Тест Томаса-Кілмана на тип конфліктної поведінки

Окресліть літери, які ви проставили у вашому тесті.

 

№ п/п	Змагання	Співпраця	Компроміс	Уникання	Пристосування
1.				А	Б
		Б	А
3.	А				Б
4.			А		Б
5.		А		Б
6.	Б			А
7.			Б	А
8.	А	Б
9.	Б			А
10.	А		Б
11.		А			Б
12.			Б	А
13.	Б		А
14.	Б	А
15.				Б	А
16.	Б				А
17.	А			Б
18.			Б		А
19.		А		Б
20.		А	Б
21.		Б			А
22.	Б		А
23.		А		Б
24.			Б		А
25.	А				Б
26.		Б	А
27.				А	Б
28.	А	Б
29.			А	Б
30.		Б			А

 

Загальна кількість очок у кожній колонці:

 

 

Ваш розрахунок у тесті Томаса-Кілмана:

 

Високий 75 %	100 %	Змагання	Співпраця	Компроміс	Уникання	Пристосування
90 %
80 %
Середній 50 %	70 %
60 %
50 %
40 %
30 %
Низький 25 %	20 %
10 %
0 %

 

*Результати проставлені за даними тестування 339 менеджерів-практиків, що працюють на середніх та вищих щаблях приватних та урядових органів США.

 

Інтерпретація результатів Вашої перевірки за тестом Томаса-Кілмана щодо поведінки у конфліктних ситуаціях

П’ять видів поведінки у конфліктних ситуаціях.

Тест Томаса-Кілмана створений для оцінки поведінки осіб в конфліктних ситуаціях. Конфліктна ситуація – це така ситуація, коли дві особи мають інтереси, які, здається, не сумістити. В таких ситуаціях поведінка людей може бути проаналізована з точки зору двох вимірів: 1) наполегливості, тобто міри, з якою особа намагається задовольнити власні інтереси і 2) співробітництва, тобто міри, з якою особа намагається задовольнити інтереси інших людей. Ці два основні виміри поведінки можна використати, щоб описати п’ять специфічних методів уладнання конфліктів. Ці п’ять методів показані нижче:

 

КОНКУРЕНЦІЯ СПІВПРАЦЯ КОМПРОМІСНІСТЬ УНИКАННЯ ПОСТУПЛИВСТЬ

 

НЕСХИЛЬНІСТЬ ДО СХИЛЬНІСТЬ ДО

СПІВРОБІТНИЦТВА СПІВРОБІТНИЦТВА

СПІВРОБІТНИЦТВО

Конкурування є наполегливою і несхильною до співробітництва формою поведінки – особа переслідує власні інтереси за рахунок інтересів інших людей. Це тип поведінки, зорієнтований на силу, при якому особа використовує всі свої сильні сторони для досягнення мети: свої здібності переконувати, своє службове становище, економічні санкції. Конкурування може означати «захист своїх прав», захист своєї точки зору, яку особа вважає єдино правильною, або просто намагання одержати перемогу.

Поступливість є ненаполегливою і схильною до співробітництва формою поведінки – це протилежність конкуруванню. Коли особа поводиться поступливо, вона нехтує своїми власними інтересами, щоб задовольнити інтереси інших осіб; у такій поведінці є елемент самопожертвування. Поступливість може приймати форму безкорисної щедрості або благодійності, коли накази інших людей виконуються навіть супроти власної волі, або погоджування з точками зору інших людей.

Уникання є ненаполегливою і несхильною до співробітництва формою поведінки – особа не переслідує ні свої власні інтереси, ні інтереси інших людей, тобто вона не бере участі в конфлікті. Уникання може приймати форму дипломатичного самоусунення від питання, відкладання вирішення питання до кращих часів або просто небажання брати участь у загрозливій ситуації.

Співпраця є як наполегливою, так і схильною до співробітництва формою поведінки – це протилежність униканню. Співпраця включає в себе намір спільно працювати з іншою особою для віднайдення такого рішення, яке б найкращим чином задовольнило інтереси обох осіб. Воно має на меті розібратись в ситуації, щоб ідентифікувати головні інтереси двох осіб і віднайти альтернативне рішення, яке б задовольняло обидві сторони. Співпраця між двома особами може приймати форму вивчення розбіжностей, щоб подивитись на конфлікт очима протилежної особи, прийняти рішення, щоб розв’язати певну проблему, яка б в протилежному випадку спонукала їх до конкурування або конфронтації і намагання знайти творче вирішення міжособистісних проблем.

Компромісність є проміжною формою поведінки як з точки зору наполегливості, так і з точки зору співробітництва. Метою є віднайдення певного взаємо придатного рішення, яке б частково задовольняло обидві сторони. Воно знаходиться посередині між конкуруванням та поступливістю. Компромісність поступається більше, ніж конкурування, але менше, ніж поступливість. Подібним чином, така поведінка приділяє більше уваги конфлікту, ніж уникання, але не вникає в нього так глибоко, як співпраця. Таким чином, компромісність займає проміжне становище з усіх точок зору.

 

Інтерпретація результатів

Після отримання результатів будь-якого тесту люди перш за все хочуть дізнатися, якими мали бути правильні відповіді. У випадку тесту щодо поведінки в конфліктній ситуації не існує універсальних правильних відповідей. Всі п’ять типів поведінки можуть ути корисними в тій чи іншій ситуації: всі вони включають в себе набір корисних соціальних навичок. Наш здоровий глузд визнає, наприклад, що часто «дві голови краще за одну» (співпрацювання). Але він же радить «перемагати своїх ворогів шляхетністю» (поступливість), «йти назустріч одне одному» (компромісність), «від доброї долі не шукати дороги» (уникання), «хто сильний, той і правий» (конкурування). Ефективність тієї чи іншої форми поведінки в конфліктній ситуації залежить від конкретних вимог певної конфліктної ситуації, а також від вміння, з яким використовується поведінка.

Кожен з нас здатний використовувати всі п’ять типів поведінки; ні про кого не можна сказати, що він має один фіксований стиль поведінки при розв’язанні конфліктних ситуацій. Однак, кожен застосовує одні типи поведінки краще, чи то через свій темперамент, чи то з огляду на набутий досвід. Таким чином, тип поведінки, до якого вдається особа в конфліктній ситуації, є як результатом її особистої схильності, так і вимог конкретної ситуації, в яку потрапила особа. Тест Томаса-Кілмана якраз і розроблено для оцінки такого поєднання різних типів поведінки в конфліктній ситуації.

Щоб допомогти вам оцінити, наскільки добре ви застосовуєте всі п’ять типів поведінки в конфліктній ситуації, ми наводимо декілька підстав для використання кожного типу. Ваш результат – високий чи низький, буде вказувати на корисність того чи іншого способу у вашій ситуації. Однак, існує вірогідність, що ваші соціальні звички змушують вас вдатися до того чи іншого типу поведінки більше, ніж це потрібно. Для того, щоб ви це визначили, ми додали деякі діагностичні питання, які стосуються попереджуючих сигналів щодо надмірного чи недостатнього використання кожного з типів.

 

А. Конкурування застосовується:

1. Коли є необхідність у прийнятті термінових рішень, тобто в непередбачуваних ситуаціях.

