В дольках (ацинусах) слинних залоз утворюється первинний секрет, який є ізотонічним (однаковим за йонним складом) по відношенню до плазми крові, і містить ферменти, що секретуються ацинарними клітинами. При проходженні цієї (первинної слини) через протоки, вона зазнає змін: більша частина натрію реабсорбується, обмінюючись на калій; хлор поглинається пасивно – в обмін на гідрокарбонат, до неї додається слиз, що секретується протоковими клітинами. Тому в кінцевій (вторинній) слині йонів Na+ та Cl- стає менше в 7-10 разів, а йонів К+ та HCO3- в 2-3 рази більше. Протоки майже непроникні для води, тому при проходженні через протоки слина стає гіпоосмічною. Електролітний склад слини істотно залежить від швидкості секреції – при високій швидкості концентрації натрію та хлору зростають, оскільки не встигає відбуватися реабсорбція.
Утворення ферментів та слизу – активний процес, тобто відбувається з затратами енергії.
Секреторний цикл – це послідовна зміна станів секреторних клітин, які виділяють ферменти та слиз. Для клітин, які виділяють ферменти можна визначити такі фази секреторного циклу:
1.Надходження з крові в секреторну клітину низькомолекулярних речовин, які необхідні для синтезу ферментів.
2.Синтез просекрету, іде на рибосомах, далі просекрет переходить в апарат Гольджі.
3.Дозрівання секрету в апараті Гольджі.
4.Упакування секрету в гранули. В цих гранулах секрет зберігається до тих пір, доки не надійде сигнал клітині про необхідність виділення секрету.
5.Через апікальний полюс відбувається виділення секрета (найчастіше це кальцій залежний процес).
У людини слина виділяється постійно, а у тварин лише під час їжі.
