Для підсумкового контролю знань

 

 

галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»

напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

спеціалізація «Банківська справа»

напрям підготовки 6.030509 «Облік і аудит»

ОКР – бакалавр

обліково-фінансовий факультет

форма навчання – денна

 

Затверджені на засіданні кафедри соціології управління протокол № ____ від._________

 

 

Маріуполь – 2015

Увага! 1 рівень-20 питань (по 2 бали)-40 балів

2 рівень - 13 питань (по 3 бали) – 39 балів

3 рівень – 23 питання (по 76 балів) – 12 балів

Усього за тест Ви можете набрати 100 балів

	І рівень Уважно прочитайте зміст тестового завдання. З наведених варіантів відповіді оберіть одну вірну, та запишіть на бланку відповідей літеру, яка їй відповідає. Кожна вірна відповідь оцінюється у 3 бали.
1.	У сучасному світі існують два напрями лібералізму:
A	класичний і неокласичний;
B	абсолютний і змішаний;
C	соціальний і консервативний;
D	немає вірної відповіді.
2.	Предметом політології є:
A	феномен суспільної взаємодії;
B	феномен політичної влади;
C	феномен політичної еліти;
D	феномен політичного угрупування нації.
3.	Теоретиком українського консерватизму є:
A	М.Драгоманов;
B	М.Шаповал;
C	В.Липинський;
D	В.Антонович.
4.	Автором ідеї впливу кліматичних умов на політику є:
A	Платон;
B	Шарль Луї Монтеск'є;
C	Жан Боден;
D	Фома Аквінський.
5.	Ідея поділу влади як самостійне вчення була обґрунтована у середині XVIII ст.
A	Ш.-Л. Монтеск’є;
B	Аристотелем;
C	Т. Гоббсом;
D	Т. Парсонсом.
6.	Поняття «легітимність влади» в науковий обіг ввів:
A	Ш.-Л. Монтеск’є;
B	М.Вебер;
C	Т. Гоббс;
D	Т. Парсонс.
7.	Макіавеллізм - це принцип, згідно з яким у політиці:
A	мета виправдовує засоби;
B	необхідно обирати засоби;
C	необхідно піклуватися про народ;
D	слід відмовитися від влади
8.	До якого типу легітимності відносяться режими королівської влади?
A	традиційний;
B	харизматичний;
C	раціонально-легальний;
D	психологічний.
9.	Хто з мислителів вважав політичним лідером володаря, котрий заради збереження свого панування і підтримки суспільного порядку не гребує ніякими засобами, навіть аморальними?
A	Т. Карлейль;
B	Н. Макіавеллі;
C	Г. Тард;
D	Ф. Ніцше.
10.	Назва якої доктрини означає «охороняти», «зберігати»?
A	анархізм;
B	націоналізм;
C	неолібералізм
D	консерватизм
11.	Політична свідомість – це:
A	система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами — індивідами, групами, націями тощо;
B	система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів певного суспільства;
C	влада, яка здійснюється за допомогою відокремленого професійного апарату на певній території, на яку поширюється державний суверенітет;
D	процедура обговорень, яка може мати й пропагандистський характер, оскільки сотні тисяч зауважень і пропозицій громадян здебільшого беруться до уваги лише на рівні уточнень, окремих поправок, не торкаючись концепції законопроектів.
12.	Автором «X заповідей УНП» є:
A	М. Міхновський;
B	О. Борковський;
C	Д. Донців;
D	С.Дністрянський.
13.	«Історія людства – це історія постійної зміни еліт; одні підносяться, інші приходять в занепад», – стверджував:
A	Р. Моска;
B	М. Вебер;
C	В. Парето;
D	Ж.-Ж. Руссо
14.	В Україні офіційна публікація законів та інших нормативно-правових актів здійснюється у газеті
A	«Урядовий кур’єр»
B	«Дзеркало тижня»;
C	«Голос України»;
D	«Українська правда».
15.	Який тип легітимності політичного панування ґрунтується на вірі підвладних у незвичайні якості і здібності, винятковість правителя:
A	традиційний;
B	харизматичний;
C	раціонально-легальний;
D	психологічний.
16.	Плутократія як форма влади – це влада:
A	натовпу;
B	бідних;
C	багатих;
D	народу.
17.	Суверенітет держави – це:
A	політичний інститут, складова політичної системи суспільства.
B	верховенство влади держави в середині країни та її незалежність у зовнішніх відносинах.
C	система встановлених або санкціонованих державою і спрямованих на регулювання суспільних відносин загальнообов'язкових норм, дотримання й виконання яких забезпечується шляхом переконання і державного примусу.
