Пункти пропуску через державний кордон

ІНФРАСТРУКТУРА

4.1 Транспортна інфраструктура

4.2 Енергопостачання

4.3 Освітня інфраструктура

4.4 Охорона здоров’я

4.5 Соціальна сфера

4.6 Культура і туризм

4.7 Фізкультура і спорт

4.8 Житлово-комунальне господарство

5. ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО

5.1 Структура регіональної економіки

5.2 Промисловий потенціал

5.3 Сільське господарство

5.4 Інвестиційна діяльність

5.5 Зовнішньоекономічна діяльність

5.6 Мале та середнє підприємництво

5.7 Споживчий ринок

5.8 Трудові ресурси і зайнятість населення

6. ФІНАНСОВО БЮДЖЕТНА СФЕРА

6.1 Доходи. Загальна характеристика.

6.2 Доходи бюджету області у розрізі територій

6.3 Бюджет розвитку

7. ЕКОЛОГІЯ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЯЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

7.1 Стан атмосферного повітря

7.2 Екологічна ситуація в галузі водокористування

7.3 Земельні ресурси та стан ґрунтів

7.4 Природні об’єкти та збереження біорізноманіття

7.5 Утворення та накопичення відходів

7.6 Ситуація на територіях постраждалих, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Географічна характеристика

Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця в складі України, утворилась 27 лютого 1932 року, є одним з найбільших регіонів України, займає площу 28,1 тис.кв.км (без м.Києва), що становить 4,7 % площі країни. За розмірами території Київська область займає 8 місце серед інших регіонів України.

Територія області розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. На сході Київська область межує з Чернігівською і Полтавською, на півдні – з Черкаською, південному­ заході – з Вінницькою, на заході – з Житомирською, на півночі – з Гомельською областю Республіки Білорусь

Київщина є столичним регіоном, у центрі території якого знаходиться м.Київ – столиця України, потужний політичний, діловий, індустріальний, науково-технічний, транспортний та культурний центр країни, пов'язаний з областю тісними комерційними і соціальними зв’язками. Відстань від м.Києва до північної границі області становить 118 км, південної – 128 км, західної – 76 км, східної – 112 кілометрів.

В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 13 міст обласного значення, 13 міст районного значення, 30 селищ міського типу, 605 сільських рад та 1126 сільських населених пунктів.

Місто Київ, де розміщуються основні органи управління області, адміністративно до складу області не входить. Ще однією особливістю області є наявність у її складі міста Славутич, яке територіально знаходиться у Чернігівській області.

Чисельність наявного населення за останні 4 роки зросла на 0,5% і на 1 січня 2014 року складала 1725,5 тис. осіб, що становить 3,8% населення України. У його загальній структурі міське населення становить 62%, сільське – 38,0 відсотка. За чисельністю населення Київська область займає 10 місце серед регіонів України.

Рельєф області сприятливий для розвитку сільськогосподарського виробництва і транспортної інфраструктури. Ріка Дніпро з утвореними на ній Київським та Канівським водосховищами ділить територію області на дві частини: правобережну і лівобережну, які мають особливості рельєфу. На півночі переважають низовинні рівнини Поліської низовини. Південно-західна і центральна частини лежать на Придніпровській височині (максимальна висота 273 м). Східна, лівобережна територія області, розташована в межах Придніпровської низовини.

Природно-кліматичні умови області оптимальні для життя людини і господарської діяльності. Київщина розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні. Грунтовий покрив Київської області досить різноманітний. Найпоширенішими серед них є чорноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території області перевищує 60 відсотків. Загальна площа лісового фонду Київської області становить майже 746 тис.га.

Клімат області – помірно континентальний, м'який з достатньою кількістю вологи. Середня багаторічна темпера­тура повітря становить у січні -3,5 С, липні – + 20,3 С. Середня річна кількість опадів у 2013 році – 701 мм, норма – 593 мм.

Корисні копалини Київщині - це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, кварцеві піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод.

 

 

1.2. Типологія регіон у

За різними підходами до типологізації регіонів Київська область відноситься до групи областей, які мають середній рівень урбанізації, з малими міськими центрами, а за структурою економіки - з переважанням сфери послуг та середнім рівнем розвитку з дещо кращими темпами економічного зростання.

Відтак, розвиток області варто порівнювати не тільки з областями-сусідами, а і з регіонамии того типу, до якого належить Київська область: Львівська, Харківська, Одеська, Миколаївська.

Таблиця1.1

Порівняльна характеристика Київської області із областями - сусідами та регіонами одного типу

Область	Площа, тис. кв. км (2013)	Чисельність наявного населення, тис.осіб (2013)	Міське, % (частка населення в регіоні,%) 2013	Загальний приріст, корочення на 1000 осіб наявного населення (2013)	ВРП на 1 особу (2012), грн.
Україна	603,5	45426,2	68,9	–2,8
Київська	28,1	1725,5	61,8	2,0
Полтавська	28,8	1458,2	61,4	–6,6
Житомирська	29,8	1262,5	58,4	–6,2
Вінницька	26,5	1618,3	50,2	-6,7
Чернігівська	8,1	1066,8		–10,2
Львівська	21,8	2538,4	60,9	-2,4
Одеська	33,3	2396,5	66,9	-3,7
Харківська	31,4	2737,2	80,3	–2,6
Московська[1] (РФ)	45,8	7133,62	81,55	-4,5	90618,78 грн
Мазовецьке[2] (РП)		5316,8	64,19	0,5	150312,8 грн

Порівняльна характеристика Київської області із сусідніми регіонами країни засвідчила, що Київщина є лідером серед областей-сусідів та областей України, що відносяться до одного із Київською областю типу. Проте основні показники області є значно нижчими ніж у столичних Московській області (Російська Федерація) та Мазовецькому воєводстві (Республіка Польща).

За окремими характеристиками, що впливають на планування регіонального розвитку Київська область:

1. Має найкраще розміщення щодо Києва

· до 190 км – Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська області,

· 220-430 км - Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Хмельницька, Полтавська, Сумська, Волинська, Тернопільська області,

· 450-550 км - Миколаївська, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Херсонська, Чернівецька, Львівська, Запорізька, Івано-Франківська області,

· 700-855 км – Донецька області, АР Крим, Закарпатська, Луганська області, Севастополь

2. Вище загальнодержавного рівня щільність автомобільних доріг

· Значно вище середньої (348-391 км/1 000 км²) - Севастополь, Львівська, Тернопільська, Вінницька, Чернівецька, Хмельницька області.

· Вище середньої (293-308) - Полтавська, Волинська, Харківська, Донецька, Київська, Сумська, Івано-Франківська, Черкаська області.

· Нижче середньої (285-288) - Дніпропетровська, Житомирська області.

