Соціально-економічні фактори

Значення соціально-економічних факторів у розвитку міжнародного туризму постійно зростає. Сталий розвиток господарства створює економічну основу подорожей. Зростають доходи населення, формується новий стиль життя, що вимагає гідного відпочинку. Зростання доходів розширює соціальну базу туризму, подорожі стають доступними багатьом. Розвиток економіки дозволяє робити інвестиції в індустрію гостинності, створювати туристську інфраструктуру, забезпечувати високу якість туристичного сервісу. Все більшу роль відіграє активізація економічних зв’язків між державами на основі міжнародного поділу праці. Розширення міжнародної торгівлі і вдосконалення транспортних засобів з’явилися важливою матеріальною передумовою розвитку туризму. Слід відзначити і зміна стереотипу життя людини зі статичного на динамічний. Причому це явище має масовий характер. При сучасних темпах праці та життя витрати на відпочинок швидко переходять у розряд необхідних.

Єгипет розташований у безпосередній близькості від одного з головних споживчих ринків світу – Європи. Негативною рисою географічного положення Єгипту є його межування із осередком міжнародної напруги, у центрі якого знаходяться сектор Газа, Ізраїль та Палестина. Навіть у непростій ситуації навколо арабо-ізраїльського конфлікту, туристичні фірми Єгипту знаходять можливість використовувати потенціал сусіднього Ізраїлю й організовують екскурсійні поїздки зі своєї території до Мертвого моря, Єрусалиму й інших цікавих об’єктів [3].

Туристичний бізнес в Єгипті розвивається дуже швидкими темпами. Частково цьому сприяють стабільні темпи економічного зростання Єгипту. Єгипет є однією з найбільш економічно розвинених держав Близького Сходу та Африки. За останні десятиліття економічний потенціал Єгипту значно виріс. Так, обсяг ВВП у 2000 р. становив 84 млрд доларів США, ВВП на душу населення – близько 1422 доларів США. В 2013 р. ці показники становили 534 млрд доларів США та близько 2922 доларів США, відповідно.

Економіка Єгипту характеризується приватною спрямованістю. 73,4 % ВВП виробляє приватний сектор, на частку якого припадає 60 % усіх капіталовкладень. Середні темпи приросту ВВП за останні 8 років складають 5,5 %.

У структурі ВВП на виробничі галузі припадає 49,5 % (у тому числі на сільське господарство – 16,5 %, промисловість – 25,2 %, будівництво – 7,8 %), на сферу послуг 50,5 % (у т. ч. на торгівлю, фінанси і страхування – 21,9 %) [67].

Розвиток індустрії туризму, будівництво готелів, баз відпочинку, котеджних поселень, торговельно-розважальних комплексів, мереж харчування, розбудова інфраструктурних елементів в Єгипті здійснюється переважно за рахунок прямих іноземних інвестицій. Вибір рекреаційної сфери Єгипту як об’єкту інвестування зумовлений такими фактами:

- за даними інвестиційної доповіді Конференції ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Єгипет посів 2-е місце в Африці за обсягами залучення прямих іноземних інвестицій у туризм;

- у 2007 р. за даними Світового банку Єгипет посів 6-е місце серед перших десяти країн світу за проведенням економічних реформ;

- за перші 3–5 місяців 2008 р. Єгипет подвоїв показники в’їзного туризму [24].

Одним із факторів інвестиційної привабливості Єгипту є наявність розвинутої інфраструктури у поєднанні з низькими цінами на нерухомість та земельні ділянки. Темпи зростання ринку нерухомості у готельному секторі Єгипту складають 20–30 % щорічно. Важливим чинником інвестиційної привабливості Єгипту залишається темп зростання капіталу. У традиційних туристичних регіонах показник зростання капіталу складає до 25 % щорічно, оскільки ринок туристичної нерухомості ще знаходиться на етапі становлення.

У 2005 р. в Єгипті було видано Указ № 548, який є основним нормативно-правовим актом для іноземних інвесторів у туристичній галузі. Велику кількість формальностей було змінено на спрощені процедури інвестування. Доступна і зрозуміла система оподаткування без податків на наслідування та приріст капіталу для іноземців значно підвищила інвестиційну привабливість галузі. Уряд Єгипту проводить програму реформування економіки на основі залучення довгострокових іноземних капіталовкладень. У 2007 р. було проведено реформування митного, корпоративного та особистого оподаткування, запроваджено податкові канікули для молодих підприємств із іноземними інвестиціями строком на 3 роки. В Єгипті низька вартість споживчого кошика, що обумовлює і низьку вартість комунальних послуг та управління майном. Завдяки проведеним реформам відбулося зростання частки приватного сектора в економіці, яка складає 80 % у туризмі [12].

