Щодо захисту прав і свобод дітей

Прокуратура України

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

 

Н А К А З

Гн

Грудня 2014 року місто Київ

Про організацію діяльності органів прокуратури

щодо захисту прав і свобод дітей

 

 

З метою забезпечення належної організації роботи у сфері захисту прав і свобод дітей, керуючись статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», –

Н А К А З У Ю:

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам обласного рівня, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним прокурорам основним завданням на вказаному напрямі вважати захист особистих і соціально-економічних прав дітей, гарантованих Конституцією, законами України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародно-правовими актами.

2. Комплексно використовувати функції прокуратури щодо представництва інтересів дітей та держави в суді, нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення в суді, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи дітей, відповідно до вимог галузевих наказів Генерального прокурора України з урахуванням положень цього наказу.

3. Зазначену діяльність організовувати та здійснювати управлінню захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України, відповідним галузевим структурним підрозділам прокуратур обласного рівня, міським, районним, міжрайонним прокурорам.

3.1. Безпосереднє виконання обов’язків щодо захисту прав і свобод дітей доручати досвідченим працівникам. У прокуратурах районного рівня за можливості на цих прокурорів не покладати виконання обов’язків з інших напрямів прокурорської діяльності.

4. Пріоритетними напрямами представництва інтересів дітей та держави у суді визначити захист у сферах:

- охорони життя і здоров’я дітей, їх права на освіту, відпочинок та змістовне дозвілля;

- опіки, піклування, усиновлення дітей;

- майнових та житлових прав дітей, їх соціального забезпечення;

- прав неповнолітніх на працю та працевлаштування;

- попередження та захисту від усіх форм насильства;

- користування та розпорядження органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування майном, землями навчальних, оздоровчих, лікувальних, а також інших закладів для дітей;

- використання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програм та заходів з охорони дитинства, закупівлю відповідних товарів, робіт і послуг.

4.1. Особливу увагу приділяти захисту прав і свобод дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей, які виховуються в сім'ях, що перебувають у складних життєвих обставинах, залишених без догляду батьків, переміщених з тимчасово окупованої території України, районів воєнних дій, збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій.

5. При здійсненні представництва не допускати підміни органів державної влади, органів місцевого самоврядування та державного нагляду (контролю), а також інших органів, яким законом надано право захищати інтереси дітей у суді. Вживати заходів до застосування представницьких повноважень лише у випадках неналежного виконання уповноваженими органами покладених на них обов'язків або за відсутності уповноваженого органу.

5.1. Застосовувати надані законом повноваження щодо вступу за власною ініціативою в судовий розгляд цивільних, адміністративних та господарських справ,якщо цього вимагає захист прав і законних інтересів дітей.

5.2. Під час захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства звертати особливу увагу на необхідність участі в розгляді судами справ про стягнення коштів із державного та місцевих бюджетів, вилучення земель і майна дитячих закладів та установ.

5.3. Забезпечувати обов’язкову участь прокурорів при розгляді судами справ про усиновлення дітей іноземними громадянами, а у справах про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини від батьків або від одного з них без позбавлення батьківських прав – за позовами закладів, у яких дитина перебуває, органів опіки та піклування, а також самої дитини, або у разі, якщо цього потребує захист прав та інтересів дитини.

5.4. При пред’явленні позову своєчасно ініціювати забезпечення позовних вимог.

5.5. Прокурорам усіх рівнів вживати заходів, спрямованих на своєчасне та реальне виконання судових рішень, постановлених у справах за їх позовами і заявами. Захищати інтереси дітей при виконанні рішень судів. Повною мірою реалізовувати права сторони виконавчого провадження у справах, у яких вони здійснювали представництво інтересів дітей або держави у сфері охорони дитинства.

6. З метою визначення основних напрямів запобігання і протидії злочинності серед неповнолітніх, розробки, узгодження і виконання спільних заходів з метою своєчасного виявлення, розкриття, припинення та попередження злочинних і корупційних проявів у сфері охорони дитинства, усунення причин та умов, що їм сприяли, активно застосовувати координаційні повноваження. На відповідних нарадах заслуховувати інформації керівників правоохоронних та інших державних органів, органів місцевого самоврядування.