· Значно нижче середньої (176-261) - Закарпатська, Запорізька, Рівненська, Кіровоградська, Одеська, Чернігівська, Луганська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим.

3. Перевищує середньоукраїнський рівень індекс внутрішньої доступності

· Значно перевищує середній рівень по країні (> 0,80) – Київ, Севастополь, Львівська, Чернівецька, Тернопільська області.

· Добра (вище середньої, 0,55-0,68) - Івано-Франківська, Харківська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Волинська, Житомирська, Донецька, Рівненська області.

· Погана (нижче середньої, 0,36-0,49) - Черкаська, Луганська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Сумська області, АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Одеська області.

· Дуже погана (0,25-0,31) - Полтавська, Херсонська, Закарпатська, Чернігівська області.

4. Найвищий ВРП на душу населення

· Найвищий - Київ, Дніпропетровська область, Донецька область, Полтавська область, Запорізька область, Харківська область, Київська область, Одеська область;

· Високий, але нижче середнього – Луганська область, Севастополь, Миколаївська область

· Низький – Львівська область, АР Крим, Черкаська, Сумська, Івано-Франківська області

· Дуже низький – Волинська, Рівненська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська, Закарпатська, Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області

5. Значно вище середньоукраїнського рівня обсяги капітальних інвестицій у розрахунку на одну особу

· Значно вище середнього – Київ і Київська область.

· Вище середнього - Одеська, Полтавська, Дніпропетровська, Харківська,

Луганська області.

· Нижче середнього– Донецька область, АР Крим, Запорізька, Львівська, Черкаська, Миколаївська, Івано-Франківська області, Севастополь.

· Значно нижче середнього - Волинська, Чернівецька, Рівненська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Чернігівська, Закарпатська, Херсонська, Сумська, Житомирська, Тернопільська області.

6. Наближені до оптимальних умови на ринку праці

· Київ і Севастополь: оптимальні умови на ринку праці – дуже високий рівень зайнятості (62,7-64,4%), дуже низький рівень безробіття (3,1-3,3%), дуже низький тиск на пропозицію робочої сили (0,2-0,6), значні позитивні зміни як у рівні зайнятості, так і безробіття.

· Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська, Київська, Одеська області, АР Крим: наближені до оптимальних умови на ринку праці – високий рівень зайнятості, у більшості вище або значно вище середнього (57,4%-59,8%), низький рівень безробіття (4,4-6%), низький тиск пропозиції робочої сили (1,5-4,7%).

· Волинська, Полтавська, Чернігівська області: з помірними проблемами на ринку праці – рівень зайнятості близький до середнього (58,2-59,2%), рівень безробіття вище середнього (6,6-8,1%), помірний тиск пропозиції робочої сили (4,6-5,5%). Показники змін гірші, ніж середні по країні, особливо щодо безробіття.

· Закарпатська, Львівська, Рівненська, Чернівецька, Житомирська, Кіровоградська, Сумська, Миколаївська, Херсонська області: з серйозними проблемами на ринку праці – рівень зайнятості у більшості випадків нижче середнього (56,5-59,4%), рівень безробіття у більшості випадків значно вище середнього (6,3-9%), сильний тиск пропозиції робочої сили (6,5-11,3%). Тенденції зайнятості кращі середнього рівня, тенденції безробіття – у більшості випадків близькі до середнього.

· Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Вінницька,

Луганська області: з найбільш серйозними проблемами на ринку праці – дуже низький або низький рівень зайнятості (52,7-58,5%), високий рівень безробіття, у більшості випадків вище або значно вище середнього (6,1-8,3%), дуже сильний тиск пропозиції робочої сили (14,8-23,7%). Тенденції безробіття гірші середнього рівня, тенденції зайнятості значно варіюються.

1.3.Транспортна доступність

Київська область загалом досить добре покрита мережею транспортних шляхів міжнародного, державного та обласного значення. Виняток стосується крайніх північних малозаселених районів області, які менш інтегровані у транспортну мережу і знаходяться на значній віддалі від Києва. Проте це не суттєво впливає на розвиток області, оскільки північна частина області знаходиться в зоні, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Завдяки вдалому розміщенню області через її територію проходять 3 міжнародних транспортних коридори (№ 3,7 і 9) та залізниці за 5 магістральними напрямами. На території області знаходиться найбільший в Україні аеропорт міжнародного класу "Бориспіль".

Рис. 1.1 Основні транспортні шляхи Київської області.

Висновки

1. Розміщення Київської області є дуже вигідним, оскільки в межах області знаходиться найбільший в Україні регіональний ринок, освітній, банківський та культурний центр – Київ.

2. Завдяки своєму вдалому розміщенню та наявності міжнародних транспортних коридорів і важливих магістральних залізниць Київщина має значний транзитний потенціал.

3. За основними характеристиками, що впливають на планування регіонального розвитку, Київська область займає лідируючі позиції серед інших регіонів або має рівень вище середньоукраїнського.

3. Витягненість області з півдня на північ та розділення території області рікою Дніпро створює певні складності в інтегрованості усієї території області навколо адміністративного центру.

4. Відсутність в області власного адміністративного центру у складі області перешкоджає формуванню обласної регіональної еліти, яка б більш наполегливо просувала інтереси області на загальнодержавному рівні.

5. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС частина території області вилучена з господарського обігу.

6 Перелік корисних копалин на території області обмежений паливно-енергетичними корисними копалинами (торф), сировиною для виробництва будівельних матеріалів, рудами рідкісних металів, питними, технічними та мінеральними водами.

7. Поділ на райони є досить штучним, здійснений не за природними межами, приміром: Вишгородський район розрізаний Дніпром. Деякі районні центри розташовано на межах районів – Вишгород, Бровари, Бориспіль, Васильків, що створює незручності мешканцям віддалених поселень.

2.ПРИРОДНІ РЕСУРСИ ОБЛАСТІ

 

Київщина розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. ЇЇ територія розташована у межах двох природних зон – зони змішаних лісів (Провінція Полісся) та Лісостепу, що обумовлює розмаїття природних ресурсів регіону. Межа між цими природними зонами проходить через населені пункти Бишів-Гурівщина-Вишневе-Бровари- Велика Димерка-Бобрик.

На території Київської області розташовано 194 об’єкт природно-заповідного фонду загальною площею 112,9 тис га, що становить 4,01% загальної площі області. З них 23 об’єкти загальнодержавного значення площею 80,9 тис. га., зокрема заказники Дзвінківський, Дніпрово-Деснянський Жорнівський, "Жуків хутір", Журавлиний, Іллінський, "Калитянська дача", Козинський, "Лісники", Ржищівський, Усівський, урочища "Унава", "Мутвицьке", "Бабка", пам’ятка природи "Круглик", національні природні парки Білоозерське та Залісся, дендропарк "Олександрія” та 171 об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 32,0 тис. га.