Бурхливий розвиток транспортних засобів та шляхів сполучення поряд із науково-технічним прогресом, стали потужним поштовхом для посилення туристичної діяльності в Єгипті. З розвитком туристичної сфери цієї країни транспорт став невід’ємною її складовою.

Транспортна система Єгипту доволі розвинена. Транспорт Єгипту представлений декількома основними видами транспорту (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Міжнародні туристичні прибуття у Єгипет за видами транспорту [73].

 

Як видно з рис. 2. 2, більшість міжнародних туристів (приблизно 80 % від загального їх обсягу) використовувала повітряний транспорт для подорожей в єгипетський туристичний регіон [73].

У Єгипті всі курортні центри та великі міста пов’язані між собою внутрішнім повітряним сполученням. Всі перельоти всередині країни здійснюються такими компаніями, як «Egypt Air», «ZAZ» і «Air Sinai».

Найбільший аеропорт країни знаходиться в Каїрі. В ньому щодня здійснюються десятки як міжнародних, так і внутрішніх рейсів. В аеропортах популярних курортів Хургада і Шарм-ель-Шейх чартерні, міжнародні та внутрішні рейси здійснюються щодня. З аеропортів цих курортів можна здійснити вильоти всередині країни за такими напрямками: Каїр, Таба, Луксор й Олександрія.

У Табі знаходиться невеликий аеропорт, який приймає як внутрішні, так і міжнародні рейси. Завдяки близькому розташуванню курорту до Ізраїлю, перельоти в Табу користуються великою популярністю серед туристів, що відправляються в подорож до Ізраїлю.

Авіатранспорт забезпечує 80 % усіх міжнародних туристичних потоків у Єгипет. На Каїрський аеропорт припадає 46 % усіх пасажироперевезень та 46 % рейсів, на аеропорт у Шарм-ель-Шейху, – відповідно, 20 і 17 %, на Хургаду – 19 і 16 % [19].

Сухопутний транспорт менш популярний серед іноземних туристів, що відправляються в Єгипет. Він представлений залізничним та автомобільним транспортом.

Історія єгипетських залізниць налічує 160 років. Найперша залізнична мережа, яка з’єднує міста Олександрія та Кафр-Ісса, була відкрита ще в 1854 р. Залізниця країни є найстаршою у всій Африці, а також і на Близькому Сході.

Головна залізнична мережа Єгипту має протяжність приблизно 4800 км. Вона простягнулася з міста Олександрія до міста Асуан. Залізнична мережа Єгипту має загальна протяжність понад 12 000 км, причому більша частина залізниць сьогодні перебуває в порівняно незадовільному технічному стані. Єгипетська залізнична мережа охоплює густонаселену долину і родючу дельту річки Ніл, популярне серед туристів узбережжя Червоного моря і мальовниче узбережжя Середземного моря. Крім того, залізниці проходять по Сінайському півострові та регіону Західних оазисів. Щорічно пасажироперевезення складають близько 500 млн осіб.

Важливо відзначити, що в столиці Єгипту місті Каїр діє метрополітен – один із небагатьох на всьому Африканському континенті [5].

Основна частина внутрішніх перевезень здійснюється автомобільним транспортом. Автомобільні дороги між великими містами країни, особливо між курортними містами, загалом, перебувають в досить хорошому технічному стані. Мережа Трансафриканських автомобільних доріг бере свій початок у Каїрі. Також важливо відзначити, що через Республіку Єгипет проходять автомобільні дороги, які з’єднують Африканський континент і Азію. Загальна протяжність автомобільних доріг цієї держави становить приблизно 92 370 км, серед яких із твердим покриттям майже 74 900 км, а без твердого покриття, тобто грунтові дороги становлять приблизно 17 550 км.

Всі великі міста Єгипту, розміщені в дельті Нілу між собою пов’язані регулярним автобусним сполученням. Також автобуси широко використовуються для екскурсійних поїздок туристів.

У Єгипті також розвинений водний транспорт. Морський і водний пасажирський транспорт Єгипту використовує порти на узбережжі і річці Ніл. Довжина судноплавних шляхів по Нілу перевищує 3 тис. км. Навігація здійснюється по Нілу і магістральних каналах Бахр-Юсуф, Ібрахімія, Ісмаїлія, Мансурія, Тауфік, Райян-Мінуфія, Ель-Махмудія.

