Стаття 2

Стаття 1

 

Сторони, володіючи повною самостійністю в питаннях формування
і реалізації національної політики у сфері охорони праці:

 

вважають за доцільне проведення скоординованої політики з
питань охорони праці з обліком загальноприйнятих міжнародних норм
і правил;

 

визнають стандарти Системи стандартів безпеки праці (ССБП),
єдині норми і правила по охороні праці в якості міждержавних за
погодженим переліком, що переглядається у міру необхідності з
урахуванням вимог національного законодавства Сторін і результатів
спільної роботи, спрямованої на удосконалювання ССБП;

 

затверджують погоджені або спільно розроблені норми і вимоги
по охороні праці до взаємопостачальних машин, механізмів,
устаткування, матеріалів, технології, засобів охорони праці;

 

застосовують погоджені терміни і визначення у сфері охорони
праці;

 

створюють спільну інформаційну систему з банком даних по
охороні праці й організовують публікації з цього питання.

 

Стаття 2

 

Сторони здійснюють погоджену діяльність у сфері охорони праці
у наступних напрямах:

 

установлення вимог охорони праці до машин, механізмів, іншої
продукції виробничого призначення, нових речовин, матеріалів,
технологій і проектованих об'єктів;

 

створення більш ефективних засобів індивідуального і
колективного захисту, сучасних матеріалів для їх виготовлення,
здійснення обов'язкової сертифікації устаткування і засобів
захисту;

 

розробка і реалізація міждержавних програм і технічних
проектів, спільне проведення найважливіших науково-дослідних
робіт;

 

розробка системи показників і державної звітності в галузі
охорони праці на погодженій методологічній основі;

 

організація підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

 

удосконалювання порядку розслідування й обліку нещасних
випадків на виробництві, а також відшкодування шкоди, заподіяної
працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим
ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових
обов'язків;

 

участь у розслідуванні нещасних випадків і професійних
захворювань, що виникли з громадянами держав - учасниць цієї Угоди
під час їх роботи (відрядження) в інших державах - учасницях цієї
Угоди;

 

обмін інформацією, проведення міждержавних виставок,
симпозіумів, науково-практичних конференцій, семінарів, нарад із
проблем, що представляють взаємний інтерес;

 

сприяння регулярним контактам і консультаціям між органами
державного управління охороною праці, нагляду і контролю у цій
сфері, а також відповідними науково-дослідними організаціями.