Методологія аналізу і оцінки ризику

Обчислення ризику, його аналіз і розробку рекомендацій з його мінімізації розглядають як частину системного підходу до прийняття політичних рішень, процедур і практичних засобів у вирішенні завдань попередження або зменшення небезпеки для життя людини, захворювань або травм, збитку майну і навколишньому середовищу.

Підхід, що полягає в науковому оцінюванні ризику для ухвалення рішення називається ризик-орієнтований підхід (РОП) [4, 7, 8]. Початок його використанню поклав міжнародний стандарт OHSAS 18001-1999 «Система менеджменту охорони здоров'я і безпеки персоналу (Occupational Health and System)».

Концептуально теорія РОП включає оцінку і управління ризиком.

Аналіз ризику (ризик-аналіз) – це систематичне використання наявної інформації для виявлення небезпек і оцінки ризику для окремих осіб або груп населення, майна або навколишнього середовища.

Оцінка ризику містить у собі аналіз частоти (імовірності), з якою здійснюється небезпечна подія і аналіз наслідків небезпечної події, тобто оцінка ризику – це аналіз походження і масштаби ризику [6, 7] рис 2.2.

Аналіз ризику проводять за наступною схемою:

1. Планування і організація.

2. Ідентифікація небезпек:

2.1 виявлення небезпек;

2.2 попередня оцінка характеристик небезпек.

3. Оцінка ризику:

3.1 аналіз частоти здійснення небезпек;

3.2 аналіз наслідків небезпечних подій;

3.3 аналіз невизначеностей.

4. Розробка рекомендацій з управління ризиком.

 

 

Рис.2.2 Схема оцінки ризику

 

Управління ризиком – це аналіз ризикової ситуації, розробка і обґрунтування рішення, нерідко у формі правового акту, спрямованого на мінімізацію ризику [6].

В управління ризиком повинен бути включений весь сукупний спектр існуючих у суспільстві небезпек, і загальний ризик від них для будь-якої людини і для суспільства в цілому не може перевищувати «прийнятний» для нього рівень.

Схема процесу управління ризиком наведена на рис 2.3 [6].

Модель управління ризиком складається із чотирьох частин і етапів.

Перший етап пов'язаний з характеристикою ризику і встановленням ступеню небезпеки. Другий етап – це визначення прийнятності ризику. Ризик порівнюється з рядом соціально-економічних факторів. Процес порівняння опирається на метод «витрати – вигоди» (рис. 2.4).

У порівнянні «не ризикових» факторів з «ризиковими» міститься суть процесу управління ризиком. При цьому можливі три варіанти прийняття рішень:

1) ризик прийнятний повністю;

2) ризик прийнятний частково;

3) ризик неприйнятний повністю.

На теперішній час рівень зневажливої межі ризику встановлюють як 1% від максимально припустимого [6]. У двох останніх випадках необхідно встановити пропорції контролю, що входить до завдання третього етапу процедури управління ризиком.

Третій етап – визначення пропорції контролю, полягає у виборі одного з «типових» засобів, що сприяє зменшенню (у першому і другому випадку) або усуненню (у третьому випадку) ризику.

Четвертий етап – ухвалення регулюючого рішення – нормативних актів. Даний елемент, завершує процес управління ризиком і одночасно враховує всі його стадії.

 

Рис 2.3. Схема процесу управління ризиком

 

Рис. 2.4. Співвідношення збитку і витрат на безпеку: З – збиток; В_б – витрати на безпеку; К_б – критерій безпеки (заштрихована площа – область прийнятних значень З і В_б)