D	сукупність управлінсько-адміністративних структур, покликаних реалізувати рішення центральних і місцевих органів влади.
18.	Політичний конфлікт - це:
A	процес різного загострення протиріч і боротьби двох чи більше сторін;
B	гостре зіткнення протилежних сторін, обумовлене спільним виявом різних інтересів, поглядів, цілей у процесі боротьби за владу, перерозподілу і використання політичної влади, оволодіння ключовими позиціями у владних структурах та інститутах;
C	ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони;
D	спроба досягнення винагороди шляхом підпорядкування, нав'язування своєї волі, видалення або навіть знищення супротивника, прагнучи досягти тієї ж винагороди;
19.	Процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, які дають їй змогу функціонувати як повноправному членові суспільства – це:
A	розвиток;
B	соціалізація;
C	деградація;
D	набуття політичної свідомості.
20.	Політична угода, яка ґрунтується на взаємних поступках це:.
A	популізм;
B	фрустрація;
C	асоціація;
D	компроміс.
21.	Наукова праця "Порівняльні політичні системи" належить:
A	Д. Істону,
B	Г. Алмонду,
C	Т. Парсонсу,
D	М. Веберу.
22.	Платон аналізує державу з погляду того, наскільки воно відповідає ідеалу, зразку. Усі існуючі держави, на думку Платона, недосконалі. За ступенем недосконалості, у залежності від форми правління, він розташовує держав у такому порядку…
A	монархія, демократія, аристократія, політія;
B	демократія, монархія, теократія, тимократія;
C	тимократія, олігархія, демократія, тиранія;
D	аристократія, олігархія, теократія, демократія.
23.	Вибори – це:
A	добровільна участь громадян в демократичному суспільстві, які мають можливість безпосередньо впливати на формування органів влади різних рівнів;
B	процедура обговорень, яка може мати й пропагандистський характер, оскільки сотні тисяч зауважень і пропозицій громадян здебільшого беруться до уваги лише на рівні уточнень, окремих поправок, не торкаючись концепції законопроектів;
C	процедура з метою ухвалення закону або інших рішень на основі волевиявлення народу щодо найактуальніших питань державної політики і суспільно-політичного життя загалом;
D	порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноважними представниками населення.
24.	Упорядкована на основі права та інших соціальних норм сукупність таких інститутів як держава, органи державної влади, політичні партії, громадські об’єднання рухів, у межах якої проходить політичне життя суспільства, формується та здійснюється політична влада це:
A	політична свідомість;
B	політична культура;
C	політична система;
D	політичний процес.
25.	Історично першим типом легітимності влади був:
A	харизматичний;
B	традиційний;
C	раціонально-легальний;
D	психологічний.
26.	Пропорційна виборча система – це:
A	такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав більшість голосів у виборчому окрузі;
B	механізм розподілу представницьких мандатів відповідно до підсумків голосування, механізм визначення «середньої» волі виборців;
C	такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів;
D	сукупність правил і прийомів, які забезпечують певний тип участі суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових виконавчих органів, втілення волі тієї частини суспільства, котрої, згідно із законодавством, достатньо для визнання виборів дійсними.
27.	Політичний режим – це:
A	система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів певного суспільства;
B	система ідеологічних і психологічних елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття і вибір варіанту поведінки відповідно до індивідуальних та суспільних інтересів;
C	політична обстановка у суспільстві, що реально складається і характеризується якісною і кількісною мірами участі народу, окремих соціальних груп, а також громадян у здійсненні політичної влади та методами здійснення цієї влади;
