Основні терміни та визначення в галузі охорони праці

Мета та завдання вивчення дисципліни «Основи охорони праці», основні розділи

Метою вивчення дисципліни» основи охорони праці» є надання знань, умінь, здатностей (компетенцій) для здійснення ефективної діяльності шляхом забезпечення оптимального управління охороною праці на підприємствах, формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку, усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях.

Завдання вивчення дисципліни «Основи охорони праці» полягає у набутті студентами знань, умінь і здатностей (компетенцій) ефективно вирішувати завдання професійної діяльності з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці та гарантуванням збереження життя, здоров’я та працездатності працівників у різних сферах професійної діяльності.

Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці»

І розділ. Загальні питання охорони праці (теми 1-6).

ІІ розділ. Основи фізіології та гігієни праці (теми 7.1-7.8).

ІІІ розділ. Основи виробничої безпеки (теми 8.1-8.2).

IV розділ. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах (тема 9).

Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

Сучасний стан охорони праці в Україні, незважаючи на те, що з року в рік кількість травмованих на виробництві зменшується, характеризується як критичний. Рівень виробничого травматизму порівнянні з країнами Західної і навіть Східної Європи залишається високим. Високотравмонебезпечними в нашій країні є вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, будівництво, транспорт. Критичний стан в Україні в сфері безпеки праці характеризується наступними чинниками:

ñ безповоротними втратами економіки, яких вона зазнає через значну загальну захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності, високі рівні виробничого травматизму, професійної захворюваності та інвалідизації, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує особу, якій потрібно надавати соціальні послуги;

ñ незадовільним фінансуванням роботодавцями заходів з охорони праці;

ñ розбалансованість системи управління охороною праці в центральних органах виконавчої влади, обласних і міських держадміністраціях та органах місцевого самоврядування;

ñ багаторічною практикою приховування значної кількості нещасних випадків від розслідування і обліку;

ñ відсутністю об’єктивної інформації про реальний стан охорони праці;

ñ зруйнованою системою промислової медицини,згортання регулярних профілактичних медичних оглядів, загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв.

Суб’єкти і об’єкти охорони праці

Суб’єктами охорони праці є люди, які вступають у виробничі відносини. Зокрема, суб’єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи. Суб’єктом управління в системі управління охорони праці на підприємстві є в цілому є керівник а в цехах, на виробничих дільницях і в службах – керівники відповідних структурних підрозділів і служб.

Об’єктами охорони праці є знаряддя праці та предмети праці, які перебувають разом з людиною у постійному взаємозв’язку в ході виробничого процесу. Основним об’єктом охорони праці є робоче місце — простір, в якому може знаходитися людина при виконанні виробничо-технологічних функцій. Будь-який технологічний процес реалізується за допомогою системи робочих місць. Робоче місце — основна підсистема виробничого процесу.

Основні терміни та визначення в галузі охорони праці

Основні терміни та визначення в галузі охорони праці наведені в ДСТУ 2293-99 та деяких нормативно-правових актах.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Ризик – імовірність заподіяної шкоди з урахуванням її тяжкості.

Виробничий ризик – імовірність ушкодження здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків, що обумовлене ступенем шкідливості та (або) небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Безпечні умови праці – стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує граничнодопустимих значень.

Виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконування нею трудових обов’язків.

Виконання трудових обов’язків – трудова діяльність за встановленими нормами, правилами та інструкціями.

Тяжкість праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залученості до роботи м’язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження (ДСТУ 3038).

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Здоров’я – стан фізичного та психічного благополуччя людини, в тому числі відсутність хвороб і фізичних вад.

Працездатність – здатність людини виконувати певну роботу, яка визначається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я і професійною підготовленістю.