Визначення термічного коефіцієнта тиску повітря за допомогою газового термометра
Методичні вказівки
Перед виконанням роботи необхідно засвоїти такі положення.
Ідеальний газ – це модель газу, молекули якого – матеріальні точки, сила взаємодії між якими на відстані дорівнюе нулю, а стикаються вони як абсолютно пружні шари.
Стан ідеального газу довільної маси описується рівнянням Менделєєва – Клапейрона
у якому: М – молярна маса газу; R – універсальна газова стала;
P, V, T – відповідно, тиск, об’єм та температура газу.
Рівняння стану ідеального газу для 1 моля записується так:
PVo = RT, (16.1)
де Vo – об’ем 1 моля газу.
Перша похідна від рівняння (16.1), якщо вважати P = const; дає рівняння:
PdVo = RdT,
у якому PdVo = dA – є робота газу при збільшенні об’єму на dVo.
Якщо прийняти DT = 1 K, то при P = const, то
P DVo = R DT = DA = R
Універсальна газова стала R чисельно дорівнює роботі при ізобаричному розширенні 1 моля газу внаслідок його нагрівання на 1 К.
В одиницях СІ R = 8,31 Дж/моль.К.
Для ідеальних газів діють такі закони.
1. Закон Бойля-Маріотта – при T = const та m = const добуток численних значень тиску та об’єму газу є сталою величиною:
PV = const.
2. Закон Гей-Люсака – при P = const об’єм даної маси газу прямо пропорційний його абсолютній температурі:
V = Vo(1 + av t), або V = VoT/To,
де Vo – об’єм газу при температурі To = 273,15 К; a = av = 1/273,15 K-1 – термічний коефіцієнт об’ємного розширення, який вважається однаковим для всіх ідеальних газів.
3. Закон Шарля – при V = const тиск даної маси газу прямо пропорційний абсолютній температурі:
P = Po(1 + ap t), або P = PoT/To,
де Po – об’єм газу при температурі To = 273,15 К; a = ap = 1/273,15 K-1 – термічний коефіцієнт тиску.
4. Закон Авогадро – при однакових тисках та температурах в рівних об’ємах довільного газу міститься однакова кількість молекул.
Якщо газ при V= const нагрівається від температури t1 до температури t2, то його тиск збільшується від P1 до P2. Залежність між тиском та температурою для ідеального газу встановлюється рівнянням:
(16.2)
де a – термічний коефіцієнт тиску газу; t – температура за шкалою Цельсія.
Розв’язуючи рівняння (16.2) відносно a, одержимо
(16.3)
У формулі (16.3) не враховано розширення стінок балона при нагріванні, отже, і збільшення емності балона, в якому міститься досліджуваний газ. Урахування зміни об’єму балона при нагріванні дає більш точну формулу:
(16.4)
де 3x – коефіцієнт об’ємного розширення скла, який дорівнює 2,5*10-5 К-1.
Опис установки та методики вимірювання
Газовий термометр (рис. 16.1) містить скляний балон 1, 
наповнений сухим газом (повітрям, азотом, воднем і т.п.), з’єднаний з одним коліном ртутного манометра. Праве коліно 2 манометра здатне пересуватись за допомогою повзунка вздовж дзеркальної шкали. Ліве коліно манометра, яке з’єднане з балоном 1, має у своїй верхній частині позначку 3, до якої необхідно підводити ртуть у коліні, щоб об’єм газу при вимірюванні залишався незмінним.
Тиск газу в балоні:
P = P атм + hdg, (16.5)
де P атм – атмосферний тиск; h – різниця рівнів ртуті; d – густина ртуті; g – прискорення сили тяжіння.
Повітря в балоні нагрівають водяною парою. Воду, налиту в посудину, доводять до кипіння, а пара, піднімаючись, омиває балон 1 з повітрям. Таким чином газ у балоні 1 через 10–15 хвилин приймає температуру пари киплячої води у посудині нагрівача.
Обладнання: газовий термометр, нагрівач, термометр кімнатний, барометр.