Київська область розташована в межах двох геоструктур них регіонів – Українського кристалічного масиву (щита) й Дніпровсько-Донецької западини. Український кристалічний щит, на який припадає південна і південно-західна частини області, що унеможливлює на території області землетруси

 

2.1 Земельні ресурси

Площа земель в адміністративних межах області становить 2816,2 тис. га, з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутича, яке територіально розташоване в Чернігівській області.

 

У загальній площі земель області сільськогосподарські угіддя становлять 1661,3 тис.га (59,0 %), ліси та лісовкриті площі – 648,7 тис.га (23,0 %), внутрішні водойми - 175,1 тис.га (6,2%), забудовані землі – 135,0 тис.га (4,8 %), землі, зайняті під об’єктами промисловості, транспорту та військовими поліго ­нами – 80,7 тис.га (2,9%), землі природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення (внесені до Державного земельного кадастру) – 46,0 тис.га (1,6%), інші землі (землі без рослинного покрову і заболочені землі) – 70,4 тис.га (2,5%)

У порівнянні з 2005 роком у структурі земельного фонду області відбулись зміни, пов’язані із зменшенням частки сільгоспугідь з 64,2% до 59,0%, загальна площа яких зменшилась на 148,9 тис.га, або на 8,2%, за рахунок втрати площ ріллі і сіножаті, які виявились малопродуктивними землями або підтопленими, а також збільшенням на 40,6 тис.га, або на 27% площі земель під забудову об’єктами житлового та виробничого призначення за рахунок земель, які раніше використовувалися для відпочинку, зокрема були зайняті зеленими насадженнями загального користування.

Нормативно грошова оцінка земель проведена у всіх населених пунктах Київської області термін дій, яких закінчився у 2013 році та проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності по 13 районам Київської області загальною площею 54,2 тис га.

Станом на 01 січня 2014 року з 321,7 тис. громадян Київщини, які набули права на земельну частку (пай), одержали сертифікати 317,4 тис. осіб, із них оформили державні акти на право власності на землю 306,6 тис. громадян, що становить 97 відсотків. Площа переданих в оренду земельних часток (паїв) у 2013 році становить 783,4 тис. га. Укладено 258,9 тис. договорів оренди земельних часток (паїв). Середній розмір орендної плати за рік становить 568 грн. за один гектар.

Договори оренди земельних часток (паїв) укладаються на короткі строки: 9,5% договорів (24624) на 1-3 роки, близько 63 % договорів (163019) — на 4−5 років, 22,9% договорів (59282) – на 6-10 років, понад 10 років – 4,6% договорів (11980). Це свідчить про те, що селяни не поспішають взяти на себе зобов’язання конкретного орендаря і задовольнятися рівнем орендної плати, яку їм нині пропонують.

Загальна сума виплат за оренду земельних часток (паїв) в 2013 році становила 445,2 млн.грн. з них грошова форма оплати становить 185,1 млн. грн або 41,6%, натуральна (сільськогосподарською продукцією) – 254,6 млн.грн або 57,2%, відробіткова (послуги) – 5,5 млн.грн. або 1,2 відсотка.

 

2.2. Лісові ресурси

Лісові масиви області розташовані на території нерівномірно, в одних адміністративних районах їх площі обмежені (Яготинський, Васильківський, Володарський, Кагарлицький, Рокитнянський, Сквирський, Ставищанський), а в других – обширні (Бородянський, Поліський, Вишгородський, Іванківський).

Лісистість області складає 21 % і коливається в розрізі районів від 2,0 % в зоні Лісостепу до 53,8 % в зоні Полісся.

Найбільш великі масиви розташовані в Бородянському, Поліському, Вишгородському, Іванківському районах, які позитивно впливають на їх економіку.

Середній вік дерев у лісових насаджень у Київській області оцінюється у 58 років. У віковій структурі лісових насаджень середньовікові дерева становлять 49,9 %, пристигаючі – 19,7 %, стиглі – 11,2 %, молоді дерева – 19,2%.

Загальний запас деревостанів становить – 90,9 млн.куб.м, в тому числі хвойних лісових насаджень – 62,9 млн.куб.м.

У структурі лісових насаджень хвойні породи становлять 61,1 %, твердолистяні породи 25,0 %, мягколистяні породи 13,9 %.

 

Пріоритетним напрямом у веденні лісового господарства області є розширене відтворення та збереження лісів Київщини. Щорічний обсяг лісовідновних робіт в області становить понад 3,5 тис. га.

Загальна площа природно-заповідних територій та об'єктів на землях лісового фонду області на 01.01.2014 становить 90,1 тис. га (13,9 % від земель вкритих лісовою рослинністю області).

2.3 Водні ресурси

Річкова мережа області переважно належить до басейну р.Дніпро і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну р. Південний Буг.

Території, що покриті поверхневими водами в області займають 175,1 тис.га, що відповідає 6,2 % загальної території.

Гідрографічна мережа Київської області представлена 1523 річками, які мають загальну довжину 8,7 тис.км, з них за класифікацією по площі водозбору 3 великі річки: Дніпро, Десна, Прип¢ять, 9 середніх річок – Ірша, Уж, Тетерів, Ірпінь, Рось, Трубіж, Супій, Гнила Оржиця, Гнилий Тікич та 1511 малих річок зі струмками.

Поверхневі водні ресурси Київської області в середній за водністю рік складають 43,4 куб.км. Особливість найбільших річок області в тому, що всі вони беруть свій початок за її межами, а в області формується лише 2,04 куб.км річкового стоку. Забезпеченість на 1 жителя області водою складає 0,46 тис.куб.м на рік, що менше ніж в два рази аналогічного показнику в державі.

Розподіл поверхневих водних ресурсів по території Київської області нерівномірний. Південь Київщини є найбільш водозабезпеченим, представлений густішою річковою мережею басейну р. Рось.

До півночі річкова мережа менш розвинута і представлена басейнами річок Уж, Тетерів. На лівобережжі Дніпра найменш розвинута річкова мережа.

На річках створено 3175 ставів і 64 водосховища із зарегульованим об¢ємом води 456,58 млн.куб.м. Крім того, на р.Дніпро розташовані водосховища: Київське площею 92,2 тис.га і об’ємом 3,73 куб.км та Канівське площею 58,1 тис.га.

 

За останні 5 років забір води з поверхневих джерел зменшився на 14,3 млн куб.м, а з підземних джерел збільшився на 3,3 млн. куб.м. У 2013 році забір води з природних водних об’єктів в області становив 1008,4 млн.куб.м, з них 956,7 млн.куб.м припадає на поверхневі води та лише 51,7 млн. куб. м на підземні.

За обсягами споживання свіжої води останні роки Київщина посідає 5 місце в Україні після Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей.

Використання свіжої води в області зменшилося з 1028 млн.куб.м у 2012 року до 865,7 млн.куб.м у 2013 році, або на 162,3 млн.куб.м.