D	порядок розгляду і вирішення державних і громадських питань повноваженими представниками населення (виборними або призначеними).
28.	Доповніть речення: …………… – це засоби впливу суб’єкта на об’єкт у відповідності з поставленою метою
A	політичний режим;
B	примусові ресурси;
C	політичний процес;
D	ресурси влади;
	Твори «Державець», «Історія Флоренції», «Роздуми про першу декаду Тіта Левія» написав:
A	Гуго Грацій
B	Шарль Луї Монтеск'є
C	Нікололо Макіавеллі
D	Жан Боден
2 рівень (4 бали) Уважно прочитайте зміст тестового завдання. Доповніть речення або встановіть відповідність між складовими. Кожна вірна відповідь оцінюється у 4 бали.
1.	Доповніть речення: ________ це група людей, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб.
2.	Доповніть речення: ____________це сукупність діючих у країні політичних партій та відносин між ними, які складаються в боротьбі за державну владу та у процесі її здійснення.…
3.	Доповніть речення:_____________ являє собою систематизовану сукупність ідейних поглядів, що виражають і захищають інтереси тієї чи іншої суспільної групи й вимагають підкорення індивідуальних поглядів і вчинків якнайбільшої кількості людства відповідній меті і завданням використання влади.
4.	Доповніть речення: Справедливе, засноване на законах, правління кращих. Таке правління може бути або царською владою (якщо серед правителів вирізняється хтось один — найдостойніший), або аристократією — владою декількох кращих. Визнаючи можливість її створення Платон водночас висловлює сумнів у реальності її існування. Через недосконалість людської натури вона не може бути вічною і зміниться іншими, гіршими формами правління — тимократією, олігархією, демократією або тиранією. Причому кожна з цих форм є гіршою за попередні.Це______________________ .
5.	Доповніть речення:____________політичної влади означає її законність, зокрема щодо існування самої влади та застосування нею примусу. ………..
	Визначити, що являє собою форма правління, за якої верховна державна влада юридично належить одній особі — монарху (королю, імператору тощо) і передається в порядку престолонаслідування. Це…
	Доповніть речення:У праці «Підстави нашої політики» __________________ стверджував, що призначення України — бути аванпостом захисту культури Заходу від російського впливу.
	Доповніть речення:________________це історично сформована мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, яка передує нації.
	Встановіть відповідність:
Харпактеристики		Функції політичної культури
1) спрямована на формування й розвиток індивіда як суб'єкта політичних відносин.	А	вираження й реалізація соціальних інтересів
2) відтворення корінних інтересів соціальних спільностей, які стосуються влади в суспільстві. Усвідомлення цих інтересів зумовлює відповідну політичну поведінку соціальних спільностей та окремих їх представників (створення політичних партій, об'єднання в громадські організації)	B	нормативно-регулююча функція
3) забезпечує взаємодію всіх учасників політичного процесу на базі використання загальноприйнятих термінів, символів, стереотипів мислення й поведінки	C	Виховна функція
4) Реалізується за допомогою формування і закріплення в суспільній свідомості необхідних політичних цінностей, установок, цілей, мотивів і норм поведінки. Втілюється в нормативних політичних рішеннях держави і надає можливість ефективно регулювати відносини в межах політичної системи з боку як держави, так і громадянського суспільства.	D	комунікативна функція
5) на основі знання особливостей і стану політичної культури різних соціальних спільностей, притаманних їм ціннісних орієнтацій та оцінок політичних явищ і процесів можна передбачити можливі варіанти їхньої поведінки в тих чи інших конкретних соціально-політичних ситуаціях.	I	Прогностична функція
10.	Встановіть відповідність:
1.	форма загального голосування, різновид референдуму	A	біпартизм
2.	підпорядкування державі усіх сфер життя суспільства	B	депутат