2. У відповідальних питаннях, коли необхідно впровадити непопулярні заходи, наприклад, зменшення зарплати, впровадження заходів дисципліни.

3. В питаннях, що є життєво важливими для здобутку установи, органу, партії тощо, коли ви знаєте, що праві.

4. Щоб захистити себе від людей, які здобувають користь від не конкуруючої поведінки.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи оточують вас люди, які з усім погоджуються? (Якщо так, то можливо через те, що вони впевнились в тому, що не варто вам суперечити, або втратили надію в чомусь вас переконати. Це тримає вас осторонь від інформації).

2. Чи побоюються ваші підлеглі визнати перед вами свою необізнаність чи непевність? (В атмосфері конкуренції необхідно боротись за вплив і пропаганду, а це означає, що необхідно діяти більш впевнено, ніж відчуваєш себе насправді. Результатом цього є те, що у людей зменшується можливість цікавитися інформацією та точкою зору, а отже в них менше шансів вчитися).

Якщо ваш результат низький:

1. Чи часто ви відчуваєте себе безсилим вплинути на ситуацію? (Це може бути через те, що ви не відаєте про повноваження, якими ви дійсно наділені, не маєте навичок їх використання, або ідея їх використання вам не до вподоби).

2. Чи важко вам зайняти жорстку позицію, навіть коли ви бачите її необхідність? (Врахування почуттів і побоювань одних людей щодо застосування повноважень інколи змушує вас вагатись, що може призвести до відкладення прийняття рішень і збільшити страждання чи невдоволення інших).

 

Б. Співпрацювання застосовується:

1. З метою винайдення всеохоплюючого рішеня, коли обидві позиції є надто принциповими, щоб вдаватися до компромісу.

2. Коли вашою метою є бажання щось пізнати, наприклад, перевірити власні припущення, зрозуміти точку зору інших.

3. Для поєднання думок людей, що мають різні погляди на проблему.

4. Заручитися підтримкою шляхом включення інтересів інших людей в загальне рішення.

5. Для подолання образ, які заважають міжособистісним стосункам.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи втрачаєте ви час на обговорення питань, які, здається, на те не заслуговують? (Співпраця поглинає час і сили – чи не найбідніші ресурси організації. Тривіальні проблеми не вимагають обов’язково оптимальних рішень і не всі особисті розбіжності потрібно влаштовувати. Надмірне застосування співпраці та колективного прийняття рішень інколи пояснюється бажанням зменшити ризик, але робиться це шляхом розпилу відповідальності за прийняття рішення або зволікання з вживанням заходів).

2. Чи правда, що ваші вияви схильності до співпраці не викликають схильності до співпраці в інших? (Тактовність у виявленні схильності до співпраці може посилити бажання інших не помічати, або вони можуть скористатися з вашої відвертості і довіри. Здається, ви не помічаєте деяких ознак, що вказують на наявність в колективі розмежування, сильних емоцій, нетерпимості, конкурування, зіткнення інтересів).

Якщо ваш результат низький:

1. Чи важко вам вбачати в існуючих розбіжностях нагоди для спільних надбань – нагоди зрозуміти чи розв’язати проблеми? (Хоча конфлікт і приховує в собі багато погрозливих і непродуктивних аспектів, все ж беззастережний песимізм може стати вам на заваді побачити можливості для співпраці і, таким чином, позбавити вас взаємних надбань і задоволення, яке супроводжує успішну співпрацю).

2. Чи виявляють підлеглі незацікавленість у ваших рішеннях та планах? (Можливо, їх власні інтереси не були включені в ці рішення та плани).

 

В. Компромісність застосовується:

1. Коли цілі є порівняно важливими, але не варті зусиль чи потенційних можливостей більш наполегливих форм поведінки.

2. Коли дві сили, що протистоять одна одній і мають однакову владу, переслідують взаємовиключні цілі, як у випадку протистояння між керівництвом і робітниками.

3. Для досягнення тимчасового вирішення складних питань.

4. Для прийняття рішень за умов нестачі часу.

5. Як запасний варіант, коли співпраця або конкуренція не приносять успіху.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи правда, що ви так зосереджуєтесь на практичних аспектах в тактиці компромісу, що інколи випускаєте з поля зору більш важливі речі – принципи, цінності, довгострокові цілі, добробут організації?

2. Чи створює надмірне захоплення принципом «я тобі, ти мені» цинічну атмосферу азартної гри? (Така атмосфера може підірвати міжособистісну довіру і відволікати увагу від суті питань, що розглядаються).

Якщо ваш результат низький:

1. Чи відчуваєте ви себе занадто чутливим або вразливим, щоб ефективно справлятися з ситуаціями, де необхідно про щось домовлятися?

2. Чи важко вам поступатися своїми інтересами та йти на компроміс? (Без такого «запобіжного клапана» вам буде важко з гідністю вийти із взаємно деструктивної суперечки, боротьби за владу та ін.).

 

Г. Уникання застосовується:

1. Якщо питання тривіальне або навіть неважливе, або якщо тиснуть інші питання.

2. Якщо у вас немає шансів задовольнити власні бажання, наприклад, якщо влада не в ваших руках, коли ви зіткаєтесь з чимось таким, що лежить поза вашими можливостями щось змінити.

3. Коли потенційна ціна конфронтації перевищує можливі вигоди.

4. Для того, щоб дати людини заспокоїтися, щоб напруга знизилася до прийнятного рівня, та щоб самому взяти себе в руки.

5. Якщо інші розв’яжуть цей конфлікт ефективніше.

6. Якщо зібрати більше інформації важливіше, ніж розв’язати конфлікт одразу.

7. Якщо справа сама по собі є наслідком якогось іншого питання.

Якщо ваш результат високий:

1. Можливо, вам важко керувати людьми через те, що людям важко сприймати ваші вказівки.

2. Можливо, часто здається, що люди живуть «як на бомбі». (Часом надто велика кількість енергії витрачається на те, щоб уникати конфліктів замість того, щоб подивитися в обличчя реальності та вирішити проблеми).

3. Чи буває так, що ваші важливі рішення приймаються з мовчазної згоди інших?

Якщо ваш результат низький:

1. Чи не виникає у вас враження, що ви ображаєте почуття інших або викликаєте вороже ставлення з боку інших? (Можливо, вам треба бути обережнішим у формулюванні приписів та у підході до проблеми. Так, зокрема, існує мистецтво «уникнення гострих кутів»).

2. Можливо, ви часто маєте почуття паніки від кількості питань, що вимагають вирішення. (Вам варто приділяти більше уваги усвідомленню пріоритетів і доручати менш важливі питання іншим).

 

Пристосування застосовується:

1. Коли ви розумієте, що ви неправі, для того, щоб прозвучала краща пропозиція, щоб повчитися чомусь в інших, показати, що ви теж можете погоджуватися з іншими.

2. Коли справа важливіша для людини, ніж для вас, щоб задовольнити бажання інших, як демонстрація доброї волі для збереження стосунків.

3. З міркувань тактики.

4. Коли продовжувати змагання значило б тільки погіршувати ваш стан, коли ви потерпіли поразку.

5. Коли зберегти гармонію важливіше.

6. Щоб ваші підлеглі розвивали в собі уміння керівника, треба дозволити їм приймати рішення та нести за них повну відповідальність.

