Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«в'€зок вихованн€ з житт€м




¬иховна д≥€льн≥сть школи маЇ ор≥Їнтувати учн≥в на узгодженн€ њх життЇд≥€льност≥ з житт€м сусп≥льства, посильну участь у ньому,
готувати њх до трудовоњ д≥€льност≥. ÷ьому спри€Ї викорис≠танн€ у виховн≥й робот≥ краЇзнавчого матер≥алу, ознайом≠ленн€ учн≥в ≥з сусп≥льно-пол≥тичними под≥€ми в крањн≥, за≠лученн€ њх до участ≥ в громадськ≥й робот≥.

ѕрилучаючись до активного житт€, школ€р≥ засвою≠ють досв≥д старших покол≥нь, формують у соб≥ психолог≥ч≠ну, моральну ≥ практичну готовн≥сть до самост≥йного сусп≥≠льного житт€ й д≥€льност≥.

3. ™дн≥сть св≥домост≥ та повед≥нки у вихованн≥.

ѕовед≥н≠ка людини Ч це њњ св≥дом≥сть у д≥њ. ¬ихованн€ такоњ Їдност≥ св≥домост≥ Ї складним ≥ суперечливим процесом, оск≥льки формуванн€ навичок правильноњ повед≥нки набагато склад≠н≥ше, н≥ж вихованн€ св≥домост≥. ƒл€ подоланн€ ц≥Їњ супе≠речност≥ необх≥дн≥ правильне сп≥вв≥дношенн€ метод≥в фор≠муванн€ св≥домост≥ та сусп≥льноњ повед≥нки, запоб≥ганн€ в≥д≠хиленн€м у них, виробленн€ в учн≥в несприйн€тливост≥ до будь-€ких негативних вплив≥в, готовн≥сть боротис€ з ними.

4. ¬ихованн€ в прац≥.

÷ей принцип вибудовуЇтьс€ на ≥дењ, що формуванн€ особистост≥ безпосередньо залежить в≥д њњ д≥€льност≥. —пираЇтьс€ в≥н ≥ на таку психолог≥чну €к≥сть, €к прагненн€ дитини до активноњ д≥€льност≥. ”мо≠вою його реал≥зац≥њ Ї усв≥домленн€ учн€ми, що прац€ Ч Їдине джерело задоволенн€ матер≥альних ≥ духовних потреб, усеб≥чного розвитку особистост≥, а сумл≥нне ставленн€ до нењ Ч важлива позитивна риса.

5.  омплексний п≥дх≥д у вихованн≥.

•рунтуЇтьс€ в≥н на д≥алектичн≥й взаЇмозалежност≥ педагог≥чних €вищ ≥ про≠цес≥в. ¬т≥ленн€ його в житт€ передбачаЇ: Їдн≥сть мети, зав≠дань ≥ зм≥сту, форм, метод≥в ≥ прийом≥в вихованн€, а також Їдн≥сть виховних вплив≥в школи, с≥м'њ, громадськост≥, за≠соб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, вулиц≥; врахуванн€ в≥кових та ≥ндив≥дуальних особливостей учн≥в; Їдн≥сть вихованн€ ≥ самовихованн€; пост≥йне вивченн€ р≥вн€ вихованост≥ учн€ ≥ коригуванн€ виховноњ роботи.

«а комплексного п≥дходу у виховному процес≥ створю≠ютьс€ можливост≥ дл€ забезпеченн€ Їдност≥ ус≥х складових всеб≥чного розвитку особистост≥ Ч розумового, морально≠го, трудового, естетичного, ф≥зичного; п≥знавально-св≥то≠гл€дноњ (науков≥ знанн€, погл€ди, переконанн€, ≥деали), емоц≥йно-вольовоњ (висок≥ громад€нськ≥ почутт€, прагненн€, ≥нтереси, потреби), д≥€льн≥сноњ (сусп≥льно необх≥дн≥ ум≥нн€, навички, звички, зд≥бност≥, риси характеру) сто≠р≥н особистост≥, а також Їдност≥ вс≥х функц≥й процесу вихо≠ванн€. ” цьому процес≥ в≥дбуваЇтьс€ в≥дкрите ≥ непом≥тне оволод≥нн€ вихованц€ми сусп≥льно необх≥дним досв≥дом, створенн€ вихованц€ми разом з виховател€ми ≥ п≥д њх ке≠р≥вництвом нового позитивного досв≥ду, поЇднанн€ нового ≥ ран≥ше набутого досв≥ду, обм≥н досв≥дом, нагромадженн€ ≥ його закр≥пленн€, подоланн€ негативного досв≥ду.