3.	виборний член представницького органу влади	C	етатизм
4.	двопалатне влаштування найвищого законодавчого і представницького органу в державі	D	бікамералізм
5.	існування двох сильних партій, що зміняють одна одну при владі	І	плебісцит
1.	Уважно прочитайте пропонований текст. Визначить, про якого представника політичної думки йде мова: Цей вчений одним із перших застосував структурно-функціональний метод для дослідження політичної системи. Він розглядав політику як цілісну систему зі складною структурою, кожний елемент якої має певне призначення і здійснює специфічні функції, спрямовані на задоволення потреб системи. Політичну систему він визначає як систему взаємодії, що виконує функції інтеграції і пристосування за допомогою застосування або загрози застосування більш чи менш законного фізичного примусу. Ці функції політична система виконує як усередині кожного конкретного суспільства, так і за його межами у відносинах з іншими суспільствами. Політична система, на думку вченого, є узаконеною силою, яка підтримує порядок і здійснює перетворення в суспільстві, що забезпечують його згуртованість і цілісність. Як і будь-яка інша система, вважає вчений, політична система виконує два базових набори функцій — входу і виходу. Є чотири функції входу і три — виходу. Функції входу — це політична соціалізація й залучення до участі в політичному житті; артикуляція інтересів, тобто формування вимог, які відповідають реальним або уявним інтересам; агрегування, тобто поєднання інтересів; політична комунікація. Функції виходу — це розробка норм, застосування норм і контроль за дотриманням їх. Функції входу здійснюються недержавними формуваннями — політичними партіями, групами тиску, засобами масової інформації тощо, а функції виходу — державними органами. Так, функцію розробки норм виконують органи законодавчої влади, функцію застосування норм ~ органи виконавчої влади, а функцію контролю за дотриманням норм — судові органи. Дві функції входу — політична соціалізація і політична комунікація — передбачають наявність сфери політичної діяльності.
	Уважно прочитайте пропонований текст. Визначить, про що йде мова: Це природні, невідчужувані права, що належать індивіду від народження як члену громадянського, тобто існуючого за межами держави як політичного інституту, суспільства. Це право на життя, свободу, власність, безпеку, недоторканність особи, прагнення до щастя, опір насильству тощо. Теоретично від держави не вимагається визнання цих прав, однак на практиці вони також мають позитивний, тобто встановлений державою, характер, оскільки набувають юридичної сили лише тоді, коли порядок їх застосування визначається законом.
	Уважно прочитайте пропонований текст. Визначить, про що йде мова: Це верховенство влади держави в середині країни та її незалежність у зовнішніх зносинах. Поєднання двох начал — незалежності й верховенства — означає як право держави на незалежність і свободу від посягань із зовні і зсередини, так і право владарювати, панувати, управляти всередині країни. Його універсальність полягає в тому, що влада держави стоїть над іншими конкретними формами і виявами влади на відповідній території. Він містить такі основоположні принципи, як єдність і неподільність території, недоторканність територіальних кордонів і невтручання у внутрішні справи. Він має внутрішній і зовнішній аспекти. Внутрішній аспект полягає у можливості для держави розпоряджатися своєю територією і ресурсами, а також примушувати підлеглих до виконання її настанов; зовнішній — у забезпеченні територіальної цілісності держави і невтручання у її внутрішні справи з боку зовнішніх сил, у можливості держави проводити незалежну політику, встановлювати дипломатичні відносини з іншими державами, вступати до міжнародних організацій тощо. Важливою його ознакою держави є визнання міжнародним співтовариством її права на юридично рівних засадах вступати у відносини з іншими державами.

