– Не треба видавати хворому на руки всю добову дозу ліків, тому що він може прийняти їх одночасно, що може бути причиною отруєння лікарськими препаратами.
– Не залишайте біля хворого на тумбочці ліки, бо хворі часто приймають їх із запізненням, а іноді й зовсім не приймають.
– Якщо ви випадково дали інші ліки або перевищили дозу, негайно повідомте лікаря.
– Не давайте хворому лікарські препарати без призначення лікаря, оскільки навіть звичайні ліки в певних ситуаціях можуть призвести до важких наслідків.
– Всі скарги хворого на неприємні відчуття від прийнятих ліків або відмову хворого від їх прийому негайно доведіть до лікаря.
– Якщо ліки мають неприємний смак або запах, хворого треба попередити про це та вказати на найкращий спосіб прийняття таких ліків.
– Якщо ліки впливають на забарвлення калу або сечі, слід про це попередити хворого.
– У разі появи найменших ознак неадекватної реакції на ліки або ускладнення медична сестра повинна негайно повідомити про це лікареві.
Медична сестра самостійно не може призначити хворому ліки або змінити призначення лікаря. Вона може це зробити тільки у разі відсутності лікаря у відділенні (коли хворий просить у медичної сестри найпростіші ліки, наприклад, анальгін при головному болю). У той самий час медична сестра, безпосередньо спостерігаючи за хворими, може затримати призначення, наприклад, коли хворий погано переносить препарат або в нього виникла алергічна реакція, коли необхідність у призначенні певного лікарського препарату усунулася, наприклад, якщо хворий, якому призначили снотворне, заснув.
Медична сестра повинна пам’ятати про важливу роль віри хворого в успішність призначеного лікування, тому вона не має права пропустити точного часу роздавання ліків, зневажливо ставитися до призначення того чи іншого препарату.
Вводити лікарські препарати можна під язик – сублінгвально. Переваги методу. Оскільки слизова оболонка ротової порожнини, особливо її дна, добре васкуляризована, це забезпечує досить швидке та повне всмоктування лікарських речовин; лікарська речовина не руйнується у травному каналі травними ферментами і не інактивується печінкою, оскільки обминає її.
За допомогою такого методу можна вводити лише такі ліки, які хворі приймають у невеликих дозах (нітрогліцерин, сусак, валідол, статеві гормони). Нітрогліцерин або валідол у таблетках кладуть під язик до повного їх розсмоктування; а у вигляді спиртових крапель – 2-3 краплі нітрогліцерину або 5-6 крапель валідолу капають на шматочок цукру і кладуть під язик до повного розсмоктування.
Вводити лікарські препарати можна через пряму кишку – ректально.
Показання: захворювання прямої кишки (геморой, запалення слизової оболонки), нестримне блювання, непрохідність стравоходу, порушений акт ковтання, а також збудженим психічнохворим.
Переваги методу. Дає можливість безпосередньо впливати на уражену слизову оболонку прямої кишки; через наявність анастомозів між гемороїдальними та клубовими венами ліки, що всмоктуються в прямій кишці, обминають ворітну вену та печінку, а тому не руйнуються в останній.
Недоліки методу полягають у тому, що більшість лікарських препаратів не всмоктується у прямій кишці і це обмежує кількість препаратів, які можна вводити цим шляхом (наприклад, глюкоза, хлоралгідрат, серцеві глікозиди в ізотонічному розчині натрію хлориду).
Ректальне введення лікарських препаратів можна виконувати двома методами: 1-й – застосування лікарського препарату резорбтивної, тобто загальної, дії, який вводять з метою впливу на організм у цілому. При цьому застосовують лікувальні мікроклізми, крапельні клізми, лікувальні свічки (наприклад, свічки з антипірином набули широкого застосування для зниження високої температури тіла, особливо у дітей; 2-й – застосування лікарського препарату місцевої дії, наприклад, при геморої, запаленні слизової оболонки прямої кишки. При цьому застосовують ті самі лікарські форми, але до їх складу входять інші препарати.
Вводять лікарські препарати через фістулу – штучну норицю шлунка при непрохідності стравоходу, після операцій на ньому або шлунку. При цьому всі лікарські речовини вводять у рідкому стані або у вигляді суспензій, олійних розчинів. Зазвичай це виконують до годування чи після хворого через фістулу.