За останні 10 років внаслідок інтенсивної господарської діяльності та здійснення забудови на заплавних річкових землях майже 60% річок і струмків замулились, деякі перетворились на колектори стічних вод, сотні водних джерел зникли. Все це негативно вплинуло на кількісний та якісний стан водних ресурсів.

На багатьох річках побудовано велику кількість ставків. Зарегульованість стоку багатьох річок ставками та водосховищами є надмірною, що призвело до уповільнення течії та водообміну, порушення процесів природного самоочищення. Частина стоку малих річок втрачається, а внаслідок випаровування та фільтрації ставки в окремі маловодні роки не заповнюються водою.

 

2.4 Мінерально-сировинні ресурси області

На території області обліковується 309 родовищ і 3 об’єктів обліку (всього 312) з 11 видів різноманітних корисних копалин.

У порівнянні з іншими областями України Київська область на корисні копалини бідна. ЇЇ мінерально-сировинна база на 16,4% складається з паливно-енергетичних корисних копалин (торф), на 50,5% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта – це руди рідкісних металів, питні, технічні та мінеральні води.

Запаси торфу підраховані на 32 родовищах і складають 30346 тис. т промислових категорій А+В+С1. Розробляється 4 родовища із запасами 1356 тис. т. З обліку Державного балансу виключено 22 родовища в Поліському та Чорнобильському районах, де поклади торфу забруднені радіонуклідами. Торф використовується як добриво в сільському господарстві та як паливо.

В Іванківському та Вишгородському районах відомо два родовища сапропелю із загальними запасами 1285 тис. т. Одне родовище сапропелю розробляється.

Київська область має добре розвинену сировинну базу будівельних матеріалів. На її території знаходиться 184 родовищ і 4 об’єкти обліку з 7 видів корисних копалин, які застосовуються у будівництві. 54 родовищ та 1 об’єкт обліку розробляються.

Державним балансом враховано 5 родовищ кварцового піску для виробництва скла. Найбільш перспективним до промислової розробки є Кодринське родовище, запаси якого складають 1,799 млн. т за категоріями А+В+С1. Враховуючи те, що родовище було розвідане в 1946-1950 рр. минулого століття, якісні властивості сировини потребують вивчення у відповідності до ДСТУ, які діють на даний час.

Камінь облицювальний представлений єдиним Богуславським родовищем граніту, запаси якого складають 4844,75 тис.м3 промислових категорій А+В+С1. Слід зазначити, що значна кількість облицювального каменю на територію Київської області завозиться із Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської та Черкаської областей.

Державним балансом враховується 22 родовища каменю будівельного із запасами 141,03 млн. м3 промислових категорій А+В+С1. До розробки залучено 15 родовищ.

Більшість родовищ каменю будівельного характеризуються невеликою кількістю розвіданих запасів, які не можуть забезпечити у повній мірі виробничі потужності кар’єрів на амортизаційний термін їх дії. Крім того, значна кількість запасів розташована на високопродуктивних орних землях.

Керамзитова сировина представлена 3-ма родовищами.

У достатній кількості область забезпечена будівельними пісками. На її території виявлено і розвідано 38 родовищ і 3 об’єкти обліку, де пісок розглядається як супутня корисна копалина у комплексі з основною.

На даний час розробляється 17 родовищ і 1 об’єкт облік. Видобутий пісок повністю забезпечує потреби Київської області, а також частково вивозиться в Кіровоградську, Хмельницьку, Черкаську та інші області України.

Цегельно-черепична сировина представлена 110 родовищами, запаси яких складають 188,118 млн. м3 промислових категорій А+В+С1. На даний час в експлуатації перебуває 20 родовищ.

Виробництво керамічної цегли може бути значно збільшене за рахунок використання резервних розвіданих родовищ, а також розвідки нових родовищ і раціонального використання видобутої сировини.

Питні та технічні підземні води в Києві та Київській області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 88 ділянках.

Висновки

Різноманіття природних ресурсів Київської області створює необхідні умови для як розвитку господарської діяльності, так і забезпечення якості життя населення регіону.

Водний потенціал області дозволяє забезпечувати водними ресурсами всі галузі економіки регіону, які у процесі свого виробництва використовують поверхневі і підземні води; стимулює подальший розвиток рибогосподарських підприємств і туристично-рекреаційної сфери.

Рівень лісистості по території області нерівномірний і коливається від 2,0 % в зоні Лісостепу до 53,8 % в зоні Полісся. Загальний запас деревостанів достатній для господарського використання лісових ресурсів в обсягах, що істотно не порушують їх вікову структуру.

В області необхідно вживати більш ефективно заходи щодо підвищення продуктивності лісів та оптимізації породного складу (за породами і віком)., а також забезпечити збільшення площ лісів за рахунок заліснення земель, не придатних для сільськогосподарського виробництва та створення лісових насаджень з високою біологічною стійкістю та генетико-селекційнійною основою.

Наявність у північній частині області малородючих ґрунтів та значних площ непродуктивних угідь потребує їх виведення з господарського обігу щляхом виконання на них робіт із лісорозведення та залуження.

Збільшення площі забудованих земель призводить до порушення екологічної стабільності і посилює антропогенний тиск на територію області

 

3.ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ

 

3.1. Чисельність населення

Чисельність населення Київської області з 1995 до 2011 року стало зменшувалася: від 1 млн. 911,6 тис. до 1 млн. 717,7 тис. осіб (тут і далі – наявне).

З 2012 року чисельність населення області почала зростати і станом на

1 квітня 2014 року становить 1 млн. 725,8 тисяч осіб. Зростання відбувається за рахунок міграції, позаяк смертність перевищує народжуваність, особливо у сільській місцевості, де смертність вдвічі вища за народжуваність.

3.2.Природний приріст населення

 

У 2013 році майже у всіх районах та половині міст області спостерігалось природне скорочення населення. Природний приріст зареєстровано у містах Бровари, Бориспіль, Славутич, Біла Церква, Васильків, Буча, а також Києво–Святошинському районі, Обухівській та Ірпінській міськрадах.

Міграційний приріст населення зафіксовано майже в усіх містах та половині районів області. Міграційне скорочення спостерігалось у десяти районах, місті Фастів та Обухівській міськраді.

За національним складом населення області є фактично моноетнічним – 92,5% складають українці, 6% - росіяни, решта етносів – менше 1% (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року).

Розміщення населення по території є вкрай неоднорідним, що є результатом впливу двох чинників: наявність 3-мільйонного Києва (не входить в склад області) та наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року, що призвели до обезлюднення північної частини регіон

 

У найближчих до міста Києва районах – Бориспільському, Броварському, Васильківському, Вишгородському, Києво-Святошинському та Обухівському, які складають близько чверті території області (26,3%), мешкає майже половина населення області (45,8%), щільність населення тут складає 106,9 людини на 1 кв. км. Натомість на півночі області, в Поліському та Іванівському районах, на площі, що становить 17,4% території, мешкає 2,1% населення, щільність – 7,4.