« цього приводу ¬. —ухомлинський писав, що не можна вилучати з системи вихованн€ жодного аспекту. ”пустив≠ши щось одне Ч вихованн€ переконань, вихованн€ люд€≠ност≥, вихованн€ любов≥ до прац≥, вже не вдастьс€ розв'€≠зати ≥нш≥ завданн€.

6. ¬ихованн€ особистост≥ в колектив≥.

≤ндив≥д стаЇ особист≥стю завд€ки сп≥лкуванню ≥ пов'€заному з ним в≥д≠окремленню. Ќайкращ≥ умови дл€ сп≥лкуванн€ й в≥док≠ремленн€ створюютьс€ в колектив≥.

ќтже, цей принцип вихованн€ зумовлений об'Їктивними законом≥рност€ми розвитку дитини ≥ в≥дпов≥даЇ природ≥ сусп≥льства. …ого реал≥зац≥€ передбачаЇ усв≥домленн€ учн€ми того, що ко≠лектив Ї могутн≥м засобом вихованн€, ≥ певн≥ риси особис≠тост≥ формуютьс€ т≥льки в колектив≥. ¬одночас вони усв≥≠домлюють значенн€ згуртованост≥ колективу та його думки дл€ вихованн€ школ€р≥в, переконуютьс€, що участь у самовр€дуванн≥ спри€Ї розвитков≥ самост≥йност≥, самод≥≠€льност≥, ≥н≥ц≥ативи та ≥н. Ќайб≥льша виховна ц≥нн≥сть ко≠лективу пол€гаЇ у створенн≥ можливостей дл€ найр≥знома≠н≥тн≥ших стосунк≥в учн≥в. …детьс€ про стосунки взаЇмноњ в≥дпов≥дальност≥ й залежност≥, орган≥затор≥в ≥ виконавц≥в, м≥ж виховател€ми ≥ вихованц€ми, м≥ж старшими й молод≠шими, про д≥лов≥, м≥жособист≥сн≥ стосунки (симпат≥њ, това≠риськост≥, дружби, любов≥).

7. ѕоЇднанн€ педагог≥чного кер≥вництва з ≥н≥ц≥ативою та самод≥€льн≥стю учн≥в.

ѕедагог≥чне кер≥вництво зумовлю≠Їтьс€ в≥дсутн≥стю в учн≥в життЇвого досв≥ду. ј, €к в≥домо, вихованн€ творчоњ особистост≥ можливе за ≥снуванн€ умов дл€ ви€ву самост≥йност≥ й творчост≥, схваленн€ ≥н≥ц≥ативи та самод≥€льност≥ учн≥в. ÷е передбачаЇ безпосередню њх участь у плануванн≥ своњх громадських справ, усв≥домленн€ њх необх≥дност≥ й значенн€, контроль за њх виконанн€м, оц≥≠нюванн€ дос€гнутих результат≥в. ѕри цьому важливо запо≠б≥гти жорсткому регламентуванню д≥€льност≥ дит€чого са≠мовр€дуванн€, адм≥н≥струванню, надм≥рн≥й оп≥ц≥.

8. ѕоЇднанн€ поваги до особистост≥ вихованц€ з розум≠ною вимоглив≥стю до нього.