 

ІІІ рівень ( кожна вірна відповідь оцінюється у 7 балів ):

 

Завдання третього рівня (5 балів за кожну правильну відповідь)

1. В чому співпадіння і в чому відмінності між політикою і мораллю?

Єдність політики і моралі (моралізаторський підхід).

Г. Маблі називав політику суспільною мораллю, а мораль – приватною політикою. Добра політика, по Маблі, не відрізняється від здорової моральності. Ж.Ж. Руссо закликав до з'єднання політики і моралі: хто схоче вивчати окремо політику і мораль, той ніщо не зрозуміє ні в тій, ні в іншій, і все, що є етичним злом, є злом і в політиці. Т. Джефферсон: мистецтво управління полягає в мистецтві бути чесним.

Політика і моральність несумісні.

Політика і мораль автономні. Н. Макіавеллі: мораль – сфера вічного, вона регулює індивідуальні відносини людей за допомогою добровільного дотримання ними певних правил; в політиці ж панує доцільність, в ній виражаються інтереси різних соціальних груп. «В політиці немає моралі, а є тільки інтереси». «Мета виправдовує засоби».

Політика може бути етичною або аморальною залежно від обставин. М. Вебер «примиряв» мораль і політику шляхом розділення сфер їх дії: до ухвалення політичного рішення політик може слідувати своїм ідейним переконанням і етичним принципам, але при ухваленні рішення він повинен думати про його наслідки і результати, враховуючи реальні обставини («етика переконань» і «етика відповідальності»).

Проблема зв'язку моральності з політикою і свободою людини: чи вільна людина чи ні, чи має вона свободу етичного вибору в своїх діях, у тому числі в діях політичних, чи може людина бути етичною, будучи скованою? Актуальність питання для сучасної України: якою ціною повинен бути сплачений перехід до свободи?

 

2. Самою небезпечною, великою брехнею свого часу і найяскравішим прикладом розриву теорії і практики К.П. Победоносцев вважав неухильно нарощуючу свій вплив в Росії другої половини ХІХ в. доктрину парламентаризму. «Фатальна помилка, одна з самих вражаючих в історії людства», полягає, на його думку, в тому, що в умовах реалізації виборно-парламентського принципу народ нібито обирає, висуває у владу людей, що відображають волю більшості і гарантуючих захист її інтересу. Уважне дослідження парламентських систем приводить до інших висновків. «Правителями, - затверджував Победоносцев, - стають спритні подбирачі голосів, механічно, майстерно орудуючі закулісними пружинами, які приводять в дію ляльок на арені демократичних виборів». Практично «обирається улюбленець меншини, іноді дуже мізерної, тільки ця меншина представляє організовану силу, тоді як більшість, як пісок, нічим не зв'язана, і тому безсила перед гуртком або партією».

Як ви думаєте, чи не згущує Победоносцев фарби? Невже виборні системи «замішені» виключно на егоїзмі, підкупі, обмані, лицемірстві? Аргументуйте свою позицію. В чому актуальність критики парламентаризму Победоносцевим?

 

3. Можливі варіанти розвитку України на початку ХХІ сторіччя:

Варіант А. «Великодержавний соціалізм» - повернення державного контролю над економікою і суспільним життям в рамках авторитарного державного капіталізму. Це максимально недемократичний і неринковий варіант. Політична система у такому разі визначатиметься всевладдям консолідованої державної бюрократії і довготривалим пануванням «державної партії», а ідеологічна – переходом на радикально-антизахідні позиції.

Варіант Б. «Демократичний застій» пов'язаний з остаточною кристалізацією олігархічної системи. Варіант «керованої бюрократії». Характеризується все білдьшим звуженням ринку на фоні зовні вельми ліберальної демократії. Декоративний плюралізм забезпечить суперництво олігархічних кланів.

Варіант В. Модификация «східно-азіатського капіталізму», коли централізована поліцейсько-бюрократична, але, без сумніву, ринкова держава достатньо ефективно керує політичним і діловим життям через повністю підконтрольні йому монополії і політичні клани, а сприятливі умови (пільгові податки і суворий поліцейський порядок) для легального малого бізнесу створюють «рай для крамарів». І як наслідок – примусове деполітизування суспільства, рішуче відкидання режимом «ліберальних масок», ліквідація місцевого самоврядування і т.д.

Варіант Г. « Західно-європейський варіант» пов'язаний з розширенням політичного і економічного лібералізму в результаті політичної емансипації незалежних підприємців і трансформацією просунутої частини «партії влади» у впливове право-ліберальне політичне об'єднання.

Характеристика внутрішньополітичних і міжнародних чинників (суспільно-політичні сили, події, проблеми), які можуть надати найбільший вплив на політичний процес в Україні.