За ступенем урбанізації спостерігається аналогічна ситуація – райони області мають критичні відмінності за часткою міського населення.

Південні райони області, – Богуславський, Володарський, Миронівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, – заселені переважно сільським населенням, його сумарна частка становить 60%.

Сумарна площа південних районів, як і центральних районів, складає близько чверті території області (22,4%), але чисельність населення – втричі менша – 13,8% (щільність – 37,8).

Чотири східних райони, – Баришівський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький та Яготинський, – складають подібну групу з такою ж щільністю населення (39,1), площею, що становить 14,6% території, та 9,3% загального населення області.

Більш щільно заселеними є західні райони краю – Бородянський, Макарівський та Фастівський – 54, 3 людини на кв. км, 10,1% мешкають на 11,4% території. У Макарівському районі мешкає переважно сільське населення (його частка – 69%), в інших – переважно міське, в цілому 60% населення цих районів мешкають у міських поселеннях.

Окрему унікальну ситуацію маємо в Білоцерківському районі – 81,2% населення району сконцентровано в районному центрі, місті Біла Церква, як наслідок при найвищому в області рівні урбанізації – 87%, район є типово сільським, на кшталт південних районів, оскільки щільність розселення становить 37,5.

Подібною є ситуація в Богуславському та Бориспільському районах, де міське населення повністю зосереджено в районних центрах Богуславі та Борисполі.

 

3.3. Розподіл населення за статтю та віком

У структурі населення Київської області 53,8% (923,0 тис. осіб) складають жінки і 46,2% (793,3 тис. осіб) – чоловіки. Зі зростанням питомої ваги чисельності чоловіків у структурі населення продовжуються позитивні зрушення (які спостерігаються з 2009 року) у співвідношенні статей. На 1 січня 2013 року на 1000 жінок припадало 860 чоловіків, тоді як на початок 2002 року – 859. Однак зміни у статевій структурі населення міських та сільських жителів мають неоднаковий характер: у міських поселеннях у порівнянні з 2002 роком кількість чоловіків зменшилася і становить 867 на 1000 жінок, а в сільському населенні "навантаження" на чоловіків щорічно зменшується (так, на початок 2002 року в сільській місцевості на 1000 жінок припадало 829 чоловіків, а на початок 2013 року – 847).

Щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. Так, у 2012 році від загальної кількості народжених хлопчиків - 51,9%, а дівчаток – 48,1%, або ж на 100 дівчаток припадало 108 хлопчиків.

Індикатором суттєвої статевої диспропорції структури населення є гендерна різниця показників середньої очікуваної тривалості життя при народженні: у 2012 році середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків становила 65 років, для жінок – 75,6 року. Тобто різниця середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та жінками становила 10,6 року, тоді як, наприклад, у Швеції та Нідерландах – 4 роки, у Німеччині – 5 років.

Статево-віковий склад населення країни - результат дії багатьох факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних процесів), так і тих, що на них впливають – історичних та соціально-економічних.

У 80–х роках відбулося зростання народжуваності, а в 90–х та на початку ХХІ століття – зменшення. Починаючи з 2002 року, поступово зростає кількість народжень, що утворює на нижній частині статево-вікової піраміди широку основу.

Необхідно зазначити, що горизонтальні лінії статево-вікової піраміди відображають виключно числа народжених, "скориговані" впливом смертності й міграції. Так, "порожнина" у віці 67–70 років утворилась за рахунок ненароджених дітей упродовж Другої світової війни,а не за рахунок смертності. На піраміді відбиваються всі демографічні кризи, які спостерігались протягом принаймні останніх 80 років.

Специфікою статево-вікової піраміди населення Київської області є її хвилеподібний характер.

У структурі ми бачимо, що у віці 30-33 років кількість чоловіків зменшується, що є наслідком нездорового способу життя.

Вікова структура визначає і демографічне навантаження – на 1 січня 2013 року на 1000 осіб у віці 16–59 років припадало 252 особи у віці 0–15 років та 242 особи у віці 65 років і старше.

3.4.Демографічне навантаження на населення працездатного віку

Чисельність населення у віці 16–64 років за останні два роки збільшилася з 1179 тис. осіб до 1182,1 тис. осіб. Також збільшилася частка осіб цієї вікової групи в загальній чисельності населення – на 1 січня 2013 року вона становила 68,9%, хоча це пояснюється збільшенням працездатного віку.

У структурі демографічного навантаження по районах області можна побачити, що найбільший рівень навантаження на працездатне населення у Білоцерківському, Переяслав-Хмельницькому, Згурівському, Володарському районах.

Висновки

1. В області через природне скорочення відбувається процес депопуляції сільського населення. В міських поселеннях переважно за рахунок міграції відбувається процес зростання чисельності населення, який призводить до зростання населення в цілому по області.

2 Двадцять п’ять районів області чітко поділяються на п’ять груп: шість центральних, навколо Києва, які є густонаселені, де на чверті території сконцентровано майже половина населення регіону, з рівнем урбанізації 64,5%; чотири східні та три західні, переважно урбанізовані, з рівнем урбанізації 50% та 60% відповідно; вісім південних та Білоцерківський переважно з сільським населенням, зі щільністю близько 38 осіб на кв. км; п’яту групу складають два північних райони, малозаселені, з низькими ступенем урбанізації – 31% та щільністю населення – 7,4 особи на кв. км.

ІНФРАСТРУКТУРА

4.1.Транспортна інфраструктура

Інфраструктура Київської області включає автомобільний, залізничний та повітряний транспорт.

Київська область вкрита густою мережею автомобільних доріг, загальна довжина яких становить 8614,3 км, із них:

дороги державного значення – 2911.1км,

дороги місцевого значення – 5685.3км.

Територією області проходять 3 міжнародні транспортні коридори:

Критський транспортний коридор №3 (Краківець-Львів-Рівне-Житомир-Київ);

Критський транспортний коридор №9 (Гельсінкі-Виборг-Санкт-Петербург-Псков-Москва-Калінінград-Київ-Любашівка/Роздільна-Кишинів-Бухарест-Димитровград-Александруполіс)

Європа–Азія (Краківець-Львів-Рівне-Житомир-Київ-Полтава-Харків-Дебальцеве-Ізварине).

Також найважливіші магістральні дороги: Київ–Чоп, Київ–Одеса, Київ– Чернігів–Нові Яриловичі, Київ–Луганськ–Ізварине, Київ–Ковель–Ягодин та Київ –Харків–Довжанський.

Нижче наведена динаміка обсягів вантажних і пасажирських перевезень і розподіл їх між видами транспорту за ряд років.