7. Забезпечувати нагляд за додержанням прав і свобод дітей органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми та за їх участі, розшуку осіб, які переховуються від органів слідства та суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісти зниклих дітей.

8. Здійснювати нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми та за їх участі.

8.1. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінальних проваджень доручати прокурорам, на яких покладено обов’язок захисту прав і свобод дітей:

- у кримінальних провадженнях щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, – упродовж доби з моменту визначення слідчого (групи слідчих), який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх;

- у кримінальних провадженнях стосовно осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, – з моменту встановлення особи.

8.2. Забезпечувати безумовне виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженими слідчими.

8.3. Прокурорам усіх рівнів у разі здійснення процесуального керівництва в інших категоріях кримінальних проваджень при отриманні інформації про участь у кримінальних правопорушеннях неповнолітніх упродовж доби визначати для здійснення процесуального керівництва прокурора, на якого покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей.

8.4. Особливу увагу приділяти законності та обґрунтованості затримання неповнолітніх, застосування до них запобіжних заходів. Процесуальним керівникам особисто допитувати неповнолітніх при вирішенні питання про застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8.5. Перед зверненням до суду з клопотанням про передання неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених під нагляд осіб, зазначених у частині 1 статті 493 КПК України, доручати слідчим з’ясування відомостей про особу батьків, опікунів або піклувальників та їхні стосунки з неповнолітніми. Такі клопотання надсилати до суду лише за наявності даних про те, що вказані особи можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітніми.

8.6. Роз’яснювати неповнолітнім підозрюваним (обвинуваченим) і потерпілим, їх законним представникам право на укладання угод про примирення. За наявності підстав ініціювати укладання угод про визнання винуватості. При цьому ретельно з’ясовувати питання щодо відсутності примусу в будь-якій формі до укладання угод неповнолітніми підозрюваними (обвинуваченими) та потерпілими, усвідомлення ними передбачених законом наслідків таких дій, зокрема обов’язку відшкодування матеріальної шкоди, обмеження права на оскарження вироків.

8.7. Використовувати надані законом повноваження щодо звернення до суду з клопотанням про застосування до неповнолітнього, який уперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, примусових заходів виховного характеру.

9. Забезпечувати відповідно до спеціалізації участь працівників галузевих підрозділів з питань захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня, прокурорів прокуратур районного рівня, на яких покладено відповідні обов’язки, у підтриманні державного обвинувачення, розгляді клопотань про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, застосування, продовження, зміну або припинення примусових заходів медичного та виховного характеру, у судовому провадженні за нововиявленими обставинами, вирішенні питань про застосування амністії та пов’язаних із виконанням судових рішень, відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження.

9.1. Забезпечувати неухильне додержання вимог кримінального процесуального законодавства про особливості судового провадження стосовно неповнолітніх.

9.2. При орієнтуванні суду щодо призначення покарання неповнолітньому обов’язково дотримуватися вимог статей 98-103 Кримінального кодексу України про врахування умов його життя та виховання, впливу дорослих, рівня розвитку та інших особливостей особи неповнолітнього. За наявності підстав, передбачених законом, насамперед розглядати питання про можливість застосування примусових заходів виховного характеру.

10. Участь у розгляді цивільних, господарських, адміністративних справ та кримінальних проваджень в апеляційних судах здійснювати працівникам галузевих підрозділів захисту прав і свобод дітей прокуратур обласного рівня.

10.1. Управлінню захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України забезпечувати участь у розгляді Верховним Судом України та вищими спеціалізованими судами заяв про перегляд судових рішень і касаційних скарг на судові рішення в кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах.

10.2. Прокурорам районного та обласного рівнів копії позовів, заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень одночасно із внесенням до суду надсилати до підрозділів із питань захисту прав і свобод дітей прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах – до прокуратур міст з районним поділом. У разі їх невідповідності вимогам закону ініціювати відкликання.

