Міжнародна торгівля: суть, динаміка, структура

 

Зовнішня торгівля є важливою і історично першою формою міжнародних економічних відносин. Вона являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Це торгівля однієї країни з іншими країнами світу. Вона складається з ввозу (імпорту) і вивозу (експорту) товарів. В сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародну торгівлю можна визначити як систему відносин обмінного характеру (купівлі-продажу), що виникають та існують між суб’єктами МЕВ і базуються на міжнародному поділі праці.

Місце міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин визначається тим, що, по-перше, через неї реалізуються результати всіх форм світогосподарських зв’язків – вивозу капіталу, виробничої кооперації, науково-технічного співробітництва. По-друге, розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами. По-третє, зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають важливою передумовою міжнародної економічної інтеграції. По-четверте, міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків (рис. 3.1).

Структуру міжнародної торгівлі можливо спостерігати в різноманітних аспектах (рис. 3.2.), в залежності від того, чим саме здійснюється торгівля на світовому ринку, в якому регіоні, якою групою країн та установами.

 

 

 

Рис. 3.1. Особливості розвитку міжнародної торгівлі

 

 

 

Рис. 3.2. Структура міжнародної торгівлі

 

Товарна структура МТ – це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу.

У товарній структурі МТ на сьогодні:

- 78,1% - продукція обробної промисловості;

- 12,6% - мінеральне паливо (руди чорних і кольорових металів);

- 7,5% - продовольство;

- 1,8% - сировина.

Регіональна (географічна) структура – поділ за регіонами або між інтеграційними об’єднаннями.

 

Рис. 3.3. Елементи структури міжнародної торгівлі

 

Соціально-економічна структура МТ.

ПРК – торгують переважно між собою спеціалізованою продукцією, послугами, «ноу-хау» технологіями.

КР:

- орієнтуються на ринки ПРК;

- посилюють взаємну торгівлю;

- зменшення ролі ОПЕК;

- підвищення ролі НІК.

ННД – характеризуються інтеграцією до світового ринку.

Інституціональна структура.

- міжнародні торгівельні організації (ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, МТП);

- міжнародні установи;

- товарні біржі;

- міжнародні аукціони;

- міжнародні виставки, ярмарки;

- міжнародні тендери (торги).