Організаційні методи захисту навколишнього середовища

До організаційних методів захисту навколишнього середовища відносять сукупність правових і економічних аспектів захисту НС і еколого-інформаційне забезпечення підприємств.

Завдання правової охорони навколишнього середовища передбачають на основі еколого-правових документів забезпечити такий стан суспільних відношень, що сприяло б досягненню гармонії екологічних і економічних інтересів суспільства.

До основних елементів правової охорони навколишнього середовища (НС) відносяться:

1. Система закріплених в законодавстві природоохоронних правил.
2. Державний і суспільний нагляд за умовами їх дотримання.
3. Юридична відповідальність за порушення вимог законодавства щодо охорони навколишнього середовища.

В системі різноманітних методів охорони навколишнього середовища важлива роль належить праву. Воно визначає міру належної поведінки людей по відношенню до природи, регулює порядок використання її ресурсів, закріплює права і обов’язки державних органів, підприємств і громадян в області природокористування, передбачає юридичну відповідальність за порушення природоохоронного законодавства. З домінуванням закону в області охорони навколишнього природного середовища пов’язане формування України як правової держави.

Нині склалася розгалужена система законодавства про охорону НПС України. Основу цього законодавства складають норми Конституції України, Закон про охорону навколишнього природного середовища, Закон про охорону атмосферного повітря, Закон про охорону і використання тваринного світу та інші Закони, ряд так званих Кодексів, в тому числі Земельний, Водний, Лісний, Про надра, а також ряд інших нормативних актів природоохоронного характеру.(постанови Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Наказів Президента України та ін.).

У відповідності із Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" завданням природоохоронного нагляду є забезпечення виконання вимог законодавства по охороні навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, організаціями незалежно від відомчої приналежності і форм власності, а також громадянами.

Державний нагляд в області охорони НПС здійснюється в Україні Радами Народних Депутатів усіх рівнів, відповідними регіональними адміністраціями, Міністерством екології та раціонального природокористування України (Мін природи) і його органами на місцях – Державними управліннями екології і природних ресурсів. у відповідній адміністративній підпорядкованості.

Природоохоронний нагляд і контроль здійснюють також органи Міністерства охорони здоров’я України – державного санітарного нагляду (Держсаннагляд України). Основною метою саннагляду є попередження забруднення навколишнього середовища шкідливими промисловими викидами і господарчо-побутовими відходами, контроль за проведенням заходів щодо попередження захворювань.

Крім того, Законом передбачено прокурорський нагляд за дотриманням умов природоохоронного законодавства, а також суспільний контроль в області охорони НПС.

Представники всіх видів державного нагляду мають право:

• ставити питання про зупинення роботи окремих цехів і підприємств, що не відповідають вимогам і нормам по охороні НС;
• накладати штрафи на службових осіб, що порушують встановлені правила;
• в необхідних випадках давати подання про звільнення від роботи осіб, що систематично порушують законодавство, правила і норми по охороні НС;
• ставити перед органами прокуратури питання про притягнення до відповідальності осіб, що припустили при веденні робіт грубе порушення законодавства і правил по охороні НПС, до кримінальної відповідальності.

Окрім державного нагляду існує також внутрішньовідомчий нагляд, що здійснюється підрозділами по охороні НПС, що існують в міністерствах, відомствах і інших організаціях, на підлеглих підприємствах і організаціях.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення – найважливіша правова гарантія виконання правил по охороні НПС і раціонального природокористування. Вона спрямована на відновлення порушених суспільних відношень в даній області, покарання винних і відшкодування завданих збитків, а також на попередження неправомірних дій в сфері природокористування.

В області охорони НПС застосовуються чотири види юридичної відповідальності:

• кримінальна;
• адміністративна;
• цивільно-правова;
• дисциплінарна.

Кримінальна відповідальність застосовується тільки судами за найбільш серйозні порушення правил по охороні НПС, власне за злочини, що обумовлені в кримінальному Кодексі України, в тому числі за забруднення водоймищ і атмосферного повітря, незаконний поруб лісу, навмисний підпал лісних масивів, утаювання або викривлення відомостей про стан екологічної обстановки та ін.

Адміністративна відповідальність, сутність якої полягає в застосуванні адміністративно-правових санкцій (стягнень) до громадян і службових осіб за екологічні правопорушення, що класифікуються за ресурсною ознакою (пов’язані з порушенням охорони вод, атмосферного повітря, грунтів, надр, лісів, тваринного світу).

До цивільно-правової відповідальності притягають за порушення підприємствами і громадянами зобов’язень, які випливають з цивільно-правових договорів, що стосуються сфери охорони НПС, а також за заподіяння шкоди в області природокористування.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у відношенні до робітників за порушення ними своїх трудових обов’язків стосовно питань охорони НПС та раціонального природокористування. За припущені порушення дирекцією можуть бути накладені дисциплінарні стягнення (зауваження, догана, сувора догана, переведення на нижче оплачувану роботу або нижчу посаду, звільнення).

Організація служби захисту навколишнього середовища на підприємствах здійснюється адміністративно-технічним персоналом підприємства: в межах всього підприємства – директором і головним інженером, а в цехах, на ділянках, в лабораторіях – керівниками цих підрозділів (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Організація служби захисту навколишнього середовища на підприємстві.