11. Прокурорам обласного рівня розмежовувати повноваження між галузевими підрозділами апаратів і прокурорами районного рівня при організації діяльності щодо захисту прав дітей, які перебувають в установах для попереднього ув’язнення, місцях тримання затриманих та спеціальних установах для дітей та виховуються в будинках дитини при виправних колоніях, і організовувати перевірки з урахуванням підпорядкованості та місцезнаходження таких закладів і установ.

11.1. Проводити перевірки додержання прав та інтересів дітей у:

- ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, у тому числі лінійних підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті, пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях, призначених для тримання осіб, затриманих в адміністративному порядку, органів Державної прикордонної служби України – щодекадно;

- приймальниках-розподільниках для дітей Міністерства внутрішніх справ України, слідчих ізоляторах, арештних домах, виховних колоніях Державної пенітенціарної служби України, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, закладах для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи особам, які тримаються під вартою, підрозділах органів внутрішніх справ під час здійснення контролю за поставленими на облік неповнолітніми особами, яким обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, – щомісячно;

- підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, органах внутрішніх справ, що проводять індивідуально-профілактичну роботу з неповнолітніми, які відбувають покарання, не пов’язані з позбавленням волі, та звільненими від виконання покарань, Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень зі звичайним та посиленим наглядом – щоквартально;

- загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, будинках дитини при виправних колоніях– не рідше одного разу на півріччя.

11.2. Перевірки у слідчих ізоляторах, арештних домах, пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, в ізоляторах тимчасового тримання, кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень зі звичайним та посиленим наглядом, закладах для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи особам, які тримаються під вартою, проводити, як правило, одночасно з працівниками відповідних структурних підрозділів апаратів або прокурорами прокуратур районного рівня, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

11.3. Комплексні перевірки у виховних колоніях Державної пенітенціарної служби України, приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ проводити за обов’язкової участі працівників галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня один раз на півріччя. Копії довідок про результати перевірок у десятиденний строк надсилати до управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України.

11.4. Під час перевірок слідчих ізоляторів та виховних колоній особливу увагу звертати на законність застосованих до дітей дисциплінарних стягнень. За кожним фактом поміщення неповнолітнього до дисциплінарного приміщення упродовж доби з дня застосування такого заходу перевіряти його законність, про що складати обґрунтований висновок, який невідкладно направляти до прокуратури вищого рівня.

11.5. За необхідності до перевірок залучати відповідних спеціалістів та вирішувати питання щодо участі представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських і правозахисних організацій.

12. Нагляд за додержанням законів при застосуванні до дітей заходів впливу за адміністративні правопорушення здійснювати шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, зокрема шляхом внесення письмових вказівок та оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення.

13. У випадках загибелі дітей, масових захворювань, інших грубих порушень прав і свобод дітей та інтересів держави, які набули суспільного резонансу, а також заподіяння неповнолітнім тілесних ушкоджень в установах для попереднього ув’язнення, місцях тримання затриманих, спеціальних установах для дітей та втечі з них невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня спеціальними повідомленнями. У кожному випадку встановлювати причини та умови, що призвели до вказаних фактів, вживати заходів прокурорського реагування.

14. Активно використовувати можливості засобів масової інформації для висвітлення діяльності органів прокуратури щодо захисту прав дітей. Не допускати публічного оприлюднення відомостей, що можуть указувати на особу дитини, яка вчинила правопорушення.

15. Критеріями оцінки ефективності роботи органів прокуратури визначити своєчасність і повноту вжитих заходів до усунення порушень законності, реальне поновлення прав і свобод дітей, відшкодування заподіяної шкоди, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків.

Наказ надіслати прокурорам обласного рівня, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам, ректору Національної академії прокуратури України та ознайомити з ним усіх прокурорсько-слідчих працівників.

Наказ Генерального прокурора України від 01.11.2012 № 16гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» вважати таким, що втратив чинність.