Інформаційний простір України. Свобода слова та цензура

Ключовим питанням до ЗМІ, і Україна у цьому не є винятком, є питання про те якою мірою ЗМІ залишаються незалежними від стороннього впливу. Яким чином це позначається на характеристиках матеріалів, що ними подаються. На початку каденції нового Президента висловлювались побоювання з приводу того, що нова влада буде намагатися обмежити можливості журналістів в подачі об’єктивної інформації, або будуть спроби силового впливу, чи переслідування. Весною цього року відбувся ряд акцій журналістів деяких телеканалів які заявили про тиск з боку керівництва. Був організований рух «Стоп цензурі». Останні оцінки міжнародних організацій, що досліджують рівень свободи ЗМІ (наприклад, Freedom House, асоціація «Репортери без кордонів»), не можна назвати позитивними для України. Західне співтовариство висловлює побоювання, пов’язані зі станом свободи слова і свободи ЗМІ, зокрема і в останній резолюції Європарламенту відносно України.

В контексті цього цікавою є оцінка свободи медіа на основі соціологічних опитувань населення. Більшість респондентів вважає, що українські ЗМІ вільні достатньою мірою (41,8%), або, що свобода українських ЗМІ знаходиться на досить низькому рівні (26,3%). Вкрай категоричних оцінок на порядок менше. В той же час, 12,5% опитаних не змогли визначитися з відповіддю. Основними факторами, що вливають на об’єктивність подачі інформації вважаються тиск з боку власників ЗМІ, тиск з боку влади.

Природа таких результатів може базуватися на розумінні природи більшості українських ЗМІ. Українські медіа традиційно не є самостійними. Медіа-холдинги зазвичай використовуються для трансляції інформації в тому ключі, що забезпечує захист інтересів певної групи. Початково ЗМІ часто виступали в якості додатка до основних ресурсів такої групи і виступали по-суті непрофільними активами, що забезпечують захист і прикриття власних інтересів. Подальше формування великих медіа-груп не призвело до збільшення рівня об’єктивності, чи кардинальної зміни ролі ЗМІ. Вони часто і надалі виконують функцію обслуговування.

Щодо тиску з боку влади, то він може проявлятися у відкритій формі (переслідування журналістів, погрози, ітд) і в прихованій (намагання через певні канали вплинути на редакційну політику). Відкрите протистояння медіа і владних структур є дуже резонансним, привертається увага міжнародних правозахисних організацій. В той час як тиск на редакцію може проявлятися у формі коригування інформаційних повідомлень, надання відповідних оцінок або ігнорування суспільно-важливих інформаційних приводів.

Важливе прояснення дають соціологічні дані і з приводу того, що вкладається респондентами в поняття свобода слова. 60,1% опитаних в цілому згодні з тим, що стабільність важливіша за свободу слова. Уже цей факт насторожує можливістю тенденцій до авторитарності в суспільстві, тому що, по-суті, свобода медіа ніяк прямо не протиставляється ні стабільності органів державної влади, ні стабільності соціальної системи вцілому. Європейський досвід це підтверджує. В той же час, 51,3% опитаних в Україні відмічають, що в країні є загроза свободі слова. Недостатньо зрозуміло яка необхідність захисту свободи слова, що в даному випадку скоріш за все виступає синонімом пустослів’я. Це може свідчити лише про те, що в громадян відсутня стійка кореляція між поняттям свободи слова і демократії, захисту своїх прав, справедливості.