Автомобільний транспорт

Перевезення пасажирів і вантажів на території Київської області здійснюється спеціалізованими автопідприємствами та великою кількістю приватних перевізників.

Мережа автобусних маршрутів області нараховує близько 500 приміських та 150 міжміських маршрутів. Для обслуговування внутрішньообласних маршрутів задіяні понад 1600 одиниці транспортних засобів.

Регулярним автобусним сполученням охоплено 98,5% сільських населених пунктів, це один із кращих показників серед областей України.

В області наявна розвинена мережа автостанцій.

Зокрема, в м. Києві функціонує "Автовокзал "Київ" та 4 автостанції: "Видубичі", "Дачна", "Південна", "Поділ", "Полісся".

В області: "АК "Аеропорт "Бориспіль", "Біла Церква", "Богуслав", "Бориспіль", "Димер", "Іванків", "Ікарус", "Кагарлик", "Макарів", "Миронівка", "Обухів", "Переяслав", "Переяслав-Хмельницький", "Рокитне", "Сквира", "Ставище", "Тараща", "Тетерів", "Тетіїв", "Українка", "Яготин".

Залізничний транспорт

Експлуатаційна довжина залізниці загального користування становить 797,8 км, довжина електрифікованих залізничних ліній – 693,9 км. Довжина дільниць, обладнаних автоматичним блокуванням – 676,78 км, обладнаних диспетчерською централізацією – 288,66 км.

Територією Київської області проходять міждержавні 6 транспортні коридори (МТК): Критський №3 (Київ-Козятин-Жмеринка-Тернопіль-Красне-Львів-Катовице-Дрезден-Берлін), ОСДЖ №3 (Москва-Сеземка-Зернгве-Київ-Жмеринка-Львів-Катовіце-Ополе-Вроцлав-Згожелець), ОСЖД №5 (Шапрон-Хедишлахом-Будапешт-Чоп-Стрий-Львів-Жмеринка-Фастів-Дарниця-Гребінка-Полтава-Харків-Пенза-Челябинськ-Ляньюньган), №5а (Дарниця-Конотоп-Москва), МТК ОСДЖ №8 (Фастів-Знамянка-Волгоград-Байнеу-Навої), Критський №9 (Олександрополіс-Пловдив-Бухарест-Кишинів-Київ-Вітебськ-Санкт-Петербург).

Таблиця

Обсяги відправлення пасажирів з розподілом по категоріях

Сполучення	2012 рік, тис.чол.	2013 рік, тис.чол.
Пряме	9234,179	9133,328
Місцеве	4347,661	3710,620
Приміське	79249,4	78238,4
Всього	92831,3 **	91082,3

** -з урахуванням перевезень міською електричкою у м.Києві.

Повітряний транспорт

В області функціонує найбільше та найпотужніше Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Аеропорт забезпечує близько 65% авіаційних пасажирських перевезень України, і щороку обслуговує понад 8 млн. пасажирів.

ДП "МА "Бориспіль" вдало розташований на перетині багатьох повітряних трас, що поєднують Азію з Європою та Америкою. Близько 50 національних та зарубіжних авіакомпаній здійснюють з "Борисполя" перевезення пасажирів та вантажів за понад 100 регулярними маршрутами.

Аеропорт має дві злітно-посадкові смуги та три пасажирських термінали. Технічні можливості аеродрому аеропорту "Бориспіль" залишаються унікальними для України, країн СНД та Східної Європи. Злітно-посадкова смуга довжиною 4000 м і шириною 60 м дозволяє приймати повітряні судна всіх типів цілодобово, в тому числі в умовах обмеженої видимості. "Бориспіль" є також єдиним аеропортом України, з якого виконуються трансконтинентальні рейси.

Пункти пропуску через державний кордон

Здобуття Україною незалежності кардинально змінило геополітичну мапу світу. Вихід держави на міжнародні ринки як самостійного суб’єкта зовнішньоторговельних операцій, забезпечення потрібних зв’язків України із сусідніми державами вимагав значного розвитку мережі пунктів пропуску (благоустрій існуючих, будівництво нових, реконструкція та будівництво комунікаційної та прикордонної інфраструктури).

В області функціонує 3 пункти пропуску (контролю) автомобільного та авіаційного сполучення через державний кордон України:

міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення "Вільча" (Поліський район);

міжнародний пункт пропуску для повітряного сполучення "Бориспіль" (м. Бориспіль);

окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" (м. Бориспіль).

Інші види транспорту

По території області проходять газопроводи

Уренгой—Помари—Ужгород – магістральний експортний газопровід, побудований в 1982-1984 роки, загальна довжина 4 451 км, потужність 32 млрд кубометрів газу на рік, діаметр труб 1 420 мм, протяжність по території України - 1 160 км, на трасі знаходяться дев'ять компресорних станцій.

Шебелинка—Полтава—Київ - магістральний газопровід, побудований у 1960 році, загальна довжина 454,7 км, діаметр 700 мм, проектний тиск 5,5 МПа.

Інфраструктура зв’язку

Телекомунікаційна мережа Київської області складає з експлуатації 697 автоматичних телефонних станцій (далі - АТС), в тому числі:

міська мережа - 147 АТС,

сільська мережа – 550 АТС,

цифрова мережа – 243 АТС.

Всі абоненти телефонної мережі філії забезпечені комутованим доступом до мережі Інтернет.

Мережа області складає - 425087 номерів:

на міській телефонній мережі - 312013 номерів,

на сільській – 113074 номери.

На телефонній мережі області працює 170 таксофонів.

На лініях радіофікації, протяжністю 23,33 тис.км. працює 222 радіотрансляційні вузли.

Кількість основних радіоточок мережі проводового мовлення на 01.04.2014 року становить 75630 один. (в т. ч. у населення 67 229 один.), із яких у місті – 58 914 один. (в т. ч. у населення 52 273 один.), в сільській місцевості – 16 716 один. (в т. ч. у населення 14 956 один.).

Послуги широкосмугового доступу (далі - ШСД) до мережі Інтернет надаються на 128 майданчиках в 83 населених пунктах Київської області.

Монтована ємність портів ШСД складає 67632, з них 60616 абонентів, які користуються послугою "ОГО!", в т. ч. 52789 фізичних осіб. Задіяна ємність портів ШСД до монтованої становить 90 %. За 4 місяці 2014 року підключено 3288 портів.

Актуальні проблеми

1. Необхідність поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг загального користування.

2. Необхідність оновлення рухомого складу автомобільного транспорту загального користування, оскільки зношеність негативно впливає на безпеку руху, рівень перевезення пасажирів, екологічний стан навколишнього середовища, стримує розвиток та якість внутрішніх пасажирських та вантажних перевезень.