Якщо ваш результат високий:

1. Чи не складається у вас враження, що ваші ідеї та побажання не одержують належної уваги? (Залишати надто багато на розсуд інших зменшить вашу вагу в колективі, повагу до вас і т.д.).

2. Можливо, кульгає дисципліна? (Можливо, дисципліна сама по собі небагато варта, але існують правила та процедури, виконання яких є життєво важливим для вашої організації).

Якщо ваш результат низький:

1. Вам не важко будувати добрі стосунки з іншими? (Пристосуватися у питаннях, не дуже для вас важливих – жест доброї волі).

2. Чи не надто часто вас вважають впертим?

3. Вам не важно визнати свою неправоту?

4. Ви не визнаєте законність винятків із правил?

5. Ви знаєте, коли треба припинити суперечки?

 

 

Список рекомендованої літератури до курсу

 

Обов'язкова література

 

1. Азбукин В. Проблема разрешения конфликтных ситуаций / В. Азбукин // Международная жизнь. – 1999. – № 10.

2. Анцупов А. Введение в конфликтологию / А. Анцупов, А. Малишев. – К., 1996.

3. Анцупов А. Конфликтология в схемах и комментариях: Учебное пособие для вузов / А. Анцупов, С. Баклановский. – СПб.: ПИТЕР, 2005. – 288 с.

4. Анцупов А. Конфликтология: Ученик для вузов / А. Анцупов, А. Шипилов. – М.: ЮНИТИ, 1999.

5. Астоян А. Конфликтология: конспект лекций / А. Астоян. – М.: Приор-издат, 2007. – 65 с.

6. Ачкасова В. Конфликтология / В. Ачкасова. – СПб.: ИВЭСЭП Знание, 2005. – 77 с.

7. Бандурка А.Конфликтология / А. Бандурка. – М., 1997.

8. Барышников Д.Конфликты и мировая политика: учеб. Пособие / Д. Барышников – М.: АСТ, 2008.

9. Берлач А. Конфліктологія / А. Берлач. – К.: Ун-т «Україна», 2007. – 203 с.

10. Білорус О. Глобалізація та безпека розвитку / О. Білорус, Д. Лук'яненко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.

11. Богданович В. Конфликты и войны после распада СССР: [монография] / В. Богданович, А. Бортник, Ю. Егоров, А. Маначинский, В. Муха. – К., 2008.

12. Волков Б. Конфликтология: Учебное пособие для вузов / Б. Волков, Н. Волкова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Академический проект: Фонд «Мир», 2007. – 399 с.

13. Воронов І.Політична конфліктологія: діалектика соціальних суперечностей і суспільної злагоди. – К.: Генеза, 2005.

14. Гелей С. Основи політології / С. Гелей, С. Рутар. – К.: Знання, 1999.

15. Глобализация: взгляд с периферии // Хроника экономики и политики. – 2002. – № 4-5.

16. Глотова С.Международный тероризм как международное преступление / С. Глотова // Вестник МГУ. – Серия 11.Право. – 2005. – № 6. – С. 49-60.

17. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы / Р. Дарендорф. – М., 1990.

18. Дмитриев А. Конфликтология: Учебное пособие / А. Дмитриев. – М.: Гардарики, 2003.

19. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм. – М., 1991.

20. Єзеров А.Конституційний конфлікт як феномен та процес в Україні: монографія / А. Єзеров / Одеська національна юридична академія. – О.: Юридична література, 2008.

21. Жук Н. Деякі питання взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні / Н. Жук // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць / Гол. ред. Ю. П. Битяк. – Харків: Право, 2006. – № 11. – С. 238-240.

22. Зайцев А. Социальный конфликт / А. Зайцев. – Калужский институт социологии и консультирования. – 2-е изд. – М.: Академия, 2001.

23. Здравомыслов А. Социология конфликта / А. Здравомыслов. – М., 1995.

24. Зеркина Д. Политический конфликт и оппозиция / Д. Зеркина // Социально-политический журнал. – 1998. – № 5.

25. Зорин В. Требуются конфликтологи. Переговоры – признак не слабости, а мудрости / В. Зорин // Независимая газета. – 1999. – 27 апреля. – С. 8.

26. История политических учений / Под ред. Н. Мартышина. – М.: Юрист, 1996.

27. История политических учений / Под. ред. В. Нерсесянца. – М.: Норма-ИНФРА, 2000.

28. Капто А. К вопросу о ликвидации причин войн и вооруженных конфликтов / А. Капто // Социально-гуманитарные знания. – 2001. – № 2. – С. 245-261.

29. Кіссе А.Етнічний конфлікт: теорія і практика управління: Політологічний аналіз / А. Кіссе. – К.: Логос, 2006.

30. Кіянка І.Політична конфліктологія: Навч. посібник / І. Кіянка / Львівський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. – Л.: Новий Світ-2000, 2008.

31. Коваленко Б. Политическая конфликтология. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. Серия «Серебряная сова» / Б. Коваленко, А. Пирогов, О. Рыжов. – М.: Ижица, 2002.

32. Козер Л. Функции социального конфликта / Л. Козер. – М., 2000.

33. Козырев Г.Политическая конфликтология: учеб. пособие для студ., обучающихся по направлениям подгот. ВПО 030200 «Политология». – М.: ФОРУМ, 2008.

34. Конфликт между кризисом государства и рыночной стабильностью // МЭ и МО. – 2002. – № 5. – С. 66-71.

35. Конфликтология: Учебное пособие для вузов по специальности философия, социальная работа, психология, юриспруденция. – 4-е изд., стер. – СПб.: Лань, 2001. – 442 с.

36. Конфликтология: Ученик для вузов / Под ред. В. Ратникова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 511 с.

37. Крушельницька О. Стратегії та методи управління конфліктами [Електронний ресурс] / О. Крушельницька. – Режим доступу: http://library.if.ua/book/45/3120.html.

38. Кунгина И. Мировой терорризм и международные структуры обеспечения безопасности / Н. Кунгина // МЭ и МО. – 2005. – № 1. – С. 25-33.

39. Лебедева М. Переговорный процесс [Электронный ресурс] / М. Лебедева. – Режим доступа: http://society.polbu.ru/lebedeva_settlement/ch17_i.html.

40. Лебедева М. Политическое урегулирование конфликтов: Учебное пособие. – М.: Аспект-Пресс, 1999.

41. Леонов Н. Конфликты и конфликтное поведение: Методы изучения / Леонов Н. – СПб и др.: ПИТЕР, 2003. – 238 с.

42. Литвиненко О. Політична криза викрила колосальну недосконалість нашої політичної системи [Електронний ресурс] / О. Литвиненко. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=494.

43. Мацієвський Ю. Теоретичні аспекти вивчення феномену кризи у політичних дослідженнях [Електронний ресурс] / Ю. Мацієвський. – Режим доступу: http://naub.org.ua/?p=446.

44. Меткин М. Теоретические и практические аспекты разрешения конфликтов [Электронный ресурс] / М. Меткин. – Режим доступа: http://dvo.sut.ru/libr/soirl/i119metk/index.htm.

45. Нагаєв В. Конфліктологія: курс лекцій: Навч. посібник для ВНЗ / Харк. аграрн. ун-т ім. В. В. Докучаєва / В. Нагаєв – К.: Центр навч. літ-ри, 2004. – 1999.

