населення розподіляють на абсолютні і відносні.

До абсолютних показників природного руху населення належать: кількість народжених; кількість померлих; середня тривалість життя;

- кількість зареєстрованих шлюбів; кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу.

Виділяють три групи за рівнем і тенденціями народжуваності:

І група – низька народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 14,5-17,5 народжених на 1000 населення);

ІІ група – середня народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 20,9-26,5 народжених на 1000 населення);

ІІІ група – високий рівень народжуваності (коефіцієнт народжуваності більше 26,5 народжених на 1000 населення);

До відносних показників належать:

1. Коефіцієнти народжуваності і смертності:

Кн = (Н / Чс) х 1000 і Кс = (П / Чс) х 1000,

де Кн і (Кс) – коефіцієнти народжуваності (смертності);

Н – число народжених за рік;

П – число померлих за рік;

Ч_с – середньорічна чисельність населення.

2. Коефіцієнти шлюбності та розлучень:

Кш = (Ш / Чс) х 1000 і Кр = (Р / Чс) х 1000,

де Кш і (Кр) – коефіцієнти шлюбності (розлучень);

Ш – кількість зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу;

Р – кількість зареєстрованих розлучень на даній території за певний проміжок часу;

Чс – середньорічна чисельність населення.

Різниця між числом народжуваних і померлих називається природним приростом населення.

Середньорічна чисельність населення визначається на середину року як середня арифметична на початок і кінець року або шляхом додавання до початкової чисельності населення половини її приросту.

Абсолютний розмір природного приросту визначається формулою:

ПП = Н – П,

де ПП – природний приріст чисельності населення за досліджуваний період (рік);

Н – чисельність народжених за період (рік);

П – чисельність померлих за той самий період.

Виходячи з формули, зазначимо, що природний приріст – ПП може набувати додатних значень, тобто характеризувати абсолютне збільшення чисельності населення в досліджуваному періоді за рахунок того, що Н > П нульового значення при незмінній чисельності населення та від’ємних значень – при скороченні чисельності населення.

Показники механічного руху населення також поділяють на абсолютні і відносні.

До абсолютних відносять такі: число прибулих на дану територію за рік; число вибулих з даної території за рік; сальдо міграції, або механічний приріст, який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих; міграційний оборот, або валова міграція визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

До відносних показників міграції відносять коефіцієнти:

- прибуття – визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік (Пр) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення:

Кпр = (Пр /Чсер) х 1000;

- вибуття – визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік (В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), у розрахунку на 1000 душ населення:

Квиб = (В / Чсер) х 1000;

- механічного приросту – визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр – В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 осіб населення:

Кмпр = (Пр – В) / Чсер х 1000;

- механічного обороту – визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр+В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення;

Кмоб = (Пр + В) /Чсер х 1000.