Морські перевезення становили 8 % усіх туристичних перевезень, цим видом транспорту користуються північноамериканські, азійсько-тихоокеанські та європейські туристи під час круїзних подорожей. Основними морськими портами на узбережжі є Олександрія, Порт-Саїд та Суец [46].

Розвиток туристичної галузі неможливий без наявності кваліфікованих кадрів цієї сфери. Їх підготовку здійснюють 6 університетів і 8 туристичних інститутів, середню ланку готують туристичні школи. Серед них найбільш відомими є: Александрійський, Каїрський та Аль-Азхар університети. Постійна увага приділяється в Єгипті проведенню наукових досліджень, зокрема, в питаннях маркетингу, реклами, психології туриста, структури туристичних ринків, під­вищення якості туристично-екскурсійного обслуговування тощо [47].

Єгипет – однорідна країна за етнічним складом країна. Близько 98 % населення – араби, і тільки приблизно 2 % складають нубійці, а також бербери, вірмени, греки і представники інших народів. Майже така ж ситуація із релігійним складом. Більше 90 % населення – прихильники ісламу сунітського толку, що є державною релігією. Це позначається на культурі та традиціях цієї країни. Зокрема, йдеться про певний консерватизм в одязі, розділення статей та загальноприйняті правила, які сповідує іслам.

Менша частина населення, близько 6 млн осіб, сповідують християнство монофізитського толку (Коптська православна церква), ще незначна частка – християни-уніати (Коптська католицька церква) і протестанти, переважно пресвітеріани [2].

Охорона здоров’я в Єгипті на належному рівні. Туристи, які йдуть за путівкою до Єгипту, мають можливість використовувати консультації з лікарем. Лікарі знаходяться майже в кожному готелі. Витрати за надану медичну допомогу можуть бути відшкодовані в разі наявності страхового полісу. Щодо щеплень, які потрібно здійснювати перед від’їздом у Єгипет, то офіційних вимог про щеплення, як таких, немає. Проте рекомендується зробити ін’єкції від гепатиту А і В, сказу, кору, черевного тифу [35].

Отже, cоцiально-eкономiчнi фактоpи вiдiгpають значну pоль у pозвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту. Забeзпeчeння та підтримка оптимального функцiонування cоцiально-eкономiчного pозвитку туристичної сфери Єгипту призведе до залучення більшої кількості іноземних туристів в цю країну.

 

Полiтико-пpавовi фактоpи

Важливою умовою розвитку індустрії туризму є політико-правове середовище, що передбачає наявність певної правової основи, гарантування екологічної стійкості та охорони навколишнього середовища, забезпечення належного рівня безпеки та охорони, розвиток системи охорони здоров’я та гігієни, визнані на державному рівні пріоритети розвитку сфери туризму.

Чітка визначеність туристичного законодавства, а також підтримка туризму з боку держави та суспільства в цілому, забезпечують його стабільний і результативний розвиток.

У попередні десятиліття державна туристична політика Єгипту була спрямована на вирішення трьох основних завдань:

1) будівництво інфраструктури, передусім, доріг, комунікацій, аеропортів, готелів (починаючи з 1972 р. державою виділено на ці цілі 180 млрд дол.);

2) проведення економічної реформи, головним результатом якої стало скорочення інфляції – з 23 % до 6 % (нині дефіцит бюджету становить менше 1 %);

3) приватизація державної власності: з 1993 р. приватний сектор у туристичному бізнесі становить 100 % (на сьогодні в країні залишається лише 1 державна туристична компанія, яка буде приватизованою через 2 роки). При цьому наголошується на необхідності державного контролю та регулювання приватного сектора з метою його пропорційного розвитку [32].

Державне планування туризму здійснюється з урахуванням пропозицій приватного сектора: визначаються потреби туристичної галузі, промисловий розвиток, наявність стандартів обслуговування, рівень розвитку людських ресурсів, співвідношення та можливості внутрішнього та міжнародного туристичного ринків, природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал, розвиток туристичної інфраструктури.

Державою здійснюється сприятлива політика щодо стимулювання діяльності туристичних підприємств через застосування пільг. Новостворене туристичне підприємство, у т. ч. готелі, звільняється від податків на термін від 5 до 10 років. Підприємства сплачують лише податок від чистого прибутку, що є гнучким – від 30 % до 48 % (у разі, якщо прибуток становить 250 млн дол. і більше). Державою не виділяються кредити на діяльність туристичного підприємства, але фінансується будівництво туристичних об’єктів, готелів тощо.