46. Никитин А. Международные конфликты и их урегулирование / А. Никитин // МЭ и МО. – 2006. – № 2. – С. 3-17.

47. Нэх В. Политический конфликт, технология инициирования, регулирования, разрешения / В. Нэх // Вестник МГУ. Серия 12. Политические науки. – 1995. – № 5.

48. Орлянський В. Конфліктологія: Навч. посібник для ВНЗ / Запорізький нац. техн. ун-т / В. Орлянський. – К.: Центр навч. літ-ри, 2007.

49. Основи політичної науки: Курс лекцій / Б. Кухта, Г. Ткаченко, Л. Старенька та ін.; за ред. Б. Кухти. – Львів: Кальварія, 1999.

50. Панарин А. Политология / А. Панарин. – М., 2000.

51. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О. Бабкіної, В. Горбатенка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

52. Пригожин А. Особенности четвертой мировой войны / А. Пригожин // Вестник МГУ. – Серия 18. Социология и политология. – 2004. – № 3. – С. 54-63.

53. Прощай О. Типологія конфліктів: конструктивні й деструктивні функції конфліктів [Електронний ресурс] / О. Прощай. – Режим доступу: http://www.nspp.gov.ua/?s=38&id=2944.

54. Пугачев В. Введение в политологию / В. Пугачев, А. Соловьев. – М., 1996.

55. Русинка І. Конфліктологія. Психотехнології запобігання і управління конфліктами / І. Русинка. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 334 с.

56. Скібіцька Л. Конфліктологія / Л. Скібіцька. – К.: Центр навч. літ-ри, 2007. – 383 с.

57. Социальная конфликтология: Учебное пособие для студентов высш. уч. заведений / Н. Дедов, А. Морозов, Е. Сорокина, Т. Суслова / Под ред. А. Морозова. – М.: Издательский центр «Академия», 2002.

58. Фишер Р. Путь к согласию или Переговоры без поражения [Электронный ресурс] / Р. Фишер, У. Юри. – Режим доступа: http://www.koob.ru/fisher_roger/way_to_agreement.

59. Юрій М. Політологія: Підручник / М. Юрій. – К.: Дакор, 2006.

Додаткова література

1. Агаджанян А. Буддизм и политические конфликты в Юго-Восточной Азии [Электронный ресурс] / А. Агаджанян. – Режим доступа: http://www.carnegie.ru/ru/pubs/books/volume/10800RelConflict_Buddizm.pdf.

2. Аклаев А. Этнополитическая конфликтология: Анализ и менеджмент: Учеб. пособие / А. Аклаев. – М.: ДЕЛО, 2005.

3. Арон Р. Мир и война между народами / Р. Арон. – М., 2000.

4. Бардін О. Насильство, війна, тероризм як способи розв’язання конфліктної ситуації: політологічний аналіз сутності понять / О. Бардін // Людина і політика. – 2003. – № 5.

5. Бахтєєв Б. Якби терактів не було, їх варто було б вигадати / Б. Бахтєєв // Сучасність. – 2007. – № 3.

6. Бистрицький Є. Конфлікт культур і філософія толерантності [Електронний ресурс] / Є. Бистрицький. – Режим доступу: http://www.bystrytsky.org/ideacult.htm.

7. Бойня длинною в век // За рубежом. – 1999. – 23-29 декабря.

8. Боршиполец К. Методы, методики и продукты анализа международных отношений / К. Боршиполец // Международные отношения: социологические подходы. – М., 1998.

9. Бомешко С. Понятие войны в западном общественном сознании как фактор современных международных отношений / С. Бомешко // Вестник МГУ. – Серия 18. – Социология и политология. – 2006. – № 4. – С. 86-97.

10. Васильєв А. Основные проблемы государственного управления политическими конфликтами в регионах России / А. Васильев // Вестник Башкирского университета. – 2000. – № 1. – С. 77-81.

11. Верезгова И. Современный терроризм как международный фактор / И. Верезгова // Вестник МГУ. – Серия 12. Политические науки. – 2007. – № 6. – С. 32-40.

12. Верезгова И. Терроризм как многогранное общественное явление / И. Верезгова // Вестник МГУ. – Серия 12. Политические науки. – 2006. – № 5. – С. 89-91.

13. Видрін Д. Ми добре уміємо робити дві речі: красти та воювати [Електронний ресурс] / Д. Видрін. – Режим доступу: http://www.vydrin.com/express/2/.

14. Володин А. Глобализация: истоки, тенденции и перспективы / А. Володин // Полис. – 1999. – № 5.

15. Гармашов І. Актуальні питання класифікації сучасного тероризму / І. Гармашов // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6. – С. 146-155.

16. Геополитика и мировые войны ХХ века // США. Канада. – 1999. – № 11.

17. Гоптарева И. О возможных механизмах разрешения конфликта / И. Гоптарева // Полис. – 1998. – № 6. – С. 132-142.

18. Грубов В. Більше демократії – більше зброї? / В. Грубов // Політика і час. – 2006. – № 1.

19. Гуцало М. Сучасний міжнародний тероризм як системне явище: тенденції, фактори, шляхи протидії / М. Гуцало // Гілея. – 2005. – № 3. – С. 179-189.

20. Демидов А. Понимание в политике / А. Демидов // Полис. – 1999. – № 3.

21. Дідоренко Е. По кому подзвін? Тероризм в Україні: ефемерна загроза чи… готуй сани влітку? / Е Дідоренко // Віче. – 2004. – № 11. – С. 52-56.

22. Добкін М. Реформування місцевого самоврядування й удосконалення діяльності виконавчих органів місцевих рад як невідкладне завдання / М. Добкін // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 130–139 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09dmmjnz.pdf.

23. Ефимов Н. Глобализация: военный аспект / Н. Ефимов // Свободная мысль. – 2004. – № 7.

24. Задорожний Г. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства / Г. Задорожний. – Х., 2000.

25. Зайфет К. Примирение Европы и ислама в Евразии / К. Зайфет // Восток. – 2004.

26. Захарченко А.Арабсько-ізраїльський конфлікт: проблеми врегулювання на сучасному етапі: зб. ст. / А. Захарченко / Національний ін-т стратегічних досліджень. Регіональний філіал у м. Одесі. – О.: Фенікс, 2009.

27. Здравомыслов А. Межнациональные конфликты в постсоветском пространстве / А. Здравомыслов. – М., 1999.

28. Искадрян А. Неподдающиеся: о проблемах урегулирования армяно-азербайджанского конфликта / А. Искадрян // Новое время. – 2001. – № 5.

29. Калядин А. Глобальная инициатива по борьбе против актов ядерного терроризма: принципы, практика, проблемы / А. Калядин // МЭ и МО. – 2008. – № 1. – С. 3-15.

30. Кампо В. Для громадського діалогу між радикальною політичною опозицією і партією влади потрібен «Круглий стіл» [Електронний ресурс] / В. Кампо. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/60256/.

31. Киридон А. Російсько-грузинський конфлікт серпня 2008 року: історико-політичний аналіз / А. Киридон, С. Троян. – К.: РІС КСУ, 2009.

32. Китай и США в конфликте // Эхо планеты. – 2001. – № 16.

33. Клементьев Д. К теории социального управления дезинтеграционными процессами / Д. Клементьев // Вестник МГУ. – Серия 18. Социология и политология. – 1995. – № 4.

