I. Вода - природна і незамінна основа життєзабезпечувального процесу для людей, тваринного і рослинного світу, економічного розвитку суспільства і соціального добробуту його членів. Тому усі види па території України, як інші об’єкти, є національним надбанням народу України.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, інтенсивного розвитку суспільного виробництва та зростання матеріальних потреб існує нагальна необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, які сприяли б формуванню водно-екологічному правопорядку, ефективному та раціональному використанню вод та охороні від забруднення та вичерпання.
Саме це завдання покликане вирішувати
водне законодавство.
Усі водні об'єкти на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України:
1. Поверхневі води.
2. підземні води.
3. внутрішні морські води.
Водні об'єкти загальнодержавного значення;
- внутрішні морські води та територіальне морс;
- підземні води, які є джерелом централізованого
водопостачання;
- поверхневі води.
- водні об'єкти в межах територій ПЗФ загальнодержавного
значення, а також віднесені до категорії лікувальних. Водні об’єкти місцевого значення
1. поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.
2. підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
З огляду на екологічне і економічне значення вод всі водні об’єкти України проголошено виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.
Державне управління у галузі використання і охорони вод здійснюється за басейновим принципом, який передбачає регулювання використання і охорони водних об’єктів в межах водозбірних басейнів, з урахуванням інтересів всіх водокористувачів і територій, що користуються їх водами.
З метою досягнення цілеспрямованої та ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення у галузі економіки у воді. Збереження водних об’єктів, раціонального використання і охорони вод, запобігання шкідливому антропогенному впливу на них державне управління у цій галузі здійснюється на основі державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Водогосподарські баланси – це розрахункові матеріали, в яких порівнюються матеріали, в яких порівнюються дані про наявність водних ресурсів з даними про їх потребу для даної території.
Крім уже згаданих функцій спеціально уповноважених органів у галузі охорони водних ресурсів до особливо важливих належить державний контроль за використанням і охороною водних об’єктів, здійснюваний також державними органами виконавчої влади.
Згідно водного законодавства в галузі використання і охорони вод та водних ресурсів встановлені такі нормативи:
- норматив екологічної безпеки водокористування;
- екологічний норматив якості води водних об’єктів;
- норматив ГДС забруднюючих речовин
- галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що складаються у наші об’єкти;
- екологічні нормативи використання води.
З метою забезпечення раціонального використання водних ресурсів для оцінок їх витрачання встановлюються технологічні нормативи використання води. Порядок їх розробки і затвердження такий же, як і для нормативів екологічної безпеки виробництва.
Підприємства, установи, організації, які здійснюють централізоване водопостачання населення, зобов’язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об’єктах, підтримувати у належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти органи санітарного нагляду, охорони природного навколишнього середовища, водного господарства і т.д.
Періодичний контроль за якістю води, що використовується для нецентралізованого водопостачання населення, здійснюється державними органами санітарного нагляду за рахунок водокористувачів.