Державою також створено пільгові умови для інвесторів, що спрямовано, насамперед, на розвиток нових туристичних районів: 1 м² землі коштує 1 дол. СШа, передплата становить 20 %, вартість сплачується через 8-10 років після отримання землі, інвестор на 10 років звільняється від сплати податків, але має здійснити заплановану забудову земельної ділянки протягом 3 років. Податок на туристичне обладнання становить не більше 5 %. Немає обмежень на трансфер валюти. Все це сприяє тому, що інвестори не тільки зводять туристичні об'єкти, але й займаються розвитком туристичної інфраструктури: будують дороги, електростанції та станції по очищенню води, а також відпо­відають за дотримання екологічних вимог. У разі, якщо іноземець вирішує повернутися до своєї країни, йому повертаються вкладені гроші [18].

Динамізм єгипетського туризму ґрунтується, насамперед, на солідній нормативно-правовій базі, що доз­воляє здійснювати ефективне регулювання галузі та проводити гнучку державну по­літику щодо її розвитку.

Вищим законом Арабської Республіки Єгипет є Конституція. Основною Конституцією Єгипту є Конституція зразка 1971 р., до якої пізніше вносилися поправки в 1980, 2005 і 2007 рр. Проте в історії цієї країни була ще Конституція 1923 р. Тим не менш, сфері туризму завжди приділялась особлива уваги у вищому законі. Формування нормативно-правової бази, що стосується туристичної галузі Єгипту, представлена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 підсумовує політику Єгипту в галузі розвитку туризму протягом останніх 40 років.

«Закон Єгипту про туризм» є основним та визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики Єгипту в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією цієї країни прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей.

Закон про іноземні інвестиції передбачав про порядок стимулювання та вкладення іноземних коштів в єгипетський туризм.

У 1978 році Німецьке агентство з технічного співробітництва (НАТС) завершило перший загальнонаціональний план для розвитку туризму в цій країні. Ще декілька планів були підготовлені після цього.

Національний план розвитку туризму був перший загальнонаціональний план комплексного розвитку туристичної галузі, що був підготовлений Міністерством туризму Єгипту у співпраці з НАТС в 1978 році. Головним завданням було визнано збільшення кількості іноземних туристів до 1,6 млн. осіб в 1980 році; до 2,1 млн. осіб в 1985 році і до 2,5 млн. осіб в 1990 році. Як показують дані, завдання було не виконане.

Прийняті закони також передбачали створення установ задля управління туризму в Єгипті. Зокрема, слід виділити Міністерство туризму Єгипту, Управління туризму Єгипту, Вища рада туризму, Установи розвитку туризму в МТЄ, реорганізація установи розвитку туризму при МТЄ в Адміністрацію розвитку туризму.

Із розвитком нормативно-правової бази кількість туристів, котрі відвідали Єгипет лише збільшувалися. Єдиним суттєвим фактором, що гальмував ріст числа відвідувачів Єгипту є несприятлива політична ситуація в країні [53].

Єгипет належить до країн, де туризм розвивається найбільш швидкими темпами. Туристична індустрія перетворилася тут на одну з провідних галузей національної економіки, з її розвитком пов’язані плани підйому господарства країни. Міжнародний туризм усе більш активно взаємодіє з такими сферами економіки, як внутрішня і зовнішня торгівля товарами і послугами, рекламна справа, обмін діловою і культурною інформацією, готельне будівництво, спорудження об’єктів культури, захист пам’ятників, збереження існуючих екосистем, транспортні перевезення, спорудження комунікацій, освіта, банківська справа, промислове і ремісниче виробництво, переміщення капіталів і робочої сили і т. д. [11].