3. Залучення інвестицій у розвиток авіаційної галузі, а саме у розвиток найбільший та найпотужніший аеропорт України – "Бориспіль" та автодоріг.

Висновки

Київська область має вдале територіально-географічне розташування із значним транзитним потенціалом. Наявна в області мережа автомобільних та залізничних магістралей, в основному, достатня для забезпечення освоєння очікуваних на середньострокову перспективу обсягів вантажних та пасажирських перевезень. Однак, відповідна інфраструктура потребує суттєвої модернізації з метою наближення до стандартів Європейського Союзу.

В області удосконалюється мережа приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутів загального користування.

Розвиток головного аеропорту країни свідчить про позитивну динаміку в авіаційній галузі. Розвиток інфраструктури, залучення нових авіакомпаній, збільшення пасажиропотоку, покращення якості обслуговування – все це, неодмінно, справляє позитивне враження про нашу державу.

На даний час на автомобільних дорогах державного значення, а саме на ділянках доріг М05 Київ-Одеса та М07 Київ-Ковель-Ягодин, проводиться капітальний ремонт.

 

Логістична мережа

Всього в Київській області функціонує 9 логістичних комплексів Майже усі логістичні комплекси розміщені у центральних районах області, а саме: Києво-Святошинський – 3, Броварський – 1, м. Бровари – 1, Бориспільський – 2, Макарівський – 1, Яготинський – 1.

На сьогодні будується ще 4 логістичні комплекси: Бориспільський район – 1, Васильківський район – 2, м. Фастів – 1.

 

- функціонуючі логістичні комплекси

- логістичні комплекси, що будуються

Висновки

1. Розміщення логістичних комплексів у районах, близьких до столиці – Броварському, Бориспільському, Києво-Святошинському, Васильківському дозволяє розвивати логістичну сферу Київської області.

 

 

Енергопостачання

Київщина належить до енергонасичених регіонів. На її території розміщені енергогенеруючі підприємства загальною потужністю 3200 МВт: Трипільська ТЕС, каскад Київських ГЕС та ГАЕС, Білоцерківська ТЕЦ, малі гідроелектростанції, а також енергопостачальна компанія ПАТ "Київобленерго". Питома вага її в обсягах промислового виробництва становить 20,3

Рис. Географічне місце розташування електростанцій на території Київської області.

Потужності ГЕС та ТЕЦ протягом останніх 10 років майже не змінювалися. Тенденцію до зростання має величина потужностей ГЕС (від 629,6 тис. кВт до 666,8 тис. кВт, що на 6% більше, обираючи за базовий 2002 рік), потужність ТЕС на території Київської області дещо знизилася: від 2050,1 тис. кВт до 1997,8 тис. кВт у 2012 році (-2,6%).

 

Порівняння обсягів виробництва та споживання електричної енергії на території області

Таблиця

Показники/роки
обсяги виробництва електроенергії, млн. кВт*год/рік	5677,1	6065,9	6242,5	7070,1
обсяги споживання електроенергії, млн. кВт*год/рік	4900,0	4851,8	4998,3	5254,3
% надлишок забезпечення електроенергією*			24,9	34,6

 

* - якщо вважати, що вся електроенергія, що виробляється на території Київської області йде на потреби виключно даної території

 

 

Починаючи з 2009 року спостерігається загальна тенденція до зростання споживання паливно-енергетичних ресурсів, яке відбулося в основному за рахунок збільшення використання видів палива, альтернативних природному газу, тобто за рахунок вугілля, дров, продуктів переробки нафти.

4.3 Освітня інфраструктура

Пріоритетними напрямами діяльності системи освіти Київської області є забезпечення всім громадянам рівних можливостей для здобуття якісної освіти, постійне підвищення якості освітніх послуг, оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу, розвиток системи безперервної освіти та навчання впродовж життя, формування соціально активної, відповідальної та толерантної особистості, забезпечення громадянського, патріотичного, морального, трудового виховання, сприяння появі генерації нових лідерів, які мають сучасне бачення розвитку демократичної, правової та незалежної держави.

Доступність здобуття дошкільної освіти дітьми дошкільного віку

У Київській області функціонує 725 закладів, які охоплюють дошкільною освітою 65,7 тис. дітей.

У порівнянні з 2002 роком кількість дітей, що відвідують ДНЗ, збільшилась на 21,1 тис. осіб.

Мережа ДНЗ з 2010 року

 

Значна увага приділяється розширенню мережі дошкільних навчальних закладів шляхом завершення будівництва, капітального ремонту та реконструкції дошкільних навчальних закладів, повернення до використання за призначенням ДНЗ, створення нових місць у дошкільних навчальних закладах.

Так, у 2013 році відкрито 20 закладів, з них 8 – у складі навчально-виховних комплексів “Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”. За останні десять років кількість ДНЗ у складі НВК збільшилась на 88 (2002 р. – 155, 2013 р. – 243).

Проблемним залишається питання забезпечення місцями в дошкільних навчальних закладах дітей дошкільного віку. Так чисельність дітей у ДНЗ у розрахунку на 100 місць постійно зростає, і у 2014 році становить 129.

Найвищий показник у м. Бориспіль – 219 дітей на 100 місць, найнижчий – 71 на 100 місць у Переяслав-Хмельницькому районі.

Напрям забезпечення доступу до якісної освіти, створення єдиного освітнього простору.

В області функціонують 734 денні загальноосвітні навчальні заклади. З них 213 (29,0%) розташовані у містах, 521 (71,0%) – у сільській місцевості, в яких навчаються 169,0 тис. учнів, у т.ч. 109,4 учнів (64,7%) – у міських та 59,6 тис. (35,3%) – у сільських школах.

 

Мережа загальноосвітніх шкіл ще не повною мірою задовольняє потреби населення: 6,8 тис. учнів (4,0%) навчаються у другу зміну.

Найгірша ситуація залишається у м Фастові: 32,6% учнів навчається у другу зміну, а також є питання в містах Борисполі (17,1%), Бучі (15,0%), Броварах (13,7%), Василькові (5,9%), Білій Церкві (3,5%) та Києво-Святошинському районі (6,9%).

Проблема оптимізації мережі навчальних закладів з малою наповнюваністю учнів є актуальною, особливо для сільської місцевості. Оскільки, станом на 01.01.2014 у Київській області функціонує 183 (25% від загальної кількості ЗНЗ) малокомплектних навчальних заклади у сільській місцевості навчальних закладів з малою чисельністю учнів, з них: 6 загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня, в яких менше 10 учнів; 64 загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступеня, з в яких менше 40 учнів; 113 загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступеня, з в яких менше 100 учнів.

Найбільше навчальних закладів з малою чисельністю учнів у таких районах:Білоцерківському (17), Васильківському (17), Іванківському (13), Макарівському (10), Баришівському (9), Володарському (9), Переяслав-Хмельницькому (9), Богуславському (8).

