Інтернет у законодавчому полі України

13.04.2003
автор: Наталія Максимова
джерело: Київський державний центр науково-технічної і економічної інформації

Непередбачуваність шляхів і темпів розвитку прогресу не дозволяє прогнозувати технічні засоби, що будуть розроблені в майбутньому. Ніхто й гадки не мав, що поняття «кіберпростір» стрімко увійде в наше життя, а разом з ним і низка нових проблем, обумовлених особливостями самого Інтернету: його віртуальною суттю, швидкою змінюваністю, відсутністю територіальних меж. Це гострі проблеми суспільного, політичного, комерційного і юридичного значення. Якщо ці проблеми не вирішувати, то це може загальмувати розвиток галузі, яка обіцяє різноманітні вигоди для всього суспільства.

Завдяки позатериторіальному характеру відносин в Інтернеті кожен, хто має доступ до Інтернету, потенційно може діяти в різних країнах. Розвиваються комерційні відносини в Інтернеті, зокрема електронна торгівля, реклама товарів та послуг, Інтернет-аукціони. Тобто комерційна діяльність віртуальна нагадує таку ж діяльність у реальному просторі, де діють реальні закони. До правового регулювання відносин у віртуальному світі дуже складно застосовувати національне законодавство з його територіальною природою. Інтернет як саморегулівна інформаційна система виходить за межі системи правових норм усіх країн світу. Відкриваються широкі можливості для використання інтелектуальної власності, зокрема знаків для товарів та послуг під час реклами, фірмових найменувань, зазначень походжень товарів. Разом з тим виникає безліч запитань. Кожен підприємець знає, що за розміщення реклами треба платити податок, для використання знака для товарів і послуг — отримати ліцензію від власника прав на нього.

А як у віртуальному світі? Чи потрібно підприємству сплачувати податок від розміщення реклами, якщо воно рекламує свої послуги через Інтернет на власному веб-сайті? Чи є неправомірне використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті порушенням прав власників виключних прав на ці об’єкти? Відповідно до якого законодавства захищати ці права?
Спори, пов’язані з діяльністю в Інтернеті, дедалі частіше стають предметом судового розгляду.

Повинні бути встановлені правила гри. Адже потенціал, який дає комерційна діяльність в Інтернеті, може бути повністю реалізований лише в тому середовищі, де поважаються і гарантуються права всіх: і законних власників, і законних користувачів.
В чому ж полягають проблеми захисту прав інтелектуальної власності, пов’язані з інтенсивним розповсюдженням Інтернету в усіх країнах світу?

Об’єкти інтелектуальної власності, зокрема знаки для товарів і послуг як важливий інструмент просування товарів і послуг на ринку, широко використовуються в електронній торгівлі, що здійснюється через Інтернет. Завдяки технологіям Інтернету підприємці отримали можливість використовувати свої знаки для товарів і послуг в найрізноманітніших формах. Таке використання часто не підпадає під традиційне поняття «використання знака».

Найчастіше в Інтернеті використовується знак для товарів і послуг в доменних іменах. В усьому світі для цього використовують власні фірмові найменування або знаки для товарів і послуг — торгівельні марки. Це дає відповідний ефект: створює або підтримує у користувача Інтернету зв’язок між діяльністю певного підприємства і змістом інформаційних масивів в Інтернеті. Таким чином, доменні імена також можна віднести до засобів індивідуалізації комерційних підприємств.

Але під час реєстрації знаків для товарів і послуг проводиться експертиза і при виявленні невідповідності умовам надання правової охорони, встановленим законом, знак не реєструється. Право на доменне ім’я виникає разом з підключенням користувача до Інтернету та його реєстрацією в недержавній організації, і ніяка експертиза при цьому не проводиться. Власники доменів отримують право на їх використання, яке багато в чому є подібним до виключного права на використання знака для товарів та послуг, через що і комерційна цінність таких доменів дуже велика. Крім того, використання доменів не має територіальних обмежень. Така система реєстрації доменних імен призводить до конфліктів між власниками доменів і власниками виключних прав на знак.

Поширеним порушенням прав власників інтелектуальної власності є неправомірна реєстрація чи притримування назв доменів, тотожних чи подібних до існуючих знаків для товарів і послуг, з метою їх комерційного використання чи продажу законним власникам цих знаків. Така діяльність отримала назву «кіберсквотинг» — захоплення доменних імен. Використовуючи недосконалість реєстраційної системи доменних імен, кіберсквотери реєструють назви відомих знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, прізвища відомих людей без згоди їхніх власників. Оскільки реєстрація доменних імен є порівняно недорогою процедурою, кіберсквотери реєструють сотні доменних імен. Потім вони виставляють на продаж або пропонують ці імена безпосередньо компаніям-власникам знака або фірмового найменування за значні суми. Це прояв недобросовісної конкуренції у віртуальному світі. Власники цих позначень змушені для власного використання в Інтернеті купувати свої ж назви знаків для товарів і послуг.

