Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—в≥тогл€д ≥ ф≥лософ≥€ п≥д час переходу в≥д античност≥ до Ївропейського —ередньов≥чч€

ч ¬ход€чи у нову ≥сторичну епоху, ми спостер≥гаЇмо картину зм≥ни св≥тогл€д≥в])ќсновною причиною радикальних зм≥н, що в≥дбулис€ у св≥тогл€д≥ п≥д час переходу в≥д античност≥ до Ївропейського —ередньов≥чч€, було руйнуванн€ античного пол≥су (основноњ форми державного та громадського житт€) €к реального ірунту вс≥Їњ античноњ цив≥л≥зац≥њ, а разом ≥з ним - руйнуванн€ ≥ всього укладу житт€.

–имська ≥мпер≥€ ввела до свого складу величезну територ≥ю з р≥зноман≥тними етносами, культурами, в≥руванн€ми, п≥дпор€дкувавши все Їдиному центру. ¬еличезна державна машина ≥мпер≥њ, €ка майже весь час перебувала у воЇнному стан≥, перем≥шувала та перемелювала ≥ людей, ≥ культури, ≥ рел≥г≥њ, зробивши врешт≥-решт окрему людину безпорадною та беззахисною (Ќ≥ влада, н≥ заможн≥сть, н≥ висок≥ посади не були над≥йною основою дл€ людського житт€.

«нев≥рившись у всьому матер≥альному, люди звертали своњ погл€ди та над≥њ до духовного. “ут дуже корисним було в≥дкритт€ античною ф≥лософ≥Їю автоном≥њ людського духу, оск≥льки воно Чдопомагало людин≥ знайти в сам≥й соб≥ опору задл€ протисто€нн€ життЇвим негараздам.j

ѕроте ф≥лософ≥€ була не дуже доступною дл€ широкого людського загалу, тому у –имськ≥й ≥мпер≥њ були поширен≥ ^ м≥стицизм (в≥ра у втручанн€ у людське житт€ таЇмних сил), * культи р≥зних бог≥в, величезна к≥льк≥сть €ких, до реч≥, б≥льше заплутувала людей, н≥ж њм допомагала.

■* ѕо€ва христи€нства добре вписувалась у загальний духовний настр≥й епохи, а тому воно досить швидко поширилос€ в ≥мпер≥њ. Ѕо саме христи€нство не просто визнало автоном≥ю людського духу, а дало њй своЇ по€сненн€: в людськ≥й душ≥ Ї частка божественного, тобто абсолютного духу. ÷е значить, що людина прилучена своњм духовним Їством до найб≥льшоњ св≥товоњ всемогутност≥, адже Ѕог творить св≥т, ≥ притому - ≥з н≥чого. “обто в≥н перевершуЇ св≥т своЇю силою, ≥ ц€ могутн≥сть була наочно продемонстрована ≤сусом ’ристом, €кий, саме тому, що н≥с в соб≥ цей дух, пройшов кр≥зь смерть та здолав њњ. як насл≥док, вс€ епоха —ередньов≥чч€ жила в умовах дом≥нуванн€ христи€нськоњ рел≥г≥њ в ус≥х сферах сусп≥льного житт€.

јнтичний св≥тогл€д

 

—ередньов≥чний св≥тогл€д

Х пол≥тењзм (багатобожж€)

Х боги Ї частиною природи або уособленн€м природних стих≥й

Х вих≥дн≥ €кост≥ бог≥в: сила, могутн≥сть

Х боги впор€дковують та оздоблюють св≥т

Х космос, природа Ч загальн≥ умови ≥снуванн€ бог≥в ≥ людей

Х людина спираЇтьс€ у своњх вчинках на знанн€

Х головне життЇве завданн€ людини Ч зд≥йсненн€ подвигу

Х у сприйн€тт≥ д≥йсност≥ акцент падаЇ на зовн≥шнЇ; внутр≥шнЇ про€вл€Ї себе лише через зовн≥шнЇ

Х люди под≥л€ютьс€ за етн≥чними та родовими ознаками

Х пануванн€ натурал≥стичного св≥тосприйн€тт€

монотењзм (Їдинобожж€) Х

Ѕог Ї духовною сутн≥стю, €ка перебуваЇ за межами св≥ту

(трансцендентн≥сть)