В області - 73 заклади освіти нового типу, в яких навчається 24,4 тис. учнів, що становить14,4% від загальної кількості учнів: 20 гімназій та НВК "ЗОШ-гімназія" (у 2002 році – 13); 25 ліцеїв та НВК "ЗОШ-ліцей" (у 2002 році – 11); 1 колегіум; 27 спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів (у 2002 році – 16).

За 2002 -2013 роки побудовано 17 загальноосвітніх навчальних закладів на 6292 місця.

Навчання педагогічних працівників за програмою „Інтел. Навчання для майбутнього” проводилося на базі 348 навчальних зак­ладів та 4 закладів освіти обласної комунальної власності.

 

 

Забезпечення закладів освіти комп’ютерною технікою та їх підключення до мережі Інтернет здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. 733 ЗНЗ із 734 оснащено комп’ютерною технікою, що становить 99,9% від загальної кількості ЗНЗ Київської області.

За межею пішохідної доступності перебувають і потребують підвезення 15216 учнів (26,1% від загальної кількості учнів сільської місцевості) та 2598 педагогічних працівників (32,8%).

Організованим підвезенням охоплено 15210 учнів (99,9% від потреби) та 2579 педагогів (99,5%).

Протягом 2003-2013 років у 25 районів області було поставлено 225 автобусів, з них за рахунок коштів державного бюджету – 104, обласного – 40, районного – 37, спонсорів (позабюджетних коштів) – 42, Світового банку в межах проекту "Рівний доступ до якісної освіти в Україні" – 2. На сьогодні існує потреба у 61 шкільному автобусі.

Створення умов для самовизначення, саморозвитку, самореалізації дітей, формування їх моральних якостей, соціально-громадського досвіду; сприяння професійній орієнтації та підтримка талановитих і обдарованих дітей.

В області функціонує 61 позашкільних навчальних закладів. Різними видами позашкільної освіти охоплено понад 62,4 тис. дітей.

Із 2002 року кількість позашкільних закладів збільшилася на 8, кількість вихованців – на 13,6 тис. Процент охоплення дітей позашкільною освітою зріс на 17,2% (з 20,1% до 37,3%).

Підготовку робітничих кадрів для підприємств та організацій області здійснюють 26 професійно-технічних навчальних закладів, з них 25 державної та 1 комунальної форми власності, два вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації (Білоцерківський коледж сервісу та дизайну, Білоцерківський механіко-енергетичний технікум).

 

Підготовку фахівців з вищою освітою в Київській області здійснюють 29 вищих навчальних закладів (далі ВНЗ) різних типів та рівнів акредитації: 4 університети, 1 інститут, 17 коледжів, 5 технікумів, 1 училище, 1 вища школа.

У 2013 році до вищих навчальних закладів області було зараховано 12,6 тис. осіб, з них до ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації – 4,5 тис. осіб, до ВНЗ ІV рівня акредитації – 8,1 тис. осіб.

Станом на кінець навчального року у вищих навчальних закладах області навчалося 37,2 тис. студентів.

Навчальний процес у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації забезпечують 1,6 тис. викладачів, у ВНЗ ІV рівня акредитації – 1,3 тис.

В області проблемними питаннями залишаються:

1. Розширення мережі дошкільних навчальних закладів до повного задоволення потреб населення шляхом будівництва нових закладів, реконструкції та проведення капітального ремонту приміщень дошкільних навчальних закладів; повернення приміщень ДНЗ, що використовувалися не за призначенням; відкриття ДНЗ у складі навчально-виховних комплексів;

2. Подальша оптимізація шкіл з малою наповнюваністю в сільській місцевості з метою рівного доступу дітей до якісної освіти.

3. Продовження дії Держаної цільової програми "Шкільний автобус" до 2015 року для забезпечення безкоштовного підвезення учасників навчально-виховного процесу до міст навчання та у зворотному напрямку.

4. Забезпечення всіх закладів освіти, в тому числі дошкільних навчальних закладів, сучасною комп’ютерною технікою та під’єднання до швидкісної мережі Інтернет.

5. Розширення мережі позашкільних навчальних закладів з метою забезпечення найрізноманітніших запитів і потреб обдарованих дітей та молоді.

6. Охоплення позашкільною освітою дітей сільської місцевості, соціально незахищених верств населення, дітей з особливими освітніми потребами.

7. Моніторинг регіонального ринку праці та запитів роботодавців та поступове приведення державного замовлення у ВНЗ та ПТНЗ обласної комунальної власності до потреб ринку праці в області.

8. Співпраця з підприємствами-замовниками робітничих кадрів, Київським обласним центром зайнятості щодо оновлення переліку професій, за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників.

9. Відкриття нових професій у ПТНЗ та створення умов для підготовки робітничих кадрів.

10. Придбання навчальних кабінетів фізики, хімії, математики, біології для базових загальноосвітніх навчальних закладів.

4.4 Охорона здоров’я

В умовах недостатнього фінансування галузі охорони здоров’я, з метою більш ефективного використання наявних ресурсів, в період з 2003 року в області проводилась цілеспрямована робота щодо оптимізації мережі лікарняних закладів Мережа закладів які мають в своєму складі стаціонари скоротилась з 126 до 72 установ

Показник забезпеченості населення області стаціонарними ліжками знизився із 85,6 на 10 тис. населення до 74,3.

Показник забезпечення ліжками обласного рівня становить 24,45 на 10 тис. населення, а показник на рівні районів та міст 49,85 на 10 тис. населення.

Показник забезпеченості стаціонарними ліжками на рівні районів та міст області суттєво різниться.

У цілому ряді районів та міст показник забезпеченості стаціонарними ліжками значно більший середнього по області, а отже є резерви для його оптимізації.

Зменшення кількості стаціонарних ліжок не призвело до зменшення доступності для населення області стаціонарної допомоги.

Збереження показників кількості госпіталізованих хворих при зменшенні загальної кількості ліжок, було досягнуто за рахунок більш інтенсивного та ефективного використання наявних людських та матеріальних ресурсів, впровадження сучасних діагностичних та лікувальних технологій та скорочення за рахунок цього термінів лікування хворих у стаціонарі.

У період з 2003 року в області створено 28 центрів первинної медико-санітарної допомоги, до складу яких увійшли 649 ФАПів та ФП та 263 медичні амбулаторії.

За вказаний період кількість закладів, де надається медична допомога на засадах загальної практики-сімейної медицини зросла у 24 рази (з 11 до 263 закладів).

Число лікарів загальної практики-сімейної медицини відповідно збільшилось у 31 раз із 12 до 376 осіб.

Показник забезпечення населення сімейними лікарями на 10 тис. населення

Кількість хворих, які отримали медичну допомогу у денних стаціонарах зросла на 64% із