Давня історія є найтривалішим періодом у процесі розвитку людства. Вона охоплює часи від появи первісної людини, вивчає у буквальному розумінні слова
ü становлення людей,
ü шлях розвитку та удосконалення виробництва знарядь праці,
ü способів добування їжі,
ü утворення людського суспільства, найдавніших форм його організації,
ü виникнення перших цивілізацій та держав.
Цей шлях людство долало більше 3 млн. років.
v При вивченні давньої історії найчастіше послуговуються археологічною періодизацією.
Розроблена у першій половині XIX ст.. вона бере за критерійподілу на великі відрізки часу природні матеріали, які переважно використовувались у виробництві та побутовому вжитку. Ними були: камінь, мідь, бронза та залізо.
ü Згідно з археологічною періодизацією, історія поділяється на віки: кам'яний, мідно-кам'яний, бронзовий, залізний. Інколи замість терміна «вік» вживають «доба».
ü Віки поділяють на епохи. Епохи - на періоди (ранній або нижній і пізній або верхній).
ü Для кожного періоду характерні певні археологічні культури. Археологічною культурою називають залишки людської діяльності, що збереглися на певній території і належали спорідненому давньому населенню. Археологічна культура має спільні ознаки і датується одним відрізком часу. Ці культури, у більшості випадків, носять назви за першим місцем матеріальних знахідок.
Археологічна періодизація послідовно відображає найважливіші зрушення у матеріально-технічному розвитку людства.
Однак вона не враховуй змін у господарському, духовному, суспільному розвитку.
v Тому поряд з археологічною періодизацією дослідники-соціологи поділяють історію первісного суспільства на два періоди:
Ø існування первісної стадної общини (первісної людської орди)
Ø і родовий лад. За родового ладу основою людського суспільства став рід – колектив кровних родичів, які ведуть своє походження від спільного предка і носять спільне родове ім'я. Роди об'єднувалися у племена. Залишки родоплемінного, кланового поділу збереглися у багатьох народів до сьогодні.
v Оскільки первісне суспільство пройшло декілька етапів господарського розвитку, то існує й історико-економічна періодизація. Учені-економісти виділяють два найсуттєвіших періоди:
Ø період привласнюючого господарства (збиральництво, мисливство і рибальство)
Ø період відтворюючого господарства (землеробство і скотарство).
v Періодизація за антропогенезом – від архантропів до неоантропів. Проблема переходу від неандертальця до кроманьйонця (100-35/27 тис. рр. до н. е.).
v Використання шкали зледенінь Європейська періодизація (зах-. і східноєвроп. Еквіваленти)
Палеоліт (у перекладі з грецької – давній кам'яний вік) є епохою існування викопної людини, яка відрізнялася своїм зовнішнім виглядом від сучасної. Початок палеоліту збігається з появою на Землі найдавніших мавпоподібних людей. До середини XX ст. були знайдені рештки найдавніших людей, вік яких сягав 1 млн. років. В останні десятиліття в Африці знайдено рештки людиноподібних істот, вік яких близькі) 3 мли. років. Кінець палеоліту пов'язують із потеплінням клімату і зникненням льодовика. Сталося це близько 10 тис. років до н. є.
Почалася наступна археологічна епоха – мезоліт або середньо-кам'яний вік. У мезоліті люди винайшли лук і стріли, приручили собаку. Епоха мезоліту закінчилася близько VIII тисячоліття до н. є.
Відбулося чергове потепління. Природні умови нагадували сучасні, але було тепліше і випадало більше опадів. Цю епоху називають неолітом. Новий кам'яний вік - найпізніша епоха кам'яного віку – датується VII-VI тисячоліттями до н. є. Початком неоліту вважають винайдення глиняного посуду і появу землеробства. Кінець неолітичної епохи часто пов'язують з винайденням і поширенням металургії.
У межах неоліту нерідко виділяють ще енеоліт (мідно-кам'яний вік) і датують його V-1V тисячоліттями до н. є.
У неоліті відбувся перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого (землеробства, скотарства). Цей стрибок у веденні господарства був таким значним, що його називають «неолітичною революцією». На межі мезоліту і неоліту іде процес доместикації - одомашнення, приручення диких тварин, хоча полювання, рибальство і збиральництво ще продовжували відігравати значну роль.
В епоху неоліту знаряддя з каменю шліфувалися, свердлилися; окрім ліпки глиняного посуду, люди навчилися прясти і ткати.
Протягом ІІІ-ІІ тисячоліть до н. є. тривала бронзова доба.
А з І тис. до н. є. розпочалася залізна доба. Вона триває і досі. Тому, коли мова йде про життя наших предків у першому тисячолітті до н. є. – перших століттях нашої ери, говорять «рання залізна доба».
