Основни технології ручного дугового зварювання

Ручне дугове зварювання широко застосовується при виробництві металоконструкцій затовшки від 2 до 100 мм. Особливо ручне зварювання вигідне для виконання коротких швів та швів криволінійного обрису у будь-якому просторовому положенні, а також для виконання швів у важкодоступних місцях.

Зварні з’єднання, що застосовуються при зварюванні підрозділяються на чотири види: стикові, напусткові, таврові, кутові.

 

а – стикове з`єднання; б – напусткове; в – таврове; г – кутове

Рисунок 5 – Типи зварних з’єднань

Перед виконанням зварювального шва визначають режим зварювання, що має забезпечвати високу якiсть зварного з’єднання, встановлюють розміри та форму шва для забезпечення мінімальних витрат матеріалів, електроенерії та труда.

Основним параметром ручного дугового зварювання є діаметр електрода та зварювальний струм.

Для стикових з’єднань діаметр електрода вибирають залежно від товщини кромок, що звариваються за наступними рекомендаціями:

S, мм... < 2 3...5 6...8 9...12 13...15 16...20 > 20

d, мм... < 2 3...4 4...5 5...6 6...7 7...8 8...10

При виконанні кутових та тавровых з’єднань приймають до уваги розмір катета шва. При К_f = 3...5 мм зварювання здійснюють електродом діаметром
3...4 мм; якщо катет 6...8 мм застосовують електро дидіаметром = 4...5 мм. При багатопрохідному зварюванні швів стикових з’єднань перший прохід виконують електродом диаметром не більш 4 мм.

Величина зварювального струму звичайно вказується на етикетці, але її можна визначити також за формулою:

I = (40...50) d_е, при d_е = 4...6 мм;

I = (20 + 6 d_е) d_е при d_е < 4 мм і d_е > 6 мм

де I – значення сили зварювального струму, А; d_е – діаметр електрода, мм.

Отримане значення зварювального струму коректують враховуючи товщину металу та положення шва. При товщині кромок менше (1,3...1,6) d_е, розрахункове значення зварювального струму зменшують на (10...15) %, при товщині кромок більше 3 d_е – збільшують на (10...15) %. Зварювання вертикальних та стельових швів виконують зварювальним струмом зменшеним на (10...15) % від розрахункового.

Зварювальну дугу збуджують двома засобами. Можна торкнутись виробу, що зварюється торцом електрода, а потім відвести електрод від поверхні виробу на 3...4 мм, підтримуючи горіння дуги, що утворились. Можна також швидким боковым рухом торкнутися виробу, що зварюється, а потім відвести електрод від виробу на таку саму відстань (за методом запалювання сірника).

В процесі зварювання электроду надається рух, який показаний на рис. 6.

 

Рисунок 6 Основні руху електрода у процесі зварювання

Перший рух – поступовий у напрямку осi електрода, для підтримання необхідної довжини дуги, яка має бути (0,5...1,1) d_е.

Другий рух – вздовж осi валика для створення зварного шва. Правильно обрана швидкість поздовжнього руху електрода дозволяє одержати ширину шва на 2...3 мм більше, ніж діаметр електрода.

Зварний шов, створенний в результаті першого та другого рухів електрода називають НИТОЧНИМ. Його застосовують для зварювання металу невеликої товщини, при наплавочних роботах та підварках підрізів.

Третій рух – коливання кінцем електрода поперек шва для створення поширеного валика, який застосовують частіше ніж ниточний. Для створення поширеного валика електроду називають поперечні коливальні рухи суміщені з поступальним рухом вздовж осi зварювального шва. Поперечні коливальні рухи різноманітні та визначаються формою, розмірами, положенням шва у просторі та навиками зварника.

Звичайно зварювання виконують вертикально розташованим електродом або при його нахилі відносно шва, кутом уперед або назад (рис. 7).

 

а – вертикальне; б – кутом уперед; в – кутом назад

Рисунок 7 Положення електродів під час зварювання

Під час зварювання кутом назад забезпечується більш повна проварка та менша ширина шва. Цим способом зварюють напусткові, кутові та таврові з’єднання.

 

Зміст

 

 

1. Обладнання зварювальних постів................................... 3

2. Джерела живлення зварювальної дуги............................ 3

3. Джерела живлення змінного струму................................ 4

1 Зварювальні перетворювачі.............................................. 6

2 Зварювальні випрямлячі.................................................... 7

3 Зварювальні дроти............................................................. 7

4 Приладдя та інструмент зварника.................................... 8

5 Електроди для дугового зварювання............................... 8

6 Основни технології ручного дугового зварювання....... 10

 

Література

 

 

1. Дриц М.Е. Москалев М.А. Технология конструкционны материалов и материаловедение: Учеб. для вузов,- М.: Высш. шк., 1990. - 447 с.: ил..

2. Геворкян В.Г Основы сварочного дела - М.: Высш. шк., 1991. - 230 с.: ил..