34. Климченко В. Аверс і реверс суспільно-небезпечного явища / А. Климченко // Надзвичайна ситуація. – 2005. – № 8. – С. 32-35.

35. Козырев Г. Конфликтология. Социальный конфликт в общественной жизни / Г. Козырев // Социально-гуманитарные знания. – 1999. – № 1. – С. 103-122.

36. Конфликт и социальный порядок / Санкт-Петербургский гос. ун-т / Под ред. В. Виноградова, Ю. Пахомова. – Спб.: Изд-во С.- Петерб. ун-та, 2002.

37. Конфликтология: Хрестоматия: Учебное пособие / РАО, Моск. психол.- соц. ин-т; сост. Н. Леонов. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: МПСИ; Воронеж: НПО «МОДЭК», 2005. – 367 с.

38. Конышев Н. Война как средство политики / Н. Конышев // Общественные науки и современность. – 2004. – № 5.

39. Корнієвський О. У світ, де не спалахують конфлікти / О. Корнієвський // Політика і час. – 2005. – № 1.

40. Косик В. Дорожня карта виходу України з кризи [Електронний ресурс] / В. Косик. – Режим доступу: http://zhurnal.lib.ru/k/kosik_wasilx/karta.shtml.

41. Косолапов Н. Конфликты постсоветского пространтства: проблемы дефиниции и типологии / Н. Косолапов // МЭ и МО. – 2000. – № 5.

42. Котигоренко В. Причинність внутрішніх конфліктів: вплив глобалізації / В. Котигоренко // Політична думка. – 2002. – № 1.

43. Коуклі Дж. Сучасні моделі бікамералізму [Електронний ресурс] / Дж. Коуклі. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/March08/07.htm.

44. Крам Т. Управление энергией конфликта / Т. Крам. – М., 2000.

45. Кременюк В.Об исследовании международных конфликтов / В. Кременюк // США-Канада: экономика, политика, культура. – 2001. – № 2. – С. 45-59.

46. Кривицька О. Толерантність чи конфронтація: вектори етноконфліктного потенціалу України / О. Кривицька // Людина і політика. – 2001. – № 6.

47. Кукарцев О. Регіональні конфлікти в сучасній Україні (інституціональний аспект) [Електронний ресурс] / О. Кукарцев. – Режим доступу: http://postua.info/kukarcev.htm.

48. Курбатов В.Конфликтология: Учебное пособие для гуманит. вузов / В. Курбатов. – Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 445 с.

49. Лебедева М. Межэтнический конфликт на рубеже двух веков / М. Лебедева // МЭ и МО. – 2000. – № 5.

50. Лебон Г. Психология масс / Г. Лебон. – Самара: Изд. Дом «Бахрах», 2000. – 132 с.

51. Луков В. Новые особенности ядерного терроризма / В. Луков // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 12-23.

52. Макаренко В. Политический дискурс / В. Макаренко // Вестник Московского университета. – Серия 18. Социология и политология. – 2005. – № 2.

53. Манойло А. Мирное разрешение международных конфликтов: национальные концепции, модели, технологии / А. Манойло // Власть. – 2008. – № 8. – С.79-84.

54. Мартиненко І. Нормативне закріплення та форми прояву принципу розподілу влади в Україні [Електронний ресурс] / І. Мартиненко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vzjui/2009_2/2009_2_2.pdf.

55. Межуев Б. Конфликт внешнеполитических идеологий [Электронный ресурс] / Б. Межуев. – Режим доступа: http://www.archipelag.ru/authors/mezhuev/?library=1806&version =forprint.

56. Микольченко В. Феномен опозиції: визначення теоретичної системної моделі [Електронний ресурс] / В. Микольченко. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11._NPRT_2007/Politologia/22092.doc.htm.

57. Мировой ядерный клуб // Власть денег. – 2007. – № 7.- С. 14-15.

58. Микрюков В. Терроризм как социальное явление / В. Микрюков // ОБЖ. – 2008. – № 5. – С. 16-19.

59. Михальська Н. Політична криза як війна політтехнологій? [Електронний ресурс] / Н. Михальська. – Режим доступу: http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=15087.

60. Муштук О. Конфликтология: Учебное пособие / О. Муштук, А. Деев, О. Котрова; под ред. О. Муштука. – М.: Маркет ДС, 2007. – 154 с.

61. Мюнклер Х. Терроризм сегодня: война становится ассимтеричной / Х. Мюнклер // Иностр. лит-ра. – 2004. – № 9. – с. 218-244.

62. На шляху до суспільної згоди. – К., 2001.

63. Новицький В. Інформаційний тиск як третя хвиля колоніалізму / В. Новицький // Стратегія розвитку України. – 2004. – № 1-2.

64. Ожиганов Э. Профиль терроризма: природа, цели и мотивация / Э. Ожиганов // Социс. – 2006. – № 2. – С. 52-57.

65. Озеров О. Post-Arafat Ближний Восток / О. Озеров // Международная жизнь. – 2004. – № 11-12. – С. 148-163.

66. Озірна А. Особливості міжнародних конфліктів в умовах глобалізації / А. Озірна // Студентські студії. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили. – 2007. – Вип. 2 (10). – С. 44-45.

67. Основы межнационального согласия и дружбы // Диалог. – 2000. – № 5.

68. Павловський М. Конфлікти та консенсус / М. Павловський // Нова політика. – 1999. – № 1. – С. 6-9.

69. Панарин А. Агенты глобализма / А. Панарин. – М., 2000.

70. Парето В. О применении социологических теорий / В. Парето // Социс. – 1995. – № 10.

71. Пархоменко Т. Сепаратизм і справедливість / Т. Пархоменко // Політика і час. – 2005. – № 6.

72. Петровский В. Возможен ли гуманистический подход к глобализму / В. Петровский // Международная жизнь. – 2001. – № 9.

73. Платон. Політика / Платон. – М., 1994.

74. Побочий І. Влада та опозиція як суб’єкти політичної боротьби в процесі державотворення в Україні [Електронний ресурс] / І. Побочий. – Режим доступу: http://bibl.kma.mk.ua/pdf/pidruchnuku/23/33.pdf.

75. Политическая глобалистика / Под ред. И. Василенко. – М.: Логос, 2003. – 358 с.

76. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги / К. Поппер. – К., 1994.

77. Пресняков І. У пошуках виходу з політичної кризи: як знайти демократичну країну [Електронний ресурс] / І. Пресняков. – Режим доступу: http://www.icps.com.ua/comment/2007.html.

78. Пузырев Д. Тероризм в современных международных отношениях / Д. Пузырев // МЭ и МО. – 2008. – № 8. – С. 63-68.

79. Райт К. Некоторые размышления о войне и мире / К. Райт // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 1.

80. Римаренко Ю. Конфликтология межэтнических отношений / Ю. Римаренко // Социально-гуманитарные знания. - 1999. – № 5.

81. Росенко М. Політичні конфлікти в Україні [Електронний ресурс] / М. Росенко. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1596/.

82. Російсько-грузинський конфлікт: причини та наслідки для європейської безпеки: матеріали експерт. дискусії / Національний ін-т стратегічних досліджень / О. Снігир (відп. ред.). – К.: НІСД, 2008.

83. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре / Ж.-Ж. Руссо. – М., 1998.

84. Сатановский Е. Международный терроризм / Е. Сатановский // Международная жизнь.- 2005. – № 11. – С. 54-69.

85. Салленсберг М. Крупные вооруженные конфликты / М. Салленсберг // МЭ и МО. – 1996. – № 1.

86. Самойленко В. Типологія корпоративних конфліктів [Електронний ресурс] / В. Самойленко. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/366/.

87. Самоукина Н. Конфликты и способы их урегулирования / Н. Самоукина // Деньги и кредит. – 2000. – № 8.

88. Сергеев В. Демократия как переговорный процесс [Электронный ресурс] / В. Сергеев. – Режим доступа: http://www.democracy.ru/curious/democracy/book_sergeev/.

89. Сергеев С. Политическая оппозиция: опыт осмысления понятий / С. Сергеев // Социально-гуманитарные знания. – 2004. – № 3.

90. Семененко М. Політика ненасильства: концептуальний аспект / М. Семененко // Нова політика. – 2000. – № 3.

91. Симоненко П. Кто и зачем «размораживает» конфликты? / П. Симоненко. – К.: Друкарня «Бізнесполіграф», 2008.

92. Сірий С. Сутність понять «локальна війна» і «воєнний конфлікт» та їх типологія / С. Сірий // Політичний менеджмент. – 2006. – № 4. – С. 124-133.

93. Силантьев Р. Религиозный фактор во внешнеполитических конфликтах на Кавказе [Электронный ресурс] / Р. Силантьев. – Режим доступа: http://www.carnegie.ru/ru/pubs/books/volume/10806RelandConflict_Silantyev.pdf.

94. Созінова О. Визначальні фактори зовнішньополітичної діяльності України [Електронний ресурс] / О. Созінова. – Режим доступу: http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v5/v5pp190-192.pdf.

95. Социально-психологическая хрестоматия. – М., 2000.

96. Телешун С. Сучасний тероризм – українські реалії: окремі політико-правові зауваження / С. Телешун // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1. – С. 163-169.

97. Тихонравов Ю. Геополитика. – М., 2000.

98. Толстов С. Конфліктність в сучасній системі міжнародних відносин / С. Толстов, В. Чумак // Нова політика. – 1999. – № 5. – С. 32-35.

99. Трояновская М. Формирование концепции национального интереса во внешней политике США [Электронный ресурс] / М. Трояновская. – Режим доступа: http://www.hist.msu.ru/Departments/ModernEuUS/INTREL/PROGRAMS/13Interest.htlm.

100. Уолцер М. О терпимости / М. Уолцер. – М., 2000.

101. Урегулирование региональных и внутригосударственных конфликтов: инициатива Канады // США. Канада. Экономика, политика, культура. – 1999. – № 2.

102. Философия. Справочник студента. – М.: АСТ: Слово, 2000.

103. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого Я / З. Фрейд. Тотем и табу. – М.: Олимп, 1997. – С. 279-348.

104. Фролов М. Политическая стратификация / М. Фролов. – М., 1995.

105. Фромм Э. Бегство от свободы / Э. Фромм. – М., 1990.

106. Фурман Л. Аналіз та управління конфліктами в організаціях [Електронний ресурс] / Л. Фурман. – Режим доступу: http://www.library.tane.edu.ua/images/nauk_vydannya/ OxrIld.pdf.

107. Хайруллин Р. Как вести переговоры, или Переговорный процесс [Электронный ресурс] / Р. Хайруллин. – Режим доступа: http://www.nicemanager.com/process/74-peregovornyjj-process-ili-kak-vesti.html.

108. Чижова О. Конфлікт як прояв прагматизму в сучасному світі / О. Чижова // Політичний менеджмент. – № 1 – 2006. – C.118-127.

109. Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение цивилизаций. – М., 1999.

110. Этнические и региональные конфликты в Евразии. В 3-х книгах / Общ. ред. А. Малашенко. – М., 1997.

111. Юнг К. Очерки о современных событиях / К. Юнг. Божественный ребенок. – М.: Олимп, 1997. – С. 60-177.

112. Юсип’юк І. Зелена книга як панацея від конституційної кризи [Електронний ресурс] / І. Юсип’юк. – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=149.

113. Якименко Ю. Влада і опозиція: від інерції протистояння – до логіки здорового глузду [Електронний ресурс] / Ю. Якименко. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=232.

114. Якименко Ю. Існує небезпека зниження рівня дієздатності влади [Електронний ресурс] / Ю. Якименко. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua/dialog.php?id=28&op_id=756.

Теми рефератів

 

1. Предмет, категорії та методи політичної конфліктології.

2. Основні етапи еволюції теорії соціально-політичного конфлікту.

3. Політичні конфлікти в Україні: причини їх виникнення та способи розв’язання.

4. Політико-правове виховання молоді України як засіб запобігання політичним конфліктам.

5. Погляди Г. Спенсера на природу конфлікту та його соціальне призначення.

6. Р. Дарендорф та К. Маркс про класові стосунки як різновид політичного конфлікту.

7. Конфліктна поведінка в аспекті символічного інтеракціонізму К. Боулдінга.

8. Біологічні, натуралістичні концепції конфлікту (Спенсер, Гумплович, Ратценховер).

9. Фрейдистські та неофрейдистські теорії про психологічну природу конфлікту.

10. Функціональна методологія дослідження конфлікту.

11. Теорія між цивілізаційних конфліктів С. Хангтінгтона та Ф. Фуку ями.

12. Проблема особистісного конфлікту у філософських, етичних, соціологічних, психологічних теоріях.

13. Конфлікт в колективі та його особливості.

14. Інституціональні види конфліктів.

15. Функції політичного конфлікту.

16. Політичний конфлікт та його різновиди.

17. Політична дискусія як різновид конфлікту.

18. Етнос та конфлікт.

19. Економічні конфлікти та їх специфіка.

20. Культурні протиріччя як основа соціальних конфліктів.

21. Прогнозування конфліктних тенденцій в розвитку української державності.

22. Між груповий політичний конфлікт як модель соцієтального конфлікту.

23. Рольовий політичний конфлікт та його особливості.

24. Конфлікти в умовах становлення національної державності.

25. Міжетнічні конфлікти.

26. Школи та напрями сучасної конфліктології.

27. Соціометрична методика, експеримент, опитування як методи дослідження конфліктних ситуацій.

28. Активні методи надбання навику вирішення конфлікту (рольові тренінги, ділова гра, вправи).

29. Феномен політичного тероризму.

30. Збройні конфлікти ХХІ століття.

31. Війна к специфічна форма розвитку політичного конфлікту.

32. Глобалізм та антиглобалізм.

33. Міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти.

34. Зовнішньополітичні конфлікти та їх особливості.

35. Близькосхідний конфлікт: історія та перспективи вирішення.

36. Конфлікти в сучасному українському парламенті.

37. Україна в сучасних міжнародних конфліктах.

38. Соціальна напруженість як джерело політичних конфліктів.

39. Конфліктність, конфліктний потенціал в політичній культурі України.

40. Релігійний фактор в політичному конфлікті.

41. Попередження політичних конфліктів.

42. Приховані (потенційні) конфлікти в українському суспільстві.