Якщо говорити про інтелектуальну власність, то незаконна діяльність у цій сфері в Інтернеті стосується також і авторського права, зокрема недозволеного розповсюдження творів, захищених авторським правом, наприклад комп’ютерних програм або музичних творів.

Як відомо, охорона прав на інтелектуальну власність здійснюється відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів. За неправомірне використання знака для товарів і послуг, винаходу, промислового зразка, літературного твору в реальному світі передбачена відповідальність, в тому числі і кримінальна, залежно від порушення.

Спори, пов’язані з розміщенням і використанням інформації з Інтернету, дедалі частіше стають предметом судового розгляду. Їх розв’язання ускладнюються, оскільки в умовах Інтернету розмивається одне з основних понять законодавства про авторське право — відтворення. Часто суди не визнають розміщення творів у Інтернеті відтворенням у розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Крім того, відсутність посилань на автора та інших вихідних даних під час відтворення цієї інформації відразу кількома особами на різних сайтах Інтернету вкрай ускладнює встановлення винного у порушенні авторських прав.

Відносини в Інтернеті і досі залишаються недостатньо врегульованими як чинним законодавством України, так і відповідними договорами між окремими суб’єктами інформаційних відносин.

Указ Президента України від 31 липня 2000 р. № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» визначив завдання щодо вирішення цієї проблеми.
Вперше в Україні в Указі дається юридичне визначення поняття Інтернету як глобальної інформаційної мережі. Указом установлено, що розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі, забезпечення широкого доступу до Інтернету громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, розвитку підприємництва, побудови відкритого демократичного суспільства. В Указі окреслені основні напрями використання Інтернету, що дозволяє визначити і відповідне законодавство, яке має їх регулювати.

Одним із завдань щодо розвитку національної складової Інтернету визначено удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп’ютерних вірусів.

Сьогодні в Україні зроблено перші кроки до законодавчого врегулювання використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті. Зокрема, Верховною Радою України в липні 2002 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності», відповідно до якого внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті.

Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки» та «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» визначено, що пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, є також використанням винаходу, промислового зразка та топографії інтегральної мікросхеми.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вперше у національному законодавстві визначає поняття «доменне ім’я» як ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Крім того, розширено поняття використання знака: ще донедавна під використанням знака визнавали застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням зазначених товарів і послуг до господарського обороту. Закон доповнено положенням, згідно з яким використанням знака визнається також використання в Інтернеті знака та доменних імен, тотожних чи подібних до знака настільки, що їх можна сплутати.

Таким чином, на цей час в Україні законодавчо визначено, що неправомірне використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті є порушенням прав власників виключних прав на ці об’єкти. Тобто власник прав на об’єкти інтелектуальної власності при виявленні, тепер навіть в Інтернеті, порушення своїх прав може звернутися до суду.

Міжнародне співтовариство теж посилено працює над законодавчим врегулюванням питань щодо використання прав інтелектуальної власності в Інтернеті. Так, зростання ролі Інтернету як місця комерційної діяльності вимагає запровадження міжнародних правових стандартів для розв’язання спорів щодо доменних імен.

Аналіз проблем охорони знаків для товарів і послуг у зв’язку з їх використанням в Інтернеті вимагає розробки спеціальних міжнародних норм для регулювання відносин в Інтернеті, а також удосконалення національного законодавства.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) протягом декількох останніх років проводила дослідження, спрямовані на розробку рекомендацій для усунення конфліктів щодо інтелектуальної власності в Інтернеті.

Цей процес почався ще у 1998 році і зараз є вже певні результати, викладені, зокрема в документі ВОІВ «Дослідження, що стосуються використання знаків для товарів і послуг в Інтернеті», метою якого є розробка принципів використання знака в Інтернеті та Спільних рекомендаціях, що стосуються положень правової охорони товарних знаків та інших прав промислової власності в Інтернеті, прийнятих Асамблеєю Паризького союзу і Генеральною Асамблеєю ВОІВ.
Ці рекомендації пропонують, наприклад, визначення поняття доменного імені, конфліктного з добре відомим знаком: доменне ім’я в Інтернеті вважається конфліктним із знаком, якщо це доменне ім’я або суттєва його частина є відтворенням, імітацією, перекладом або транслітерацією добре відомого знака і доменне ім’я зареєстровано або використовується недобросовісно.
Під час довгих дискусій стосовно визначення, що ж все-таки розуміти під використанням позначення в Інтернеті для встановлення факту порушення виключних прав на об’єкт інтелектуальної власності, було прийнято рішення, що на сучасному етапі мова може йти лише про досить обмежене розуміння використання — про таке використання, яке в Інтернеті якось можна визначити і оцінити.

Нині актуальним є також питання, яке порушує ВОІВ щодо захисту географічних зазначень, зокрема назв походження вин, особистих імен, фірмових найменувань, назв міжнародних організацій.

Подальше врегулювання правовідносин в Інтернеті продовжується як на міжнародному, так і на національному рівні. Життя висуває нові проблеми, які потребують вирішення.