У веденні головного інженера (на великих підприємствах –заступника головного інженера по охороні праці і охороні природи) знаходиться відділ охорони природи (або інженер за стоками й викидами), а також санітарна лабораторія. Є і інші структури в залежності від масштабу підприємства, обсягу забруднення НПС та відомчої підпорядкованості.

Відділ охорони природи проводить наступну роботу:

• здійснює контроль за додержуванням керівниками цехів діючого природоохоронного законодавства, стандартів, наказів міністерства і т. п., а також правил і норм по охороні природи;
• організує розробку планів заходів по захисту НПС на підприємстві
• бере участь у роботі комісій по розслідуванню причин аварій, які призвели до нанесення збитків НПС, по розгляду проектів будівництва, реконструкції підприємства або окремих виробництв (цехів).;
• складає звіти по охороні НПС (по формі статзвітності), в т. ч. звіти по засвоєнню коштів на заходи по охороні НПС;
• розробляє пропозиції зі співробітництва з НДІ і іншими організаціями в частині розробки і модернізації нової техніки по охороні НПС та інші види робіт.

Санітарна лабораторія організується на підприємстві для постійного контролю за додержуванням санітарно-гігієнічних нормативів в цехах, а також за забрудненням атмосферного повітря, грунту і водоймищ промисловими викидами.

В своїй роботі відділ охорони природи і сан лабораторія тісно співпрацюють.

Економічний аспект захисту навколишнього природного середовища і раціонального природокористування полягає в тому, що будь-які продукти, що споживаються людиною, кінець кінцем створюються шляхом використання природних ресурсів. В сучасних умовах в господарський обіг втягнута маса різноманітних речовин, причому запаси багатьох з них надто обмежені, а використовуються вони дуже інтенсивно. Отже, щоб забезпечити подальший розвиток суспільного виробництва необхідно передусім зберегти всі потрібні для цього ресурси або знайти їм повноцінну заміну. В результаті прийняття заходів по охороні НПС (створення очисних споруд і т.п.), примноженню природних багатств економічний розрахунок виявляється вирішальним, проте не завжди.

Однак основною причиною негативних екологічних наслідків в результаті впливу на природу господарської діяльності людини є те, що при вторгненні в природу заради економічних цілей не враховується протиріччя, яке свідчить про те, що інтереси екології та економіки часто суперечать одне одному.

Звідси виникає необхідність створення загальної концепції економічної оцінки використання природних ресурсів, що дозволила б виробити єдину систему показників для оцінки різноманітних природотвірних заходів, що не суперечать ані економіці, ані екології.

Завдання це надто складне та багатопланове. Під системою економічної оцінки природних ресурсів в загальному плані розуміється система централізовано встановлених нормативів ефективної експлуатації природних ресурсів.

Обґрунтування економічної ефективності капітальних вкладень в природокористування нерозривно пов’язане з еколого-економічною оцінкою антропогенного пливу на навколишнє середовище.

При визначенні економічного результату заходу природоохоронного характеру враховується, зокрема, відвертання економічної шкоди від забруднення НПС, а саме – запобігання, завдяки зниженню забруднення НПС, витрат у матеріальному виробництві, невиробничій сфері і відповідних витрат населення. Це витрати на:

а) медобслуговання та утримання населення, що занедужало внаслідок забруднення НПС;

б) компенсацію втрат продукції внаслідок зниження продуктивності праці, а також невиходів на роботу;

в) додаткові послуги комунально-побутового господарства при забрудненому середовищі;

г) компенсацію кількісних і якісних втрат продукції внаслідок зниження продуктивності земельних, лісних та водних ресурсів в забрудненому середовищі;

д) компенсацію втрат промислової продукції внаслідок впливу забруднення на основні фонди.

Економічні методи несміливо, але все ж входять в життя у справі охорони навколишнього природного середовища У відповідності із Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічними методами по забезпеченню охорони НПС є:

• взаємозв’язок всієї управлінської, науково-технічної і господарської діяльності підприємств та ін. з раціональним використанням природних ресурсів і ефективністю методів по охороні НПС на основі економічних важелів;
• визначення джерел фінансування цих методів;
• встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів і стоку речовин, що забруднюють навколишнє середовище, та розміщення відходів;
• встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів, викиди, стоки речовин, що забруднюють НС, розміщення відходів і інші види шкідливого впливу;
• надання підприємствам, організаціям і громадянам податкових, кредитних і інших пільг при використанні маловідходних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій і нетрадиційних видів енергії, здійснення інших ефективних заходів по охороні НПС;
• відшкодування збитків, які виникли в результаті порушення законодавства по охороні НПС.

Фінансування заходів по охороні НПС здійснюється за рахунок бюджету України і місцевих бюджетів, коштів підприємств, фондів охорони НПС, добровільних внесків і інших коштів.

Існує два види платежів: плата за спеціальне використання природних ресурсів (ПР) і плата за забруднення НС. Схеми утворення і витрачання цих платежів наведено на рис. 5.3 і рис. 5.4.

Рис. 5.3.

Рис. 5.4.