43. Міжетнічні конфлікти на пострадянському просторі.

44. Політичний фактор в релігійних конфліктах сучасної України.

45. Стадії розвитку політичного конфлікту.

46. Консенсус – головна мета вирішення політичних конфліктів.

47. Переговори – найрезультативніший метод урегулювання конфлікту.

48. Конфліктність в сучасній системі міжнародних відносин.

49. Роль ООН у вирішенні конфліктів у ХХІ столітті.

50. Урядова криза як вид внутрішнього державного конфлікту.

51. Тероризм ХХІ століття.

52. Антиглобалізм ХХІ століття.

 

 

Графік самостійної роботи з навчальної дисципліни «Політична конфліктологія»

 

 

Години сам. роботи

Види сам. роботи

Тижні

контроль

Підготовка до семінарських занять

52 години

Підготовка до колоквіуму

І С П И Т

Підготовка самостійної роботи

Підготовка до іспиту

 

 

Питання до іспиту з дисципліни «Політична конфліктологія»

 

1. Предмет, категорії та методи політичної конфліктології

2. Місце політичної конфліктології в системі гуманітарних наук.

3. Природа конфліктології (теорія конфлікту), рівні та підходи.

4. Типологізація і розмаїття західних і пострадянських моделей теорії конфлікту.

5. Основні етапи еволюції соціально-політичних конфліктів.

6. Причини конфліктів і шляхи їх подоланнґ у давньокитайських філософів і політиків (Конфуцій, Мао Цзи, Сунь Цзи та ін.).

7. Концепція «священної війни» в А. Августина та Ф. Аквінського.

8. Розуміння конфліктів представниками англійської демократичної та французької просвітницької думки XVIII ст. (Д. Прістлі, Ш.-Л. Монтеск’є, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо та ін.).

9. І. Кант та Г. Гегель про причини виникнення конфліктів та їх функції.

10. Л. Гумплович, Г. Зіммель – представники соціально-політичної конфліктології початку ХХ ст. – про значення конфлікту для суспільства.

11. Природа соціального конфлікту у працях Т. Мальтуса, Ч. Дарвіна, У. Саммнера.

12. Методи ПРІЗН (послідовні і реципрокні ініціативи в зниженні напруги), ІПР (інтегративне прийняття рішень) та інші прийоми міжконфліктної взаємодії.

13. Марксизм про природу соціально-політичного конфлікту.

14. Політична соціологія В. Парето, Г. Моски про значення конфліктів у суспільному житті.

15. Розвиток конфліктології в межах психологічного мислення З. Фрейда, К. Юнга, Е. Фромма.

16. Методологічні парадигми (підходи) у сучасній конфліктології

17. Структурний підхід – найбільш розповсюджена парадигма у соціології конфлікту.

18. Функціональний підхід дослідження соціології конфлікту.

19. Поведінковий (біхевіористичний) підхід в дослідженні конфліктів.

20. Резолюціоністський підхід у вирішенні суперечностей соціально-політичних конфліктів.

21. Складові елементи політичного конфлікту (суб’єкт, об’єкт, предмет).

22. Загальна типологія політичних конфліктів.

23. Функціоналізм і діалектика соціальних суперечностей у Л. Козера, Р. Дарендорфа, К. Боулдінга.

24. Типологія та особливості міжнаціональних та міжконфесійних конфліктів.

25. Особливості врегулювання та завершення політичного конфлікту.

26. Антиглобалізм як сучасний транснаціональний конфлікт.

27. Тероризм – загроза стабільності у світі в ХХІ ст.

28. Миротворчі міжнародні та регіональні організації.

29. Рівні і засоби консенсусу як методи досягання згоди а процесі подолання конфлікту.

30. Концепція стримування міжнародних конфліктів (2 етапи).

31. Методи запобігання конфліктів в країнах ліберальної демократії.

32. Запобігання і прогнозування конфліктів в сучасних умовах (на прикладі України).

33. Компроміс між вищими гілками влади в Україні як засіб подолання політичного конфлікту.

34. Переговорний процес – одна з головних форм примирення конфліктуючих сторін.

35. Методи урегулювання політичних конфліктів в процесі управління ними.

36. Поняття суб’єкта та об’єкта управління політичним конфліктом.

37. Роль «третьої сторони» у розв’язання політичної кризи.

38. Типи стратегій управління політичним конфліктом.

39. Попереджування, стримування та управління локальним конфліктом за Л. Блумфілдом, А. Лейсом, К. Холбрадом.

40. «Відкрита» стадія розвитку конфлікту.

41. «Латентна» стадія об’єктивного протиріччя.

42. Динаміка розвитку політичних конфліктів.

43. Моделі кризового розвитку політичних конфліктів.

44. Основні форми застосування збройного насильства.

45. Класифікація зовнішньополітичних конфліктів.

46. Проблеми співвідношення цілей, методів і засобів у політичній конфліктології.

47. Складові елементи внутрішньополітичних та міжнародних конфліктів.

48. Особливості світоглядних конфліктів (навести приклади).

49. Складові елементи внутрішньополітичних конфліктів.

50. Державно-правові (горизонтальні) конфлікти.

51. Статусно-рольові (вертикальні) конфлікти.

52. Конфлікти політичних культур.

53. Внутрішньополітичні конфлікти типу «політична криза».

54. Конфлікти типу «мирного співіснування» в період біполярної системи.

55. Конфлікти типу «міжнародна криза».

56. Конфлікти типу «балансування на межі війни».

57. Особливості зовнішньополітичних локальних, регіональних конфліктів.

58. Глобальні конфлікти ХХ ст. та небезпека їх виникнення у ХХІ ст.

 

 

МОДУЛЬ І

Тестові завдання до тем:

«Поняття та теоретичні засади політичної конфліктології. Теорія соціальної конфліктології. Сучасні теорії соціально-політичної конфліктології. Типологія соціальних конфліктів. Зміст та динаміка політичного конфлікту. Внутрішньополітичні державно-правові (горизонтальні) конфлікти. Внутрішньополітичні статусно-рольові (вертикальні) конфлікти»

1. Предметом політичної конфліктології як науки є:

а) конфлікт як політичне явище;

б) закони та категорії, які характеризують конфлікт як політичне явище;

в) методи дослідження політичних конфліктів;

г) причини виникнення політичних конфліктів.

 

2. Структура політичної конфліктології як науки об’єднує такі рівні:

а) емпіричний та ідеологічний;

б) ідеологічний та теоретичний;

в) емпіричний, теоретичний та ідеологічний;

г) теоретичний та емпіричний.

 

3. Теоретичний рівень політичної конфліктології містить:

а) загальні закони конфліктної поведінки (взаємодії);

б) методи діагностики політичних конфліктів та політичні технології, спрямовані на їх розв’язання;

в) правильні варіанти а) і б);

г) правильна відповідь відсутня.

 

4. Конфлікт – це:

а) зіткнення двох чи більше різнонаправлених сил з метою реалізації власних інтересів в умовах протидії;

б) боротьба за владу;

в) стан війни між суб’єктами політики;

г) відносини між людьми з приводу виникнення, розвитку, функціонування, модернізації та трансформації державно-політичної влади.

