Регулювання споживання товарів та послуг

 

Показники обсягу споживання благ і послуг характеризують середні рівні споживання населення, найважливіших продовольчих товарів (м’ясо, молоко, яйця, риба, хлібопродукти, картопля, овочі, фрукти) та платних послуг. Середні рівні споживання продовольчих товарів можна розрахувати за допомогою балансових розрахунків валових ресурсів м’яса, молока, яєць, картоплі, зерна, овочів, що проводяться під час обчислення розвитку сільського господарства. Обсяг споживання платних послуг прогнозується відповідно до прогнозу доходів та структури витрат населення на підставі прогнозних споживчих бюджетів та балансу грошових доходів і витрат населення.

Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населенню — такі, як прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет); величина вартості прожиткового мінімуму; вартісна величина споживчого кошика на продукти харчування; межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія; стипендія; допомога та ін.

Споживчий бюджет — це балансовий розрахунок, який характеризує обсяг і структуру споживання населенням або його окремими суспільними верствами матеріальних благ та споживчих послуг.

Споживчий бюджет складається з: індивідуального бюджету, що формується індивідуальними доходами, та грошової оцінки послуг, які надходять населенню з суспільних фондів споживання. Розрахунки споживчого бюджету проводять у цінах відповідних років.

Прогноз бюджету здійснюється побудовою моделі динаміки і структури споживання, орієнтованої на досягнення раціонального споживання населенням матеріальних благ і послуг.

Прогноз споживчого бюджету застосовується для: оцінки досягнутого рівня життя населення; пошуку найефективніших шляхів поліпшення добробуту народу; обґрунтування рівня доходів сімей, оплати праці, доходів, соціальних виплат та пільг.

Індивідуальний споживчий бюджет — обсяг споживчих благ і послуг за рахунок індивідуальних доходів, представлених у табл. 1.

Таблиця 1

Доходи	Споживання
1.Зарплата 2.Гроші з сільгосппідприємств 3.Пенсії, стипендії 4.Допомога 5.Надходження з фінансової системи 6.Натуральні доходи від сільгосппідприємств 7.Від приватних господарств	1.Продтоварів 2.Непродтоварів 3.Оплата послуг 4.Платежі 5.Заощадження
Разом	Разом

 

Товарне споживання бюджету обчислюється згідно з даними про купівлю товарів у роздрібній та комісійній торгівлі, на місцевих та сільських ринках, про надходження продуктів з сільськогосподарських, підсобних підприємств та фермерських господарств, від рибальства, мисливства тощо. Товарне споживання непродовольчих товарів обчислюється також з даних про купівлю товарів у торговельній мережі, на сільських ринках, у ремісників, через самозаготівлю. Сумуванням усієї купівлі встановлюють загальний обсяг товарної частини бюджету. Паралельно визначається речова структура бюджету.

Витрати на оплату послуг обчислюються за балансом доходів і витрат. Таким же чином визначають різні платежі та заощадження. Дохідна частина індивідуального споживчого бюджету формується згідно з розрахунками реальних доходів населення.

Мінімальний споживчий бюджет — це балансовий розрахунок, що визначає такий обсяг доходів, який дозволяє задовольнити потреби в їжі, одежі, предметах господарського вжитку, культурних запитах на рівні мінімальних фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров’я людей похилого віку.

Розмір споживання за мінімальним бюджетом обумовлюється рівнем матеріального виробництва та умовами життєдіяльності людей. Мінімальний споживчий бюджет розраховується за такими методами:

¾ статистичний метод, за яким існуюча структура споживання приймається як мінімальна і використовується для формування мінімального споживчого бюджету. Метод доповнюється бюджетними обмеженнями, які дозволяють краще обґрунтувати обсяг і структуру споживчих витрат;

¾ структурний метод означає використання існуючого співвідношення між видами витрат населення на придбання матеріальних благ і споживчих послуг, зокрема, між продовольством та іншими товарами для прогнозування структури бюджету на подальший час;

¾ нормативний метод спирається на використання науково обґрунтованих нормативів споживання окремими громадянами чи їхніми сім’ями матеріальних благ та послуг. Цей метод дозволяє встановити межу бідності; коли відтворення погіршується за цією межею, мінімальний споживчий бюджет уже не збігається навіть з прожитковим мінімумом.

При визначенні мінімального споживчого бюджету використовують розрахунки мінімальних споживчих кошиків(продовольчих та непродовольчих). Набори кошиків визначають за нормативами, що розраховують наукові заклади по статево-вікових групах населення, на душу населення в середньому по країні. Споживчі кошики розроблені для 13 статево-вікових груп населення. Склад цих кошиків затверджено Кабінетом Міністрів. У мінімальний споживчий ко­шик, який ще недавно визначав нашу межу бідності, «вміщувалися» понад 300 найменувань продуктів, товарів та послуг. Нині цей мінімальний бюджет, згідно з закладеними в нього нормами споживання, для більшості з нас недосяжний.

Тепер ми користуємося іншим показником, межею злиденності, «виживаємості». Що ж треба людині щоб вижити? Ось він, цей набір продуктів (табл. 2):

Таблиця 2

НАБІР ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ

№ з/п	Продукти	На душу, кг (на місяць)	Чоловіки 16—59	Жінки 16—54	Пенсіонери	Діти
0—6	7—15
	Хлібопродукти	10,8	14,7	10,4	9,9	5,1	9,4
	Картопля	10,4	13,3	10,0	7,5	7,1	11,2
	Овочі	7,8	6,7	8,1	8,1	7,1	10,0
	Цукор	1,7	1,7	1,6	1,5	1,6	2,2
	Фрукти і ягоди	1,6	1,2	1,1	0,9	2,8	2,0
	Рибопродукти	0,9	1,1	0,8	1,1	0,7	1,0
	М’ясопродукти	2,2	2,7	2,0	1,5	1,5	2,7
	Молокопродукти	17,6	16,8	14,9	14,5	23,0	25,2
	Яйця (шт.)	12,6	15,0	12,5	7,5	12,5	15,0
	Олія, маргарин	0,8	0,9	0,8	0,7	0,5	1,0

 

Це не рекомендації для харчування конкретної людини. І ніхто в реальності так не харчується. Це лише розрахункові показники, які є інструментом соціальної політики для регулювання доходів, мінімальних державних гарантій.

Вартісна оцінка товарів і послуг, що входять до складу споживчих кошиків, може відігравати роль довготермінового соціального нормативу малозабезпеченості лише за достатнім попитом та пропозицією послуг. В умовах інфляції, спаду вироб­ництва ці кошики, як і мінімальний бюджет, втрачають практичне значення і не можуть використовуватися для жодних розрахунків.

У сприятливіших ситуаціях мінімальний споживчий бюджет може використовуватися для розрахунків зарплати, пенсій, стипендій, матеріальної допомоги. Його можна застосовувати для оцінки:

¾ зусиль держави із соціального захисту населення;

¾ доходів малозабезпечених громадян;

¾ добробуту всього населення;

¾ ефективності соціальних програм, що розробляють державні структури;

¾ соціальної ситуації, що складається.

Оптимальний споживчий бюджет відображає обсяг і структуру споживання матеріальних благ і послуг, які забезпечують повне і виважене задоволення потреб людей при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил. Структура такого бюджету має ось який вигляд: харчі — 27%; непродовольчі товари — 41%; послуги — 19%; інші витрати — 13%. Даний бюджет є критерієм оцінки фактичного рівня і структури споживання, розрахунку рівня задоволення потреб населення в благах і послугах.