Таблиця 2.1

Основні події формування нормативно-правової бази,

що регулює туризм в Єгипті*

Рік	Подія	Кількість відвідувачів Єгипту, млн осіб
	Створення Міністерства туризму Єгипту
	Закон Єгипту про туризм
	Закон про іноземні інвестиції (Закон № 43)
	Національний план щодо національного туризму (Перший план розвитку туризму в країні)
	Організація Управління туризму Єгипту (Указ Президента Арабської Республіки Єгипту № 134)
	1-й Національний п’ятирічний план розвитку туризму (1982-1987)
	Створення системи туристичних агентств (Закон № 188)	1,423
	Реорганізація Вищої ради туризму (Указ Президента Республіки № 266)	1,497
	2-й Національний п’ятирічний план щодо розвитку туризму в країні (1987-1992)	1,518
	Інвестиційний Закон (Закон № 230) Започаткування установи розвитку туризму в МТЄ	1,795
	Реорганізація установи розвитку туризму при МТЄ в адміністрацію розвитку туризму	2,503
	3-ій Національний п’ятирічний план розвитку туризму (1992-1997)	2,214
	План розвитку туризму	3,206
	Програма розвитку туризму та інвестиційні можливості Єгипту щодо визначень напрямків розвитку туризму	2,5078
	Схвалення Верховним комітетом з інвестицій 80 проектів для розвитку туризму Затвердження Кабміном резолюції щодо стимулювання сектора туризму	2,582
	Закон про Інвестиційні стимули і гарантії (Закон № 8)	3,895
	План розвитку Південного Єгипту до 2017 року	3,961

* Складено за: [25].

Серія вуличних демонстрацій, які відбулися у Єгипті в січні-лютому 2011 року, призвели до відставки президента країни Хосні Мубарака (саме це було головною вимогою демонстрантів упродовж двох з половиною тижнів протестів). Вимогу про відставку президента, що займав найвищу державну посаду упродовж 30 років, спричинили незадоволення людей рівнем безробіття та мінімальної заробітної платні, нестача житла, зростання цін на продукти, відсутність свободи слова, низький рівень життя та структурно-демографічні фактори [8].

Саме тому останні революційні події в Єгипті найболючіше вдарили по туристичній сфері цієї держави. Так, у Всесвітній туристській організації (ВТО) дотримуються думки, що Єгипет ще 3–4 роки не зможе повернутися до групи країн лідерів із прийому іноземних туристів. Крім того, якщо Єгипет все таки налагодить політичну, а з нею й соціально-економічну стабільність, то зможе повернутися до рівня розвитку туристичної сфери 2010 р. не раніше чим через 5 років.

Так кількість міжнародних туристських прибуттів в країну знизилась на 60 % ще близько 1 млн туристів анулювали свої поїздки. За даними ВТО, завантаження єгипетських готелів складає не більше 30–40 % на курортах Червоного моря і не більше 20 % – у Каїрі, Луксорі, Александрії.

Вважалося, що в 2011 р. ріст іноземного туризму в Єгипті складе близько 9 %, після революції прогноз довелося скоректувати, знизивши до 0,5 %. У результаті в 2015 р. Єгипет зможе знову прийняти 12,3 млн чоловік, проте це буде все одно менше, ніж в 2010 році.

Завантаження єгипетських готелів впало в лютому 2011 р. до 5 %, у березні вона піднялася до 30 %. Проте це нижче за показники, звичайні для цієї пори року в Єгипті [7].

На тлі загальної політичної нестабільності в країнах можуть активізуватися існуючі етнополітичні рухи. Все це можна спостерігати в Єгипті у вигляді конфліктів між противниками та прихильниками колишнього президента країни. Це може кардинально змінити ситуацію в країні щодо безпеки туристів.

Проте, за даними MIPT Terrorism Knowledge Base, Єгипет в рейтингу країн світу за проведеними терористичними актами знаходиться на 50-му місці, що свідчить про позитивну стабільність країни в терористичному аспекті [73].

Ці дані аж ніяк не можуть радувати. Місцеві жителі та гості Єгипту весь час перебувають в страху перед черговим терористичним актом. В країні поширений ісламський тероризм – однією з форм релігійного тероризму, свідоме застосування мусульманами насилля для отримання різних політичних цілей в ім’я релігії. Яскравими представникаим тут виступають такі ісламістські організації, як Аль-Гамаа аль-Ісламі («Ісламська група»), Аль-Джихад («Священна війна», «Holy War»), Єгипетський ісламський джихад та Такфір вал Хіджра, які більшістю країнами визнані терористичними [30].

Зо останнє двадцятиріччя загинуло 284 осіб та ще більш ніж 800 осіб постраждало внаслідок терористичних актів. Серед них переважна більшість іноземні туристи. Тому, важко погодитися із позитивною стабільністю Єгипту в терористичному аспекті, яку наводить MIPT Terrorism Knowledge Base [68].

Таким чином, політико-правові фактори по-різному впливають на розвиток рекреаційно-туристичного комплексу в Єгипті. Якщо з однієї сторони, Єгипет має ефективно нормативно-правову базу, який і є основою розвитку єгипетського туризму, то, з іншої сторони, політична нестабільність не дає йому розвиватися далі, або ж суттєво гальмує цей процес.