 

5. Під революцією слід розуміти:

а) дії або стан збройного відкритого опору владі або уряду, що управляє країною або її частиною;

б) форму насильницької або ненасильницької зміни влади, в результаті якої управління переходить до рук нових політичних сил;

в) швидку фундаментальні соціально-економічні та політичні зміни, що здійснюються переважно насильницьким шляхом;

г) суспільний процес, що спрямований на реставрацію та збереження попереднього стану.

 

6. Визначте правильне твердження:

а) компроміс – це загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів та яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін;

б) об’єктом політичної конфліктології виступають закономірності та закони політичних конфліктів;

в) методи політичної конфліктології поділяються на теоретичні та емпіричні;

г) правильна відповідь відсутня.

7. Полемологія – це:

а) теорія, що передбачає вирішення конфліктів за допомогою складних нелінійних структур;

б) мистецтво ведення переговорів;

в) міждисциплінарний напрямок досліджень, що розвинувся у Франції та вивчає причини виникнення конфліктів і воєн й умови збереження миру;

г) мистецтво ведення війни.

 

8. Л. Козер є представником:

а) біхевіористичного підходу;

б) структурно-функціонального підходу;

в) резолюціоністського підходу;

г) системного підходу.

 

9. Сутність структурно-функціонального підходу в конфліктології полягає у:

а) поясненні конфліктів соціально-психологічними причинами, що відображаються формулою «стимул-реакція»;

б) встановленні основних елементів конфліктної взаємодії, визначенні ролі кожного із них у процесі перебігу конфлікту;

в) розгляді інформації як ключового чинника у вивченні та розвитку конфліктів;

г) правильна відповідь відсутня.

 

10. Ідеографічний підхід у конфліктологічних дослідженнях орієнтований на:

а) вивчення специфічних рис та закономірностей, властивих лише даній конкретній конфліктній ситуації;

б) відкриття загальних законів, справедливих для будь-якої конфліктної ситуації;

в) дослідження конфлікту ідеологій;

г) моделювання конфліктних ситуацій.

 

11. Головна праця китайського мислителя Сунь-Цзи, присвячена дослідженню конфліктів, отримала назву:

а) «Мистецтво війни»;

б) «Лунь-Юй»;

в) «Про суспільний договір»;

г) «Держава».

 

12. Автором принципу: «Іти вперед туди, де не чекають; атакувати там, де не підготувалися» є:

а) Конфуцій;

б) Платон;

в) Сунь-Цзи;

г) Геракліт.

 

13. Вкажіть автора наведеного твердження: «Війна – батько усього і усього цар; одним вона визначила бути богами, а іншим – людьми; одних вона зробила рабами, а інших – вільними»:

а) Геракліт;

б) Конфуцій;

в) Т. Гоббс;

г) Сунь-Цзи

 

14. Вкажіть неправильне твердження:

а) Геракліт у своєму вченні критично оцінює демократію та виступає за правління кращих;

б) Геракліт виправдовує соціально-політичну нерівність як правомірний та справедливий результат всезагальної боротьби;

в) в основі концепції Геракліта лежить керування ворогом, що створює можливості легкої перемоги;

г) Геракліт розрізняє мудрих і нерозумних, кращих і гірших, які між собою конфліктують у питаннях морально-політичної оцінки.

 

15. Представником песимістичного розуміння конфлікту в епоху Нового часу був:

а) Ж.-Ж. Руссо;

б) Т. Гоббс;

в) Дж. Локк;

г) Т. Мальтус.

 

16. Згідно з Епікуром, причинами внутрішнього конфлікту особистості виступають:

а) страхи перед богами та смертю;

б) страхи перед неможливістю досягнення щастя та перед богами;

в) страхи перед смертю, богами та неможливістю досягнення щастя;

г) страхи перед неможливістю досягнення щастя, стражданням, богами та смертю.

 

17. Найбільш відома праця Т. Мальтуса, в якій він зробив спробу пояснити протиріччя суспільного розвитку «вічними» законами природи, має назву:

а) «Конфлікт та захист: загальна теорія»;

б) «Досвід про закон народонаселення»;

в) «Расова боротьба»;

г) «Сучасний соціальний конфлікт».

 

18. Причиною протиріч в суспільстві за Т. Мальтусом виступає:

а) зростання населення Землі в геометричній прогресії, а засобів для існування – в арифметичній;

б) агресивна людська природа;

в) природні катаклізми;

г) правильна відповідь відсутня.

 

19. Проблема конфлікту пронизує такі напрямки творчості М. Вебера:

а) соціологію політики, соціологію релігії, соціологію економічного життя;

б) соціологію політики;

в) соціологію релігії;

г) правильні відповіді б) і в).

 

20. Вкажіть твердження, яке характеризує погляди М. Вебера:

а) кожен конфлікт має два аспекти – статичний та динамічний;

б) сучасний конфлікт – це конфлікт між ресурсами та запитами населення;

в) в основі конфлікту – біосоціальна нерівність рас;

г) успіх кожної зі світових релігій став результатом тривалої боротьби та конфліктів.

 

21. Гострота конфлікту в теорії Л. Козера визначається такою залежністю:

а) чим більше емоцій викликає конфлікт, тим він гостріший;

б) чим більшими є групи, залучені до конфлікту, тим він гостріший;

в) чим більше конфлікт в групі пов’язаний з найістотнішими цінностями та проблемами, тим він гостріший;

г) всі відповіді правильні.

 

22. Друга стадія розвитку конфліктної ситуації за Р. Дарендорфом отримала назву:

а) «конфлікт, що сформувався»;

б) «вихідний стан структури»;

в) «кристалізація»;

г) «переговори».

 

23. Статичний аспект аналізу конфліктів за К. Боулдінгом передбачає:

а) розгляд інтересів сторін як рушійних сил у конфліктній поведінці людей;

б) аналіз сторін конфлікту та відносин між ними;

в) аналіз переговорного процесу;

г) всі відповіді правильні.

 

24. Ключовими факторами, що впливають на характер протікання конфлікту, Г. Зіммель називає:

а) чисельність груп, що залучені до конфлікту;

б) інстинкти любові та ненависті (ворожості);

в) економічні інтереси сторін;

г) політичні інтереси сторін.

 

25. Найгостріші конфлікти за К. Г. Юнгом відбуваються між:

а) логіками та сенсориками;

б) етиками та інтуїтами;

в) логіками та етиками, сенсориками та інтуїтами;

г) етиками та сенсориками.

 

26. Згідно з теорією З. Фрейда, особистість приречена на конфлікт, оскільки:

а) вона має агресивну, конфліктну природу;

б) основні її життєві цілі, як правило, представляють собою звичайні фікції, що не витримують прямого співставлення з дійсністю;

в) особистість в системі всезагального панування ринкових відносин та відчуження роздвоюється;

г) він виникає через конфліктні «взаємовідносини» трьох компонентів структури особистості: Ід, Его, Супер-Его.

 

27. Критерієм типології конфліктів на локальні, регіональні та глобальні виступає:

а) рівень масштабності;

б) сфера суспільного життя;

в) умови перебігу;

г) підґрунтя їх причин.

 

28. За ступенем застосування примусу соціальні конфлікти типологізуються на:

а) латентні та відкриті;

б) інтенсивні та тихоплинні;

в) військові та мирні;

г) насильницькі та ненасильницькі.

 

29. У. Юрі розподілив конфлікти за ступенем застосування примусу