—аме у цьому принцип≥ закор≥нений головний сенс гуман≥стичноњ педагог≥ки щодо фор≠муванн€ необх≥дних взаЇмин виховател≥в ≥ вихованц≥в. ѕовага до учн€ вт≥люЇтьс€ у шануванн≥ його особистоњ г≥д≠ност≥ (педагог маЇ уникати будь-€ких д≥й, висловлювань, €к≥ њњ принижують), врахуванн≥ його уподобань ≥ бажань при визначенн≥ або конкретизац≥њ ц≥лей навчанн€ ≥ спосо≠б≥в њх дос€гненн€, у серйозному ставленн≥ до його думок. ÷ей принцип передбачаЇ Їдн≥сть педагог≥чних вимог до ви≠хованц≥в, контроль за њх повед≥нкою, гуманне ставленн€ до них, повага њхньоњ думки та ≥н. …ого реал≥зац≥€ усклад≠нюЇтьс€ на€вн≥стю серед учн≥в складних, озлоблених д≥≠тей. ќднак педагог повинен бути терпл€чим до вс≥х д≥тей, поважати њх людську г≥дн≥сть. як зауважував ј. ћакаренко, необх≥дно висувати €кнайб≥льше вимог до людини, але водночас ≥ ви€вл€ти €кнайб≥льше поваги до нењ. –озумна вимоглив≥сть св≥дчить ≥ про повагу до особистост≥ дитини. њњ виховний потенц≥ал зростаЇ, €кщо вона доц≥льна, поро≠джена потребами виховного процесу, завданн€ми всеб≥ч≠ного розвитку особистост≥.

9. ≤ндив≥дуальний п≥дх≥д до учн≥в у вихованн≥.

Ќаприклад, важливою вимогою до орган≥зац≥њ виховного процесу ≥ одн≥Їю з умов п≥двищенн€ його ефективност≥ Ї ≥ндив≥дуальна корекц≥€ загальноњ системи вихованн€. ¬иховн≥ заходи, €к≥ не враховують ц≥Їњ вимоги, не зач≥пають внутр≥шн≥х стор≥н особистост≥ вихованц€, а тому Ї малоефективними. –езультати виховного процесу залежать в≥д того, наск≥льки в ньому враховано в≥ков≥ та ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ учн≥в.

Ђ¬ихователь повинен прагнути п≥знати людину та≠
кою, Ч писав  . ”шинський, Ч €кою вона Ї насправд≥, з
ус≥ма њњ слабост€ми ≥ в ус≥й њњ велич≥, з ус≥ма њњ буденними
др≥бними потребами ≥ з ус≥ма њњ великими духовними вимо≠гами... “од≥ т≥льки буде в≥н спроможний черпати в сам≥й
природ≥ людини засоби виховного впливу, Ч а засоби ц≥ ве≠личезн≥ї.

10. ѕринцип системност≥, посл≥довност≥ й наступност≥ у вихованн≥.

¬иходить з того, що дл€ формуванн€ св≥до≠мост≥, виробленн€ навичок ≥ звичок повед≥нки потр≥бна система певних посл≥довних виховних заход≥в.

“ак≥ €кост≥ людськоњ особистост≥ не можна сформувати, €кщо вихов≠ний процес €вл€тиме собою випадковий наб≥р виховних за≠
ход≥в, що матимуть еп≥зодичний, а не системний характер.
–еал≥зац≥€ цього принципу передбачаЇ передус≥м, що за≠лежно в≥д в≥ку та р≥вн€ розвитку учн≥в педагог добираЇ
зм≥ст ≥ методику виховноњ роботи з ними. « в≥ком зм≥нюЇть≠с€ педагог≥чне кер≥вництво дит€чим колективом, що ви€вл€Їтьс€ у наданн≥ йому б≥льшоњ самост≥йност≥ в ус≥х питан≠н€х його життЇд≥€льност≥. ѕ≥двищуЇтьс€ ≥ вимоглив≥сть до нього виховател≥в. ¬ажливо прогнозувати можлив≥ насл≥д≠ки заход≥в впливу на школ€ра. ƒосв≥дчен≥ педагоги нама≠гаютьс€ бачити кожного учн€ таким, €ким в≥н Ї, ≥ в≥дпо≠в≥дно до цього будувати виховну роботу з класом.

10. ™дн≥сть педагог≥чних вимог школи, с≥м'њ ≥ громад≠ськост≥.