Безпосередньо дотичною до даних питань є проблема наповнення інформаційного простору з точки зору якості контенту. Враховуючи роль засобів масової інформації в сфері формування громадської думки і виховання споживачів саме це стає одним з пріоритетів дослідження і реформування. Однією з ключових характеристик інформації в даному контексті є не лише безпосереднє змістове наповнення, а й той емоційний фон, який формується через подачу великої кількості матеріалу з певних проблем. Емоційна складова інформації визначає рівень напруженості в суспільстві через те, що фактаж засвоюється якраз майже виключно опираючись на емоції, які при цьому викликаються. В цьому плані, найкращим прикладом, знову ж таки, є стилістика сюжетів новин на телебаченні. Через емоційне забарвлення фактичної інформації створюються стереотипи сприйняття. Таким чином ЗМІ реалізують себе в сфері символічного обміну. Ключовим, тут є якраз те, досягненню яких результатів він слугуватиме, наскільки ці результати є передбачуваними і чи передбачаються вони взагалі. Враховуючи що ефект такого впливу проявлятиметься в довгостроковій перспективі, важливо правильно вибудувати ієрархію цінностей, на яку необхідно орієнтуватися при його розробці. Суспільний ціннісний простір, і набір установок інформатора має частково накладатися, причому таким чином, щоб відібрані характеристики слугували як задоволенню інтересів джерела, так і формуванню позитивних перспектив суспільного розвитку. В цьому випадку необхідно говорити про те, що засоби масової інформації в процесі підготовки інформаційних матеріалів мають опиратися на позитивні елементи масової свідомості.

Для медіа така розстановка акцентів не завжди буде вигідною, тому що людська свідомість в силу психологічних особливостей більш активно реагує на негативні інформаційні приводи. Однак, в цьому плані дуже важливим є і врахування перспектив розбудови держави, які закладаються стереотипами масової свідомості. Для розвитку здорового суспільства необхідний комплекс міфологізованих образів лідерів і подій з позитивним забарвленням, адже на основі цього вибудовуються механізми внутрішньогрупової солідарності. Об’єднання на основі негативного досвіду не забезпечує для соціуму перспектив розвитку.

Також особливо важливим в контексті визначеної ієрархії потреб споживачів (41,5% аудиторії цікавить пізнавальна тематика) є розуміння інформації як знання. Основна його функція – усунення пізнавальної невизначеності. Але така характеристика ніяк не знімає елемент оціночності. Таким чином та інформація, яка орієнтує споживачів медіа поза світом реальних подій, завжди використовується як елемент корекції масової свідомості.

Вироблення ментальних конструкцій спільних для всіх представників суспільства означає безпосередні передумови для вироблення національної ідеї в межах держави. Таким чином через ЗМІ виробляються як умови, моделі і форми соціалізації, так і забезпечується стійка основа державного будівництва. Позитивне інформаційне поле має відігравати в цьому процесі одну з ключових ролей. Але це не означає виправдання непрофесійної чи упередженої інформації. Основною характеристикою яка має бути піддана корекції виступає форма подачі, а не змістове наповнення. Крім того такі ініціативи реформування інформаційного простору України знаходять підтримку в населення (77,4% згодні з тим, що має бути сформоване позитивне інформаційне поле, 85% акцентують на відповідальності ЗМІ за психологічний стан суспільства).

Для подолання відповідих проблем необхідно переорієнтувати сферу інформації на задоволення суспільнокорисних потреб, в медіа просторі має бути збільшено кількість матеріалів освітнього і науково-популярного характеру відповідно до запитів населення. Подача інформації про політичні події має бути збалансованою, в той же час зниження інтересу до неї не повинно сприйматися однозначно негативно. Необхідними також бачаться зусилля, спрямовані на збільшення ролі електронних медіа. Перш за все – це проблема інфраструктури. Її вирішення, крім того, що дозволить отримувати доступ до практично необмежених інформаційних ресурсів для громадян, сприятиме запровадженню інноваційних механізмів управління як на локальному, так і на всеукраїнському рівнях. Це уможливлюється високим рівнем комунікативного потенціалу, що притаманний саме інтернет мережі. Необхідними є також зміни в розстановці акцентів особливо при подачі актуальної суспільно-політичної інформації. Основною її метою повинно стати зменшення рівня соціальної напруженості. Створення позитивного інформаційного поля необхідне для вироблення спільних цінностей в галузі ідентичності і реального об’єднання всього суспільства на їх основі. В подальшому на базі цього можливим буде вироблення передумов для стійкого довготривалого розвитку.

.