Символіка вишитих орнаментів

 

Окраса хлібної ниви – волошка. Чарівна, синя, як небо, квіточка ця – вказує на постійний зв’язок з небом. І так вони цвітуть серед неспокійного моря колосків, провіщаючи людям багатіють небес. А чистий синій колір спонукав обрати його за символ сталості й вірності. І так на вишиванках, серед маків, житніх колосків, ромашок, дзвоників гордо синіють чарівні волошки, символізуючи спокій, вірність, стабільність.

Ніжно-голуба, мов бірюза, з яскраво жовтою, золотою серединкою, незабудка – окраса весняної природи. Букет незабудки чудесно гарний. Коли двоє закоханих розлучаються, то на прощання дарують один одному незабудку – мовчазний символ пам’яті й вірності, яку, за легендою, називають «Не забудь мене».

 

Це скромна проста квітка котра росте на полях, іноді й поблизу людських осель, на городі. Квітка символізує прагнення до знання, допитливість. Існує легенда, що фіалка – це лице однієї жінки, перетвореної на квітку, через те, що любила зазирати, куди було заборонено.

Дуже тісно пов’язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.

 

Символіка узору «хміль» дуже близька до символіки води й винограду. Означає вона розквіт, любов, розвиток. В основному це – весільна символіка. У народній пісні співається, що «витися» для хлопця означає бути готовим до одруження, а для дівчини заміж іти.

Троянда – цариця квітів. Її любили, перед нею схилялися, її оспівували з давніх-давен. Тож не дивно що троянди пишно рясніли на сорочках і рушниках, вишитих в багатьох областях України. Узори з трояндами укладалися як рослинні орнаменти, що означало бузперервний сонячний рух із вічним оновленням, адже квітка це нащадок Сонця. І там де троянди – геометричний узор, це вже не просто квіти, це квіти зорі, що уособлюють уявлення про всесвіт як систему, про непорушний закон космосу.

Цю чарівну квітку завжди любила молодь. З давнини білу квітку лілеї вважали символом чистоти й цнотливості, любові, краси, чарівності. Таємниче значення квітки вміщено в її російській назві «одолєнь». За твердженням одного із слов’янських дослідників, вона походить від слова «одолевать» - а саме: перемагати нечисту силу й недугу. Давні слов’яни вважали її важливим оберегом під час подорожей. Отже, вишиті квіти лілеї – уособлення цнотливості, любові, оберіг від усього лихого.

Маки в українських піснях часто – символ краси й молодості, а ще – символ сну. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам’ять народу. Дівчата, в сім’і яких був загиблий, з любов’ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.

Дуб і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої. Дуб - святе дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину вже було сказано як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали при собі чудодійний оберіг життєдайної сили роду. Калина - дерево нашого українського роду. Колись у давнину вона пов’язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - “Коло”. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

Берегиня. Ось вона, чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готової у цю мить розлетітися (вибухнути) у космосі для зародження нового життя. Її віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки вона знаєт час того магічного помаху-засіву. Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Вона сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це - вічне оновлення та гармонію життя. Берегиня - дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку-космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.

 

Самостійне опрацювання карток у групах

- Україна - велика, її населення від сходу до заходу має свої культурні та етнографічні особливості, унікальні риси, поєднані, однак. спільною історією та менталітетом. Тому і не можна сказати, що техніки вишивання, орнаменти і їхня символіка були всюди однаковими.

Картка 1   На Київщині досить часто використовуються рослинний і геометричний орнаменти у вигляді грон винограду, квіток хмелю, ромбів, квадратів. Складні візерунки являють собою неповторні комбінації різних традиційних символів. Основні кольори вишивок — білий, коралово-червоний, чорний.

 

Картка 2   Для Полісся характерним є геометричний орнамент, а основні кольори — червоний і чорний на біло-сірому тлі лляного полотна. Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Ромбовидна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів у різних комбінаціях.

 

Картка 3   На Слобожанщині переважає поліхромний рослинний або геометричний орнамент, вишитий грубою ниткою. Такий орнамент має ефект рельєфного візерунка. У цьому регіоні через змішування стилів немає чітко вираженої колірної гами, а вишивки відрізняються різноманітністю візерунків.

 

Картка 4   На Волині переважають геометричний і рослинний орнаменти, виконані червоним кольором на білому або сірому тлі. Вишивки Північної Волині вражають своєю вишуканою простотою й чіткістю ритму орнаменту, а в південних районах Волині переважають рослинні мотиви. На Чернігівщині традиційно використовують геометричний і рослинний орнаменти, основні кольори — білий з додаванням чорного й червоного. Особливістю чернігівських вишивок є дрібний стібок. Характерними для Вінниччини є такі техніки вишивання, як хрестик, шов «уперед голку», основні кольори ниток — різні відтінки чорного й білого.

 

Картка 5 Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зигзаг («кривулька») у різних техніках виконання. Колірна гама вишивок досить широка: червоний поєднується із чорним (при цьому виділяється один колір — чорний або червоний), використовують як білі, так і багатоколірні геометричні, рослинні орнаменти. Є вироби, розшиті тільки білими нитками, але трапляються й візерунки, у яких присутні всі кольори веселки.

 

Картка 6   На Буковині, крім рослинних і геометричних мотивів, використовуються зооморфні, які вишивають білою гладдю, дрібним хрестиком, штапівкою, крученим швом. Вишивальний матеріал — бісер, шовк, шерсть, срібні й золоті нитки, металеві блискітки. Гуцульські вишивки характеризуються розмаїтістю геометричних і рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством поєднань кольорів, переважно червоного із жовтим і зеленим, причому домінує червоний колір. Два або три відтінки жовтого кольору висвітлюють вишивку й надають їй золотавого відблиску.

- Проходять роки, деякі традиції забуваються, територіальні відмінності вишиванок стають умовними, але сама вишиванка набуває дедалі більшого поширення та визнання. Сьогодні їх носять не лише в Україні, а й закордоном, на знак солідарності з нами. Відомі світові модельєри використовують українські мотиви у колекціях одягу, популяризуючи таким чином українську культуру в усьому світі.

 

Композиційні прийоми побудови орнаментів.

Художня якість вишивки великою мірою залежить від композиції вишитого виробу. Композиція – це творче поєднання різних елементів узору, але однакових за змістом, кольором, формою.

Композиція малюнка для вишивки повинна відповідати багатьом вимогам. Вона залежить від призначення, форми оздоблюваного виробу, якості матеріалу. Не можна, наприклад, оздоблювати легкі тканини важкою, щільною вишивкою. Узор вишивки повинен відповідати характеру переплетення ниток і роду волокон тканини, а сама вишивка – художнім вимогам до даного виробу. Вона в жодному разі не повинна заважати його практичному призначенню і водночас має робити виріб гарним. Кожен виріб потребує свого особливого композиційного вирішення.

Основні принципи створення композиції вишивки:

1. Деталі орнаменту мають відповідати один одному і основній темі вишивки.

2. Орнамент має відповідати площі тканини для вишивки, повністю або частково повторювати її контури.

3. Виріб має мати композиційний центр. Він розміщується в тій частині виробу, яка привертатиме найбільшу увагу.

4. Необхідно дотримуватись пропорційності – визначеного співвідношення різних елементів між собою і виробом в цілому.

5. Наявність симетрії між елементами.

6. Необхідно створювати ритм композиції – чергування однакових орнаментальних мотивів.

 

Основними правилами композиційної побудови для вишивання є:

а) відповідність основній темі;

б) знаходження композиційного центра;

в) пропорційність і симетричність розташування елементів узору;

г) рівновага й закон ритму.