Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ), яка є сукупністю взаємопов’язаних підсистем: санітарно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санітарно-курортних, аптечних, науково-медичних, санітарно-епідеміологічних.
Однією із стратегій системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводить до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.
Другий напрям системи охорони здоров’я більш складний, бо він проводиться на індивідуальному рівні. Сутність вирішення цієї проблеми полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку людини.
Важливу роль у справі збереження здоров’я населення повинна визначити інформація про небезпеку навколишнього середовища. Така інформація повинна вміщувати значення показників негативності середовища, токсикологічних викидів виробництва, стану здоров’я населення. Наявність такої інформації дозволить населенню раціонально вибирати місця діяльності і проживання, раціонально використовувати методи і засоби захисту від дії небезпек. Але бути чи не бути здоровому – це, насамперед, залежить від самої людини: її активності чи пасивності, індивідуальних особливостей, темпераменту, характеру, звичок, відношення до інших людей, способу життя.
На основі вищесказаного можна погодитись із твердженням римського філософа Сенеки (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.): “Уміння продовжити життя – в умінні не скорочувати його”.
28 Для попередження нещасних випадків і уникнення травматизму підчас виконання різних робіт, а також запобігання виникненню професій-них захворювань у працівників передбачені організаційні і технічні за-ходи захисту.
До організаційних заходів належать:
раціональна організація праці;
планування заходів щодо охорони праці, проведення навчання,страхувань, інструктажів;
організація планово-попереджувального ремонту небезпечногоустаткування;
пропаганда безпеки праці;
висвітлення проблем охорони праці, фактів і причин травматиз-му й аварій у засобах масової інформації тощо.
Технічні заходи захисту мають на меті підтримку вимог санітарії ітехніки безпеки.
Засоби захисту від небезпечних та шкідливих факторів виробництваподіляють на колективні й індивідуальні:
До засобів колективного захисту належать:
технічні засоби безпеки, призначені для захисту людей від діїмеханічних факторів (огороджувальні, гальмівні та блокувальні при-строї, пристрої дистанційного керування, автоматичного контролю і си-гналізації; запобіжні засоби та знаки безпеки);
засоби нормалізації повітряного середовища приміщень і робо-чих місць (вентиляція, кондиціювання, опалення тощо);
засоби нормалізації освітлення приміщень і робочих місць (дже-рела світла, освітлювальні прилади і т.д.);
засоби захисту від іонізуючих, ультрафіолетових, інфрачерво-них, електромагнітних лазерних та інших випромінювань (огородження,герметизація, автоматичний контроль і т. д.);
засоби захисту від шуму і вібрації (звукоізоляція, віброізоляція,огородження тощо);
засоби захисту від враження електричним струмом (захисне за-землення, занулення тощо).
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) призначені для убезпечення од-ного працюючого і можуть стосуватися як галузі техніки безпеки (напри-клад, спеціальний одяг, взуття, шоломи, бронежилети, які захищають відтравм), так і до галузі виробничої санітарії (респіратори, протигази, спеці-альні окуляри, маски, що захищають від шкідливих виробничих факторів).
Обидві категорії способів захисту передбачають запобігання чи зменшен-ня впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів.Засоби індивідуального захисту застосовуються в тому випадку, якщобезпеку роботи не можна забезпечити конструкцією і розміщенням устат-кування, організацією робочого процесу, архітектурно-планувальнимирішеннями, засобами колективного захисту і т.п.
У ст. 8 Закону України «Про охорону праці» зазначено, що «на ро-ботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, в особливих темпе-ратурних умовах, у забрудненому середовищі працівникам і службов-цям безкоштовно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індиві-дуального захисту».
Засоби індивідуального захисту поділяються на основні та допомі-жні. До основних засобів індивідуального захисту належать:
засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори). Про-тигази за принципом дії поділяються на фільтруючі (ГП-4, ГП-7, ЕО-16) та ізолюючі (ИП-4, ИП-5, КИП-8, АСВ-2). Фільтруючі протигазизабезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин. Їхне застосовують у випадку наявності у повітрі малої концентрації кис-ню. Ізолюючі протигази застосовують під час аварії та великих викидівшкідливих речовин в атмосферу. Респіратори застосовують для захистуорганізму від пилу, парів, аерозолів, шкідливих газів. Вони поділяютьсяна протипилові (ШБ-1 «Лепесток»), протигазові (РПГ-67) та універса-льні (РУ-60);
засоби захисту слуху від інтенсивного шуму - навушники та за-глушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушнізаглушки, вкладиші - на 25 дБ;
засоби захисту очей - захищають очі від твердих частинок, бри-зок лугів і кислот, іскор, різних видів випромінювання. Для цього засто-совують спеціальні окуляри, вибір яких залежить від виду робіт;
засоби захисту голови і обличчя (маски, щитки, капелюхи, кас-ки, шоломи) - захищають від падаючих предметів, стружки, інших фі-зичних і хімічних факторів. Маски, щитки і капелюхи використовують-ся при ремонтних цілях, каски - на завантажувально-розвантажувальних роботах загального призначення, а шоломи і сфери- на роботах спеціального призначення;
засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) - вида-ються працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впли-вів, води, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіо-активних речовин, нафти, жирів, для захисту від біологічних факторів.Спеціальний одяг обирається відповідно до класифікації його захиснихможливостей. Це можуть бути захисні костюми, куртки (бронежилети),
комбінезони, халати, фартухи, плащі тощо;
засоби захисту ніг - спеціальне взуття, призначене для захистувід дії вібрації, іонізуючого випромінювання, статичної електрики тощо.Обирається залежно від його захисних можливостей. Для зовнішніх ро-біт під час холодного та перехідного періоду року використовується ва-ляне взуття, а для робіт з використанням кислот, лугів - гумові чоботи.Під час роботи у вогких, холодних умовах одягають утеплені гумові чо-боти. До спецвзуття відносять також шкіряні та кирзові чоботи, напів-чоботи (напівчеревики), бахіли тощо;
засоби захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холодута інших небезпечних і шкідливих факторів (рукавиці, рукавички, напа-льники, дерматологічні засоби (мазі, креми)). Залежно від виду робітматеріалом, з якого виготовлюють засоби захисту, може бути вовна,льон, шкіра, шкіряний замінник, гума тощо;
засоби запобігання враженню електричним струмом: діелект-ричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діеле-ктричної гуми.
Допоміжні захисні засоби призначенні для захисту персоналу відпадіння з висоти (запобіжні пояси та страхові канати), для безпечногопіднімання на висоту (драбини, кігті).
