Абсолютизм — необмежена самодержавна влада, деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.
Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).
Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необмеженої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представницьких інститутів та системи поділу влади.
Агресія — у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу (нації).
Анархізм — ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої — заперечення державного управління суспільством; невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.
Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави.
Антропогенез — процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
Ареал — зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин, мов, діалектів тощо.
Асиміляція — добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.
Валова продукція — показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.
Волюнтаризм — позиція суб´єкта політики, згідно з якою головними чинниками досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та політичні наміри.
Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.
Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.
Гуманізм — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.
Демографія — наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.
Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.
Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.
Децентралізація — управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного розв´язання питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.
Дисидентство — морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.
Дискримінація — часткове чи повне, тимчасове чи постійне обмеження або позбавлення конституційних прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо.
Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.
Дуумвірат — спільне правління двох найвищих службових осіб.
Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.
Екзогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу забороняв шлюби між членами однієї родової групи.
Експансія — активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.
Ендогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.
Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання держави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.
Етногенез — походження народів.
Етнос — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об´єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).
Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб´єктів політики.
Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.
Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв´язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддержави.
Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.
Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв´язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров´я тощо).
Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній країні; перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення ЇЇ іншою країною.
Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.
Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Консолідація — зміцнення, згуртування, об´єднання. Конституція — основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов´язки громадян.
Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об´єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей.
Кон´юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприклад, економічна кон´юнктура).
Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.
Криза політична — тимчасове призупинення чи припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.
Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».
Легітимність — визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади. Лібералізм — політична та ідеологічна течія, що об´єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.
Маргіналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв´язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.
Менталітет — стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.
Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.
Монархія — форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.
Національний доход — новостворена у сфері матеріального виробництва вартість або частина сукупного (валового суспільного) продукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.
Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі формування спільності території, економічних зв´язків, літературної мови, етнічних особливостей культури і характеру.
Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.
Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.
Охлократія — домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.
Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.
Політична система — сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносини між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.
Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо розв´язання суспільних проблем.
Правова держава — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.
Прагматизм — теорія і практика, основою яких є визнання досягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм результативності діяльності.
Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) на приватну; передання частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.
Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.
Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; переворот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.
Республіка — держава, в якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.
Реформа — перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.
Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.
Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.
Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.
Традиція — форма передавання соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми, що передаються з покоління в покоління.
Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.
Унітарна держава — форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.
Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності і догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.
Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.
Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.
Централізація — зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.
Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий певним суспільством.
Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.
Література
Андрущенко В. Л., Федосов В. М. Запорозька Січ як український феномен. — К., 1995.
Багалій Д. Нарис історії України. — К., 1994.
Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985 pp. — Львів, 1992.
Баран В. Україна 1950—1960 pp.: еволюція тоталітарної системи. — К., 1996.
Баран В. Україна: новітня історія (1945—1991 pp.). — Львів, 2003.
Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов´ян. — К., 1991.
Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — Кн. 1—2. — К., 1994.
Бойко 0. Україна 1991—1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). — К., 1996.
Бойко О. Історія України у XX столітті (20—90-ті роки). — Ніжин, 1994.
Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). — К., 1997.
Борисенко В. Курс української історії. — К., 1997.
Брайчевський М. Вступ до історичної науки. — К., 1995.
Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996.
Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Львів, 1996.
Верстюк В. Махновщина. — К., 1992.
Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995.
Винокур О., Трубчанінов С Давня і середньовічна історія України. — К., 1996.
Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994.
Голод 1921—1923 років в Україні: 36. докум. і матеріалів. — К., 1993.
Голод в Україні 1946—1947: Документи і матеріали. — К., Нью-Йорк, 1996.
Горський В. С Історія української філософії: Навчальний посібник. — К., 1996.
Грабовський С, Ставрояні С„ Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995.
Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX—XX століття. — К., 1996.
Грушевський М. Історія України-Руси: В 11-ти т. — 12 кн. — К., 1991— 1998.
Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991.
ГунчакТ. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. — К., 1993.
Давня історія України. — Кн. 1—2. — К., 1994,1995.
Давня історія України. — 11 — К., 1997.
Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20—30-ті роки). — К., 1991.
Довідник з історії України. — Т. 1—2. — К., 1993,1995.
Дорошенко Д. Нарис історії України. — Т. 1—2. — К., 1991.
Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів, 1993.
Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.
Єфименко 0. Історія України та її народу. — К., 1992.
Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. — Львів, 1996.
Історія України. — Львів, 1996.
Історія України: Курс лекцій у двох книгах. — К., 1992.
Історія України: Навчальний посібник. — К., 1997.
Історія України в особах IX—XVIII ст. — К., 1993.
Історія України в особах XIX—XX ст. — К., 1995.
Історія українського війська. — Т. 1—2. — Львів, 1992,1996.
Історія української культури. — К., 1994.
Історія української культури: У 5-ти томах. — Т. 1—3. — К., 2003.
Історія української літератури XX століття. — Кн. 1. — К., 1993.
Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960 — 80-х років. — К., 1995.
Когут 3. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація гетьманщини (1760—1830). — К., 1996.
Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор — К., 1993.
Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж; Нью-Йорк-Львів, 1993.
Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. — К., 1996.
Котляр М., Кульчицький С Довідник з історії України. — К., 1996.
Крип´якевич І. Історія України. — Львів, 1992.
Культура українського народу: Навчальний посібник. — К., 1994.
Кульчицький С Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928) — К., 1996.
Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. — Т. 1—2. — К., 1994.
Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. — К., 1994.
Литвин В. М. Украина: политика, политики, власть. — К., 1997.
Моця 0., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. — К., 1996.
Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001.
«Оранжевая» революция. Версия, хроника, документы / Составитель М. Погребинский. — К., 2005.
Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917—1919 pp. — К., 1995.
Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. — Ч. 1—2. — Львів, 1994.
Політична історія України XX ст.: У 6-ти т. — К., 2002—2003.
Полонська-Василенко Н. Історія України. — Т. 1—2. — К., 1995.
Рибалка І. Історія України. — Ч. 1—2. — Харків, 1995,1997.
Рубльов 0. С, Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20—50-ті роки XX ст. — К., 1994.
Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. — К„ 1993.
Смолій В. А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. — К., 1995.
Смолій В. А., Степанков В. С Українська державна ідея. — К., 1997.
Субтельний О. Україна: історія. — К., 1993.
Терещенко Ю. Україна і європейський світ. — К., 1996.
Толочко П. Київська Русь. — К., 1996.
Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. — К., 1994.
Україна крізь віки: У 15-ти томах. — К., 2000.
Українська державність у XX столітті. — К., 1996.
Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. — 11—2. — К., 1996, 1997.
Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. — К., 1994.
Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 pp. — К., 2003.
Шаповал Ю. Україна 20—50-х років: сторінки ненаписаної історії. — К., 1993.
Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). — К., 1994.
Яневський Д. Хроніка «помаранчевої» революції. — Харків, 2005
