МЕТОДИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ЛЕКЦІЇ
ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО загальнообов’язкове СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Згідно ст. 253 КЗпП “особи, що працюють за трудовим договором на підприємствах або у фізичних осіб, підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню”.
Специфіка такого соціального захисту полягає в тому, що всі працівники, які працюють на договірній основі і сплачують внески до відповідних Фондів, автоматично стають суб’єктами державного соціального страхування без їх особистої згоди на те.
Це положення затверджено в “Основах законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, головна мета якого є соціальний захист працівників і надання їм необхідної соціальної допомоги. Але ці “Основи...” не являються актом прямої дії, і потребують їх регулюванню додатковими законодавчими актами, прийнятими відповідно до них.
В Україні діють наступні види державного соціального страхування:
1. Обов’язкове державне пенсійне страхування.
2. Обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
3. Обов’язкове соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, народження і поховання.
4. Обов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Для реалізації своїх завдань кожна із цих систем створює свій Фонд державного соціального страхування, який керує діяльністю даної системи і надає допомогу застрахованим працівникам.
В Україні нині діє чотири самостійних Фондів соціального страхування:
– Пенсійний Фонд України;
– Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
– Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
– Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Кожен із цих Фондів являється юридичною особою і має свою гербову печатку, свою символіку і статус, та здійснює:
– управління відповідним видом державного страхування;
– збір і акумуляцію страхових внесків;
– надання відповідної соціальної допомоги застрахованим працівникам.
Страховий полюс для всіх працівників відкривається автоматично з підписанням наказу про прийняття їх на роботу, а роботодавець стає страховиком усіх своїх працівників з моменту реєстрації підприємства у відповідних Фондах державного соціального страхування.
При цьому, кожному працівнику видається свідоцтво, яке є єдиним на всі види страхування і являється документом суворої звітності. Форма даного свідоцтва і порядок його видачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
ВИДИ загальнообов’язкового державного соціального страхування
ОБОВЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ
Основою пенсійного страхування є:
– Закон України “Про пенсійне страхування” (від 5 листопаду 1991 р);
– Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно даних законів право на трудову пенсію мають громадяни, які:
– досягли пенсійного віку;
– мають певний трудовий стаж;
– сплачують внески до державного пенсійного Фонду.
Внески до Пенсійного Фонду становлять:
– дляроботодавців (окрім наймачів у домашньому секторі) – 33,2% від загальної оплати праці підприємства;
– для працівників (окрім найманців на домашній сектор) – 2% від їх місячної заробітної плати.
Не вносять внески до Пенсійного Фонду:
– працівники домашнього господарювання у осіб-наймачів;
– підприємці, що використовують найману силу;
– особи, що не працюють на підприємствах і займаються діяльністю, пов’язаною з отриманням прибутку.
Таким чином, особи, що не охоплені пенсійним страхуванням втрачають право на отримання трудової пенсії. Але, якщо вони самостійно зареєструються у державному Фонді пенсійного страхування і будуть робити добровільні внески до нього у розмірі 33,3% від свого сукупного доходу, то такі громадяни набувають право на отримання трудової пенсії на загальних основах.
Всі інші питання з цього поводу регулюються “Положенням та умовами добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на особистій власності”.