вих≥дна €к≥сть Ѕога Ч любов до людини Ѕог творить св≥т ≥з н≥чого природа не маЇ власноњ сутност≥ ≥ не може ≥снувати без припливу божественноњ енерг≥њ людина в усьому покладаЇтьс€ на в≥ру в Ѕога головне життЇве завданн€ людини Ч спас≥нн€ душ≥у сприйн€тт≥ д≥йсност≥ Ђакцент падаЇ на внутр≥шнЇ;зовн≥шнЇ радше заважаЇ правильно зрозум≥ти внутр≥шнЇвс≥ люди Ї р≥вними перед ЂЅогомпануванн€ символ≥чного Ђсв≥тосприйн€тт€

ѕо€ва та утвердженн€ христи€нства в ™вроп≥ призвели до радикальноњ духовноњ революц≥њ у розвитку Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ. ¬≥дбулос€ суттЇве просуванн€ ф≥лософськоњ думки цього часу в таких галуз€х, €к онтолог≥€, лог≥катеор≥€ п≥знанн€, антрополог≥€. ÷е можна побачити досить виразно через пор≥вн€нн€ античного та середньов≥чного св≥тогл€д≥в за њх основними характеристиками.

ќсновн≥ св≥тогл€дн≥ ор≥Їнтири п≥д час переходу в≥д античност≥ до —ередньов≥чч€ зм≥нюютьс€ на протилежн≥. Ћюдина —ередньов≥чч€ зосереджуЇтьс€ на внутр≥шньому, духовному. —пас≥нн€ душ≥ дл€ нењ маЇ не лише ≥ндив≥дуальний сенс: р€туючи себе, людина, по-перше, * зб≥льшуЇ св≥товий потенц≥ал добра та св≥тла, а, по-друге, & спри€Ї поверненню св≥ту до того стану, в €кому в≥н перебував до гр≥хопад≥нн€. Ћюдське житт€ набуваЇ ц≥льового спр€муванн€, а ≥стор≥€ Ч часового вим≥ру, оск≥льки все людство напружено оч≥куЇ другого пришест€ ’риста. Ѕог створюЇ св≥т ≥з н≥чого, ≥ тому останн≥й весь час перебуваЇ на меж≥ бутт€ ≥ небутт€. —в≥т ≥снуЇ лише тому, що Ѕог тримаЇ його у своњй "десниц≥". —творений св≥т не впливаЇ на Ѕога, оск≥льки Ѕог Ч це духовна сутн≥сть, абсолют ус≥х абсолют≥в, сукупн≥сть ус≥х можливих досконалостей. « ц≥Їњ причини Ѕог постаЇ дл€ людини неос€жним ≥ принципово позарозумовим (задум Ѕожий нев≥домий); Ѕог лише ≥з власного милосерд€ та любов≥ може в≥дкрити себе людин≥, ≥ це в≥дбулос€, коли ¬≥н послав на «емлю свого сина ≤суса ’риста. « ≥ншого боку, кожна людина несе в соб≥ "≥скру Ѕожу ", тому шл€х до Ѕога лежить через духовне самозаглибленн€ та самозосередженн€ ≥, врешт≥-решт, через самовдосконаленн€. ¬≥дпов≥дно й розум≥нн€ природи, морал≥, людських життЇвих обов'€зк≥в визначали вин€тково рел≥г≥йн≥ догмати (вих≥дн≥ незм≥нн≥ положенн€).

«а часовими межами епоха —ередньов≥чч€ охоплюЇ пер≥од в≥д пад≥нн€ –имськоњ ≥мпер≥њ (≥нод≥ - в≥д заснуванн€  онстантинопол€), тобто з IV - V ст., до в≥дкритт€ јмерики (або до пад≥нн€  онстантинопол€), тобто до XV - XVI ст.

≈тапи розвитку середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ

апологестика ' (Ќ-≥’ст.) патристика √ > ранн≥ (X-XJcm.) схоластика (XII-XIII ст.) ћ≥стика



<== предыдуща€ лекци€ | следующа€ лекци€ ==>
 | 
ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 323 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

2271 - | 2172 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.