Не дають опис явищ в строгих термінах; вказує лише тільки загальні рамки дослідження. Рівень найбільш м'яких регулятивів.
Два основні методи тут: діалектика і метафізика.
Діалектика
З грецької - мистецтво вести бесіду.
Вчення про найбільш загальні процеси розвитку природи, суспільства і пізнання.
Пов'язані із школою натурфілософів. Сократів метод. Маєвтика (метод повивальної бабки).
Другий етап розвитку - ідеалістична діалектика Гегеля. Потреба у створенні методу філософії, окремого від математичного методу.
"Наука логіки" Гегеля.
У Гегеля значення діалектики настільки велике, що це і наука, і метод, і теорія піщаної. Значення онтологічне, гносеологічна, методологічна.
Третій період - діалектика матеріалізму.
У Гегеля рух ідеї, у Маркса - рух матеріі. Суспільство у Маркса - матерія.
Структура: принципи, закони і категорії.
Принципи - основоположні начала.
1. Історизму - предмети розглядаються в процесі їх розвитку, саморуху. Протиставлявся принципу раціонально-логічного, статичного у метафізиці. Сам процес розвитку є предметом науки. А у метафізиці уявлення будується на тому, що суб'єкт створює у своєму розумі картину - результат сприйняття дійсності.
2. Загального зв'язку та взаємозалежності - протиставлення метафізиці, яка розглядає явища відокремлено від інших.
3. Всебічність розгляду предметів і явищ. Розглядається все, з виділенням основного. Теорія Маркса: суспільства - сукупність відносин, база - економічні відносини.
Об'єктивності
Конкретності
Детермінізму
7. Протирічливості. Теза переростає в антитезу. Протиріччя може бути знято через синтез.
Категорії діалектики мають об'єктивний по змісту та суб'єктивний по формі характер.
Мислення, розвиток природи, суспільство - підлягають одним законам.
Гегель - гностик. Для нього розвиток світу - це розвиток ідеї.
Категорії - поняття, що відображають найбільш загальні та суттєві властивості, зв'язки, сторони, відношення предметів і явищ реальної дійстності.
Як правило, мають парний характер: причина-наслідок, сутність-явище, одиничне-загальне, зміст-форма, необхідність-випадковість, кількість-якість тощо. Поняття містить в собі характерні його ознаки через категорії.
Зміст формований, форма змістовна.
В момент зародження поняття воно вже містить свій антитезис. Потім заперечення посилюється із набранням поняттям ознак.
Добро і зло мають онтологічне значення - відображають реальні знання, гносеологічне - визначають процес пізнання, логічне як форми мислення, методологічне як спосіб руху від невідомого до відомого, світоглядне як відображення системи поглядів на світ, практично-дійсне.
Закони
1. Єдності і боротьби протилежностей. В ньому закладено ідею руху. В пенвий момент протилежність в понятті досягає такоі точки, что стає полюсами, і тоді протилежність стає протиріччям, які на даному ступені розвитку не можна вирішити. Треба перейти на вищий рівень.
2. Взаємопереходу кількісних і якісних змін. Кількісні зміни наростають до такого показника, що вона руйнує стару якість. Тоді виникає нова якість вже з нульовою кількістю. Трактовка Маркса у формаціях - протиріччя між продуктвиними силами (зміст) і виробничими відносинами (форма). Форма руйнується через революцію.
3. Заперечення заперечення. Результат нового синтезу. Зерно-Колос-Множина зерен. Але! Ви не повернулися в ту саму точку. Рухаєтесь по спіралі, яка розкручується. А не по прямій. Постійне розширення.
Метафізичний метод
Відноситься до загальнофілософських методів.
Метафізичний - той, що після фізики. На основі систематизаціі робіт Арістотеля. Його вважають найбільшим систематично всіх часів і народів.
Метафізика:
1. Філософія, наука про загальне, буття речей. За основу береться тут вчення Арістотеля
2. Особлива філософська наука - онтологія. Вчення про буття як таке, незалежно від окремих проявів цього буття. Незалежно від питань логіки і теорії пізнання. В цьому значенні вживалася в класичний період розвитку науки 16-17 ст. Метафізичні школи права - раціоналістичний догматизм, "схоластика другого етапу". Декарт, Лейбніц, Спіноза; Пуфендорф, Томазій, Вольф. Школа природного права використовувала методи метафізики. Докласична німецька правова школа. В основі - дедукція. Після 19 ст. і в сучасних школах поняття буття виводиться за рамки метафізики. Критична ставлення. Але є, наприклад, системи Агассі, де метафізика відроджується; метафізика використовується для відображення наукової картини світу.
3. Філософія, яка протиставляється діалектиці.
Критика метафізики базувалася зокрема на тому, що це ненауковий метод, гальмує прогрес у розвідку науки.