÷≥ вимоги мають охоплювати вс≥ сторони навчаль≠но-виховноњ роботи школи, вс≥ форми д≥€льност≥ учн≥в≠ського та педагог≥чного колектив≥в, с≥м'њ, знаходити св≥й ви€в у зм≥ст≥, формах навчанн€ та вихованн€, у правилах повед≥нки школ€р≥в, у стил≥ житт€ школи, њњ традиц≥€х. “ака Їдн≥сть Ї одн≥Їю з умов оптим≥зац≥њ виховного проце≠су. Ўкола €к пров≥дна ланка в систем≥ вихованн€ учн≥в по≠винна не лише залучати до ц≥Їњ справи с≥м'ю, громадськ≥ та ≥нш≥ орган≥зац≥њ, а й озброювати њх основами психолого-педагог≥чних знань, передовим досв≥дом вихованн€, дбати про п≥двищенн€ педагог≥чноњ культури батьк≥в.

 онцепц≥€ нац≥онального вихованн€ розгл€даЇ так≥ йо≠го принципи:

- народн≥сть: Їдн≥сть загальнолюдського ≥ нац≥ональ≠ного.

Ќац≥ональна спр€мован≥сть вихованн€, оволод≥нн€ р≥дною мовою, формуванн€ нац≥ональноњ св≥домост≥, любо≠в≥ до р≥дноњ земл≥ та свого народу; прищепленн€ шанобли≠вого ставленн€ до культури, спадщини, народних тради≠ц≥й ≥ звичањв, нац≥онально-етн≥чноњ обр€довост≥ вс≥х наро≠д≥в, що насел€ють ”крањну;

- природов≥дпов≥дн≥сть.

”рахуванн€ багатогранноњ й ц≥л≥сноњ природи людини, в≥кових та ≥ндив≥дуальних особ≠ливостей д≥тей, њх анатом≥чних, ф≥з≥олог≥чних, психоло≠г≥чних, нац≥ональних та рел≥г≥йних особливостей;

- культуров≥дпов≥дн≥сть.

ќрган≥чний зв'€зок з ≥стор≥≠Їю народу, його мовою, культурними традиц≥€ми, з народ≠ним мистецтвом, ремеслами ≥ промислами, забезпеченн€ духовноњ Їдност≥ покол≥нь;

√уман≥зац≥€.

—творенн€ умов дл€ формуванн€ кра≠щих €костей ≥ зд≥бностей дитини, джерел њњ життЇвих сил; гуман≥зац≥€ взаЇмин виховател€ ≥ вихованц≥в; повага до особистост≥, розум≥нн€ њњ запит≥в, ≥нтерес≥в, г≥дност≥, до≠в≥р'€ до нењ; вихованн€ гуманноњ особистост≥;

ƒемократизац≥€.

”суненн€ авторитарного стилю ви≠хованн€, сприйн€тт€ особистост≥ вихованц€ €к вищоњ соц≥≠альноњ ц≥нност≥, визнанн€ њњ права на свободу, на розвиток зд≥бностей ≥ ви€в ≥ндив≥дуальност≥. √либоке усв≥домленн€ взаЇмозв'€зку м≥ж ≥деалами свободи, правами людини ≥ громад€нською в≥дпов≥дальн≥стю;

- етн≥зац≥€: наповненн€ вихованн€ нац≥ональним зм≥стом, що передбачаЇ формуванн€ самосв≥домост≥ грома≠д€нина.

«абезпеченн€ можливост≥ вс≥м д≥т€м навчатис€ у р≥дн≥й школ≥, виховувати нац≥ональну г≥дн≥сть, нац≥о≠нальну св≥дом≥сть, почутт€ належност≥ до свого народу. ¬≥дтворенн€ в д≥т€х ментал≥тету народу, ув≥чненн€ в п≥д≠ростаючих покол≥нн€х специф≥чного, що Ї в кожн≥й нац≥њ, вихованн€ њх €к типових нос≥њв нац≥ональноњ культури. ÷ей принцип Ї нев≥д'Їмною складовою соц≥ал≥зац≥њ д≥тей, стосуЇтьс€ вс≥х народ≥в, що живуть в ”крањн≥.

—укупн≥сть цих принцип≥в забезпечуЇ усп≥шне визна≠ченн€ завдань, доб≥р зм≥сту, метод≥в, засоб≥в ≥ форм вихо≠ванн€. ™дн≥сть принцип≥в вихованн€ потребуЇ в≥д педагога вм≥нн€ використовувати њх у взаЇмозв'€зку, з урахуван≠н€м конкретних можливостей ≥ умов.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 942 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1292 - | 1277 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.